Спосіб лікування наслідків переломів кісток

Спосіб лікування наслідків переломів кісток, який полягає в дозованій дестабілізації кілець апарата зовнішньої фіксації з наступним функціо 3 го), чітко дозованних (по величині, по напрямку та по ритму в залежності від структурно-фізіолгічних властивостей кістки, що піддається лікувальній дії) механічних динамічних навантажень, які за параметрами імітують природні (режими ходьби та бігу), що дозволить оптимізувати консолідацію фрагментів зламаних кісток, і таким чином зкоротити терміни відновлення функції травмованних кінцівок. Поставлене завдання вирішується тим, що спосіб лікування наслідків переломів кісток полягає в дозованій дестабілізації кілець АЗФ з наступним функціональним навантаженням кінцівки, відмінний тим, що, з моменту появи рентгенологічних проявів мінералізації міжфрагментарного регенерату, силою зовшішнього силового приводу проводяться точно дозовані по напрямку та по величині осьові динамічні навантаження кісткових фрагментів та регенерату, поступово зростаючою, у міру зростання його мінералізації, перемінною напругою, причому величина напруги збільшується від (-1)-(-1,5) до (-2)-(-3)МН/м2, частотою 1-2Гц, по 30-40хв. в день, курсами по 10-14 днів з ідентичними по тривалості перервами, до зняття АЗФ. Обгрунтування способу Роль функціональних навантажень на кістку, які через механізми гідродинамічних ефектів пружних деформацій забезпечують її анатомофункціональну відповідність відома [2, 3]. Більшість же методів лікування переломів якщо і передбачають використовувати навантаження з метою стимуляції утворення та мінералізації кісткового регенерату, то тільки на кінцевій його стадії, наприклад за 2-3 тижні до зняття АЗФ [3] або використовуються для лікування ускладнень консолідації (затримка консолідації, несправжні суглоби) [4]. Всі існуючі методики навантажень передбачають тільки дозоване функціональне навантаження травмованої кінцівки (активне часткове наступання), яке у ряді випадків просто неможливо застосувати, особливо проблематичне навантаження верхньої кінцівки. Нами запропоновано проводити навантаження силою зовнішнього привода, що дає змогу його точно дозувати, а також ефективно застосовувати у хворих не здатних до фізіологічного навантаження (політравма, психологічно-вольові порушення, переломи верхніх кінцівок, важкі супутні соматичні розлади, тощо). Застосовувати можна приводи осьових ритмічних навантажень з різними механізмами дії: електромеханічні, електромагнітні, пневматичні, тощо. Вимоги до них наступні: безпечні для здоров'я хворого та персоналу, відсутність надмірних шумових подразнень, здатність розвивати регульовані по частоті та величині перемінні імпульси сили від 100 до 1500Н. Принципи передачі силових імпульсів на дозованодестабілізовані кільця АЗФ також можуть бути різні, зручним є використання для даної мети стальних тросиків. Момент появи проявів мінералізації регенерату (окостеніння мозолі) констатується на контрольних рентгенограмах, як правило після того, як мине 30% часу середнього терміну консолідації травмованої кістки. Більш раннє використання способу вважаємо небезпечним з точки зору 12028 4 можливого травмування сполучнотканинного регенерату. У міру зростання міцносних характеристик регенерату, поступово збільшуємо перепад напруг 2 навантажень від (-1)–(-1,5) до (-2)–(-3)МН/м (від 0,4 до 1,2 кратних при навантаженні масою тіла хворого). Вказані параметри напруги викликають осьові переміщення дестабілізованого кільця АЗФ від 0,3 до 1мм на ранніх стадіях мінералізації регенерату, до 1,5-3мм на заключних. Після закінчення процедури навантажень кільце стабілізується, шляхом зажимання гайок на з'єднювальних стержнях АЗФ. Напруги менше 1МН/м2 є малоефективними, а більше 3МН/м2 небезпечними з точки зору пошкодження як самого регенерату, так і дестабілізації черезкісткових елементів (спиць, стержнів) в кісткових фрагментах. Суб'єктивно це може проявлятися появою больової реакції під час процедури навантажень, деяким припуханням кінцівки. Вказаний параметр підтверджений в біомеханічних стендових експериментах та в експериментах на тваринах. Частота 1-2Гц відповідає фізіологічному ритму ходьби, при якому максимально реалізуються гідродинамічні впливи пружних деформацій кістки, які в значній мірі забезпечують мікроциркуляцію в кістковій тканині. При стендових біомеханічних експериментах встановлено, що частота більше 2Гц знижує ефективність самої процедури перемінних навантажень та мікродеформацій, внаслідок інерційних властивостей дестабілізованого АЗФ та механізму передачі навантажень від привода на апарат. Частота менше 1Гц необґрунтовано продовжує тривалість процедури навантаження для досягнення ідентичної кількості циклів перемінних навантажень. Тривалість 30-40хв. – за даний проміжок часу, при вказаних параметрах частоти відбувається від 1800 до 4800 циклів навантажень, що умовно може відповідати пройденій віддалі від 1200 до 3400м/добу, що вкладається в мінімальний фізіологічний діапазон навантажень для здорової кістки і є цілком достатнім для травмованої кінцівки, який не викликає неприємних відчуттів, пов'язаних з перевантаженням. Курси по 10-14 днів відповідають середній тривалості більшості курсів фізіотерапевтичних процедур, тривалості стаціонарного лікування (хоч за умов доброго сполучення вказані процедури навантажень можуть використовуватися і в амбулаторних умовах, особливо повторні курси, коли пройшов період адаптації хворого до методу лікування). Перерви по 10-14 днів суттєво не впливають негативним чином на зниження трофіки кісткової тканини, роблять метод лікування менш обтяжливим та більш комфортабельним для хворого. За час перерви хворий проводить дозовані функціональні навантаження кінцівки в АЗФ, згідно прийнятих методик черезкісткового остеосинтезу. Спосіб лікування наслідків переломів кісток випробуваний нами в біомеханічних, експериментальних та клінічних умовах. Біомеханічні експерименти проведені на 6-ти моделях перелома свіже виділеної великогомілкової кістки експериментальної тварини, фіксованого 5 12028 в АЗФ [по заявці на корисну модель №u200502678 пр.08.04.05]. Проводилося 20000-70000 циклів навантаження (сума циклів протягом курсу лікування в 10-14 днів) вказаною напругою та частотою, які не приводили до дестабілізації системи апарат-кістка, що підтвердило відсутність негативного впливу вказаного способу на стабільність фіксації фрагментів. В експерименті на 21-й собаці з остеотомією великогомілкової кістки в середній третині, фіксованих в АЗФ із 4-х кілець, доказана ефективність заявляемого способу лікування наслідків переломів кісток . В контрольній серії із 6-ти тварин (без зовнішніх силових впливів) терміни консолідації складали 3,4±0,3міс. В дослідній серії із 15-ти тварин, поділених на 5 груп (по 3 тварини в кожній), результати були наступними: – перемінні напруги менші 1МН/м2 та частоти менші 0,5Гц і більші 2,5Гц достовірно не впливали на терміни консолідації та мінералізації кісткових фрагментів, – при проведенні процедур протягом 2 тижнів з перемінними напругами (-1)–(1,5)МН/м2 на початку мінералізації і (-2)–(-3)МН/м2 після 2-х тижневої перерви, частотою 1-2Гц, тривалістю по 30-40хв., достовірно скорочувався терміні консолідації на 0,6±0,2 міс. (р