Спосіб лікування депресій

Винахід відноситься до медицини, зокрема до способів лікування психічних захворювань, а саме лікування депресій. Прототипом описуваного винаходу є спосіб лікування депресій шляхом паранефральних новокаїнових блокад. В паранефральну клітковину з правого та лівого боків через проколи в області спини вводять за допомогою шприца 90-120 мл 0,25% розчину новокаїну. Об'єктом впливу (згідно гіпотетичних уявлень авторів способу) є симпатичні нервові сплетіння та наднирники. Позитивною стороною способу є наявність терапевтичного ефекту при маніакальних станах у хворих на маніакально-депресивний психоз та шизофренію. Недоліки способу: із-за малопроникності сполучнотканинних оболонок, які оточують паранефральну клітковину, достатній вплив новокаїном на наднирники та лікувальний ефект при депресіях відсутній. В основу винаходу поставлено задачу скорочення терміну лікування депресій. Задача досягається шляхом впливу на секрецію наднирників 0,25-0,5%-ного, розчину новокаїну. Новокаїн вводять за допомогою електрофорезу. Електрофорез проводять на один наднирник - розташування аноду на ниркавій точці і катоду над черевним сплетінням, 4-5 процедур по одній щодоби, почергово на правий та лівий наднирники. У способі-прототипі новокаїн вводиться не шляхом електрофорезу, а шприцом у паранефральну клітковину з обмеженим проникненням до наднирників, внаслідок чого антидепресивний ефект не виникає (можливе лише лікування маній). Завдяки відмінностям в описуваному способі виникають якісно нові тобто антидепресивні властивості. Позитивний ефект описуваного способу досягається внаслідок тимчасового усунення одної з ланок патогенетичного "замкненого кола" депресій: загальна адаптаційна реакція з активацією базальностовбурових мозкових структур - гіперпродукція рилізинг-фактору - гіперпродукція АКТГ – гіперкортицизм у наднирниках - зворотня дія катехоламінів на функціонально недостатні нейромедіатроні структури патологічне підтримання центральних механізмов стрес-реакції. В описуваному способі використовується вплив на гіперпродукцію гормонів кори наднирників (гіпергортицизм). Після форсованого виведення у кров кортикостероїдів явище гіперкортицизму тимчасово переривається, завдяки чому виникає психотропний антидепресивний ефект. Феномен тимчасового повного видужання (інтермісії) виникає після 4-ї або 5-ї процедури. У другій половині фази чи приступу настає обрив депресії), тобто симптоматика не відновлюється. В Інших випадках інтермісія триває всього від 2-3 до 20-25 діб і тоді проводять повторні курси лікування описаним способом, комбінуючи його з фармакотерпією, що дає більш значне скорочення терміну лікування ніж виключно заявленим способом або виключно фармакологічним. Скорочення загального терміну лікування депресій становить в середньому 40,1 %. Для окремих форм депресій середні показники скорочення термінів лікування наводяться у таблиці. Показники клінічного застосування способу отримані на матеріалі групи Із 52 хворих, які безпосередньо перед застосуванням способу лікувались антидепресантами без настання значного покращення чи видужання протягом щонайменше 1 міс. Контрольні показники (лікування виключно антидепресантами) наводяться згідно даних історій хвороби Київської міської психоневрологічної лікарні №21, вибрана група, рівноцінна за кількістю хворих, віком, статтю, діагностичною структурою. У хворих на невротичні депресії не зафіксовано скорочення терміну лікування порівняно Із застосуванням відомих способів: ці форми депресій не включаються до показань для застосування описаного способу і у таблиці не вказані. Загальна характеристика запропонованого способу. Хворому на депресію накладають на шкіру два електроди для електрофорезу. Площа кожного Із електродів, катоду і аноду, становить по 150-200 см. Активний електрод (анод) розташовують на шкірі спини паравертебрально на рівні між десятим грудним та четвертим поперековим хребцями, або ж точніше - серединою електроду на ниркову точку (кут між поздовжнім мязом спини та нижнім краєм дванадцятого ребра). Направляючий електрод (катод) розташовують на шкірі живота над черевним сплетінням, або точніше - серединою електроду на точку, яка знаходиться на рівній відстані від пупка та нижнього краю грудини по середній лінії живота. Під активним електродом розміщують гідрофільну прокладку Із 4-5 шарів марлі, такого самого розміру як і електрод, змочену 0,25-0,5%-ним розчином новокаїну гідрохлориду. На електроди подають постійний струм силою 10-12 мА, Як джерело струму використовують апарат для гальванізації та електрофорезу (моделі, які випускаються промислово і живляться від перемінного струму частотою 50 Гц і напругою 127 чи 220 В, наприклад апарати "АГН-32", "АГП-33", "Поток-1"). Процедуру електрофорезу проводять безперервно протягом 15-20 хвилин, один раз на добу. Процедури повторюють щодоби почергово на правий та лівий наднирники. Курс лікування складається Із чотирьох процедур, а якщо протягом доби після останньої процедури не настала повна ліквідація симптомів депресії, то проводять п'яту процедуру (подальше повторення процедур в одному курсі вже не приводить до зниження гіперкорицизму і терапевтичного ефекту не посилює). Повторні курси лікування проводять в тих випадках, коли настає не обрив депресивного приступу, а короткочасне видужання. Короткочасні видужання тривають протягом від 2-3 діб (при важких депресіях) до 20-25 діб (при неглибоких депресіях циклотимічного рівня). Повторні курси розпочинають не раніше 8-10 діб після відновлення симптомів депресивного приступу. Викладена вище сутність способу має доповнення щодо оптимальних варіантів режиму: лікування описуваним способом ефективне при усіх видах депресій, але переваги над відомими способами виникають у хворих на такі депресії, які супроводжуються стійким гіперкортицизмом - ендогенні (маніакально-депресивний психоз, шизофренія), резидуально-органічні ендоформні реактивні аналізовані. Виняткове значення чи особливо значні переваги способу стосуються лікування затяжних (довше року) терапевтично резистентних депресій, а також обриву депресивних приступів у другій їх половині. Діагноз встановлюють клінічним методом, але найбільш надійна предикція ефективного застосування способу може здійснюватись лабораторним методом: наявність гіперкортицизму встановлюють за допомогою дексаметазонового тесту. Наявність та вираженість депресивного ефекту більш точно встановлюють "Способом психометричної діагностики гіпотагіпертимії" (АС №4852439, 1990). Після першої процедури як правило спостерігають незначне зменшення гілотиміТ та рухове пожвавлення. Первинний ефект виникає через 35-40 хвилин по завершенні процедури, триває біля 4 годин, після чого відновлюється попередній рівень вираженості депресії. Такий первинний ефект має позитивне значення для прогностичної оцінки кінцевого ефекту. Після другої і третьої процедур ступінь вираженості психічних і моторних компонентів депресії зменшується як мінімум вдвоє, попередня глибина депресії протягом доби не відновлюється, при важких ендогенних депресіях можливе виникнення коливань настрою протягом доби з покращенням його у вечірні години. Якщо після першого курсу лікування описуваним способом не настає обриву приступу, то враховують, що цей курс спричиняє відновлення терапевтичної чутливості до антидепресантів. Тому оптимальним є подальше проведення в цих випадках комбінованої терапії - описуваним способом і одночасно фармакотрепія. Це дає більш значне скорочення загального терміну лікування ніж продовження терапії виключно описуваним способом або виключно антидепресантами. Протипоказанням для застосування способу є індивідуальна невиносливість до новокаїну. По завершенні курсу можливі коливання артеріального тиску з епізодами його зниження на 5-15 мм. рт.ст. Таке явище відоме як вегетативний компонент у клініці критичних виходів Із депресії і не відноситься до безпосередніх ефектів способу. Ускладнень при застосуванні описуваного способу не виявлено. Приклад 1. Хвора Ч., 44 років, історія хвороби №10951 Київської психоневрологічної лікарні №21 Із анамнезу хвороби: у віці 20 років спостерігалися немотивовані коливання настрою у вигляді коротких, по 6-10 діб, субдепресивних та гіпоманіакальних станів, у віці 34 років без видимих зовнішніх причин розвинувся депресивний стан - пригнічений настрій, Ідеаторна та рухова загальмованість, маячні Ідеї самоприниження та самозвинувачення. Була госпіталізована і псувалась трициклічними антидепресантами протягом 4 місяців, після чого одразу ж виник маніакальний стан, що тривав 4,5 місяця, виписалась Із лікарні у стані повного видужання, повернулась до роботи. У 42 роки повторно настала депресивна, а потім маніакальна фаза тривалістю відповідно 4, 5 та 3,5 місяця з виходом знову в Інтермісію. Остання депресивна фаза розпочалась у 44 роки і мала затяжний перебіг - лікування тривало 12 місяців без покращень, проводилась терапія трициклічними антидепресантами: амітриптилін, меліпрамін, анафраніл у дозі 175-225 мг на добу. У психічному стані на момент застосування способу: сидить нерухомо, міміка смутку, погляд весь час спрямований на підлогу, зморшка Вераута. На питання відповідає коротко, після тривалої паузи, дуже тихим голосом. На розпити про її переживання відповідає, що "зараз мало думає взагалі..." або "весь час думається: що це зі мною сталося", а потім тихо шепочу: "краще вже смерть". Діагноз: маніакально-депресивний психоз, біполярний тип, затяжна депресивна фаза. Хворій призначили лікування описуваним способом з відміною терапії антидепресантами. Після першої процедури спостерігали незначне зменшення гіпотимії та рухове пожвавлення, які утримувались 3-4 години, після чого відновився попередній рівень вираженості депресії. Після третьої процедури ступінь вираженості депресії зменшився приблизно вдвоє, попередній важкий стан протягом доби не відновлювався. Після четвертої процедури спостерігали повне видужання: пацієнтка розуміла, що була хвора на депресію, відчувала себе здоровою, енергійною, виказувала бажання повернутись до праці. Було призначено протирецидивну терапію фінлепсином по 0,4 г на добу. Катамнез 1,5 року, рецидивів не спостерігали. Приклад 2. Хворий А., 52 років, Історія хвороби №386 Київської психоневрологічної лікарні №21. із анамнезу хвороби: у 34 роки переніс струс головного мозку середньої ступені важкості, після чого з'явились часті головні болі, метеочутливість, став маловитривалим до емоціогенних подразників та психологічних навантажень 3 42 років кожної весни почали виникати депресивні стани ціклотимічного рівня - субдепресивний настрій більше виражений вранці з відчуттям слабості але без значного рухового гальмування. У психічному стані на момент застосування описуваного способу: всебічно орієнтований, критичний до захворювання, виказувана хворим оцінка фактів минулого та перспектив носить виключно песимістичний характер. Настрій знижений, вважає себе лінивим, нездатним досягти будь-яких успіхів у житті, відчуває ослаблення пам'яті, працездатності. Діагноз: віддалені наслідки черепно-мозкової травми із церебрастенією та фазовими станами, гіподепресивний сіндром. Призначили лікування описуваним способом (антидепресанти на цей момент не отримував, оскільки вони викликали тривожність). Після четвертої процедури спостерігали повне видужання, був настроєний оптимістично щодо успішності роботи, вважав, що через депресію недооцінював своє здоров'я, можливості; виписався із лікарні. Через 18 днів протягом короткого проміжку часу - 1-1,5 години відновився депресивний стан такої самої вираженості, як і перед початком курсу лікування описуваним способом. Ще через 9 днів хворого знову госпіталізували і повторили курс лікування. Спостерігали повне видужання, Інтермісія набула стійкого характеру. Катамнез 2 роки без рецидивів захворювання, протирецидивну терапію не призначали. Приклад 3. Хвора В.. 38 років, історія хвороби №732 Київської психоневрологічної лікарні №21. Із анамнезу: у 35-рІчному віці перенесла психічну травму - напад хуліганів, знущання. Розвинувся депресивний стан, намагалася покінчити життя самогубством, кинувшись під електричку у метро, видужала від травм з вираженими анатомічними дефектами. З цього часу лікувалася трициклічними антидепресантами, повторно здійснювала суїцидні спроби - самоповішення та самоотруєння, значних покращень від лікування не спостерігалось, двічі були ремісії Із невеликим послабленням депресивної симптоматики протягом 1-1,5 місяця. У психічному стані на момент призначення лікування описуваним способом: малорухома, настрій пригнічений, відчуття туги носить вітальний характер ("неначе тут у грудях болить"), говорить про бажання вмерти. Після першого курсу лікування описуваним способом спостерігали ліквідацію гіпотимії, раціонально розцінювала своє становище, суїциднІ наміри пояснювала хворобливим станом, будувала реальні плани на майбутнє. Через З доби різко відновився попередній рівень депресії, говорила, що "тепер вже точно нічого не допоможе", відновилися суїцидальні думки. Призначили лікування антидепресантами та проводили раціональну психотерапію але покращення не спостерігали. Ще через 8 днів провели другий курс лікування описаним способом, знову виникла Інтермісія, яка утримувалась 4,5 доби і потім відновилась депресія менш виражена ніж перед цим курсом. Через 10 днів провели третій курс лікування, після якого настало стійке видужання. Катамнез простежили 3 роки, хвора активна, працює, коливань настрою не спостерігається, протипецидивної терапії не призначали. Переваги, що досягаються описуваним способом полягають у скороченні терміну лікування депресій на 45-50%, середній показник за даними клінічного впровадження способу - 40,1% (за винятком невротичних депресій, при яких цей спосіб переваг не має). Спосіб застосовується для лікування хворих у Київській психоневроологічній лікарні №21. Спосіб впроваджений і застосовується на кафедрі психіатрії Національного медичного університету, у Київському НДІ загальної та судової психіатрії.