Спосіб фіксації незнімних адгезивних конструкцій ортопедичних апaратів і пристрій для його здійснення

Спосіб відноситься до галузі медицини, а семе Стоматології, І може бути використаним для фіксації назубних замкових кріплень (брекетів) та клейових (адгезивних) мостовидних протезів. Відомий спосіб фіксації назубних замкових кріплень (Dledrlch P. Bracket-Adhaslvtechnlk In der Zahnhellkunde. -Munchen; Wlen: Hanser, 1983, p. 85-93; на-зубні замкові кріплення відносяться до незнімних адгезивних конструкцій ортопедичних апаратів), який полягає в тім, що на зуба х, котрі включені у лікувальну конструкцію, вибирають місце фіксації шляхом визначення осі зуба та горизонтальних ліній, які залежать від його групової приналежності, наносять умовні орієнтири, поролойовими кульками, змоченими 37% розчином ортофосфорної кислоти, протравлюють поверхню емалі, до якої згодом за допомогою композитних матеріалів (фіксуючий матеріал) прикріплюють назубні замкові кріплення (брекети) або клейові (адгезивні) мостовидні протези. Недоліками способу є те, що протравлювана ділянка не має чітко визначених контурів за рахунок форми поролонової кульки; контури протравленої емалі або виходять за межі розмірів брекета, або не досягають їх; зона протравлювання може не збігатися з місцем фіксації брекета; надлишки фіксуючого матеріалу ви ходять за межі брекета І, залишаючись на зубах, служать ретенційними пунктами для накопичення бактеріального нальоту. Відомий пристрій для вибору місця прикріплення брекета (брекет або иазубне замкове кріплення відноситься до незнімних адгезивних конструкцій ортопедичних апаратів) та позначення контурів його розташування на зубі (позиціювання) (Dfedrich P. Bracket-Adhasfvtechnik In derZahnhelfkunde.-Munchen; Wien, Hanser, 1983, p. 85-93), для подальшої фіксації незнімних конструкцій ортопедичних апаратів, який складається з позиціонера з основою. На зуби наносяться позначки, що відповідають горизонтальним лініям, які залежать від групової приналежності зубів (відстань від центра розташування брекета до ріжучого краю), та осі зуба. Недоліком пристрою є те, що він потребує постійної зміни маркера позицїонера в залежності від групової приналежності зубів ', з метою визначення центра розташування брекета та відсутність чіткого визначення , бокових (правого та лівого) контурів кезнімного апарата. В основу винаходу поставлено завдання І удосконалення способу фіксації незнімних адгезивних конструкцій ортопедичних апаратів І пристрою для його здійснення в якому одночасно за допомогою Ізоляційної стрічки з клеєвою основою та градуйованими позначками забезпечується вибір місця розташування брекета та чітко І об'ємно обмежуються контури зони протравлювання, що відповідають розмірам основи брекета, чим забезпечується зменшення ризику демінералізації емалі навколо ортопедичних апаратів після їх фіксації І за рахунок цього підвищується ефективність ортопедичного лікування. Поставлене завдання вирішується тим, що спосіб фіксації незнімних адгезивних конструкцій ортопедичних апаратів, який полягає в тому, що оибирають місце фіксації на поверхню зуба, протравлюють поверхню емалі, накладають фіксуючий матеріал та закріплюють апарат, згідно винаходу, на поверхню зуба перед протравлюванням накладають Ізоляційну стрічку. Пристрій для здійснення способу фіксації незнімних адгезивних конструкцій апаратів, який містить позиціонер з основою, згідно винаходу, в якості основи використовують Ізоляційну стрічку товщиною 0,2-1 мм, яка має клеєву поверхню з однієї сторони, а з другої- горизонтальні градуйовані позначки кроком в 1 мм та віконечко згідно розміру основи незнімного апарату розташоване посередині Ізоляційної стрічки. Винахідницький рівень полягає в неоче-видност! того, що горизонтальні градуйовані позначки дозволяють правильно розташувати апарат, а контури віконечка Ізоляційної стрічки не тільки обмежують зону протравлювання емалі, але й забезпечують фіксацію незнімної конструкції в строго заданому просторі, що забезпечує підвищення якості ортопедичного лікування та знижує кількість ускладнень, пов'язаних з демінералізацією ділянок емалі навколо незнімних апаратів. Спосіб здійснюється наступним чином. На кожен зуб, що використовують для фіксації назубних замкових кріплень відповідно осі зуба та горизонтальної лінії, що проходить параллельно ріжучому краю на висоті від 2 до 3 мм (відповідно до групової приналежності зубів) за допомогою градуйованих позначок клеєвою стороною до поверхні зуба притискають ізоляційну стрічку, утримуючи за її вільні кінці пальцями рук. Після цього за допомогою поролонової кульки наносять протравлюючий гель в межах емалі, яка проглядається у віконечку. Потім на протравлену і висушену поверхню зуба та основу брекета наносять композитний -матеріал (фіксуючий). За допомогою пінцета брекет поміщають в просвіт віконечка згідно видимих контурів. Після полімеризації композиту Ізоляційну стрічку видаляють разом Із надлишками фіксуючого матеріалу, Подальше лікування проводять відомим способом. На мал. 1 представлений пристрій (одна сторона) для здійснення способу фіксації пезнімних адгезивних конструкцій ортопедичних апаратів. Пристрій складається з основи (1), градуйованих позначок (2), нанесених на основі стрічки, та віконечка (3), розташованого по центру стрічки. На мал. 2 показана друга сторона пристрою з клеєвою поверхнею (4) на внутрішній поверхні стрічки. Пристрій працює наступним чином. Пальцями рук берем стрічку (1) з двох сторін і накладаємо клеєвою основою (4) до передньої поверхні зуба на певній відстані від його ріжучого краю (в залежності від групової приналежності зубів) відміряючи її за допомогою градуйованих позначок (2) так, що віконечко (3) розташовувалось по центру осі зуба та паралельно горизонтальним градуйованим позначкам (2), Роль позиціономера виконують градуйовані позначки (2) на стрічці. Приклад. Хворий К. звернувся в клініку ортопедичної стоматології з приводу неприроднього розташування t2 зуба. Було встановлено діагноз: аномалійне (переднє) розташування 12 зуба. План лікування полягав у поверненні 12 зуба у традиційне його розташування в зубній дузі за рахунок примінення техніки прямої дуги, яка передбачає фіксацію на передній поверхні аномалійнорозташованого зуба та зубів, котрі обмежуюсь дефект, незнімних клейових апаратів (брекетів) та металевої дуги, закріпленої на них. Після цього на кожен зуб включений у лікувальну конструкцію, наклеювалась запропонована Ізоляційна стрічка згідно градуйованих горизонтальних міток та осі зуба, 37% ортофосфорною кислотою протравлювалась емаль зуба, яка проглядалась у віконечку, та за допомогою композитного матеріалу проводилась фіксація брекета. По завершенні лікування І зняття назубних замкових кріплень на поверхні емалі зубів, на яких вони розташовувались, не було виявлено жодних ознак демінералізації емалі, як в під так навколобрекетних ділянках, Спосіб І пристрій для здійснення способу має наступні переваги: - точне визначення місця розташування апаратів, що має важливе значення для досягнення Ідеальної оклюзії в результаті ортодонтичного лікування; - протравлення емалі згідно чітко визначених контурів; - чітке співпадання апарату з протравленою ділянкою під час фіксації; - вихід надлишку фіксуючого матеріалу на поверхню Ізоляційної стрічки.