Спосіб визначення границі міцності матеріалу

Спосіб визначення границі міцності матеріалу, що включає виготовлення та випробовування зразка, реєстрацію максимального зусилля випробовування і обчислення границі міцності матеріалу, 3 перименту, d - діаметр пуансона, що продавлює отвір в зразку, h - товщина зразка. Відмінною особливістю способу, який заявляється, є те, що випробовування зразка виконується в експериментах на продавлювання отвору в зразку, а обчислення границі міцності матеріалу проводиться за формулою В=kP/ dh, де k - відношення границь міцності матеріалу при розтягненні та продавлюванні цього матеріалу, Р - максимальне зусилля в експерименті, що діяло на зразок, d - діаметр пуансона, що продавлює отвір в зразку, h - товщина зразка. Технічний результат використання запропонованого способу визначення границі міцності матеріалу полягає в можливості визначення границі міцності матеріалу без систематичних похибок в випадку, коли об'єм матеріалу є недостатнім для виготовлення зразків для випробовування на розтяг. Завдяки тому, що випробовування зразка виконується в експериментах на продавлювання отвору в зразку, зменшується об'єм матеріалу, який потрібен для виготовлення зразків. Оскільки обчислення границі міцності матеріалу проводиться за проводиться за формулою В=kP/ dh, де k відношення границь міцності матеріалу при розтягненні та продавлюванні цього матеріалу, Р - максимальне зусилля в експерименті, що діяло на зразок, d - діаметр пуансона, що продавлює отвір в зразку, h - товщина зразка, то це дозволяє уникнути систематичних похибок, які могли б вплинути на визначення границі міцності матеріалу. На відміну від відомого способу, в запропонованому способі випробовування зразка виконується в експериментах на продавлювання отвору в зразку, тобто, спосіб, що заявляється, відповідає критерію "новизна". Співставлення рішення, що заявляється, із прототипом показує, що в рішенні, що заявляється, обчислення границі міцності матеріалу проводиться за формулою В=kP/ dh, де k - відношення границь міцності матеріалу при розтягненні та продавлюванні цього матеріалу, Р - максимальне зусилля в експерименті, що діяло на зразок, d діаметр пуансона, що продавлює отвір в зразку, h - товщина зразка. Використання запропонованої формули дозволяє достовірно визначати границю міцності матеріалу. Таким чином, ознаки, що відрізняють об'єкт, який заявляється, виявляють нову властивість і забезпечують рішенню, що заявляється, відповідність критерію "істотні відмінності". 14738 4 Позитивний ефект при відтворенні запропонованого способу здійснюється за рахунок можливості отримати величину границі міцності матеріалу при наявності значно меншої кількості матеріалу, ніж це потрібно в експериментах на розтяг і в підвищенні точності результатів за рахунок уникнення систематичних похибок. Спосіб, що пропонується, можна пояснити на прикладі визначення залежності границі міцності матеріалу, з якого виготовляють зубні протези, від часу його експлуатації. Спочатку з матеріалу, міцність якого треба визначити, виготовляли зразки на розтяг га на продавлювання отвору в зразку. Зразки на розтяг мали призматичну форму з розмірами 160 14 4мм, а зразки на продавлювання отвору в пластині - форму диску діаметром d=14мм та товщиною h=4мм. Проводили експерименти на розтяг та продавлювання отвору в зразку. Визначали границю міцності на розтягнення ділячи максимальне зусилля розтягнення на площу поперечного перерізу зразка і границю міцності в експерименті на продавлювання ділячи максимальне зусилля при продавлюванні на величину dh, де d - діаметр пуансона, що продавлює отвір в зразку, a h - товщина зразка. Потім визначали відношення границь міцності матеріалу при розтягненні та продавлюванні матеріалу k для цього матеріалу діленням границі міцності матеріалу при розтягненні на границю міцності матеріалу при продавлюванні. Після чого виготовляли зразки з протезів, якими на протязі різного часу користувалися пацієнти, і в експериментах на продавлювання визначали максимальне зусилля випробування Р. Границю міцності матеріалу обчислювали за формулою В=kP/ dh. На Фіг.1 подано залежність границі міцності матеріалу від часу експлуатації протезів, яка була отримана за допомогою запропонованого способу. Точками на Фіг.1 зображено експериментально отримані точки, а лінією - лінійна апроксимація цієї експериментальної залежності міцності матеріалу від часу. З графіку можна бачити, що границя міцності матеріалу протезу знижується на 7 років в середньому з 136,7 до 126МПа. Джерела інформації: 1. Испытательная техника: Справочник. В 2-х кн. / Под ред. В.В. Клюева. - М.: Машиностроение. - 1982. - Кн.1. 1982. - 10с. 2. Испытательная техника: Справочник. В 2-х кн. / Под ред. В.В. Клюева. - М.: Машиностроение. - 1982. - Кн.1. 1982. - 10с. 5 Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 14738 6 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601