Спосіб лікування флегмон судинно-нервового пучка шиї

Винахід відноситься до галузі медицини, а власне до гнійної хірургії і, може застосовуватись при лікуванні хворих з флегмонами судинного пучка шиї. Відомий спосіб лікування флегмон судинно-нервового пучка шиї [Черенько М.П. Заболевания и повреждения шеи. Киев, "Здоров'я", 1984, с. 65-69], який полягає у виконанні екстреного хірургічного втр учання. Розтином по передньому краю кивального м'язу оголюють власну фасцію шиї. Кивальний м'яз відводять назовні. Судинну щілину розкривають тупо зондом Кохера або носиком затискача. Після усунення гною в порожнину рани вводять дренаж - поліхлорвінілову тр убку або марлевий випускник з маззю. Головний недолік способу полягає в тому, що застосовується хірургічний розтин, зорієнтований загалом на судинно-нервовий пучок шиї без врахування ділянки розташування гнійного вогнища. Окрім цього, використання способу в умовах гнійного процесу завдяки специфічній техніці роз'єднання запалених паравазальних тканин (тупе розривання судинної піхви) несе потенційну загрозу пошкодження магістральних судин; його застосування виключає будь-які інтраопераційні антиемболічні заходи, видалення уражених лімфатичних структур як морфологічного субстрату гнійного процесу згаданої локалізації, супроводжується дренуванням білясудинних просторів жорсткими дренажами (трубки, марля та ін.), недопустимим з точки зору судинної хірургії, формуванням косметичних і функціональних дефектів, зумовлених відведенням f склерозуванням кивального м'язу шиї. В основу винаходу поставлене завдання вдосконалення способу лікування флегмон судинно-нервового пучка шиї, в якому застосовуються східчастий черезм'язовий розтин тканин з Інтраопераційною компресією судинного пучка І превентивним коагуляційним гемостазом, ревізія судин, лімфаденоектомія та дренування судинної щілини м'якими гумовими чи сорбційними дренажами, чим забезпечується безпечне розкриття паравазального простору в безсудинній латероюгулярній зоні, інтраопераційна діагностика супутньої судинної патології, антиемболічний характер та радикальність хірургічного лікування і за рахунок цього відсутність життєвонебезпечних субопераційних ускладнень, гладкий післяопераційний перебіг і остаточне видужання хворого. Поставлена мета досягається тим, що в способі лікування флегмон судинно-нервового пучка шиї, який включає розсічення кивального м'язу, згідно з винаходом коагулюють ділянки васкуляризації перед розсіченням кожного анатомічного шару тканин, проводять східчастий розтин м'яких тканин шиїз поздовжним розкриттям передньої піхви судинного футляру в ла тероюгулярній зоні, одночасно здійснюючи дозовану компресію судинного пучка, після чого проводять лімфаденоектомію. Винахідницький рівень забезпечує неочевидність коагуляції зон васкуляризації анатомічних шарів тканин перед їх розсіченням і східчастого розтину м'яких тканин. Сукупність перелічених ознак приводить до досягнення високої безпечності і радикальності хірургічного'лікування хвори х з флегмонами судинно-нервового пучка шиї. На кресленнях показана схема східчастого розтину м'яких тканин шиї при флегмоні судинно-нервового пучка шиї. По передньому краю кивального м'язу в сегменті локалізації гнійного вогнища розсікають шкіру та підшкірну клітковину. Після коагуляції кожного анатомічного шару тканин в ділянках їх васкуляризації проводять поздовжню сепарацію кивального м'язу на дві частини за лінією проекції судинного пучка, відділення латеральної порції м'язу від переднього листка судинної піхви до лінії з'єднання переднього та заднього листків фасціального футляр у кивального м'язу. Під час пальцевого або інструментального (гачком Фарабефа) перетиснення судин шиї до різкого ослаблення пульсації a.carotis та контурування через передній листок судинної піхви переповненої кров'ю v. jugularls int. (дозована компресія судинного пучка), гостро скальпелем розсікають судинну піхву в безсудинній латероюгулярній зоні - 2 мм медіальніше ліній з'єднання обох листків м'язевої піхви. Проводять ревізію магістральних судинних стр уктур, при виявленні їх патології (дефект стінки, аневризма та Ін.) - Π хірургічну корекцію, санацію гнійної порожнини, лімфаденоектомію патологічно змінених ретро- І латероюгулярних лімфатичних вузлів. Втр учання завершують дренуванням паравазальної щілини м'якими гумовими дренажами або сорбційними тампонами АУТ-М. Приклад 1. Хворий К., Історія хвороби № 24132 поступив в клініку 1.3 травня 1994 року з діагнозом післяїн'єкційна паравазальна флегмона лівого судинно-нервового пучка шиї, опійна наркоманія III ст. Під ендотрахеальним інгаляційним наркозом 14.05.1994 проведено оперативне втручання з розтином шкіри, підшкірної клітковини по передньому краю кивального м'язу, поздов-жною сепарацією порції м'язу, відділенням латеральної порції від переднього листка судинної піхви до лінії з'єднання переднього та заднього фасціальних футлярів кивального м'язу, гостре розкриття гнійника судинної піхви 2 мм медіальніше останньої в місці "ін'єкційних площадок" та санацію гнійної порожнини. Субопераційно діагностовано некротичний лімфаденіт латероюгулярних лімфатичних вузлів та гострий тромбоз ν. jugularis interna sinistra. Операцію доповнено лімфаденоектомією патологічно змінених лімфовузлів та тромбектомією, завершено дренуванням паравазальної клітковини м'якими гумовими випускниками та тканинним сорбентом АУТ-М. Післяопераційний перебіг гладкий: до 4 післяопераційної доби рана очистилася, на 5-ий день усунено гумові випускники, з'явилися активні сочисті грануляції. На 8-му добу проведено хірургічне закриття рани операція дермотензійної пластики рани. В задовільному стані на 12 післяопераційну добу хворий виписаний додому. При огляді через 6 і 12 місяців; стан задовільний, в ділянці операції є лінійний ніжний рубець, косметичні та функціональні дефекти не визначаються, при реовазоенцефалографії - ознаки порушення кровоплину по v. jugularis sin. - відсутні. Переваги пропонованого способу хір ургічного лікування флегмон судинно-нервового пучка шиї: 1) чітка орієнтація хірургічного розтину на гнійне вогнище; 2) виконання втр учання на "сухому операційному полі"; 3) високий ступінь інтраопераційного антиемболічного захисту; 4) висока ступінь безпечності виконання хірургічних маніпуляцій; 5) низький ризик ятрогенного суб- і післяопераційного пошкодження судинно-нервового пучка шиї; 6) радикальне усунення гнійного вогнища і його морфологічних субстратів; 7) відсутність косметичного і Функціонального дефектів, зумовлених переміщенням і склерозуванням кивального м'язу шиї.