Спосіб визначення повітронаповненості легенів

1. Спосіб визначення повітронаповненості легенів шляхом лінійних вимірів на рентгенівському знімку й знаходження ємкості легенів на підставі прямої залежності лінійних параметрів органів й об'єму легенів у конкретній фазі дихального циклу, який відрізняється тим, що на рентгенівському знімку, отриманому в певній фазі дихального циклу, роблять лінійні виміри довжини діафрагми й відстані між точками її прикріплення на грудній стінці, знаходять їх співвідношення й по попередньо розробленій номограмі визначають рівень заповнення легенів повітрям (повітронаповненість). 3 20759 утрудняє ди хання, а це позначається на точності результату. Найбільш близьким технічним рішенням, що обране як прототип, є спосіб виміру ЗЄЛ, описаний у ста тті Слєнцова К.В. та ін. «Определение общей емкости легких и остаточного объема легких методом флюоропланиметрии» [Сленцов К.В., Глиртова Е.Н., Зибров Ю.П. «Определение общей емкости легких и остаточного объема легких методом флюоропланиметрии», Актуальные вопросы лучевой диагностики и терапии, Алма-Ата, 1985, ст. 67-70]. Цим способом вимірюють площу легеневих полів на рентгенограмі в прямій проекції і на підставі прямої залежності цього лінійного параметра, вираженою спеціальною формулою, встановлюють об'єм легенів у любій, фазі дихального циклу. Вимір площі легеневих полів даним методом трудомісткий процес, а також, у зв'язку з проекційним перекручуванням, результат має значну неточність. В основу корисної моделі поставлена задача у відомому способі виміру ємності легенів шляхом проведення промірів лінійних параметрів діафрагми і по встановленій залежності між об'ємом легенів і зазначеними параметрами забезпечити оперативність і точність визначення повітрянаповненості легенів у конкретній фазі дихального циклу і, тим самим, забезпечити проведення діагностики еластичності легенів, загальної бронхіальної прохідності й ін. Поставлена задача досягається тим, що при реалізації способу визначення повітрянаповненості легенів шляхом лінійних вимірів на рентгенівському знімку й знаходження ємності легенів на підставі прямої залежності лінійних параметрів органів й об'єму легенів у конкретній фазі дихального циклу на рентгенівському знімку, отриманому в певній фазі дихального циклу, роблять лінійні виміри довжини діафрагми й відстані між точками її прикріплення нa грудній стінці, знаходять їхнє співвідношення й по попередньо розробленій номограмі визначають рівень заповнення легенів повітрям (повітрянаповненість). Причому, повітрянаповненість як загальну ЗЄЛ визначають по номограмі 1, а як життєву ємкість легенів (ЖЄЛ) - по номограмі 2. Вище перераховані нові ознаки (вимірювання довжини діафрагми, вимірювання відстані між точками прикріплення діафрагми на грудній стінці, визначення відносної зміни ємності легень по номограмі) при взаємодії з відомими ознаками (залежність об'ємних показників легень від лінійних параметрів при виконанні дихальних циклів) забезпечують виявлення нових властивостей винаходу й одержання технічного результату - оперативність і точність визначення повітрянаповненості легень у конкретній фазі дихального циклу. Підвищення точності обумовлене тим фактором, що проекційне збільшення на рентгенограмі не позначається на співвідношенні довжини діафрагми до відстані між точками її прикріплення, тому що при проекційному перекручуванні ці розміри змінюються однаково і на їхньому співвідношенні масштаб не позначається. Пропонований спосіб визначення повітрянаповненості легень дозволяє одержати 4 такі якісні показники, на підставі яких можливо провести діагностику еластичності легень, загальної бронхіальної прохідності й ін. дослідження. На фіг. 1 представлена номограма 1 - графік залежності ЗЄЛ (по осі ординат, у відсотках) від співвідношення довжини діафрагми до відстані між точками її прикріплення (по осі абсцис); фіг. 2 представлена номограма 2 - графік залежності ЖЄЛ (по осі ординат, у відсотках) від співвідношення довжини діафрагми до відстані між точками її прикріплення (по осі абсцис). Запропонований спосіб реалізується в такий спосіб. Роблять звичайний знімок легень у конкретній фазі дихального циклу (повний вдих, повний видих і ін.) в залежності від необхідності обраної методики досліджень (діагностики) легень. На отриманому знімку вимірюють довжину діафрагми і відстань між точками її прикріплення на грудній стінці. Використовуючи залежність цих лінійних параметрів і відносної зміни ємності легень визначають по одній із номограм ступінь повітрянаповненості легень. Винахідником у результаті математичного моделювання процесу дихання, експериментальних досліджень і логічних висновків установлена пропорційна залежність відношення відносної зміни ємності легень (повітрянаповненості) у конкретній фазі дихального циклу до ЗЄЛ (ЖЄЛ) від відношення відносної зміни довжини діафрагми до відстані між точками прикріплення діафрагми на грудній стінці. Загальновідомо, що м'язи тварин і людини улаштовані однаково, і мають властивості скорочуватися на 30% своєї первісної довжини і. сила, яку вони розвивають, однакова в період всього скорочення. Звідси припущення - довжина кожного м'яза для забезпечення її максимальної ефективності роботи повинна бути оптимальною. Крім того, навантаження на нього теж повинно бути рівномірним як на початку, так і наприкінці скорочення. При самому поверхневому розгляді роботи діафрагми, очевидно, що коли вона знаходиться в розслабленому стані, то навантаження на неї значно менше, ніж наприкінці скорочення. Ну а якщо вона буде довшою, ніж потрібно то велика частина її функціональних можливостей виявиться незатребуваною, От для цього і була створена схематична модель роботи діафрагми і грудних м'язів, на якій було показано, що діафрагма і грудні (в основному міжреберні м'язи) завжди працюють разом і синхронно. Таким чином, нівелюються нерівномірні навантаження і створюються оптимальні умови для ефективної їхньої роботи. Але відомо й інше. Якщо здатність м'яза скорочуватись обмежена 30% від довжини в розслабленому стані, то по ступені його скороченості можна судити про те на скільки же легені заповнені повітрям. Іншими словами ступінь скороченості діафрагми цілком відображає ступінь повітрянаповненості легенів. Обчислити ступінь скороченості будь-якого м'яза можна, знаючи його довжину в розслабленому стані і довжину в конкретній фазі. Ця інформація присутня на звичайному знімку грудної клітки. Не 5 20759 важливий вік, ріст, тип конституції та інші відмінності людей між собою. Абсолютні розміри вимірів діафрагми і відстані між точками її прикріплення, в кожної людини будуть свої, але це співвідношення в усі х буде відображати інформацію про ступінь її скороченості, тобто про ступінь повітрянаповненості легенів. За довготривалими спостереженнями проведеними винахідником на великій кількості секційного матеріалу при вимірі співвідношення максимальної довжини діафрагми до діаметра грудної клітки (відстані між двома білатеральними точками прикріплення її на тулубі по середньо-пахвовій лінії до її довжини у фронтальній площині, вимірювальної експериментально на секційному матеріалі) постійне і незалежне від віку, статі, типу конституції і наявності захворювань легень. Таке твердження дало можливість графічно відобразити цю залежність і побудува ти номограми 1 і 2, які використовуються для визначення рівня заповнення легенів повітрям у любої людини. Точність методу цілком залежить від точності вимірів і буде відхиляться не більше ніж на 5%, що Комп’ютерна в ерстка Д. Шев ерун 6 вище точності функціональних вимірів об'ємів, тиску, швидкості і т.д. повітря. Таким чином, у результаті проведених досліджень з'являється можливість досить точного обчислення ємності легенів шляхом лише двох вимірів на звичайній рентгенограмі легенів. Знаючи об'єм легенів у будь-якій фазі дихального циклу й одночасно вимірюючи інші параметри дихання (любий із тисків, обумовлених еластичними структурами легенів), зіставляючи ці дані можна одержати інформацію про еластичність легеневої тканини й бронхіальної прохідності. Можна також провадити дослідження грудної клітки при різних, заздалегідь заданих значеннях тиску в трахеї, створюваного за допомогою сучасних ди хальних апаратур, барокамер і т.д., оцінюючи за допомогою описаного методу об'єм легенів. Дослідження можна проводити в любій фазі дихального циклу, тоді дані про бронхіальну прохідність і зміну еластичності легенів у різні фази дихального циклу можна одержати в динамічному режимі. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601