Спосіб діагностики ступеня тяжкості ротаційного підвивиху атланта с1 при пологовій травмі у доношених новонароджених

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до рентгенології і може бути використана для діагностики тяжкості ротаційного підвивиху атланта (С1) при пологовій травмі у доношених новонароджених. Пологова травма у новонароджених складає від 1,5 до 10% і є однією з причин летальності дітей. Травматичному пошкодженню хребта приділяється достатньо уваги в літературі у зв’язку зі значною їх частотою, важкістю ушкоджень, високим рівнем інвалідизації та смертності, складнощами в діагностиці та лікуванні. Пошкодження хребта і спинного мозку у новонароджених прижиттєво діагностують тільки в поодиноких випадках, а між тим вони, як причина перинатальної смертності, визначаються до 20%. Ротаційні підвивихи атланта є найчастішими ушкодженнями шийного відділу хребта у новонароджених (до 54%). Визначається цей патологічний стан лікарями-рентгенологами вельми суб’єктивно: як правило тільки по зміщенню бокових мас атланта відносно зубоподібного відростка С2. Нажаль в доступній літературі відсутні об’єктивні критерії оцінки тяжкості пологового ротаційного підвивиху С1 у новонароджених. Відомим є спосіб діагностики пошкоджень шийного відділу хребта [А.с. РФ Патент №2135086 6 А61В8/00, опублікований 27.08.99 року. Спосіб ультрасоїіографічної діагностики хребтово-спінальних натальних шийних травм]. Даний спосіб діагностики проводиться візуально за допомогою ультразвукового дослідження шийного відділу хребта. Недолікі способу по’вязані з використанням суб’єктивних ознак, що знижує точність діагностики захворювання. Найбільш близьким та обраним за прототип є спосіб рентгенологічного дослідження шийного відділу хребта при пологових травмах у новонароджених [Ми хайлов М.К. Рентгенодиагностика родовых повреждений позвоночника. -М.: Изд. дом ГЭОТАР-МСД, 2001. - 171с], при якому проводять рентгенологічне дослідження шийного відділу хребта в двох перпендикулярних проекціях. Оцінка визначення показників тяжкості пологової травми шийного відділу хребта проводять суб’єктивно і точність діагнозу залежить від кваліфікації лікаря, якості рентгенограм та ін. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу діагностики ступеня тяжкості ротаційного підвивіху атланта С1 при пологовій травмі у доношених новонароджених, в якому за рахунок зміни досліджуваних показників досягається визначення чітких ознак, які і відповідають ступеням тяжкості ротаційного підвивиху С1 при пологовій травмі. Поставлена задача вирішується в способі діагностики ступеня тяжкості ротаційного підвивіху а тланта С1 при пологовій травмі у доношених новонароджених, який здійснюють шляхом проведення рентгенологічного дослідження шийного відділу хребта в двох перпендикулярних проекціях, згідно з корисною моделлю, на отриманих рентгенограмах проводять вимірювання трьох показників, а саме: атланто-осьового коефіцієнту К (співвідношення відстаней між боковими масами атланта С1 та зубоподібним відростком С2), кута (∟a) між задніми дугами С1 і С2, та поширення паратрахеального простору, і при атланто-осьовому коефіцієнті К=0,670,43; ∟a=20°-30°, та локальному розширенні паратрахеального простору 7-10мм діагностують 1 - середній ступінь тяжкості; при атланто-осьовому коефіцієнті К=0,42-0,25; ∟a=31°-40°, та локальному розширенні паратрахеального простору 11-15мм діагностують 2 - середній ступінь тяжкості; при атланто-осьовому коефіцієнті К£0,24; ∟a³41°, та локальному розширенні паратрахеального простору більше 15мм діагностують 3 - тяжкий ступінь ураження. Суть корисної моделі пояснює Фіг.1, Фіг.2, де на Фіг.1 наведена методика визначення атланто-осьового коефіцієнта К (співвідношення відстаней між боковими масами атланту (С1) та зубоподібним відростком аксіса (С2). AB K= CD , де АВ і CD відстань між боковими масами С1 і зубоподібним відростком С2. АВ Кое фіцієнт Фіг.2, де наведені методики визначення величини кута (∟a) між задніми дугами С1 і С2 і величини ретротрахеального простору. Проведені авторами дослідження показали, що в нормі на прямій рентгенограмі шийного відділу хребта у доношених новонароджених атланто-осьовий коефіцієнт К (відстань між боковими масами С1 та зубом С2, у співвідношенні одна до одної) дорівнює 1; в нормі на бокових рентгенограмах шийного відділу хребта між задніми дугами С1 і С2 відсутній кут, або за рахунок слабкості зв’язкового апарату допускається формування його до 20°; а ретротрахеальний простір має ширину 5-7мм. Проведене вивчення величини атланто-осьового коефіцієнта К по рентгенограмам шийного відділу хребта у 55 новонароджених з підозрою на пологову травму шийного відділу хребта, яка потім не підтвердилась, виявило такі значення. При аналізі встановлено корелятивний зв’язок між величиною атланто-осьового коефіцієнта К, величиною кута (∟a) між задніми дугами С1 і С2 і розмірами ретротрахеального простору. У новонароджених з ротаційним підвивихом атланта (С1) при пологовій травмі величина атланто-осьового коефіцієнта К, на стороні ураження зменшується. В зв’язку з цим, з урахуванням клінічних даних, пропонуємо розподілити ротаційний підвивих атланта (С1) при пологовій травмі у доношених новонароджених на 3 ступеня тяжкості: при величині атлантоосьового коефіцієнта К=0,67-0,43 діагностують 1 - легкий ступінь тяжкості ротаційного підвивиху С1 при пологовій травмі; при величині атланто-осьового коефіцієнта К=0,42-0,25 діагностують 2 - середній ступінь тяжкості ротаційного підвивиху С1 при пологовій травмі; при величині атланто-осьового коефіцієнта К41° і ретротрахеального простору більше 15мм діагностують 3 - тяжкий ступінь ротаційного підвивиху С1 при пологовій травмі. Спосіб що заявляється пояснюється прикладами. Приклад 1. Хворий P., 3 діб. Зна ходився на лікуванні в міському перинатальному центрі м. Харкова з діагнозом: гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, краніоспінальна пологова травма. Було проведено рентгенологічне дослідження шийного відділу хребта в 2-ох проекціях, та виявлено: атланто-осьовий коефіцієнт К=0,56; ∟a=24°, ретротрахеальний простір на рівні С1-С2 шириною 9мм. Висновок: виходячи з отриманих даних, у хворого Р має місце ротаційний підвивих С1 І ступеня тяжкості. Приклад 2. Хворий Л., 4 діб. Знаходився на лікуванні в міському перинатальному центрі м.Харкова з діагнозом: гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, краніоспінальна пологова травма. Було проведено рентгенологічне дослідження шийного відділу хребта в 2-ох проекціях, та виявлено: атланто-осьовий коефіцієнт К=0,33; ∟a=35°, ретротрахеальний простір на рівні С1-С2 шириною 12мм. Висновок: виходячи з отриманих даних, у хворого Л. має місце ротаційний підвивих С1 II ступеня тяжкості. Приклад 3. Хворий Д., 6 діб. Був госпіталізований в міський перинатальний центр м.Харкова з діагнозом: гіпосичнотравматичне ураження ЦНС, краніоспінальна пологова травма. В результаті проведення рентгенологічного дослідження хребта та рентгенограмометрії встановлено: атланто-осьовий коефіцієнт К=0,16; ∟a=42°, ретротрахеальний простір на рівні С1-С2 шириною 15мм. Висновок: у хворого Д. мають місце рентгенологічні ознаки ротаційного підвивиху С1 III ступеня тяжкості. Таким чином, запропонований спосіб діагностики ступеня тяжкості ротаційного підвивиху атланта у доношених новонароджених при пологовій травмі дозволяє визначити чіткі ознаки, які і відповідають ступеням тяжкості ротаційного підвивиху С1 при пологовій травмі.