Електрод для внутрішньопорожнинної гіпертермії

Електрод для внутрішньопорожнинної гіпертермії, який відрізняється тим, що являє собою на передньому кінці катетер з балончиком, який може розширюватися і який заповнено електропровідною рідиною, і балончик має всередині металевий провідник з розширенням на кінці у межах балона, причому при використанні двох електродів їх катетери скручені до повного прилягання один до одного у межах порожнини. (19) (21) 97105049 (22) 23.01.1998 (24) 15.11.2000 (33) UA (46) 15.11.2000, Бюл. № 6, 2000 р. (72) Кіркилевський Станіслав Ігоревич, Мединець Юрій Рафаілович (73) Кіркилевський Станіслав Ігоревич, Мединець Юрій Рафаілович 29906 нці в межах балона, який може розширятись, при чому, якщо вживаються два катетери з балонами, катетери скручені між собою на внутрішньопорожнинній довжині до повного прилягання один до одного. Балон, що розширюється, щільно прилягає до стінок порожнини і навіть розтягує їх, служить саме електродом: тонка оболонка балона є проникна для струмів високої частоти. Катетер, заповнений провідником, служить частиною живлячої лінії. Металевий провідник в середині надає катетеру з балоном жорсткість, необхідну для введення в порожнину, а розширений кінець провідника - більшу поверхню контакту з балоном-електродом та вагу, що полегшує введення в порожнину, розташовану вертикально (наприклад, стравохід). Балонний електрод може бути уніполярним (наприклад, для гіпертермії шийки матки) або біполярним (стравохід, пряма кишка). При біполярній схемі катетери, утворюсь двохпровідну лінію, після фіксації електродів (розширення балонів) вкручуються на одиндва витки, що забезпечує прилягання їх один до одного на внутрішньо-порожнинній довжині і відсутність паразитних полів. При уніполярній схемі використовується додатковий пластиковий електрод з великою площиною, контактуючий з поверхнею тіла. Уніполярний балонний електрод вигідно вживати у штучній порожнині - для інтраоперативної гіпертермії (наприклад, при лапароскопії). На фігурі показаний ескіз устрою за біполярною схемою. Цифрами позначені: 1 - стінка порожнини, 2 - пухлина, 3 - джерело енергії, 4, 5 - металеві провідники, 6, 7 - катетери, 8, 9 - балони, 10, 11 - розширені частини провідників. Провідники 6, 7 знаходяться всередині катетерів 6, 7, які закінчуються балонами 8, 9. Передні кінці провідників 4, 5 мають потовщення 10, 11, які знаходиться всередині балонів 8, 9. Пристрій введено в порожнину, таким чином, що балони 8, 9 знаходяться спереду і позаду пухлини. Катетери 6, 7 скручені на довжині від балона 8 до виходу з порожнини 1. Початок провідників 4, 5 підключені до джерела енергії 3. Для проведення гіпертермії спочатку в порожнину вводиться катетер з балоном 9 у зжатому стані і, досягнув потрібної позиції позаду пухлини (операція проводиться під рентгеном), балон 9 розширюється введенням в його катетер під тиском розчину солі. По тому таким же чином вводиться і розширюється катетер з балоном 8, після чого обидва катетери вкручуються на один-два витки, а провідники 4, 5 підключаються до джерела енергії 3. Розділення електричної та гідравлічної схем виконується за яким-небудь відомим методом. В якості прикладу реалізації даного пристрою може бути макет, зроблений з кремнійорганічних трубок (катетери) діаметром 6 мм і діаметром отвору 2 мм. Балончики запозичені від піпеток і приклеєні до кінців трубок після введення в останні провідників, за яких вжито басові струни з напайками на кінцях (розширені місця). На другі кінці трубок надягнені короткі латунні трубки Æ 4 мм, електрично підключені до рамки, індуктивно сполученої з генератором 100 Вт, 40 МГц. Задні кінці струн проходять крізь латунні трубки, забезпечуючи контакт з ними. Вільні кінці латунних трубок сполучені з двома грушами, заповненими 10% розчином солі. В якості фантома взято шматок поліетиленової гофрованої трубки Æ 30 мм із зробленим боковим виривом 20x40 мм вздовж, а також шматок поролону дещо більшого розміру, змочений фізраствором. Послідовність операцій: один зжатий балончик вводиться в трубку за вирив, другий - перед виривом. Натиском на груші балончики заповнюються і, розширюючись, прилягають до внутрішніх стінок трубки. Цей стан фіксується перетисканням трубок, які ведуть до груш. В трубку через вирив вкладається шматок поролону, у розріз в якому вкладається носик спиртового термометра. Катетери вкручуються на півтора обороти (до прилягання, яке спостерігається через напівпрозору трубку). Електрична рамка, живляча катетери, підводиться до рамкового випромінювача генератора, забезпечуючи індуктивний зв'язок. Термометр показує нагрів. При досягненні показника 50-60°С генератор вимикається і рукою контролюються місця нагріву. Результат: при повній потужності і швидкості нагріву 20°/сек, гріється тільки поролон. Температура балончиків помітно нижча. А вздовж живлячої лінії нагрів відсутній, що свідчить про добру електричну якість поданої установки. Джерела інформації 1. Н.М. Ливенцев, А.Р. Ливенсон. Электромедицинская аппаратура. - М.: Медицина, 1974 г. 2. Аппарат для СВЧ-терапии "Яхта-3". Электронная промышленность, 1985. - № 1. - С. 158163. 3. Аппарат для внутриполостной терапии. Проспект фирмы BSD Medical Corporation. США. Выставка "Медицина-90". 4. А.с. СССР № 1784232 АІ, кл. A61 № 1/40, 1990 г. "Внутриполостной излучатель". Ю.Р. Мединец, А.Н. Гусев и др. 2 29906 Фіг. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 35 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3