Спосіб комплексного лікування запальних захворювань м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки у дітей

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до хірургічної стоматології, і може використовуватися для лікування запальних захворювань м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки у дітей. Серед гнійно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки особливе місце займають флeгмoни, абсцеси та лімфаденіти. Особливості побудови м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки (багате кровопостачання та іннервація, велика кількість підшкірної жирової клітковини, близьке розташування життєво-важливих органів) зумовлюють швидкість наростання ускладнень у вигляді розлиття процесу на поруч розташовані органи, зростання інтоксикації організму, розвитку сепсису, тромбозу синусів оболонки головного мозку і смерті. Тому проблема лікування запальних захворювань й досі залишається актуальною. У дитячому віці реактивність організму знаходиться на високому рівні, тому розвиток гнійно-запальних процесів є частим ускладненням різних інфекційних захворювань. Найчастішою локалізацією цих процесів є щелепно-лицева ділянка. Відомий спосіб лікування запальних захворювань м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки у дітей шляхом комплексної терапії, що включає розтин флегмони, антибактеріальну терапію, загальнозміцнюючу терапію (Шаргородский А.Г. и др. Воспалительные заболевания челюстно-лицевой области и шеи. М.: медицина, 1985, с.187-189). Після операції розтину гнійного вогнища проводиться місцева обробка рани з використанням одного з наступних антисептичних розчинів димексиду, етонію, ектерициду, фурациліну, хлоргексидину, перекису водню, перманганату калію, поверхнево-активних речовин, протеолітичних ферментів. Діаліз рани проводять один чи кілька разів на добу. Знаходить застосування метод оксигенації шляхом періодичної інсуфляції кисню в рану через катетер (Бажанов Н. Н. и др. , 1980, Карапетян И. С., 1980, Але хова T. M , Ольшевский В. А , 1981). Загальне лікування містить у собі парантеральне уведення великих доз антибіотиків, що призначають у день надходження хворого в стаціонар. При розповсюджених затяжних формах курс лікування продовжують до 2 тижнів. У курс лікування включають з метою корекції гемодинаміки одне чи визначене сполучення розчинів для внутрішньовенного введення - гемодез, реополіглюкін, розчин Рингера-Локка; при приєднанні анаеробної інфекції застосовують метронідозол. З метою стимуляції захисних сил організму проводять автогемотерапію, переливання плазми, еритроцитарної маси, замінників крові (Робустова Т.Г. Хирургическая стоматология. М. 6 Медицина, 1990, с.189-192). Традиційний підхід до лікування запальних захворювань м'яких тканин щелепно-лицьової ділянки не позбавлений деяких недоліків. Лікування вимагає введення різних медикаментів у масивних дозах, великої кількості перев'язувального матеріалу, підвищеної уваги до хворого з боку медичного персоналу, а це приводить до великих медичних і економічних витрат. Метод не є досить ефективним, має пізні терміни очищення, гранулювання, епітелізації гнійної рани, тривалі терміни госпіталізації хворих з важкими одонтогенними розповсюдженими гнійно-некротичними флегмонами щелепно-лицьової області. Відомий також спосіб лікування запальних захворювань м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки шляхом комплексної терапії, що включає розтин флегмони, антибактеріальну терапію, загальнозміцнюючу терапію і окисну терапію (Курарин A.C. и др. Эффективность применения гипербарической оксигенации при различных формах воспалительного процесса в челюстно-лицевой области. Стоматология, 1993, №2, с.30-32). Відомий спосіб є найбільш близьким запропонованому і тому вибраний як прототип. У відомому способі як метод окисної терапії використана гіпербарична оксигенація, тобто терапія підвищеним тиском кисню. В основі методу лежить пряма залежність між тиском кисню у суміші, яку вдихають і підвищеній його напрузі в рідких середовищах організму (плазмі, лімфі і т.д.). Останнє приводить до відповідного збільшення їхньої кисневої ємності і супроводжується зростанням інтенсивності дифузії кисню в гипоксичні ділянки тканин . Відомий спосіб має такі недоліки Відомий спосіб вимагає великих матеріальних витрат (висока вартість барокамер, їхнього устаткування, велика кількість обслуговуючо го медичного персоналу, комплекс науково-дослідних і інженерних робіт і ін.). Спосіб не дає повної гарантії безпеки в умовах підвищеного тиску кисню. Важкість використання методу в хворих з патологією дихальної системи. Тривалі терміни лікування хворих з розповсюдженими одонтогенними гнійно-некротичними флегмонами щелепно-лицевої області від 25 до 33 днів. Достатньо тривалі терміни нормалізації загального стану хвори х. В основу корисної моделі поставлена задача в способі комплексного лікування запальних захворювань м'яких тканин щелепно-лицьової ділянки у дітей шляхом зміни механізму проведення окисної терапії підвищити ефективність лікування, забезпечити безпеку і скорочення термінів лікування. Поставлена задача досягається тим, що в способі комплексного лікування запальних захворювань м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки у дітей шляхом комплексної терапії, що включає розтин флегмони, антибактеріальну терапію, загальнозміцнюючу терапію та окисну терапію, згідно з корисною моделлю, окисну терапію здійснюють шляхом озонотерапії, при цьому озонотерапію здійснюють промиванням рани і полосканням рота озонованою дистильованою водою концентрацією 4-8мг/л. Озоновану дистильовану воду одержують шляхом барботажу озоно-кисневою сумішшю 200г дистильованої води протягом 15 хвилин при концентрації озону в озоно-кисневій суміші 40мг/л, з об'ємом потоку суміші 0,25м/хвилину. Промивання рани проводять озонованою дистильованою водою 1-2 рази на день по 10-15 хвилин протягом 28 днів до повного очищення рани і початку процесу гранулювання і епітелізації. Полоскання порожнини рота проводять протягом 2-8 днів 1 раз на день по 100мл води на процедуру. Спосіб здійснюють таким чином У день надходження хворого роблять його обстеження, призначають традиційну антибактеріальну терапію, загальнозміцнюючу терапію, при необхідності симптоматичну, жарознижуючу та деобезводнюючу терапії, роблять розтин гнійного вогнища (флегмони), далі проводять санацію рани. В контрольній групі використовують 1% розчин пероксиду водню, 0,02% розчин хлоргексидину, або 1:5000 розчин фурациліну. Бактеріальний посів беруть до і після санації. В дослідній групі для санації призначають курс озонотерапії на тлі традиційної антибактеріальної терапії. Санацію рани проводять озонованою дистильованою водою концентрацією 5мг/л. Бактеріальний посів беруть до і після санації. Промивання рани проводять озонованою дистильованою водою 1-2 рази на день по 10-15 хвилин протягом 28 днів до повного очищення рани і початку процесу гранулювання і епітелізації. Полоскання порожнини рота проводять протягом 2-8 днів 1 раз на день по 100мл води на процедуру. Розчин одержують шляхом барботажу 200г дистильованої води озон-кисневою сумішшю протягом 15 хвилин при концентрації озону в озоно-кисневій суміші 40мг/л, при чому об'єм потоку суміші 0,25м/хвилину. Концентрація розчину досягає 4-8мг/л на виході з апарату. Оптимальна концентрація 5мг/л. Приклад 1 Хворий Б., 13 років, (іст. хв. №14863) поступив у відділення щелепно-лицьової хірургії Харківської дитячої клінічної лікарні №1 19.11.03 із скаргами на біль у з убі на нижній щелепі зліва, болючу припухлість під нижньою щелепою зліва і лівої щоки. Загальний стан хворого середнього ступеня тяжкості. Температура тіла 37,8°С. Поставлений діагноз - одонтогенна флегмона дна порожнини рота зліва, загострення хронічного періодонтиту 6 зуба. 19.11.2003p. під внутрішньовенним наркозом проведена операція розтину флегмони. Отримано до 10мл гною, проведений бактеріологічний посів вмісту рани, рана промита озонованою дистильованою водою з концентрацією озону 5мг/л, зроблено контрольний бактеріологічний посів. Рана дренована. Хворому призначена дезинтоксикаційна, десенсибілізуюча, антибактеріальна, протизапальна, загальнозміцнююча терапія. Дані бактеріологічного посіву до обробки рани. Висіяний золотистий стафілокок ІІІ ступеню обсіменіння. Після обробки рани озонованою дистильованою водою посів росту не дав. Перев'язки проводилися щоденно. Під час перев'язок рана промивалася озонованою дистильованою водою з концентрацією озону 5мг/л. На 2-3 добу проводили контрольний бактеріологічний посів вмісту рани, посів росту не дав. На 3 добу стан хворого задовільний, температура тіла 36,7°С. На 4 добу видалені дренажі, в рані помічено ріст грануляцій. На 6 добу дно рани повністю виконано крупнозернистими грануляціями, має місце виражена крайова епітелізація. На 8 добу хворий виписаний із стаціонару. У контрольній групі, що лікувалася відомим способом настільки швидкої позитивної динаміки відзначити не удалося. На відміну від досліджуваної групи визначається деяке зниження показників ОАОА крові і слини. Приклад 2 Хворий Ч., 14 років, (істор. хвор. №5396) поступив у відділення щелепно-лицьової хірургії Харківської обласної дитячої клінічної лікарні №1 02.05.03р. зі скаргами на біль і припухлість лівої щелепної області. З анамнезу. Відчуває себе хворим з 30.04.03, коли заболів зуб на нижній щелепі зліва. Наступного дня з'явилась припухлість з лівої підщелепній області. 02.05.03 звернулись в району поліклініку, звідки були направлені в ХДКЛ №1. При поступленні загальний стан хворого середнього ступеня тяжкості, температура тіла 37,8°С. Місцеве: конфігурація обличчя порушена за рахунок набряку м'яких тканин лівої підщелепної області. Шкіра в цій області трохи гіпермована. З лівої підщелепній області пальпується щільний болючий інфільтрат. Шкіра над ним у складку не береться. Відкривання рота обмежено до 1,5см. Слизова оболонка в області 6, 7 зубів гіпермована і припухла . В 7 зубі каріозна порожнина, перкусія слабо болюча. Діагноз: одонтогенна флегмона дна порожнини рота зліва. Загострення хронічного періодонтиту. 03.05.03 під внутрішньовенним наркозом проведена операція розтину флегмони, отримано до 12мл гною, проведений бактеріологічний посів вмісту рани, рана промита 1% розчином перекису водоводу, проведений контрольний бактеріологічний посів. Рана дренована рукавичними дренажами. Хворому призначена дезинтоксикаційна, десенсибілізуюча, антибактеріальна, протизапальна терапія. Дані бактеріологічного посіву до обробки рани. Висіяний золотистий стафілокок III ступеню обсіменіння. Після обробки рани 1% розчином перекису водоводу висіяний золотистий стафілокок І ступеню обсіменіння. Перев'язки проводилися щоденно. Під час перев'язок рана промивалася 1% розчином перекису водоводу. На 2-3 добу проводили контрольний бактеріологічний посів вмісту рани. На 2-3 добу висіяний золотистий стафілокок І ступеня обсіменіння. На 4 добу стан хворого задовільний, температура тіла 37,2°С. На 6 добу видалені дренажі, в рані помічено ріст грануляцій. На 10 добу дно рани повністю виконано крупнозернистими грануляціями, має місце часткова крайова епітелізація. На 13 добу має місце виражена крайова епітелізація. Хворий виписаний із стаціонару на 14 добу. Таблиця Результати визначення протимікробної активності озонованої води (р-н №1) і 1% розчину пероксиду водню (р-н №2) у відношенні тест-культури S.aureus АТСС 25923. Час дії 30 хв. 1 год 2 год S.aureus АТСС 25923. - 108 КОЕ/мл контроль Р-н №1 Р-н №2 108 нр 107 8 10 нр 5*105 8*107 нр 1*105 S.aureus АТСС 25923. 105 КОЕ/МЛ контроль Р-н №1 Р-н №2 105 нр нр 105 нр нр 105 нр нр Примітка: нр - відсутність росту мікроорганізмів. Перевага озонотерапії у комплексному лікуванні гострих запальних захворювань м'яких тканин щелепнолицевої ділянки у дітей відзначається у відсутності шкідливої дії на організм , можливості різних шля хів введення озону (обробка раневих поверхонь, аплікації, внутрішньом'язове та внутрішньовенне введення, аерація), дії безпосередньо на вогнище запалення. Завдяки застосуванню озонотерапії досягається зниження частоти ускладнень, підвищення імунітету, скорочення термінів лікування.