Пристрій для калоричної вестибулярної стимуляції

Пристрій для калоричної вестибулярної стимуляції, що містить шприц та силастикову трубку, який відрізняється тим, що містить дві довгі гнучкі силастикові трубки (ввідну та відвідну), які одним кінцем з’єднані між собою через гумовий обтюратор, при цьому другий кінець ввідної трубки приєднаний до 100 мл шприца, а відвідної - до пластикової ємності для відтоку води. (19) (21) u200714039 (22) 14.12.2007 (24) 11.03.2008 (72) ГОМЗА ЯНА ЮРІЇВНА, U A (73) НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ, U A (56) 3 30875 Сутність корисної моделі пояснюється графічно де: 1. привідна сіластикова трубка; 2. відвідна сіластикова трубка; 3. гумовий обтуратор; 4. 100-мл пластиковий шприц з позначкою на 60мл; 5. пластикова ємкість ємністю 500мл. Пристрій для калоричної вестибулярної стимуляції використовують наступним чином: В одноразовий 100-мл пластиковий шприц (4) до позначки 60мл набирають воду потрібну для вестибулярної калоричної стимуляції температури - 49°С в разі гарячої калоризації або 25°С в разі холодної калоризації. Пацієнту обтур ують зовнішній слуховий хід гумовим обтуратором (3) та садять в положення з закинутою назад на 60° головою. Приєднують канюлю пластикового шприца (4) до привідної сіластикової трубки (1). Вільний кінець відвідної сіластикової трубки (2) поміщають у пластикову ємкість ємністю 500мл (5), яку встановлюють поряд. Вмістом пластикового шприца на протязі 10 секунд через привідну сіластикову трубк у (1) зрошують зовнішній слуховий хід. При цьому вода із зовнішнього слухово го ходу через відвідну сіластикову трубк у (2) відтікає у пластикову ємкість ємністю 500мл (5). В разі гарної переносимості першої вестибулярної калоричної стимуляції за призначенням лікаря хворий в подальшому може проводити цю маніпуляцію за допомогою даного пристрою вже самостійно. Приклад конкретного використання пристрою: Хворий Н., 42 роки, який перебував у відділенні неврології з приводу церебральної гіпертонічної кризи отримав консультацію ЛОРлікаря у зв’язку зі скаргами на запаморочення, порушення ходи і закладеність вуха. В ЛОР-клініці хворому проведене комплексне аудіологічне і вестибулометричне обстеження, в результаті якого було встановлено діагноз - поєднаний вестибулярний синдром, гіперрефлексія лівого лабіринту. Пацієнту проведена за допомогою пристрою для калоричної вестибулярної стимуляції холодна калоризація лівого вуха. В одноразовий 100-мл пластиковий шприц до позначки 60мл набрали холодну воду температури 25°С. Пацієнту обтур ували зовнішній слуховий хід гумовим обтуратором та посадили його в положення з закинутою назад на 60° головою. Приєднали канюлю пластикового шприца до привідної сіластикової трубки. Вільний кінець відвідної сіластикової трубки помістили у пластикову ємкість ємністю 500 мл, яку встановили поряд. Вмістом пластикового шприца на протязі 10 секунд через привідну сіластикову трубку зрошували зовнішній слуховий хід. При цьому вода із зовнішнього слухового ходу через відвідну сіластикову трубку відтікала у пластикову ємкість ємністю 500мл. У хворого в результаті вестибулярної стимуляції виникла тільки вестибуло-вегета тивна реакція першого ступеню у вигляді незначної нудоти. Загалом переносимість першої вестибулярної калоричної стимуляції була добра. Після закінчення курсу лікування в 4 неврологічному відділенні хворий в задовільному стані виписаний додому. Йому було рекомендовано проводити таку калоричну вестибулярну стимуляцію лівого вуха в подальшому за допомогою запропонованого пристрою самостійно 1 раз на день іще на протязі 9 днів вже самостійно. Через 9 день лікування пацієнту проведена контрольна вестибулометрія, яка продемонструвала норморефлексію лабіринтів та відсутність вестибуло-веге тативних реакцій. Результати проведеного лікування були добрими. За період 2007 року пристрій, що заявляється, було застосовано у 16 хворих на різні судинні захворювання головного мозку, які мали асиметрію лабіринтів, - у всі х випадках з позитивним результатом. Пристрій досить простий у виготовленні та стерилізації. Використання пристрою просте, нетравматичне, дає гарні клінічні результати та дозволяє скоротити термін перебування хворого в стаціонарі за рахунок того, що пацієнт за допомогою нього за призначенням лікаря може проводити вестибулярну калоричну стимуляцію самостійно. Джерела інформації. 1. Аленикова О.А. Вестибулярная дисфункция при хронических формах недостаточности мозгового кровообращения и ее лечение с помощью интервальной термобарической гипоксии// Автореф. дис. канд. мед. наук. - Минск, 2004. - 12с. 2. Благовещенская Н.С. Клиническая отоневрология при поражениях головного мозга.// - Москва. - « Медицина». - 1976. – 272с. 3. Harris A.J. Cortical origin of pathological pain. Lancet 1999; 354; 1464-6. 4. Jahn K., Deutschlander A., Stephan Т., Strupp M., Wiesmann M., Brandt T. Brain activation patterns during imagined stanse and locomotion in functional magnetic resonance imaging. Neurolmage 2004; 22; 1722-1731. 5. Dieterich M, Bense S., Lutz S, Drze zga A., Stephan Т., Bartenstein P., Brandt Т., Dominance for vestibular cortical function in the non-dominant hemisphere. Cereb. Cortex 2003; 13; 994-1007. 6. Lobel E., Kleine J.F., Bihan D.L., Leroy-Willig A., Berthoz A. Searching for the vestibular cortex with functional MRI. Neuroimage 1996, 3, S351. 7. Ramachandran V.S., McGeoch P.D. Can vestibular caloric stimulation be used to treat apotemnophylia? Medical Hypothesies 2007; 69; 250252. 8. Ramachandran V.S., McGeoch P.D., Williams L. Can vestibular caloric stimulation be used to treat Dejerine-Roussy Syndrome? Medical Hypothesies 2007; 69; 486-488. 9. Miller S.M., Ngo T.T. Studies of caloric vestibular stimulation: implications for the cognitive neurosciences, the clinical neurosciences and neurophylosophy. 5 30875 6