Спосіб визначення функціонального стану міжшлуночкової перетинки

Спосіб визначення функціонального стану міжшлуночкової перетинки, шляхом виконання ехокардіографії в М-режимі, визначенні на ехокар 31098 міжшлуночкової перетинки в сістолу (Фофана Модибе, И.Ф. Затушевский. Функциональное состояние МЖП при некоторых заболеваниях сердца // Тер. Архив. - 1979. - № 10. - С. 99-104). Спільними істотними ознаками прототипу і способу є: 1. Виконання ехокардіографії в М-режимі. 2. Визначення на ехокардіограмі товщини міжшлуночкової перетинки в діастолу. 3. Визначення на ехокардіограмі товщини міжшлуночкової перетинки в сістолу. 4. Визначення сістолічного потовщення міжшлуночкової перетинки. 5. Визначення на ехокардіограмі екскурсії міжшлуночкової перетинки в сістолу. Однак, даний спосіб визначення функціонального стану міжшлуночкової перетинки описує лише кінцевий результат процесів кінетики міжшлуночкової перетинки і не дозволяє оцінити взаємодію її складових параметрів, що дозволяє отримати лише орієнтовні дані, які можуть бути застосовані для якісного аналізу ступеня порушення функціонального стану міжшлуночкової перетинки, і можуть бути використані тільки при динамічному спостереженні одного і того ж хворого. При оцінці функціонального стану міжшлуночкової перетинки необхідно враховувати вплив коливань тиску в порожнинах шлуночків серця, а визначення функціонального стану міжшлуночкової перетинки даним способом не дозволяє провести роздільний аналіз внеску в загальну кінетику міжшлуночкової перетинки шлуночкового градієнту тиску, в порівнянні з активним компонентом скорочення міжшлуночкової перетинки, яким є її систолічне потовщення. В основу винаходу поставлено завдання вдосконалення способу визначення функціонального стану міжшлуночкової перетинки шляхом розрахунку додаткових показників, що забезпечить підвищення відтворюванності, точності та вірогідності результатів дослідження. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі, що полягає в виконанні ехокардіографії в М-режимі. визначенні на ехокардіограмі товщини міжшлуночкової перетинки в діастолу, товщини міжшлуночкової перетинки в сістолу. екскурсії міжшлуночкової перетинки, систолічного потовщення міжшлуночкової перетинки. Новим є те, що додатково обчислюють сістолічне зміщення міжшлуночкової перетинки, з наступним обчисленням показника функціонального стану міжшлуночкової перетинки як добутка від сістолічного зміщення міжшлуночкової перетинки, та сістолічного потовщення міжшлуночкової перетинки і при значенні показника функціонального стану міжшлуночкової перетинки менш, ніж 0,38 або більш, ніж 0,90 судять про порушення функціонального стану міжшлуночкової перетинки. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, та технічним результатом полягає в наступному: у способі визначення функціонального стану міжшлуночкової перетинки, що пропонується, використовуються показники, які дозволять характеризувати функцію міжшлуночкової перетинки з урахуванням як скоротливих властивостей міокарду міжшлуночкової перетинки, так і умов її функціонування. Додатковий розрахунок систолічного зміщення міжшлуночкової перетинки дозволить аналізувати систолічну функцію міжшлуночкової перетинки з позицій виявлення переважного внес ку скоротливого або градієнтного компонентів. Даний спосіб може бути застосований в широкий межах коливань тиску в порожнинах шлуночків, що в значній мірі дозволить розширити межі застосування даного показника, підвищить відтворюванність отриманих результатів, а також дозволить вивчати вплив фармакологічних препаратів, біологічно активних речовин, проводити оцінку функціональних проб, здійснювати динамічний контроль за ефективністю застосованої терапії. Простота способу, що пропонується, дозволяє використовувати його дослідникам і з невеликим клінічним досвідом, збільшить доступність його використання, що в цілому підвищить точність та якість діагностики, а також дозволить оптимізувати патогенетичний підхід до вибору комплексу лікувальних заходів. Для визначення показника норми було обстежено 127 чоловік, з них 19 практично здорових осіб, 38 хворих на гіпертонічну хворобу, 70 хворих з вторинною легеневою гіпертензією на тлі хронічних обструктивних захворювань легень у віці від 17 до 73 років (середній вік склав 43,4±12,8 роки), з них жінок було 58 (45,7%), чоловіків - 69 (54,3%). Після обчислення, показник функціонального стану міжшлуночкової перетинки у здорових осіб склав 0,64±0,124 ум.од. Спосіб здійснюється слідуючим чином: 1. Виконують ехокардіографічне дослідження в положенні хворого лежачи на спині або лівому боці. 2. Проводять двохмірну локацію серцевих структур з парастернального доступу в площині серця по довгій осі. 3. Встановлюють М-курсор в 1 стандартну позицію, та переходять до М-режиму роботи апарату. 4. Фіксують синхронизовану з електрокардіограмою отриману ехокардіограму. 5. Ехокардіограму обробляють за допомогою вмонтованих програмних засобів обробки зображення. 6. Визначають на отриманій ехокардіограмі товщину міжшлуночкової перетинки в діастолу, як відстань між право- та лівошлуночковою поверхнею міжшлуночкової перетинки в кінцево-діастолічну фазу серцевого циклу. 7. Визначають на отриманій ехокардіограмі товщину міжшлуночкової перетинки в сістолу, як відстань між право- та лівошлуночковою поверхнею міжшлуночкової перетинки в кінцево-сістолічну фазу серцевого циклу. 8. Визначають сістолічне потовщення міжшлуночкової перетинки як різницю між товщиною міжшлуночкової перетинки в сістолу та діастолу. 9. Визначають екскурсію міжшлуночкової перетинки по зміні положення лівошлуночкової поверхні від діастоли до сістоли. 10. Визначають сістолічне зміщення міжшлуночкової перетинки як різницю між екскурсією міжшлуночкової перетинки та її сістолічним потовщенням. 11. Обчислюють показник функціонального стану міжшлуночкової перетинки як добуток від сістолічного зміщення міжшлуночкової перетинки та сістолічного потовщення міжшлуночкової перетинки. 12. При значенні показника функціонального стану міжшлуночкової перетинки менш ніж 0,38 та більш ніж 0,90 судять про порушення функціонального стану міжшлуночкової перетинки. Приклад: Хворій К., 54 років надійшов у пульмонологічне відділення Запорізької обласної клінічної лікарні зі скаргами на слабкість, спітнілість, головний біль, задуху у спокої та при найменшому 2 31098 фізичному навантаженні. кашель з харкотінням. Вважає себе хворим на протязі 18 років, коли після переохолодження, на тлі фебрильної температури з'явився кашель з харкотінням, задуха, що виникала при незначному фізичному навантаженні. Згодом хворий неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу хронічного бронхіту, одержував антибактеріальну, протизапальну та бронхолітичну терапію. За тиждень до надтодження в клініку, після перенесеної гострої респіраторної вірусної інфекції, з'явилися вищезазначені скарги на тлі підвищеної температури, і хворий був госпіталізований для лікування загострення захворювання. Анамнез життя - без особливостей, спадкової патології в родині не виявлено. Пацієнт палить на протязі 30 років, інші шкідливі звички заперечує, аллергологічний анамнез не обтяжений. Об'єктивно спостерігаються наступні зміни. При огляді визначається участь допоміжних дихальних м'язів в акті дихання. При пальпації голосове тремтіння декілька послаблене, верхівковий поштовх визначається нечітко. Перкуторно - над всією поверхнею легеневих полів звук з коробковим відтінком, аускультативно - діяльність серця правильна, тони приглушені, в легенях дихання жорстке, велика кількість розсіяних сухих та вологих хрипів, більше у нижніх відділах легень. Частота дихання 26 за 1 хвилину, дихання поверхневе. Артеріальний тиск у момент надходження 140 і 90 мм.рт.ст., пульс 78 ударів за хвилину, задовільних властивостей. На електрокардіограмі - ознаки гіпертрофії міокарду правого шлуночка, порушення процесів реполяризації в правих грудних відведеннях, неповна блокада правої ножки пучка Пса. При ехокардіографічному дослідженні спостерігається збільшення порожнини правого шлуночка, утовщення передньої стінки правого шлуночка та міжшлуночкової перетинки, помірне зниження скоротливих властивостей лівого шлуночка. При рентгенологічному дослідженні: у легенях посилений судинний малюнок, корені структурні, тяжисті з обох сторін. Бронхоскопічно виявлені ознаки ендобронхіту. Спірографічне дослідження виявило порушення вентиляції за обструктивним типом. При лабораторному дослідженні - харкотіння слизово-гнійне, лейкоцити на дві третини поля зору. Враховуючи скарги хворого, клінічну картину за хворювання, дані об'єктивного дослідження, та зважаючи на результати додаткових методів обстеження, хворому був поставлений клінічний діагноз: Хронічний обструктивний бронхіт, загострення. Емфізема. Пневмосклероз. Легенева недостатність III ступеня. Недостатність кровобігу ІІ-а стадії. Для уточнення ступеня порушення функціонального стану міжшлуночкової перетинки була проведена оцінка її функціонального стану за допомогою пропонованого способу. За результатами вимірів, товщина міжшлуночкової перетинки в діастолу склала 1,1 см., товщина міжшлуночкової перетинки в сістолу склала 1,62 см., сістолічне потовщення міжшлуночкової перетинки - 0,52 см, екскурсія міжшлуночкової перетинки склала 0,53 см, сістолічне зміщення міжшлуночкової перетинки 0,01 см. Розрахована величина показника функціонального стану міжшлуночкової перетинки склала 0,02 ум. од., що свідчить про порушення функціонального стану міжшлуночкової перетинки в результаті наявності у хворого гіпоксичного та токсичного ураження міокарду, а також гіпертензії у малому колі кровообігу і, відповідно, зменшення міжшлуночкового градієнту тиску. Отримані дані про зміни функціонального стану міжшлуночкової перетинки дозволили внести корекцію у запроваджену терапію, до якої були додані ліки з групи кардіопротекторів та возоділататорів, які покращують метаболічні умови функціонування міокарда. Через 4 тижні комплексного лікування, при контрольному обстеженні, поряд з поліпшенням клінічної картини захворювання і позитивною динамікою даних інструментальних досліджень, спостерігалося істотне поліпшення функціонального стану міжшлуночкової перетинки, що підтверджувалось нормалізацією показника функціонального стану міжшлуночкової перетинки розрахованого згідно способу, що пропонується (на кінець лікування він склав 0,4 ум.од). Таким чином, використання способу, що пропонується, дозволило вчасно визначити порушення функціонального стану міжшлуночкової перетинки, призначити патогенетичне зумовлену терапію, що в підсумку призвело до підвищення якості діагностики, дозволило оптимізувати процес лікування та попередити розвиток ускладнень. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 35 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3