Спосіб визначення скоротливої функції міжшлуночкової перетинки

Спосіб визначення скоротливої функції міжшлуночкової перетинки, який відрізняється тим, що, виконують ехокардіографію в М-режимі, визначають на ехокардіограмі кінцево-діастолічний, кінцево-сістолічний розміри лівого шлуночка, екскурсію міжшлуночкової перетинки в сістолу; обчислюють кінцево-діастолічний, кінцево-сістолічний та загальний ударний об'єми лівого шлуночка за традиційними формулами, вираховують умовний кінцево-сістолічний розмір лівого шлуночка (як різни 31099 мірі оцінити здатність міжшлуночкової перетинки до активного скорочення, ступінь її впливу на параметри внутрішньосерцевої гемодинаміки та загалом мало відіб'ється на тактиці ведення та прогнозі у конкретних хворих, що страждають захворюваннями, які супроводжуються зміною скоротливої функції міжшлуночкової перетинки та вимагають її визначення неінвазивним шляхом в клінічних умовах. В основу винаходу поставлено завдання розробки способу визначення скоротливої функції міжшлуночкової перетинки шляхом оцінки ультразвукової ехограми, що дозволить визначати цю величину неінвазивним шляхом з метою підвищення вірогідності, точності та відтворюванності результатів дослідження. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі визначення скоротливої функції міжшлуночкової перетинки новим є те, що виконують ехокардіографію в М-режимі, визначають на ехокардіограмі кінцево-діастолічний, кінцево-сістолічний розміри лівою шлуночка, екскурсію міжшлуночкової перетинки в сістолу; обчислюють кінцеводіастолічний, кінцево-сістолічний та загальний ударний об'єми лівого шлуночка за традиційними формулами, вираховують умовний кінцево-сістолічний розмір лівого шлуночка (як різницю кінцеводіастолічного розміра та екскурсії міжшлуночкової перетинки в сістолу), умовний кінцево-сістолічний об'єм лівого шлуночка за традиційними формулами, ударний об'єм лівого шлуночка, який здійснюється за рахунок скорочення міжшлуночкової перетинки (як різницю між кінцево-діастолічним об'ємом та умовним кінцево-сістолічним об'ємом), з наступним обчисленням показника скоротливості міжшлуночкової перетинки (як вираженого у відсотках добутка від ударного об'єму, який утворюється за рахунок скорочення міжшлуночкової перетинки, та загального ударного об'єму лівого шлуночка), і при значенні показника скоротливості міжшлуночкової перетинки менш, ніж 38,4% судять про зменшення скоротливої функції міжшлуночкової перетинки, а при значенні показника скоротливості міжшлуночкової перетинки більш, ніж 44,6% судять про збільшення скоротливої функції міжшлуночкової перетинки. Прнчнинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що пропонуються та технічним результатом полягає в наступному: на стан скоротливої функції міжшлуночкової перетинки поряд з іншими факторами впливають також і коливання тиску в порожнинах серця, тому визначення скоротливої функції міжшлуночкової перетинки необхідно проводити за допомогою декількох показників її діяльності. В іншому випадку це може призвести до помилок в оцінці скоротливої функції міжшлуночкової перетинки при патологічних значеннях внутрішньосерцевого тиску, а також до частково ізольованого аналізу стану міжшлуночкової перетинки без урахування її взаємодії з вільною стінкою лівого шлуночка, кінцевою метою спільного скорочення яких є забезпечення адекватного рівня ударного викиду. У способі визначення скоротливої функції міжшлуночкової перетинки, що пропонується, використовуються конкретні величини, які дозволять наочно визначити результат активного скорочення міжшлуночкової перетинки та його внесок до внут рішньосерцевої гемодинаміки, вимір яких може бути проведений з достатньо високою точністю, що в свою чергу істотно підвищить відтворюванність отриманих результатів, а також дозволить вивчати вплив фармакологічних препаратів, біологічно активних речовин, проводити оцінку функціональних проб, здійснювати динамічний контроль за ефективністю застосованої терапії. Пропонуємий спосіб в значній мірі дозволить розширити межі застосування даного показника та підвищить доступність оцінки скоротливої функції міжшлуночкової перетинки не тільки в спеціалізованих лікувальних установах та профільних клініках, але і в умовах поліклінік загального профілю. Відносна простота способу, що пропонується, дозволяє використовувати його дослідникам і з невеликим клінічним досвідом, що в цілому підвищить якість діагностики і в підсумку дозволить оптимізувати комплекс лікувальних заходів. Для визначення показника норми було обстежено 127 чоловік, з них 19 практично здорових осіб, 38 хворих на гіпертонічну хворобу, 70 хворих з вторинною легеневою гіпертензією на тлі хронічних обструктивних захворювань легень у віці від 17 до 73 років (середній вік склав 43,4±12,8 років), з них жінок було 58 (45,7%), чоловіків - 69 (54,3%). Після обчислення, показник скоротливості міжшлуночкової перетинки у здорових осіб склав 41,5±1,47%. Спосіб здійснюється слідуючим чином: 1. Виконують ехокардіографічне дослідження в положенні хворого лежачи на спині або лівому боці. 2. Проводять двохмірну локацію серцевих структур з парастернального доступу в площині серця по довгій осі. 3. Встановлюють М-курсор в 1 стандартну позицію, та переходять до М-режиму роботи апарату. 4. Фіксують синхронізовану з електрокардіограмою отриману ехокардіограму. 5. Ехокардіограму обробляють за допомогою вмонтованих програмних засобів обробки зображення. 6. Визначають на отриманій ехокардіограмі кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка як відстань між лівошлуночковою поверхнею міжшлуночкової перетинки та ендокардіальною поверхнею задньої стінки лівого шлуночка на рівні зубця R електрокардіограми, який відповідає кінцеводіастолічній фазі серцевого циклу. 7. Визначають на отриманій ехокардіограмі кінцево-сістолічннй розмір лівого шлуночка як відстань між лівошлуночковою поверхнею міжшлуночкової перетинки та ендокардіальною поверхнею задньої стінки лівого шлуночка на рівні зубця Т електрокардіограми, який відповідає кінцевосістолічний фазі серцевого циклу. 8. Визначають екскурсію міжшлуночкової перетинки по зміні положення лівошлуночкової поверхні міжшлуночкової перетинки від діастоли до сістоли. 9. Вираховують кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка за традиційними формулами. 10. Вираховують кінцево-сістолічний об'єм лівого шлуночка за традиційними формулами. 2 31099 11. Обчислюють загальний ударний об'єм лівого шлуночка як різницю між кінцево-діастолічним та кінцево-сістолічним об'ємами. 12. Вираховують умовний кінцево-сістолічний розмір лівого шлуночка, як різницю кінцево-діастолічного розміри та екскурсії міжшлуночкової перетинки в сістолу. 13. Вираховують умовний кінцево-сістолічний об'єм лівого шлуночка, який утворюється тільки за рахунок екскурсії міжшлуночкової перетинки, за традиційними формулами. 14. Обчислюють ударний об'єм лівого шлуночка, який здійснюється за рахунок скорочення міжшлуночкової перетинки, як різницю між кінцеводіастолічним об'ємом та умовним кінцево-сістолічним об'ємом, який утворюється тільки за рахунок екскурсії міжшлуночкової перетинки. 15. Обчислюють показник скоротливості міжшлуночкової перетинки як виражений у відсотках добуток від ударного об'єму, який здійснюється за рахунок скорочення міжшлуночкової перетинки, та загального ударного об'єму лівого шлуночка. 16. При значенні показника скоротливості міжшлуночкової перетинки менш, ніж 38,4% судять про зменшення скоротливої функції міжшлуночкової перетинки, а при значенні показника скоротливості міжшлуночкової перетинки більш, ніж 44,6% судять про збільшення скоротливої функції міжшлуночкової перетинки. Приклад: Хворій К. 54 років надійшов у пульмонологічне відділення Запорізької обласної клінічної лікарні зі скаргами на слабкість, спітнілість, головний біль, задуху у спокої та при наименшому фізичному навантаженні, кашель з харкотінням. Вважає себе хворим на протязі 18 років, коли після переохолодження, на тлі фебрильної температури з'явився кашель з харкотінням, задуха, що виникала при незначному фізичному навантаженні. Згодом хворий неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу хронічного бронхіту, одержував антибактеріальну, протизапальну та бронхолітичну терапію. За тиждень до надходження в клініку, після перенесеної гострої респіраторної вірусної інфекції, з'явилися вищезазначені скарги на тлі підвищеної температури, і хворий був госпіталізований для лікування загострення захворювання. Анамнез життя - без особливостей, спадкової патології в родині не виявлено. Пацієнт палить на протязі 30 років, інші шкідливі звички заперечує, аллергологічний анамнез не обтяжений. Об'єктивно спостерігаються наступні зміни. При огляді визначається участь допоміжних дихальних м'язів в акті дихання. При пальпації голосове тремтіння декілька послаблене, верхівковий поштовх визначається нечітко. Перкуторно - над всією поверхнею легеневих полів звук з коробковим відтінком, аускультативно - діяльність серця правильна, тони приглушені, в легенях дихання жорстке, велика кількість розсіяних сухи х та вологих хрипів, більше у нижніх відділах легень. Частота дихання 26 за 1 хвилину, ди хання поверхневе. Артеріальний тиск у момент надходження 140 і 90 мм. рт.ст. пульс 78 ударів за хвилину, задовільних властивостей. На електрокардіограмі - ознаки гіпертрофії міокарду правого шлуночка, порушення процесів реполяризації в правих грудни х відведеннях, неповна блокада правої ножки пучка Гіса. При ехокардіографічному дослідженні спостерігається збільшення порожнини правого шлуночка, утовщення передньої стінки правого шлуночка та міжшлуночкової перетинки, помірне зниження скоротливих властивостей лівого шлуночка. При рентгенологічному дослідженні: у легенях посилений судинний малюнок, корені структурні, тяжисті з обох сторін. Бронхоскопічно виявлені ознаки ендобронхіту. Спірографічне дослідження виявило порушення вентиляції за обструктивним типом. При лабораторному дослідженні - харкотіння слизово-гнійне, лейкоцити на дві третини поля зору. Враховуючи скарги хворого, клінічну картину захворювання, дані об'єктивного дослідження, та зважаючи на результати додаткових методів обстеження, хворому був поставлений клінічний діагноз: Хронічний обструктивний бронхіт, загострення. Емфізема. Пневмосклероз. Легенева недостатність ІІІ ступеня. Недостатність кровобігу ІІ-а стадії. Для уточнення ступеня порушення скоротливої функції міжшлуночкової перетинки було виконане додаткове ехокардіографічне дослідження з оцінкою скоротливості міжшлуночкової перетинки за допомогою запропонованого способу. За результатами вимірів кінцево-діастоличний розмір лівого шлуночка склав 5,2 см, кінцево-сістолічний розмір лівого шлуночка - 3,8 см, кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка склав 129,5 мл, кінцево-сістолічний об'єм лівого шлуночка - 61,9 мл, загальний ударний об'єм лівого шлуночка склав 67,6 мл, екскурсія міжшлуночкової перетинки - 0,4 см, умовний кінцево-сістолічний об'єм лівого шлуночка, який утворюється тільки за рахунок екскурсії міжшлуночкової перетинки склав 107,6 мл, ударний об'єм лівого шлуночка, який здійснюється за рахунок скорочення міжшлуночкової перетинки склав 21,9 мл. Розрахована величина показника скоротливості міжшлуночкової перетинки склала 32,5%, що свідчить про зниження скоротливої здатності міжшлуночкової перетинки та виснаження її компенсаторних можливостей в результаті наявності у хворого гіпоксичного та токсичного ураження міокарду, а також гіпертензії у малому колі кровообігу. Отримані дані про зміну скоротливої функції міжшлуночкової перетинки дозволили внести корекцію у запроваджену терапію, до якої були додані ліки з групи кардіопротекторів та возоділататорів. Через 4 тижні комплексного лікування, при контрольному обстеженні, поряд з поліпшенням клінічної картини захворювання і позитивною динамікою даних інструментальних досліджень, спостерігалося вірогідне зростання скоротливої функції міжшлуночкової перетинки, що наприкінці курсу терапії характеризувалась показником скоротливої функції 38,7%. Таким чином, використання способу, що пропонується, дозволило вчасно визначити наявність та ступінь порушень скоротливої функції міжшлуночкової перетинки, призначити патогенетично зумовлену терапію, що в підсумку призвело до підвищення якості діагностики, дозволило оптимізувати процес лікування та попередити розвиток ускладнень. 3 31099 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 4