Спосіб лікування вперше виявлених хворих на обмежені форми туберкульозу легень

Спосіб лікування вперше виявлених хворих на обмежені форми туберкульозу легень, який включає в себе медикаментозну та фізіотерапію, відрі 37798 44±4,4 кГц та амплітудою коливань 2±0,2 мкм та 5±0,5 мкм (в даному випадку використовувалася лише амплітуда 2±0,2 мкм). При проведенні ультразвукової процедури хворий знаходиться в сидячому положенні. Як контактне середовище використовується вазелінове масло, тонами дії ультразвуком являються три наступних поля: паравертебральні (рефлексогенні) зони з обох боків (від Th І до Th IV хребців, при нижньодольовій локалізації процесу до Th VI) та місце проекції патологічних змін в легенях на грудну клітину. Режим дії ультразвуку повторно-короткочасний; експозиція - 3 с, пауза - 4 с. Початковий час експозиції під час першої процедури складе 30 с - 1 хв на одне поле з поступовим збільшенням до кінця курсу лікування до 3-4 хв на одне поле. Максимальний сумарний час експозиції (без урахування пауз) в кінці курсу НУЗТ складав 9-12 хв. Курс лікування в середньому складає 10-12 процедур. В залежності від переносності та можливих побічних реакцій процедури проводяться щоденно або через день. Прикладами конкретного виконання можуть бути наступні: 1. Історія хвороби № 1370 хворого K.O.I., який лікувався в 1-му терапевтичному відділенні ІФПАМНУ з 9.07.98 по 19.01.99 року. З анамнезу відомо, що в 1993 році переніс лівобічний ексудативний плеврит туберкульозної етиології. Лікувався на протязі 4 місяців з ефектом, після чого відчував себе добре, отримував профілактичні курси лікування. В червні 1998 року став турбувати незначний кашель з харкотинням, з'явилася слабкість. Було зроблено рентгенологічний знімок грудної клітини, на якому виявлено значні зміни в лівій легені. Був направлений до ІФП, госпіталізований в І терапевтичне відділення. При поступленні скаржився на невеликий кашель з незначною кількістю харкотиння, слабкість. При первинному огляді: стан хворого задовільний, правильної будови тіла, дещо зниженого харчування. Шкірні покриви та видимі слизові оболонки звичайного кольору, периферичні лімфатичні вузли основних груп не пальпуються. Грудна клітина звичайної форми. При перкусії легень над верхньою долею зліва - скорочення перкуторного звуку, там же при аускультації вислуховуються поодинокі вологі хрипи. Діяльність серця ритмічна, тони ясні, звучні, ЧСС - 64 удари за хв. AT - 110/70 мм рт.ст. Живіт при пальпації м'який, не болісний, печінка не збільшена. В загальному аналізі крові при поступленні: ер. - 3,3×10/л, Нв - 128 г/л, к.п. - 1,0, лейк. 6,8×10 /л, е - 1%, п - 5%, с- 52%, л - 34%, м - 8%, ШОЕ - 10 мм/год. В харкотинні методом флотації МБТ не знайдені, методом засіву однократно виявлено ріст 2-х колоній. Чутливість МБТ до АБП не визначалася. Рентгенографія та томографія легень від 7.07.98 року - в верхній долі лівої легені (S1+2) масивна негомогенна інфільтрація, яка поширюється на корінь легені, нечітко окреслені ділянки просвітлення. Права легеня - без вогнищево-інфільтративних змін. Клінічний діагноз: Інфільтративний туберкульоз верхньої долі лівої легені (S1+2) в фазі розпаду, МБТ (+). Хворому призначена інтенсивна антибактеріальна терапія з 4-х препаратів: ізоніазид 10% - 5,0 мл в/в щоденно + стрептоміцин 1,0 г в/м щоденно + рифампіцин 0,6 г щоденно + піразинамід 1,5 г щоденно. Лікування розпочинали з малих доз і поступово підвищували до терапевтичних. З патогенетичних засобів використовували преднізолон за схемою, вітаміни В1 та B6, ультразвукову терапію паравертебрально з обох боків та на місце проекції патологічних змін в легенях. Сумарний час експозиції склав від 3 хв на одну процедуру на початку лікування до 12 хв на одну процедуру в кінці курсу лікування. Курс лікування - 12 процедур, які проводилися щоденно, проявів побічної дії НУЗ не було. По закінченню курсу НУЗТ у хворого припинився кашель та виділення харкотиння. Рентгенографія та томографія легень через 2,5 місяці від 18.09.98 року - в верхній долі лівої легені відзначається виражене розсмоктування явищ інфільтрації, порожнини розпаду не визначаються. Права легеня - без патологічних змін. Через 2,5 місяці хворому було відмінено стрептоміцин та рифампіцин, призначено етамбутол 1,2 г щоденно. До кінця лікування хворий скарг не пред'являв, переносність АБТ була задовільною. При виписці в загальному аналізі крові: ер. 3,6×10 /л,. Нв - 120 г/л, к.п. - 1,0, лейк. - 3,8×10 /л, е - 1%, п - 6%, с - 40%, л - 47%, м - 6%, ШОЕ 3 мм/год. Рентгенографія та томографія легень при виписці: в верхній долі лівої легені - розсмоктування вогнищево-інфільтративних змін, лишаються явища пневмосклерозу. МБТ методом засіву перестали визначатися через 1 місяць. Хворого було виписано із стаціонару. Діагноз при виписці: Інфільтративний туберкульоз верхньої долі лівої легені в фазі рубцювання та розсмоктування, МБТ (-). Після виписки рекомендовано продовжувати лікування 2 АБП амбулаторно - ізоніазидом 0,45 г щоденно та етамбутолом 1,2 г щоденно до чергового рентгенологічного контролю. 2. Виписка з історії хвороби № 2009 хворого М.М.П., який лікувався в клініці з 6.10.98 року по 18.05.99 року. Вважав себе хворим з травня 1998 року, коли з'явилася слабкість, кашель з виділенням слизового харкотиння, субфебрильна температура тіла в вечірній час, болі в області грудної клітини справа при глибокому диханні, перебої в роботі серця. До жовтня не обстежувався і не лікувався. Звернувся в консультативн у поліклініку ІФПАМНУ і був госпіталізований в І терапевтичне відділення для дообстеження та лікування. При первинному огляді: правильної будови тіла, пониженого харчування. Шкірні покрови та видимі слизові оболонки звичайного кольору. Периферічні лімфатичні вузли основних груп не пальпуються. Грудна клітина звичайної форми, обидві половини симетрично рухаються при диханні. Перкуторний звук над легенями - ясний, легеневий. Аускультативно - дихання везикулярне, справа над верхнею долею - вологі хрипи. Діяльність серця аритмічна, вислуховуються поодинокі екстрасистоли, ЧСС 90 у/хв, AT - 110/70 мм рт. ст. Живіт при пальпації м'який, не болісний. Печінка не збільшена. В загальному аналізі крові при поступленні від 7.10.98 року: Нв - 108 г/л, лейк. - 5,1×10 /л, е - 3%, п - 7%, с - 50%, л - 30%, м - 10%, ШОЕ - 22 мм/год. В харкотинні методом флотації та методом засіву знайдені МБТ в помірній кількості, чутливі до всі х АБП. Рентгенографія та томографія легень від 5.10.98 року: в верхній долі правої легені.(S1,S2) - виражена негомогенна інфільтрація, в S2 - в аксилярному субсегменті дві неправильної форми порожнини розпаду діаметром 7´5 см та 2´3 см. В лівій легені 2 37798 - одиничні свіжі вогнища відсіву. Синуси вільні. Клінічний діагноз: Інфільтративний туберкульоз верхньої долі правої легені в фазі розпаду та засівання, МБТ (+). Хворому призначена інтенсивна антибактеріальна терапія з 4-х препаратів: стрептоміцин 1,0 г в/м щоденно, ізоніазид 10% - 5,0 в/в щоденно, етамбутол 1,2 г щоденно, піразинамід 1,5 г щоденно. З патогенетичних засобів використовували гепарин, вітаміни В1 та B6, гемодез, відхаркувальну мікстур у, ультразвукову терапію паравертебрально з обох боків та на місце проекції патологічних змін в легенях в сумарній дозі з 1 хв 30 сек до 12 хвилин на 1 процедуру № 12, щоденно. Після перших 2-х сеансів НУЗТ у хворого відмічено підйом температури тіла до 37,2°С, була зроблена перерва в фізіолікуванні на 1 день. По закінченні курсу НУЗТ відзначалося повне припинення кашлю, значно зменшилася кількість харкотиння, нормалізувалася температура тіла, припинилися болі в грудній клітині. Через 1 місяць в загальному аналізі крові: ер. - 3,5×10 /л, Нв - 112 г/л, К.п. - 0,9, лейк. - 7,0×10 /л, е - 10%, п – 4%, с – 58%, л – 23%, м – 5%, ШОЕ - 35 мм/год. МБТ методом засіву та флотації перестали визначатися через 2 місяці. Рентгенографія та томографія легень від 12.10.98 року: в верхній долі правої легені (S1,S2) значне розсмоктування інфільтрації, виражене зменшення розмірів великої порожнини деструкції, втрата чіткості її контурів, др уга порожнина деструкції перестала визначатися. В лікуванні через два місяці була проведена корекція: стрептоміцин відмінено, додано рифампіцин 0,6 г щоденно, в/в введення ізоніазиду замінено пероральним прийомом 0,4 г щоденно). До кінця курсу стаціонарного лікування хворий скарг з боку бронхо-легеневої системи не пред'являв. В загальному аналізі крові при виписці: 8.04.99 року: ер. - 3,0×10 /л, Нв 121 г/л, лейк. - 4,0×10/л, е - 4%, п - 1%, с - 61%, л – 24%, м – 10%, ШОЕ - 6 мм/год. Рентгенографія та томографія легень при виписці від 1.04.99 року: в верхній долі правої легені розсмоктування інфільтрації, порожнина деструкції перестала визначатися, на її місці нерізко виражені фіброзні зміни. Хворий виписаний із стаціонару, рекомендовано прийом 2-х АБП в амбулаторних умовах: ізоніазид 0,4 г щоденно та піразинамід 1,5 г щоденно на протязі ще 2 місяців з наступним рентгенологічним контролем та корекцією лікування. Таким чином, застосування в комплексній терапії туберкульозу легень низькочастотної ультразвукової терапії в запропонованих межах і режимі дії сприяє більш швидкому розсмоктуванню вогнищ та явищ інфільтрації, припиненню процесу бактеріовиділення та загоєнню порожнин деструкції в легеневій тканині і тим самим сприяє деякому зменшенню частоти утворення великих залишкових змін. Клінічну апробацію даного методу лікування проведено на базі 1-го терапевтичного відділення Інституту фтизіатрії та пульмонології ім. Яновського. Більш ніж в 80 випадках показана його ефективність і можливість використання в клінічній практиці. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3