Спосіб лікування хронічного тонзиліту

Спосіб лікування хронічного тонзиліту, що включає вплив на проекції піднебінних мигдаликів хворого на підщелепні зони електромагнітними хвилями мікрохвильового діапазону, який відрізняється тим, що вплив здійснюють полем КВЧдіапазону з частотою 40-45 Ггц при густоті міцності 0,2-0,5 мВт/см 2, при цьому кожну з проекцій піднебінних мигдаликів піддають впливові на протязі 5-7 хвилин за один сеанс при курсі лікування 7-10 сеансів. (19) (21) 2000084619 (22) 01.08.2000 (24) 15.05.2001 (33) UA (46) 15.05.2001, Бюл. № 4, 2001 р. (72) Філатов Віктор Хомич, Негіпа Леонід Станіславович, Негіпа Світлана Анатоліївна, Горлов Олександр Олександрович (73) Харківський державний медичний університет 38617 гдаликів, зникненню виразних застійних явищ дужок і тканин мигдаликів, зменшенню регіонарних лімфатичних вузлів, відсутності їхньої болючості під час пальпації, піднебінні мигдалики значно зменшуються в розмірах); з другої сторони, припиняється маючий місце в ряді випадків тривалий субфебрилітет, болі в зоні серця та суглобів, зникає головний біль, слабкість, нездужання та т.і. Таким чином, зникнення вищевказаних місцевих об'єктивних клінічних проявів хронічного тонзиліту, а також загальних симптомів сприяє подовженню ремісії захворювання, запобігає рецидивові ангін, не призводить до виникнення та прояву шкідливих побічних ефектів. Слід відзначити, що параметри впливу на хворого (частота КВЧ-діапазону, густо та потоку міцності, тривалість впливу, кількість сеансів) були знайдені експериментальним шляхом при проведенні медичних досліджень. Вихід за межі вказаних діапазонів параметрів як в сторону їх збільшення, так і зменшення, не призводить до отримання задовільного позитивного терапевтичного ефекту, що підтверджується наявністю рецидивів ангін після завершення курсу лікування. Розроблений спосіб лікування хронічного тонзиліту полягає в наступному. В режимі амбулаторного лікування хворого, без якої-небудь попередньої підготовки (тобто виключається попереднє проведення медикаментозного та фізіотерапевтичного лікування), усаджують перед генератором КВЧ-випромінювання (наприклад марки Г4-141). Рупорний випромінювач, пов'язаний з приладом за допомогою хвилеводу, встановлюється на підщелепну проекцію кожного з піднебінних мигдаликів. По черзі, з двох позицій, на хворого впливають електромагнітними хвилями з частотою 40-45 Ггц при густоті міцності потоку 0,2-0,5 мВт/см 2 на протязі 5-7 хвилин. Після впливу на обидві проекції мигдаликів хворий звільняється до наступного сеансу. Курс лікування становить 7-10 сеансів. Згідно існуючим правилам терапії хронічного тонзиліту, курс лікування повторюють з інтервалом 6 місяців на протязі 2-х років під контролем як місцевих об'єктивних клінічних проявів хронічного тонзиліту, так і суб'єктивних скарг хворого, а також функціональних та лабораторних методів дослідження. Після проведеного курсу лікування хворі з компенсованою та декомпенсованою формами хронічного тонзиліту обстежувались для підтвердження пролонгованих результатів лікування і в катамнезі (віддалені терміни лікування) 1-1,5 роки. Поруч з оцінкою місцевих об'єктивних проявів хронічного тонзиліту (фарингоскопічної картини) досліджували біоптат з тканини піднебінних мигдаликів, внаслідок чого робили висновки про маючі місце морфофункціональні зміни в тканині піднебінних мигдаликів, після раніш проведеного лікування. Приклад № 1. Хворий А., 24 років, страждає ангінами (1-2 рази на рік), що протікають з температурою тіла до 37,5-38°С. Діагноз: хронічний компенсований тонзиліт. Фарингоскопічна картина до лікування: піднебінні мигдалики гіпертрофовані (2 ступінь), під час ротації піднебінних мигдаликів з лакун виходять гнійні пробки, казеозні маси, виразні спайки з дуж ками, симптом Гізе, Зака, Преображенського, застійні явища в піднебінних мигдаликах, збільшені та болючі регіонарні лімфатичні вузли. Після 10 сеансів впливу (частота - 40 Ггц, густота міцності - 0,5 мВт/см 2, тривалість сеансу - 5 хвилин) у хворого відзначено відходження гнійних пробок та казеозу з лакун піднебінних мигдаликів, намітилась тенденція до зменшення їх розміру та виразності ознак Гізе, Зака, Преображенського. За час нагляду за хворим на протязі 1 року рецидиву ангін не відмічено. Фарингоскопічна картина - піднебінні мигдалики зменшились в розмірах, вони мають тенденцію забарвлення до яскраво-рожевого кольору. Під час ротації мигдаликів - лакуни без патологічного вмісту, регіонарні лімфатичні вузли одинарні, не болючі при пальпації. При дослідженні біопсійного матеріалу, взятого через 1 рік після лікування, мікроскопічне в багатошаровому плескатому епітелії тканини мигдалика відзначено зменшення гіперкератотичних процесів, а також зникнення усерединоепітеліальної лімфоїдної інфільтрації. Одночасно відмічено розширення крипт з кількісним зменшенням їхнього вмісту, котрий складався з незначної кількості слизу та відчужуваного кератотичного шару. Колонії мікробів зустрічалися досить рідко. У субепітеліальних відділках відмічено велику кількість заново утворених судин, тонус яких був трохи знижений, а от великі судини, закладені у грубоволокнистій сполучній тканині, виглядали розширеними та повнокровними. Стінки судин мікроциркуляторного русла виглядали тонкими, давали слабку ШІК - позитивну реакцію та мінімальну позитивну реакцію Браше (РНП), що свідчить про зменшення судинної проникливості. В-зона представлена у вигляді досить значних світло-клітинних ділянок росту. Мікроциркуляційне русло знаходилось в стані нормотонусу з помірною ШІКпозитивною реакцією, Т-зони - на фоні деякої атрофії, за рахунок витіснення її стромою, що розрослася, виявлялася цілодобова, переважно плазмоцитарна інфільтрація. Процес атрофії паренхіми підтримувався також витісненням її заново утвореними судинами, тонус яких мав тенденцію до зниження. Строма виглядала надмірно розвинутою у вигляді широких сполучнотканинних тяжів, пронизуючих увесь орган, в якому відмічалися в незначній кількості фібробласти, цитоплазма яких давала позитивну реакцію на РНП. Приклад № 2. Хвора М., 32 років, хворіє ангінами 2-3 рази на рік, відмічає наявність паратонзилярних абсцесів в анамнезі, болючості в зоні серця. При фарингоскопії - піднебінні мигдалики на рівні піднебінних дужок, дірчасті, поверхня лакун розширена. Виражені спайки з дужками, синюватість піднебінних мигдаликів, позитивний симптом Гізе, Зака, Преображенського. Збільшені і болючі при пальпації валики Корицького. При ротації мигдаликів -в лакунах гній, пробки, казеоз. Діагноз: хронічний декомпенсований тонзиліт. Паратонзилярні абсцеси в анамнезі. Після завершення курсу КВЧ-терапії (частота 45 Ггц, густота міцності - 0,2 мВт/см 2, тривалість сеансу - 7 хвилин, кількість сеансів - 10) просліджується тенденція до зменшення застійних явищ тканин піднебінних мигдаликів, відмічено відходження з лакун піднебінних мигдаликів гною, про 2 38617 бок та казеозних мас, а також зменшення регіонарних лімфатичних вузлів, відсутність їхньої болючості під час пальпації. При контрольному обстеженні (через 1 рік) ангіни в анамнезі відсутні. Фарингоскопічна картина мала тенденцію до нормалізації. Піднебінні мигдалики зменшились в розмірах. В лакунах, при ротації мигдаликів, визначалися невеликі одинарні пробки, поверхня мигдаликів виглядала гладкою, яскраво-рожевого кольору. Регіонарні лімфатичні вузли значно порідшали, не болючі при пальпації. Зникли також болі в зоні серця. Морфологічне дослідження біоптатів з тканин мигдаликів, узятих через 1 рік після лікування, дозволило виявити позитивну динаміку. Так, в багатошаровому епітелії відзначено значне зниження процесів гіперкератозу. Форма та топографія крипт мала явну тенденцію до нормалізації. В субепітеліальному шарі в основному мав місце розвиток грануляційної тканини з підвищеною кількістю заново утворених судин, тонус яких близький до адекватного. В-зони простежувались з рівномірно розташованими світлоклітинними центрами росту, середнього розміру з досить високою піронінофілією в цитоплазмі клі тин периферійних ділянок. Мікроциркуляційне русло цієї зони мало ознаки нормотонусу. Т-зони виглядали досить широкими з проліферуючими лімфоїдноклітинними елементами. Підвищена кількість заново утворених судин розташовувалась переважно в периферійних відділках паренхіми мигдалика, тонус судин зберігався. Набряклі ендотеліоцити виступали в просвіт судин. Перигландулярна сполучна тканина надмірно розвинута, представлена в своїй більшості грубоволокнистою тканиною, що вросла в паратонзилярну жирову клітковину та близьколежачі м'язи з атрофією останніх (розтин паратонзилярного абсцесу в анамнезі). Таким, чином, вивчення скарг та фарингоскопічної картини, а також морфології піднебінних мигдаликів в близькі та віддалені строки після проведеного лікування КВЧ-терапією в вищезазначених параметрах при компенсованих та декопенсованих формах хронічного тонзиліту дозволяють стверджувати, що запропонований спосіб лікування призводить до стійкої ремісії захворювання і виявляється досить ефективним на сучасному етапі розвитку оториноларингології. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3