Спосіб визначення впливу порушення метаболізму вітаміну в1 на функціонування нервово-м’язового синапсу

Спосіб визначення впливу порушення метаболізму вітаміну В1 на функціонування нервово 3 39004 у скелетних м'язах піддослідних тварин (мишей) за умов порушення метаболізму вітаміну В1 його антагоністом окситіаміном. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, який передбачає уведення піддослідним тваринам антагоніста вітаміну В1 окситіаміну, згідно корисної моделі проводять реєстрацію показників спонтанної та викликаної секреції медіатора з нервових закінчень діафрагми і за їхніми відхиленнями від норми визначають вплив порушення метаболізму вітаміну В1 на функціонування нервово-м'язового синапсу. Спосіб здійснюється наступним чином. Використовують молодих мишей-самців з вагою 26-28г. Кожну тварину розміщують в індивідуальній клітці при температура 23±1°С. Тварин ділять на дві групи. Тваринам експериментальної групи підшкірно одноразово уводять окситіамін в дозі 100мг/кг ваги в 0,2мл 0,9% розчину NaCl. Ураховуючи різко кислу реакцію розчину окситіаміну, після приготування його рН доводять до значення 7,3-7,4 шляхом додавання NaOH. Тваринам контрольної групи підшкірно одноразово уводять 0,2мл 0,9% розчину NaCl. Досліди по вивченню спонтанної та викликаної секреції медіатора з нервових закінчень діафрагми проводять з використанням стандартної мікроелектродної техніки. В якості об'єкта досліджень використовують ізольовані френікогемідіафрагмальні препарати. Препарат монтують в плексигласовій ванночці, через яку з постійною швидкістю пропускають насичений карбогеном (95% О2 та 5% СО2) розчин Кребса такого складу (ммоль/л): NaCl - 137,0; КСl - 5,0; NaHCO3 - 11,0; NaH2PO4 - 1,0; глюкоза - 11,0. Досліди проводять при кімнатній температурі (20-21°С). М'язові скорочення блокують шляхом використання низького вмісту Са2+ та високого вмісту Mg2+ в розчині Кребса. Для стандартизації досліджень таке співвідношення Ca2+/Mg2+ повинно бути постійним у всіх дослідах, його підбирають в залежності від генетичних особливостей використовуваної лінії тварин таким чином, щоб отримати максимальну амплітуду потенціалів кінцевої пластинки (ПКП) при гарантованому блокуванні скорочень в препаратах, отриманих від тварин контрольної групи. Діафрагмальний нерв стимулюють надпороговими прямокутними стимулами електричного струму тривалістю 0,1мс, частота та інші параметри яких визначають задачами експерименту. За допомогою стандартних скляних мікроелектродів, заповнених 3М КСl, внутрішньоклітинно реєструють мембранний потенціал (МП) м'язових волокон, мініатюрні потенціали кінцевої пластинки (МПКП) та ПКП. Відведення потенціалів від кожної кінцевої пластинки здійснюють протягом 1хв. В кожному нервово-м'язовому препараті досліджують по декілька кінцевих пластинок. Якщо МП м'язового волокна є нижчим - 60мВ або змінюється під час реєстрації показників більше ніж на 5мВ, дані виключають з подальших розрахунків. Реєстрацію потенціалів починають не раніше ніж за годину після завершення монтування препарату в ванночці та початку подавання розчину. Отримані показники усереднюють для кожної групи та порівнюють між собою. 4 Прикладом конкретного використання способу, що пропонується, є дослідження нервово-м'язової передачі через 3, 24 та 72 години після уведення піддослідним мишам окситіаміну (експериментальна група) та 0,9% розчину NaCl (контрольна група). Проведені спостереження показали, що середня амплітуда МПКП у міоневральних синапсах тварин, яким був уведений окситіамін, не змінювалася у порівнянні з контрольною групою. Середня амплітуда ПКП в нервово-м'язових препаратах, отриманих від тварин через 3 години після введення їм окситіаміну в дозі 400мг/кг, була меншою у порівнянні з контрольним показником на 33,6%, квантовий склад (КС) ПКП, який розраховували як співвідношення середніх амплітуд ПКП і МПКП - на 29,4%. Зміни обох параметрів носили вірогідний характер (р