Спосіб визначення життєздатності кишки

1. Спосіб визначення життєздатності кишки, який включає вимірювання в умовах змінного струму електричної характеристики ділянки кишки, що досліджується, після усунення ішемізуючого фактора та оцінку її стану шляхом відносного порівняння результатів вимірювань, який відрізняється тим, що попередньо в тих самих умовах вимірюють вказану електричну характеристику тієї ж ділянки кишки до усунення ішемізуючого фактора. 40317 і швидкодією вимірювального пристрою і не перевищує 1-3 хвилин. Проте, достовірність діагностики за вказаним способом також є недостатньою і не може бути підвищена з наступних причин. Основним фактором, перешкоджаючим досягненню технічного результату, є те, що оцінка життєздатності, яку проводять по відносній зміні результатів вимірювань на зазначених ділянках кишки, залежить від початкових електричних характеристик вказаних ділянок. Це пояснюється тим, що в практичній хірургії далеко не завжди зустрічається незмінена ділянка кишки, а величина питомої електропровідності будь-якої "свідомо життєздатної" ділянки, в тому числі і ділянки, що досліджується, до впливу ішемізуючого фактора, не є постійною точно визначеною величиною не тільки для різних хворих, але і на різних ділянках кишки одного й того ж хворого, і коливається у широких межах з розбігом до 30% та більше в залежності від реального стану кишечника. Внаслідок цього, в оцінку життєздатності кишки вносяться суттєві похибки, які негативно впливають на достовірність діагностики. Крім того, за таких умов не можуть бути визначені чіткі критерії оцінки життєздатності стінки кишки, а тому й забезпечена можливість диференційованої діагностики, що не дозволяє визначити ділянки кишки, життєздатність яких сумнівна, але може бути відновлена шляхом виконання комплексу лікувальних заходів. Недоліком способу є й те, що для його реалізації необхідно спеціальне обладнання, бо серійні прилади для вимірювання питомої електропровідності відсутні, а перерахунок показників відомих серійних приладів може привести до необгрунтованого збільшення часу вимірювань. В основу винаходу поставлено задачу створити такий спосіб визначення життєздатності кишки, який, за рахунок проведення вимірювань на одній і тій же ділянці кишки до і після усунення ішемізуючого фактора, забезпечує зниження похибки оцінки, таким чином підвищує достовірність діагностики, що дозволить знизити травматичність хірургічного втручання, а внаслідок - зменшити тривалість післяопераційного лікування. Поставлена задача вирішується завдяки тому, що в способі визначення життєздатності кишки, який включає вимірювання в умовах змінного струму електричної характеристики ділянки кишки, що досліджується, після усунення ішемізуючого фактора, та оцінку її стану шляхом відносного порівняння результатів вимірювань, згідно з винаходом, попередньо в тих самих умовах вимірюють вказану електричну характеристику тієї ж ділянки кишки до усунення ішемізуючого фактора. В способі, що пропонується, оцінку стану кишки переважно проводять диференційовано. В переважному варіанті виконання як електричну характеристику ділянки кишки, що досліджується, використовують спад напруги. В умовах змінного струму при амплітуді І=1 ма та напрузі U=1B, в діапазоні частот від 100 до 10000 Гц і при U2>U1, визначають кишку як нежиттєздатну, при U1>U2>80%U1 - як умовно життєздатну, а при U2U2>80%U1) кишка є умовно життєздатна. Особливістю зазначеного способу є забезпечення виконання достовірної оцінки впродовж 1-3 хвилин у часовому інтервалі від 1 до 30 хвилин 2 40317 після усунення защемлення, тобто в інтервалі часу необхідному для проведення лікувальних заходів у разі наявності реальної можливості відновлення життєздатності кишки, яка була у стані тривалої або глибокої ішемії. Спосіб ілюструється такими прикладами. Приклад 1. Хворий П., 44 роки, терміново оперований в одній із районних лікарень Харківської області. Під час операції виявлена странгуляційна тонкокишкова непрохідність. На ішемізовану ділянку кишки від тестера Ц4323 був поданий сигнал змінного струму (І=1 мА, U=1B, f=100 Гц). Виміряли спад напруги до усунення странгуляції - 104 мВ, після - 45 мВ. U2=43,4%U1, тобто менш ніж 80%U1. Кишка визнана життєздатною. Неускладнений післяопераційний період. Виписаний на 12 добу. Приклад 2. Хворий К., 67 років, терміново оперований в районній лікарні 10.08.98 р. у зв'язку з гострою тонкокишковою непрохідністю. Під час операції виявлено, що ділянка тонкої кишки впродовж 45 см синьо-червоного кольору; з часу виникнення перших ознакхвороби пройшло більш ніж 48 годин. При впливі змінного струму (І=1 мА, U=1B, f=1000 Гц) виміряли спад напруги на ділянці, що досліджувалася. До усунення странгуляції U1=87 мВ, після - U2=84 мВ (U1