Спосіб катетеризації вен у дрібних тварин

Спосіб катетеризації вен у дрібних тварин включає використання венфлонового катетера з обов'язковим визначенням показань та протипока 3 обхідності додаткового введення лікарських засобів і тривалості необхідної канюлізації. Відповідний внутрішньовенний катетер підбирається за обліком розміру, стану кровотока доступних вен, оскільки канюля в жодному разі не повинна повністю закупорювати вену. Довжина канюлі повинна відповідати зразковій довжині прямої ділянки відповідної вени; місцевій анатомії; необхідній швидкості вливання (висока швидкість уливання спричиняє необхідність установки катетера у вени більшого діаметру); виду рідини, що вливається, оскільки сильнодіючі лікарські засоби дратівної дії повинні вводитися в більші судини для більше інтенсивного розведення кров'ю; прогнозованої тривалості введення, оскільки застосування катетер меншого розміру дозволить звести до мінімуму подразнення вени. За нашими дослідженнями розроблено використання катетера фірми Venflon™ Pro з підбором розміру останнього за масою тіла тварин. Тваринам масою до 1кг використовують голубий катетер (розмір 22G, довжина 25мм, зовнішній діаметр 0,9мм), від 1 до 7кг - рожевий катетер (розмір 20G, довжина 32мм, зовнішній діаметр 1,1мм), від 7 до 30кг - зелений катетер (розмір 18G, довжина 45мм, зовнішній діаметр 1,3мм), більше 30кг - білий катетер (розмір 17G, довжина 45мм, зовнішній діаметр 1,5мм). Третій етап - вибір місця венепункції. Катетери бажано встановлювати у вени, які добре пальпуються з високим кров'яним наповненням; з протилежного боку де виконувалося оперативне втручання; з максимально можливим діаметром. Варто уникати місць згинів (область суглобів), вен тазових кінцівок, які близько лежать до артерій, подразнених у результаті попередньої катетеризації та ламких вен. Також необхідно уникати постановку канюлі в області лімфоденоми, інфікованих ділянок і тріщин шкіри. За нашими даними найбільш придатними є v. cephalica (грудна кінцівка) та v. safena (тазова кінцівка). Четвертий етап охоплює аспекти установки катетеру, для чого варто перевірити його стерильність і строк придатності, а також приготувати всі необхідні допоміжні матеріали (як правило, готується стерильний лоток, який містить вату, дезінфектант для шкіри, шприц із 0,9% розчином натрію хлориду, стерильні пов'язки та пластир). Крім цього лікар ветеринарної медицини повинен провести ідентифікацію тварини, ретельним образом вимити, закрити псі ушкодження на шкірі, надягти захисні рукавички, обробити їх дезінфектантом, за необхідності надягти ватно-марлеву маску та окуляри, зайняти зручне положення та приступити до процесу установки катетеру. Необхідно видалити волосся та провести розм'якшення шкіри у області пункції тампоном, що змочений 70°С етанолом, упродовж 20 хвилин. Місце венепункції та прилягаючі до нього ділянки шкіри треба ретельним образом двічі обробити дезінфікуючим розчином. При цьому ділянка шкіри за площею повинна відповідати розміру майбутньої пов'язки. Переконавшись, що впакування не ушкоджене та катетер не прострочений, відкривають упакування. За необхідності розвертають "крильця" і 40681 4 беруть катетер найбільш зручним способом. Не бажано перед венепункцією виймати голку з катетера, оскільки можливе ушкодження самого катетера. Далі вену фіксують і вводять під невеликим кутом катетер, при цьому зріз голки повинен бути спрямований догори. Про проведення успішної венепункції, зокрема про знаходження голки у вені свідчить поява крові в камері візуалізації зворотного струму. Після цього повільно просувають катетер разом з голкою на декілька міліметрів далі у вену, у яку попадає кінчик канюлі, після чого однією рукою фіксують голку-провідник, а іншою просувають катетер, знімаючи його в такий спосіб з голкипровідника, або ж повільно відтягають голкупровідник і швидше просувають канюлю у вену. Якщо користувалися джгутом, то його потрібно зняти. Не бажано здійснювати повторне встановлення голки-провідника в канюлю при знаходженні її у вені - це може призвести до ушкодження стінок канюлі та вени. Щоб не допустити витікання крові із катетера, пальцем необхідно пережати вену трохи вище кінчика канюлі. Далі повністю видаляють голку-провідник і приєднують до катетера інфузійну систему або підставляють пробірку для взяття крові або закривають заглушкою. З метою утилізації голку-провідник поміщають у контейнер для гострих предметів. Для підтвердження ефективності функціонування та правильності положення катетера його варто промити (найкраще0,9% розчином натрію хлориду). П'ятий етап полягає у заповненні катетера гепарин-бензилпеніциліновою сумішшю в об'ємі 0,51,0см3 у кінцевому розведенні гепарина та бензи3 3 лпеніциліна відповідно 100МЕ/см і 100000ОД/см . Щоб забезпечити сухість місця установки, відсутність можливого інфікування та механічного флебіту, а також відповідний термін служби катетера, варто накладати стерильну пов'язку. На шостому етапі для попередження інфікування необхідно щодня оглядати місце установки катетеру, як до, так і після проведення інфузійної терапії. Вологі та забрудненні пов'язки варто заміняти, дотримуючись вимог антисептики. Час установки катетеру бажано фіксувати в картці призначень, а його заміну проводити кожні 120-192 годин. Системи для внутрішньовенного введення видаляють через кожні 12-24 годин. До й після кожного введення лікарських засобів для перевірки ефективності системи варто промивати катетер гепарин-бензилпеніциліновою сумішшю в об'ємі 0,51,0см у кінцевому розведенні гепарина та бензилпеніциліна відповідно 100МЕ/см та 100000ОД/см3. Сьомий етап охоплює аспекти вилучення та утилізації катетеру. Видалення катетера повинно бути пов'язане з закінченням призначеного лікування (планове вилучення) і з ускладненнями (інфільтрація, флебіт, і інфікування). Перед видаленням катетеру лікар ветеринарної медицини зобов'язаний вимити руки, надягти захисні рукавички та зняти всі фіксуючий катетер пов'язки. Бажано накрити місце установки катетера сухою стерильною бавовняною серветкою, потім її видалити. Для попередження витікання крові в підшкірні тканини необхідно різко та протягом 2-3 хвилин зати 5 40681 снути місце, де перебував катетер. Катетер знезаражують у 6,0% розчині пероксиду водню впродовж 24 годин. Ефективність запропонованого способу і його перевага над відомими способами підтверджена прикладами практичного виконання в приватній клініці ветеринарної медицини ТОВ "Мауглі" м.Луганська та клініці факультету ветеринарної медицини Луганського НАУ. Приклад За 7 років застосування винаходу було здійснено 4345 випадків використання способу катетеризації вен у дрібних тварин. У 1323 тварин було проведено катетеризацію вени для взяття крові Комп’ютерна верстка А. Рябко 6 для клінічного та біохімічного досліджень. За весь час спостереження було виявлено 4 (0,09%) тварини з розвитком гострого тромбофлебіту, якій не призвів до летального випадку і піддався етіотропній терапії. У 978 (22,51%) тварин на 5-10 добу після встановлення катетера було виявлено ознаки флебіту, зокрема болючість вени та почервоніння шкіри, які зникали після знімання канюлі. У 159 (3,66%) тварин було відмічено набрякання кінцівки нижче місця постановки катетера. Зазначена патологія ліквідувалась впродовж 24 годин за послаблення фіксаційної пов'язки. Крім цього, 598 (13,76%) тварин самостійно зняли катетер, що не призвело до розвитку патологічних змін. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601