Ортодонтичний кронштейн

1. Ортодонтичний кронштейн, що виконаний у вигляді пластини видовженої форми, в якій виконані отвори для кріпильного імплантата та гачок для пружної тяги ортодонтичної системи, який відрізняється тим, що пластина поза отворами для кріпильного імплантата виконана неперфорованою, та містить принаймні один додатковий гачок для пружної тяги ортодонтичної системи. 2. Ортодонтичний кронштейн за п. 1, який відрізняється тим, що отвори для кріпильного імплантата виконані на видовжених кінцях кронштейна. U 1 3 нок більш рівномірного розподілу навантажень на кісткову тканину. Поставлена задача вирішується тим, що в ортодонтичному кронштейні, виконаному у вигляді пластини видовженої форми, в якій виконані отвори для кріпильного імплантата та гачок для пружної тяги ортодонтичної системи, згідно з корисною моделлю, пластина поза отворами для кріпильного імплантата виконана неперфорованою, та містить принаймні один додатковий гачок для пружної тяги ортодонтичної системи. Отвори для кріпильного імплантата виконані на видовжених кінцях кронштейна. Гачки спрямовані опозитно один одному та розташовані симетрично відносно лінії, перпендикулярної довшій стороні пластини. Пластина має плоску поверхню. Пластина може бути виконаною зігнутою по формі щелепи. Пластина між отворами для кріпильних імплантатів виконана неперфорованою. Гачки виконані на ребрах пластини та спрямовані в протилежні сторони. Між першим і другим гачком виконано додатково один або більше гачків. Для розробки ортодонтичного кронштейна було проведено біомеханічне обґрунтування для визначення характеру розподілу напруження і залежності максимальних напружень від способу навантаження. Сучасні можливості математичного моделювання дозволяють створювати об'ємні моделі біологічних об'єктів та виявляти основні тенденції змін їх напружено-деформованого стану в залежності від способу навантаження. Методи математичного моделювання дозволяють значно розширити знання щодо розподілу напружень в компонентах скелету людини як в нормі, так і при різних патологічних станах, отримати нові данні про взаємодію між кістковими та металевими елементами при різних умовах навантаження. Авторами створені соб'ємні комп'ютерні моделі для аналізу, які відтворюють розташування одного та двох імплантатів в кістковій тканині щелепи. Модель з двома імплантатами, з'єднаними пластинкою, навантажували трьома способами: горизонтально (в одному та в протилежних напрямках) і вертикально, величина навантаження дорівнювала 1Н. Аксимальне напруження конструкції локалізовано в металевій пластинці, що з'єднує два імплантати, та дорівнює 2,689 МПа. Максимальні напруження в імплантатах локалізовані на рівні кортикального шару кістки з боку прикладання навантаження до конструкції. Максимальне напруження у кортикальному шарі кістки локалізовано на його поверхні в зоні контакту з імплантатом та дорівнює 1,710 МПа. Максимальне напруження у губчастому шарі кістки також локалізовано в зоні контакту з імплантатом та дорівнює 1,257 МПа. При горизонтальному навантаженні конструкції в протилежному напрямку максимальне напруження конструкції локалізовано в металевій пластинці, що з'єднує два імплантати, та дорівнює 0,869 МПа. Максимальні напруження в імплантатах локалізовані на рівні пластини з боку прикла 40999 4 дання навантаження до конструкції. Максимальне напруження у кортикальному шарі кістки локалізовано в зоні контакту з імплантатом та дорівнює 0,099 МПа. Максимальне напруження у губчастому шарі кістки також локалізовано в зоні контакту з імплантатом та дорівнює 0,154 МПа. При вертикальному навантаженні максимальне напруження конструкції локалізовано в зоні контакту металевої пластинки з імплантатом, та дорівнює 5,728 МПа. Максимальні напруження в імплантатах локалізовані на рівні пластини та кортикального шару кістки. Максимальне напруження у кортикальному шарі кістки локалізовано на його поверхні в зоні контакту з імплантатом та дорівнює 2,456 МПа. Максимальне напруження у губчастому шарі кістки також локалізовано в зоні контакту з імплантатом та дорівнює 2,041 МПа. Порівняльний аналіз розглянутих варіантів навантаження свідчить про те, що максимальні напруження у всіх компонентах моделі спостерігаються при вертикальному способі її навантаження. Завдяки тому, що пластина поза отворами для кріпильного імплантата виконана неперфорованою та розташуванню гачків на ребрі пластини, забезпечена можливість виготовляти і застосовувати пластину зменшених габаритів для рівнозначних навантажень та спростити технологію її виготовлення. Відсутність анкера призводить до зменшення травмування при лікуванні. Завдяки симетричному розташуванню гачків відносно лінії перпендикулярної довшій стороні пластини, вирівнюються сили, які діють на імплантати. Корисна модель пояснюється кресленням, на якому зображено: на фіг. загальний вигляд ортодонтичного кронштейна. Ортодонтичний кронштейн виконаний у вигляді пластини 1, на якій розташований гачки 2 для пружної тяги ортодонтичної системи (умовно на показана). Пластина 1 містить, принаймні, два отвори 3 для кріпильного імплантатів (умовно не показані). Отвори 3 для кріпильних імплантатів виконані на видовжених протилежних кінцях пластини 1. Гачки 2 спрямовані опозитно один одному та розташовані симетрично відносно лінії перпендикулярній довшій стороні пластини. Пластина 1 має плоску поверхню. Пластина 1 може бути виконаною зігнутою по формі щелепи. Пластина 1 між отворами для кріпильних імплантатів виконана неперфорованою. Гачки 2 виконані на ребрах пластини та спрямовані в протилежні сторони. Між першим і другим гачком може бути виконано додатково один або більше гачків. Кронштейн встановлюють таким чином. Встановлюють імплантати відомим способом з додержанням типових правил гігієни та анестезії. На імплантати встановлюють пластину 1 з допомогою притискних гвинтів. Приклад. Хвора П., 21 рік, звернулася в клініку зі скаргою на некрасиву посмішку через оголені ясна. 5 40999 Діагноз: глибокий прикус. Гіпертрофія фронтального відділу альвеолярного відростку верхньої щелепи. Рентгенологічно та клінічно зроблена оцінка біологічного стану кістки по щільності. Протипоказань для встановлення імплантатів не виявлено. Після антисептичної обробки та інфільтраційної анестезії в області 11, 12, 21, 22 зубів зробили розрізи 3-4 мм. З допомогою распаратора відшарували слизово-надкістний шар від кістки і бором діаметром 1,5 мм сформували канал в кортикальному шарі глибиною 2 мм. По черзі вручну установили внутрішньокісткові частини імплантатів в об Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 6 ласті 11, 12, 21, 22 зубів між їх коренями. Розрізи не потребували зашивання. Через 4 тижні хвору оглянули, рухливості імплантатів не виявлено. Хворій установлено кронштейн, який з'єднати пружними тягами з ортодонтичною дугою та брекетами для подальшого вертикального переміщення 11, 12, 21, 22 зубів. Конструкція кронштейна дозволяє забезпечити нетравматичність операції, надійність первісної фіксації та найбільш раціональний розподіл функціонального навантаження, мінімізацію запальних процесів в ротовій порожнині, можливе застосування для верхньої і нижньої щелеп, більш низьку вартість процедури. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601