Спосіб діагностики зниження висоти прикусу

Спосіб діагностики зниження висоти прикусу, що включає визначення висоти нижньої третини обличчя в стані фізіологічного спокою та в положенні центральної оклюзм зубних рядів, який відрізняється тим, що додатково на томограмах скронево-нижньощелепних суглобів в боковій проекції в положенні центральної оклюзм зубних рядів визначають величини передньо-, верхньо- і задньо-суглобової щілин і при зміщенні суглобової голівки в верхньо-дистальному напрямку зі збільшенням величини передньо-суглобової щілини та зменшенням величин верхньо- і задньо-суглобової щілин діагностують зниження висоти прикусу Винахід відноситься до медицини, зокрема, до ортопедичної стоматології Зниження висоти прикусу відбувається внаслідок патологічного стирання твердих тканин зубів, часткової втрати зубів, ускладненої зубощелепними деформаціями та захворюванням тканин пародонту Відомий спосіб діагностики зниження висоти прикусу шляхом візуальної оцінки ступеню збитку твердих тканин зубів верхньої та нижньої щелепи та вкорочення нижньої третини обличчя в положенні центральної оклюзм зубних рядів, (див М Г Бушан «Справочник стоматолога ортопеда» - Кишинев, Картя Молдовеняска, 1988 -С 267-270) Недоліком способу є необ'єктивність, оскільки він оснований на суб'єктивній ОЦІНЦІ ступеню збитку твердих тканин зубів та не враховує індивідуальної фізіологічної МІНЛИВОСТІ величини та форми твердихтканин зубів Крім того, при компенсованій формі патологічного стирання зниження висоти прикусу не відбувається, оскільки збиток твердих тканин зубів компенсується гіпертрофією альвеолярного відростку Відомий спосіб визначення висоти прикусу (див Каламкаров ХА Ортопедическое лечение патологической стираемое™ твердых тканей зубов - М Медицина, 1984 - С 51) згідно якого вимірюється висота нижньої третини обличчя в стані фізолопчного спокою та в положенні центральної оклюзм зубних рядів В нормі при прямому і ортогнатичному прикусі відстань між підносовою та підборідною ділянками в стані фізолопчного спокою більша ніж в положенні центральної оклюзм зубних рядів на 2-4 мм При м збільшенні діагностується зниження висоти прикусу Недоліком методу є необ'єктивність, оскільки він оснований на суб'єктивній ОЦІНЦІ положення нижньої щелепи в стані фізіологічного спокою В залежності від психоемоційного стану пацієнта, ступеню розслаблення жувальних м'язів, розташування досліджуваного в стоматологічному кріслі та методики дослідження показники визначення положення в стані фізіологічного спокою можуть варьювати в значних межах Задачею винаходу є спрощення та об'єктивізація діагностики зниження висоти прикусу Поставлена задача досягається тим, що додатково на томограмах скронево-нижньощелепних суглобів в боковій проекції в положенні центральної оклюзм зубних рядів визначаються величини передньо-, верхньо- і задньо-суглобової щілин і при зміщенні суглобової голівки в верхньо-дистальному напрямку зі збільшенням величини передньо-суглобової щілини та зменшенням величин верхньо- і задньо-суглобової щілин діагностується зниження висоти прикусу Спосіб виконують таким чином Проводять клініко-лабораторне обстеження пацієнта з визначення висоти нижньої третини обличчя в стані фізолопчного спокою та в положенні центральної оклюзм зубних рядів та комп'ютерну томографію скронево-нижньощелепних суглобів в боковій проекції в положенні центральної оклюзм зубних рядів На томограмі скронево-нижньощелепних суглобів через центр обертання О (фіг 1) суглобової голівки проводять горизонтальну ЛІНІЮ Н (фіг 1) (франфуртську горизонталь), до якої опускають перпендикуляр БО (фіг 1) та лінії АО (фіг 1) та ВО (фіг 1) під кутом 45° На ЛІНІЯХ АО (фіг 1) та ВО (фіг 1) визначають ширину перед 00 42482 ньо- (а) (фіг 1), верхньо- (б) (фіг 1) та задньосуглобової (в) ЩІЛІНИ (фіг 1) В нормі, в положенні центральної оклюзм, визначають центральне положення суглобової голівки скроневонижньощелепного суглобу, при якому величини а, б і в не мають достовірної різниці При зміщенні суглобової голівки в верхньо-дистальному напрямку зі збільшенням величини передньо-суглобової щілини (а) (фіг 1) та зменшенням величин верхньо- (б) (фіг 1) і задньо-суглобової (в) (фіг 1) щілин діагностують зниження висоти прикусу Прикладом його застосування є історія хвороби № 54, хворої Б , 37 років Діагноз при направленні дефект зубного ряду нижньої щелепи III клас по Кенеді, ускладнений зубоальвеолярним подовженням 14, 15 та 16 зубів, глибокий прикус, генералізований пародонтит II ступеню На томограмах скронево-нижньощелепних суглобів (фіг 2) визначається збільшення передньосуглобової (а) (фіг 2) та зменшення верхньо- (б) (фіг 2) та задньо-суглобової (в) (фіг 2) ЩІЛІН, що засвідчує про зрушення суглобової голівки сконево-нижньощелепного суголобу та нижньої щелепи в дистально- верхньому напрямку та зниження висоти прикусу Таким чином, даний спосіб дозволяє покращити діагностику зниження висоти прикусу, кваліфіковано провести комплекс лікувальних заходів по усуненню функціональних та морфологічних порушень зубощелепної системи та запобігти тяжких ускладнень з боку скронево-нижньощелепних суглобів Фіг. 1 ФІГ. 2 42482 ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Киів-133, бульв Лесі Українки, 26 (044)295-81-42, 295-61-97 Підписано до друку Обсяг обл -вид арк 2002 р Формат 60x84 1/8 Тираж 50 прим Зам УкрІНТЕІ, 03680, Киів-39 МСП, вул Горького, 180 (044) 268-25-22