Спосіб прогнозування перебігу серцевої недостатності у хворих похилого віку

Спосіб прогнозування перебігу серцевої недостатності у хворих похилого віку, що ґрунтується на оцінці форми патології, частоті рецидивів хво 3 голкового типу. Калібрування чутливості робочого електрода проводили у двох розчинах (№ 1 - еквівалентний за вмістом кисню з повітрям та № 2 безкисневий розчин). За робочу точку електрода приймали показник електрохімічного потенціалу, що відповідав півхвилі кривої (середина "плато") при записуванні полярограми по кисню. Розрахунок парціального напруження кисню в тканині (Ро2) здійснювали за формулою 1: I Po2 = d мм рт. ст. C де, Id - середня величина дифузного струму в ділянці, що досліджується, мкА; С - коефіцієнт чутливості електроду до кисню, який визначають за формулою 2: Ieq - Ing C= Po 2(пов ) де, Ieq - струм в ізотонічному розчині натрію хлориду, мкА; Ing - струм у безкисневому розчині, мкА; Ро2 (пов) - парціальне напруження кисню в повітрі як різниця між атмосферним тиском (D) і тиском водяної пари (Р) при відповідній температурі повітря на момент дослідження (формула 3): Ро2 (пов.)=0,21(D-P) Парціальне напруження кисню визначали у положенні пацієнта сидячи в однакових за температурним режимом та вологості умовах після 30хвилинного відпочинку. Робочий електрод вводили у підшкірно-жирову клітковину передпліччя (середня третина) на глибину 3-4мм. Для стабілізації процесів дифузії кисню визначення парціального напруження кисню починали через 10 хвилин після введення робочого електрода. Його стерилізацію проводили шляхом замочування у холодних детергентах, наприклад, у спирті, на 40 хвилин. Проведені раніше дослідження [(А/с СРСР № 1832196. Способ отбора лиц пожилого возраста страдающих сердечной недостаточностью. Бюл. № 29 от 07.08.93 г.)] показали, що величина Ро2 в осіб контрольної групи (20 практично здорових осіб у віці 60 -74 роки, які займалися у групі "Здоров'я"), знаходилася у межах від 35,2 до 54,0мм рт.ст. (середні величини - 46,36±1,77ммрт. ст.). При проведенні подальших досліджень у дослідній групі (15 хворих похилого віку з різними стадіями серцевої недостатності) була виділена група пацієнтів (8 чол.), у яких лікування за загальноприйнятими стандартами було недостатньо ефективним і характеризувалося збереженням окремих ознак серцевої недостатності на фоні підтримувальної терапії з її наступним швидким прогресуванням. При аналізі динаміки величин Ро2 було установлено, що вона або перевищувала аналогічний показник осіб контрольної групи більше ніж на 35%, або її зменшення у процесі лікування не перевищувало 29%. Таким чином, недостатня ефективність лікування серцевої недостатності у виділеній групі хворих була зумовлена значним порушенням тканинного метаболізму у вихідному стані і/або його недостатньою позитивною динамікою у процесі лікування. 43621 4 Приклад 1. Хворий X., 62 років. Клінічний діагноз: ІХС: стабільна стенокардія напруги, II ФК, СН II А ст. Скарги на загрудинний біль та задишку при фізичному навантаженні, набряки гомілок у II половині дня. AT - 175 і 80мм рт. ст., пульс - 86уд/хв, ритмічний. І тон над верхівкою серця послаблений, акцент II тону над аортою. Над легенями - жорстке дихання. Нижній край печінки визначався на 0,5см нижче краю правої реберної дуги. За допомогою полярографа LP-7E у положенні пацієнта сидячи після 30-хвилинного відпочинку ввели робочий електрод у підшкірно-жирову клітковину правого передпліччя на глибину 3-4мм. Для стабілізації процесів дифузії кисню визначення його напруги почали через 10 хвилин від находження голки в підшкірно-жировій клітковині. Після розрахунку за вищенаведеними формулами (1-3) визначено Ро2 - 74,10мм рт. ст.(перевищення на 38%). Хворому призначена відповідна медикаментозна терапія. У процесі лікування відмічена позитивна динаміка - зниження рівня систолічного AT, зменшення частоти та інтенсивності загрудинного болю, зникнення задишки, набряків гомілок в II половині дня, що клінічно визначено як значне покращення. Після розрахунку за вищенаведеними формулами (1-3) повторно визначено Ро2 56,33мм рт. ст. (зниження на 24%). Таким чином, незважаючи на значне покращення стану хворого, у нього зберігалося суттєве порушення тканинного метаболізму. Через 2 тижні на фоні стабільного стану у хворого розвинувся гострий трансмуральний інфаркт міокарда з гострою серцевою недостатністю. Приклад 2. Хворий К., 69 років. Клінічний діагноз: ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз. Систолічна артеріальна гіпертензія, СН І ст. Скарги на задишку та посилене серцебиття з перебоями при фізичному навантаженні. AT - 160 і 75мм рт. ст., пульс - 90уд/хв, аритмічний, поодинокі екстрасистоли. І тон над верхівкою серця послаблений, акцент II тону над аортою. Набряків немає. Аналогічно вищеописаній методиці, за формулами (1-3) визначено Ро2 - 59,80мм рт.ст. (перевищення нормативних величин на 30%). Хворому призначена відповідна медикаментозна терапія. У процесі лікування відмічена позитивна динаміка зниження систолічного AT, зменшення задишки, зникнення екстрасистол, що клінічно визначено як значне покращення. Після розрахунку за вищенаведеними формулами (1-3) повторно визначено Ро2 - 50,83мм рт. ст. (зниження на 15%). Через 1 місяць на фоні стабільного самопочуття у хворого виник пароксизм миготливої аритмії, який супроводжувався виникненням серцевої недостатності. З наведених прикладів з очевидністю проявляється основна перевага запропонованого способу - точне прогнозування перебігу серцевої недостатності шляхом аналізу вихідної величини парціального напруження кисню у підшкірножировій клітковині і/або її динаміки у процесі лікування у хворих похилого віку. 5 Комп’ютерна верстка А. Крижанівський 43621 6 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601