Спосіб визначення концентрації йоду в біосубстраті

Спосіб визначення концентрації йоду в біосубстраті, що включає екстрагування йодовмісної фракції з наступним фотометричним аналізом, який відрізняється тим, що на першому етапі визначають вміст загального йоду в щитоподібній залозі, для чого у 0,5 г охолодженого розплаву їдкого натру вміщують 0,2 мл тканини залози, ви 3 45332 відповідно до корисної моделі на першому етапі визначають вміст загального йоду в щитоподібній залозі, для чого у 0,5г охолодженого розплаву їдкого натру вміщують 0,2мл тканини залози, витримують при 700-800°С в тиглі впродовж 5-7хв, після чого отриманий гомогенний розплав нейтралізують концентрованою сірчаною кислотою до рН 5-6, обробляють 1мл водного розчину 0,5моль/л нітриту натрію, екстрагують хлороформом та визначають оптичну густину проби при l=510нм, а на наступному етапі визначають вміст небілкового йоду в тканині щитоподібної залози, для чого 25% гомогенат тканини в 10% розчині трихлороцтової кислоти з внесеним інгібітором протеаз фенілметилсульфонілфторидом центрифугують при 10000g впродовж 15хв, екстрагують хлороформом та визначають оптичну густину при l=510нм, а показник зв'язаного з тканинним білком йоду (CJpr) визначають за різницею загального йоду в тканині (CJtot) з рівнем мінерального („небілкового") (CJmin), користуючись формулою: CJpr=CJtot-CJmin Спосіб здійснюють таким чином. Для визначення вмісту загального йоду в щитоподібній залозі, що складає перший етап дослідження, до 0,5г охолодженого розплаву їдкого натру вміщують 0,2мл тканини залози, витримують при 700-800°С у тиглі впродовж 5-7хв, після чого отриманий гомогенний розплав нейтралізують концентрованою сірчаною кислотою до рН 5-6, обробляють 1мл водного розчину 0,5моль/л нітриту натрію, екстрагують хлороформом та визначають оптичну густину проби при l=510нм. На наступному етапі визначають вміст мінерального ("небілкового") йоду в тканині щитоподібної залози, для чого 25% гомогенат тканини в 10% розчині трихлороцтової кислоти з внесеним інгібітором протеаз фефенілметилсульфонілфторидом (0,1ммоль/л,) центрифугують при 10000g впродовж 15хв, екстрагують хлороформом (4мл) та визначають оптичну густину спектрофотометрично при l=510нм. Вміст йоду у дослідній пробі визначають за калібрувальною шкалою, побудованою для йодиду калію, а вміст йоду виражали в мкг/г тканини щитоподібної залози. Далі зв'язаний з білком йод (CJpr) розраховували за різницею між показником загального йоду в тканині (CJtot) і рівнем мінерального ("небілкового") (CJmin), користуючись формулою: CJpr=CJtot-CJmin 4 Приклад 1. Вміст загального йоду в щитоподібній залозі на першому етапі визначали наступним чином. До 0,5г охолодженого розплаву їдкого натру додавали 0,2мл тканини щитоподібної залози та витримували при 800°С у тиглі впродовж 6хв. Гомогенний тканинний розплав нейтралізували концентрованою сірчаною кислотою до рН 5,5 та обробляли 1мл водного розчину 0,5моль/л нітриту натрію, екстрагували хлороформом (4мл) та визначали оптичну густину проби спектрофотометричним способом при l=510нм. Показник рівня загального інтратиреоїдного йоду у дослідній пробі становив 516,4мкг/г. На наступному етапі визначали вміст мінерального – "небілкового" йоду в тканині щитоподібної залози, для чого в 25% гомогенат тканини в 10% розчині трихлороцтової кислоти внесли водний розчин інгібітора протеаз, а саме фенілметилсульфонілфторид (0,1ммоль/л), і гомогенат центрифугували при 10000g впродовж 15хв. Далі мінеральний йод екстрагували з розчину хлороформом (4мл) та визначали оптичну густину при l=510нм. Вміст мінерального йоду в дослідній пробі визначали за калібрувальною шкалою, побудованою для розчину йодиду калію, а показник виражали в мкг/г. Рівень мінерального йоду у дослідній пробі становив 22,8мкг/г. Зв'язаний з білком (органіфікований) йод (CJpr) розраховували за різницею між показником загального йоду в тканині (CJtot) і рівнем мінерального (CJmin), користуючись формулою: CJpr=CJtot-CJmin згідно якої CJpr=516,4-22,8=493,6мкг/г Отримані дані відображають розподіл різних фракцій йоду в тканині щитоподібної залози. Так, рівень загального інтратиреоїдного йоду в обстеженого хворого менше, порівняно із середньостатистичною нормою (600¸700)мкг/г, і становить 493,6мкг/г, що свідчить про недостатнє у даному випадку захоплення йоду щитоподібною залозою. Отже, співвідношення між рівнем мінерального та зв'язаного з білком йоду становить діагностично значимий показник, оскільки кількісно відображає функціональну спроможність тиреоїдного епітелію органіфікувати мінеральний йод. Приклад 2. Вміст йоду в тканині щитоподібної залози визначили в 12 хворихна вузловий колоїдний зоб. Отримані результати наведені в таблиці. Таблиця Вміст різних фракцій йоду в тканині щитоподібної залози (Х±m) n 12 Рівень загального йоду (CJtot), мкг/г 417,5±19,3 Рівень мінерального ("небілкового") йоду (CJmin), мкг/г 26,4±5,1 Із наведених у таблиці даних видно, що частка мінерального ("небілкового") йоду в структурі загального йоду в тканині щитоподібної залози значно менша, ніж органіфікованого. Співвідношення мінерального йоду із органіфікованим становить 1:15 відповідно. Рівень загального інтратиреоїдного йоду менше, ніж за середньостатистичною нор Рівень органіфікованого йоду (CJpr), мкг/г 391,7±17,8 мою (600¸700)мкг/г, і становить в середньому (417,5±19,3)мкг/г. Отримані дані свідчать про недостатнє захоплення йоду щитоподібною залозою при сформованій патології щитоподібної залози, а саме у хворих на вузловий колоїдний зоб. У цілому запропонований спосіб забезпечує можливість визначення вмісту йоду в різних ділянках тканини 5 45332 залози. У поєднанні з аналізом морфологічних змін у тиреоїдній паренхімі конкретні дані щодо вмісту інтратиреоїдного йоду дозволяють оцінювати спроможність тиреоцитів органіфікувати мінеральний йод при певних видах патології щитоподібної залози. Це набуває ваги діагностично значимого критерію у вирішенні питання тактики превентивної профілактики післяопераційних рецидивів та реабілітації хворих на вузловий колоїдний зоб. Таким чином, запропонований спосіб забезпечує точніше, об'єктивніше та інформативніше, ніж Комп’ютерна верстка М. Ломалова 6 за способом-прототипом, визначення йоду в біосубстраті, зокрема в тканині щитоподібної залози, і може бути застосований як у практиці клініколабораторних досліджень, так і в експериментальній ендокринології. Джерело інформації, яке слід взяти до уваги: 1. Мышкина А.К., Бокарева О.В., Муштакова С.П. Экскреция неорганического йода с мочой при тиреоидной патологии // Проблемы эндокринологии. – 1991.– Выпуск 5. - С. 37-39. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601