Спосіб хірургічного лікування метафізарних і метадіафізарних переломів довгих кісток

Спосіб лікування метафізарних і метадіафізарних переломів довгих кісток шляхом відкритого вправлення кісткових відламків і накладання на 3 штифтів з вуглець-вуглецевого композиційного матеріалу до заклинювання їх зі стінками зазначеного каналу, сприяє більш надійному закріпленню кісткових відламків. Введення в кістку самонарізних гвинтів в напрямках, що вибирають за умовами зчеплення їх зі штифтами, попереджає розхитування самонарізних гвинтів і відкручування їх із кістки, надійність остеосинтезу при цьому підвищується, а отже поліпшується і якість лікування. Крім того, використання штифтів із вуглець-вуглецевого композиційного матеріалу, який є біоінертним, не викликає будь-яких негативних явищ і тому теж сприяє більш якісному лікуванню. Аналогічних технічних рішень зі схожими ознаками при проведенні патентно-інформаційного пошуку не виявлено. Це свідчить про те, що технічне рішення, що пропонується, є новим і клінічно придатним. Корисна модель пояснюється кресленням, де зображений фрагмент довгої кістки по завершенню лікування метафізарного перелому її. Спосіб лікування перелому кістки здійснюється наступним чином. Під загальною анестезією оголюється проксимальна і частково діафізарна ділянки довгою кістки 1, а також суглобова поверхня 2 проксимального відділу кістки. Виконують вправлення кісткових відламків 3, після чого на суглобовій поверхні відводять у бік м'язи і на безм'язовій зоні цієї поверхні формують шляхом свердлування під різними кутами а один від одного і в різних площинах до осі ОО кістково-мозкового каналу 4 декілька (не менш трьох) напрямних каналів 5 діаметром 4,0-6,0мм. В зазначені канали вводять до заклинювання з їх внутрішніми стінками 6 штифтами 7 з вуглецьвуглецевого композитного матеріалу. Довжина штифтів мусить бути такою, щоб після введення їх 46958 4 в канали частина штифтів виступає над суглобовою поверхнею на визначену величину - 10,015,0мм. При цьому відламки 3 набувають певну сталість свого розташування. Далі, на зону перелому вище і нижче його накладають накістково-компресійну пластину 8, виконану також із вуглець-вуглецевого композиційного матеріалу і орієнтуючись кінці штифтів 7, що виступають над суглобовою поверхнею 2 виконують отвори в зазначеній пластині та проводять через них в кістку самонарізні гвинти 9 за умовами, що забезпечують зчеплення їх із гвинтами, формують на бічній поверхні штифтів за допомогою нарізної частини канавки, або впроваджуються в штифти, що забезпечує міцне з'єднання їх один з одним і попереджує, таким чином, розхитування гвинтів в кістці і відгвинчування їх відтіля. Ступінь компресії пластини 8 на зону перелому зберігається довготривалий час. що забезпечує якісне зростання відламків кістки між собою. По завершенні повної регенерації тканин пластину 8 і гвинти 9 віддаляють, а штифти 7 залишають в кістці назавжди. Завдяки тому, що штифти нерентгенконтрастні, вони не заважають спостереженню за процесом регенерації кісткової тканини в зоні перелому. Перед завершенням операції частини штифтів, що виступають над суглобовою поверхнею, відкусують. Дослідження на фізичній моделі, що імітує метафізарний і метадіафізарний перелами кістки, показує що при довготривалому розхитуванні накісткової пластини відкручування самонарізних гвинтів не спостерігалося. Відламки кістки зберігали своє стале положення на протязі усього експерименту. Це є доказом, що спосіб лікування кісток, який пропонується, є більш якісним, ніж відомий. 5 Комп’ютерна верстка М. Ломалова 46958 6 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601