Спосіб накладання у-подібного ентероанастомозу в умовах перитоніту

Спосіб накладання У-подібного ентероентероанастомозу в умовах перитоніту, що передбачає пересічення порожньої кишки, виведення її проксимального кінця через контрапертуру на передню черевну стінку зліва в мезогастральній ділянці у вигляді ентеростоми; дистальний кінець анастомозують з проксимальним на відстані 30-40 см від виведеної стоми бік-в-бік, який відрізняється тим, що міжкишковий анастомоз накладається з використанням імплантанта з "пам'яттю форми", виготовленого з нікеліду титану. (19) (21) a200912676 (22) 07.12.2009 (24) 27.12.2010 (46) 27.12.2010, Бюл.№ 24, 2010 р. (72) СУХОДОЛЯ АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ, ПЕТРУШЕНКО ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА, КОСТЮК ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ, МЕЛЬНИЧУК ОЛЕНА ІВАНІВНА, СУХОДОЛЯ СЕРГІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ (73) ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.М.І.ПИРОГОВА 3 анастомозу бік-в-бік за допомогою імплантанта з «пам'яттю форми»; на Фіг. 2 - кінцевий вигляд Уподібного відтермінованого міжкишкового анастомозу з ентеростомою. Спосіб виконують наступним чином. Виконують верхню серединну лапаротомію, остаточно встановлюють причину перитоніту, виконують санацію черевної порожнини, ререзекцію ділянки кишки з неспроможним анастомозом. Техніка мобілізації тонкої кишки, перев'язка судин брижі тонкої кишки та власне ререзекцію тонкої кишки виконують традиційно. Дистальний та проксимальний кінці порожньої кишки зашивають дворядними швами, формують культі. Відступивши 30-40 см від лінії шва проксимального відрізку кишки, до останнього окремими вузловими серозном'язевими швами в поздовжньому напрямку на протязі 4-5 см фіксують дистальний відрізок по типу «бік в бік». У співставлених відрізках кишки за допомогою гострокінцевого пінцета та скальпеля виконують наскрізні отвори в просвіт кишківника розміром до 5 мм для введення імплантанта. Краї отворів беруть на 2 лігатурні тримачки з тонкого кетгуту. Безпосередньо перед імплантацією контейнер з компресійним виробом переносять на операційний стіл та надають імплантату необхідну форму так, щоб ступінь деформації не перевищувала 10 % вихідного стану, тобто не більше 5-6 мм. Захвативши компресійний імплантат затискачом Більрота, його повільно вводять в просвіт привідного, а другий - в просвіт відвідного відрізків кишки (Фіг. 1). Отвори, через які вводили імплантат, зашивають окремими 3-4 швами (Фіг. 2). Привідний відрізок тонкої кишки виводять на передню черевну стінку у вигляді одноствольної єюностоми. В ділянці виведення єюностоми апоневроз розсікають хрестоподібно. З метою профілактики нагноєння підшкірно-жирової клітковини в ділянці єюностоми парієтальну очеревину підшивають до шкіри. Через сформований канал виводять привідну петлю тонкої кишки з ділянкою брижі, яку фіксують окремими вузловими швами до парієнтальної очеревини. Черевну порожнину дренують дренажами. Лапаротомну рану зашивають пошарово. Єюностому розкривають зразу ж після операції та встановлюють калоприймач. Під дією температури тіла пацієнта імплантат поступово набуває вихідної форми на 100 %. Під час стискання імплантату утворюється пролежень в стінці привідної та відвідної кишок. На 7-8 добу некротизовані частини стінок, разом з імплантатом, відходять у відвідну петлю. В ділянці пролеж 55583 4 ню відновлюється прохідність по кишківнику, тобто утворюється анастомоз. Приклад. Хворий П., (історія хвороби № 1257) 66 років, госпіталізований в клінічну лікарню 06.04.2009 в екстреному порядку з клінічною картиною гострої кишкової непрохідності та розлитого перитоніту через 4 доби з моменту захворювання. На момент поступлення стан хворого вкрай важкий, обумовлений основним захворюванням. По аналізам – лейкоцитоз 11,5 тис. з палочкоядерним нейтрофільним зсувом вліво, загальний білок - 45 г/л. Хворий попередньо госпіталізований в реанімаційне відділення для проведення передопераційної підготовки. Через 5 годин інтенсивної передопераційної підготовки хворому виконано оперативне втручання. В якості оперативного доступу використана середньо-серединна лапаротомія. При ревізії органів черевної порожнини виявлено заворіт тонкої кишки з гангреною та перфорацією на відстані 50 см від ілеоцекального кута, розлитий фібринозно-гнійний перитоніт, термінальна фаза. Після проведеного біля операційного столу консиліума визначений об'єм операції: виконана резекція гангренозно зміненої ділянки тонкої кишки з формуванням У-подібної ентеростоми з компресійним відтермінованим міжкишковим анастомозом. Черевна порожнина санована та дренована 6 трубчатими дренажами. Оперативне втручання завершене пошаровим зашиванням черевної порожнини наглухо. Післяопераційний період протікав важко. На протязі 4-х діб післяопераційного періоду у хворого був дебіт по назогастральному зонду 1200-1400 мл за добу, при відсутності виділень по ентеростомі. Лише починаючи з 5 доби після появи перистальтики кишківника ентеростома почала функціонувати. В палату хірургічного відділення хворий переведений на 5 добу, дренажі з черевної порожнини забрано на 6-7 добу. Назогастральний зонд видалено на 6 добу післяопераційного періоду. З 6 по 8 добу об'єм виділень по ентеростомі складав 2000 мл. З 9 доби об'єм виділень по ентеростомі зменшився до 300 мл. Компресійний пристрій разом з кишковими виділеннями виділився через ентеростому. В ці строки післяопераційного періоду хворий повністю був переведений на ентеральне харчування. Шви з лапаротомної рани зняті на 11 добу післяопераційного періоду, загоювання первинним натягом. Виписаний із стаціонару з неповною зовнішньою тонкокишковою норицею. Добовий дебіт кишкових виділень 100-200 мл. 5 Комп’ютерна верстка І.Скворцова 55583 6 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601