Спосіб лікування гострого інфаркту міокарда

Спосіб лікування гострого інфаркту міокарда, який характеризується тим, що на тлі рекомендованої базисної терапії, яка включає прийом βадреноблокаторів, додатково призначають Івабрадин в дозі 5 мг 2 рази на добу, з подальшою через 24 години корекцією дози препарату в залежності від числа серцевих скорочень. (19) (21) u201015204 (22) 16.12.2010 (24) 10.06.2011 (46) 10.06.2011, Бюл.№ 11, 2011 р. (72) ПАРХОМЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ, ІРКІН ОЛЕГ ІГОРЕВИЧ, ЛУТАЙ ЯРОСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ, КУШНІР СЕРГІЙ ПЕТРОВИЧ, СКАРЖЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ, СТЕПУРА АНТОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ, КОЖУХОВ 3 inhibitor, compared with atenolol in patients with chronic stable angina. - Eur. Heart J., 2005. - Vol.26. P.2529-2536]. Він селективно впливає на роботу синусового вузла, що супроводжується уповільненням ЧСС, без впливу на рівень артеріального тиску. При цьому Івабрадин не впливає на трансмембранні потоки К+ і Na+ в кардіоміоцитах, клітинах провідної системи серця, а також на тривалість інтервалів PQ, QRS і QT на ЕКГ, що знижує вірогідність розвитку ускладнень і визначає перспективність використання препарату у хворих на ГІМ. Таким чином, нами в стандартну схему лікування ГІМ, яка включала  -адреноблокатор, був введений Івабрадин. Спочатку він призначався у дозі 2,5 мг. Через 12 та 24 години проводилась оцінка безпеки тестуючої дози і при хорошій переносимості (100% пацієнтів) пацієнти отримували 5 мг препарату. Подальше призначення препарату проводилося залежно від рівня ЧСС: при ЧСС більше 70 ударів за хвилину доза Івабрадина збільшувалась до 7,5 мг 2 рази на добу, при ЧСС  70 - продовжувався прийом 5 мг 2 рази на добу. У подальшому (після включення у дослідження перших 30 пацієнтів), враховуючи добру переносимість Івабрадина, його призначення починали з дози 5 мг, а через 24 години проводилася корекція дози препарату залежно від рівня ЧСС. У всіх хворих проводилося ретельне клінічне обстеження з реєстрацією клінічно значущих ускладнень ГІМ. Протягом перших 48 годин після призначення досліджуваного препарату всім хворим проводилося прикроватне моніторування ЕКГ, артеріального тиску і пульсоксиметрія за допомогою системи моніторного спостереження. З метою контролю та вивчення внутрішньосерцевої гемодинаміки проводили секторальну ехокардіографію на апараті "Sonoace 9900" (Корея) з розрахунком основних показників структури і функції серця у відповідність з рекомендаціями Американської асоціації ехокардіографії. Проводився обов'язковий розрахунок індексів кінцевої діастоли (КДІ) і кінцевої систоли (КСІ) і фракції викиду (ФВ) лівого шлуночку (ЛЖ). Статистичний аналіз проводили за допомогою t-крітерію Стьюдента на комп'ютері IBM PC з використанням програм статистичного аналізу Microsoft Excel. Було обстежено 52 хворих з ГІМ у віці від 39 до 72 років (середній вік 61,7±1,5 років), що поступили у відділ реанімації та інтенсивної терапії ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска" з січня 2006 по травень 2008 року. Вибрані критерії включення дозволили відібрати хворих з категорії високого ризику розвитку ускладнень. Про це свідчить високий відсоток пацієнтів з супутньою артеріальною гіпертонією (71,2%), цукровим діабетом (28,8%), ознаками серцевої недостатності (38,5% - NYHA 2-3 ф к). У 45 (86,5%) пацієнтів наголошувалася передня локалізація пошкодження міокарду, a Q-інфаркт діагностовано у 47 (90,4%) пацієнтів. Всі ці стани І супутні захворювання безпосередньо або через дисбаланс регуляторних механізмів сприяють збільшенню ЧСС, яка була основним критерієм відбору хворих для даного дослідження. Прийом Івабрадина супроводився достовірним 60249 4 зниженням ЧСС на 11,6% (близько 11 ударів за хвилину) вже через 6 годин від початку терапії, при використанні тестуючої дози 2,5 мг двічі (р