Засіб лікування альвеоліту

Винахід належить до медицини, а саме до хірургічної стоматології, і може бути використаний для лікування альвеоліту. Відомий засіб лікування альвеоліту [1. Стебелькова МЛ., 1998.-С.25-35] який полягає у використанні йодоформної турунди з анестетиком. До укладання турунди лунку виддаленого зуба зрошують розчином антисептика (фурациліну), далі вдаються до механічної обробки locus morbi. Недоліком цього методу є декілька складових. По-перше, не одразу купірується запальний процес. По-друге, водночас з місцевим лікуванням проводяться загальні впливання (курс протизапальної терапії). По-третє, медикаментозне лікування доповнюють для прискорення реабілітації фізіотерапевтичними процедурами. Почетверте, необхідна неодноразова заміна йодоформної тур унди. Таким чином, лікування альвеоліту відповідно до цього методу потребує багаторазових відвідувань, залучення інших фахівців (фізіотерапевта), певних матеріальних витрат для придбання лікарських препаратів (антимікробних гіпосенсибілізуючих та інших засобів). Найбільш близьким за технічною сутністю є засіб лікування альвеолітів [2. Ковалевский A.M., Иорданишвили А.К. Паста для лечения альвеолита, 1996.-С.40-45], яка містить йодоформ - 1,0 - 2,0, анестезін 1,0-5,0, трихопол 1,0-5,0, стрептоцид 1,0-5,0, ортофен 1,0-3,0, гідроксил апатит 5,0-10,0, трикальційфосфат до 100,0, винілін - до консистенції пасти. Застосовують цей засіб таким чином: анестезія, антисептична обробка фурациліном або хлоргексидином тощо, екскавування (екскаватор №3 або гостра хірургічна ложка) некротизованих тканин і заповнення очищеної лунки вище описаною пастою. Недоліком відомого засобу є те, що не завжди буває виражений лікувальний ефект. Ми пов'язуємо відсутність позитивних зрушень з включенням до авторської формули пасти - стрептоциду - одного з перших сульфаніламідних препаратів, до якого, як правило, мають стійкість мікроорганізми, запускаючи механізми запалення, по-друге, стрептоцид деяким пацієнтам може бути протипоказаний, як алерген. Що стосується включення в пасту ортофену, то посилаючись на фармакологічний довідник, слід пам'ятати про обережність, а подекуди, і неможливість попадання останнього (при зовнішньому застосуванні цього лікарського препарату не тільки на ушкоджені ділянки шкіри, а тим більше на слизові оболонки), тобто існують серйозні обставини, котрі диктують необхідність розробити лікарський засіб, позбавлений більшості перерахованих недоліків. В основу винаходу покладено завдання, створити засіб для лікування альвеоліту, який включає гідроксилапатит кальцію, додатково містить алюмінію гідроокис, магнію трисилікат, сульфапіридазину натрію, димедрол, що дає можливість забезпечити надійний та стійкий ефект купірувания больового синдрому, сприяє розв'язанню проявів запального компоненту (зменшується проникненість судин, запобігає розвитку набряку тканин тощо.), володіє противомікробною дією, поліпшує "екологію" locus morbi, не виникає алергійних реакцій, за рахунок описаних вище позитивних змін, прискорюються регенеративні реакції, а, значить, зменшується термін лікування (до 2,1 сеансів), середній термін тимчасової непрацездатності (до 1,8 днів). Застосування засобу для лікування альвеоліту дозволяє підвищити е фективність консервативної терапії. Після провідникового знеболювання треба обережно промити лунку ізолюючим розчином хлориду натрію через тупу голку. Якщо струменем розчину удасться очистити від вільно лежачих кісткових і зубних відламків, залишків їжі, тканин locus morbi, що зазнали розпаду, то кюретажу лунки можна уникнути. У разі виявлення некротизованих тканин і т.і. гострою кюретажною ложкою вишкрібають вміст і обережно закладають пол і компонентну пасту в лунку. Через 5-10 хвилин після процедури інтенсивність болю значно зменшується, а остаточно зникає наступного дня, причому заміни пов'язки не вимагається. Суть винаходу полягає в тому, що засіб містить вищеперераховані засоби. Лікарська паста готується у такому співвідношенні, мас. %: кальцію гідроксил апатит 85-70 алюмінію гідроокис 5-10 магнію трисилікат 5-10 димедрол 2-5 10% розчин сульфапіридазину до консистенції натрію пасти Склад готують так: порошки гідроксилапатиту кальцію (85-70мас.%), алюмінію гідроокис (5-10мас.%), магнію трисилікат (5-10мас.%) і димедролу (2-5мас.%) ретельно перемішують, стерилізують в сухожаровій шафі і зберігають у стерильному флаконі. У разі необхідності до суміші додають 10% розчин сульфапіридазину натрію до консистенції пасти, котру укладають у вільнену від розпаду і залишків їжі лунку. Показання до застосування такої композиції - альвеоліт. Розроблений засіб лікування альвеоліту найбільш ефективний за рахунок впливання, по-перше, 10% водного розчину сульфапіридазину натрію як антимікробного препарату, діючого на грампозитивні (стрептокок, стафилокок і т.д.) та грамонегативні (кишкова паличка і т.д.) мікроорганізми, по-друге, алюмінію гідроокису та магнію трисилікату - адсорбентів з вираженими властивостями і відповідною буферністю середовища, котрі дещо пом'якшують різку лужність гідроксилапатиту кальцію, тобто і гідроокис алюмінію, і магнію трисилікат характеризуються певною нектичною здатністю (запальна гідрагована тканина потребує деякого «осушення», більше того, фон запалення - кисле середовище). Тому для купірування патологічного процесу адекватним, на наш погляд, є нейтралізація кислої реакції, що, власне, і відбувається під впливом лужних розчинів. Зміни рН поліпшують екологію locus morbi. Зазначені речовини наділені також і обволокуючими властивостями, що забезпечують у якійсь мірі анальгезуючий ефект у зв'язку з впливанням на чутливі нервові закінчення. Димедрол, включений у пропис, - антигістамінний препарат місцевоанестезуючої дії. Привертає увагу дві його іпостасі: знеболювання locus morbi і дезактивація частини біологічно активних речовин, що виробляються в осередку запалення. Димедрол частково знімає спазми, зменшує проникність капілярів, запобігає розвиткові набряку тканин; володіє протиалергійною, протизапальною дією. Гідроксилапатит кальцію-біосумісний наповнювач, нездатний до резорбції, що інгібує кісткоутворення, в тому числі і за рахунок сорбції кісткової о морфогенетичного білка. Застосування запропонованої авторами лікарської композиції у вигляді пасти не потребує участі лікаря у періодичній заміни пов'язки, Наводимо конкретні приклади: Приклад 1. Хворий Г., 31 року звернувся зі скаргами на постійний ниючого характеру біль в ділянці видаленого 4 дні тому зуба, що ірадіює в скроню, неприємний запах з рота, підвищення температури тіла. Об'єктивно: лунка 16 зуба порожня, сіруватого кольору зі смердючим запахом, заповнена залишками їжі. Слизова оболонка ясен у ділянці 16, 17 гіперемована, дещо набрякла, болюча при пальпації. Температура тіла 37,3°С. Діагноз: альвеоліт лунки 16 Лікування: Під туберальною анестезією Sol. Ultracaini 1,8ml зрошення лунки розчином хлориду натрію, внесення в лінку пасти, у вигляді суміші простерилізованих порошків у співвідношенні, мас. %: кальцію і ідроксилапатит 85 алюмінію гідроокис 5 магнію трисилікат 5 димедрол 2 замішаних на 10% водному розчині сульфапіридазипу натрію до консистенції пасти (ex tempore). Через декілька хвилин (у кріслі) біль ути хла. На повторному прийомі (через день), пацієнт скарг не пред'являв. Температура тіла 36,8°С. Виявлено залишки лікувальної пасти в лунці. Слизова оболонка в досліджуваній ділянці блідо-рожевого кольору, неболюча при доторканні. Повторна іригація антисептиком, до закладення пасти. Надано рекомендації щодо догляду. Трете відвідування виявилося останнім (лікарняний лист закритий). Приклад 2. Пацієнтка Ж., 46 років прийшла я скаргами на болі у ділянці видаленого 2 дні тому зуба на нижній щелепі. При опитуванні з'ясувалося, що видалення було травматичним. Лікар призначив перорально бісептол і супрастин, від прийому яких пацієнтка відмовилася. Температура тіла 37,1°С. Объективно: слизова оболонка в ділянці лунки 46 різко гіперемована, пастозна, болюча при пальпації. Кров'яний згусток у лунці 46 не зберігся, вона заповнена залишками їжі з неприємним запахом, некротичними плівками. Діагноз: альвеоліт лунки 46 Лікування: Під торусальною анестезією Sol. Ultracaini 1,8ml антисептична обробка locus morbi розчином хлориду натрію, видалення кюретажною ложкою некротизованного (що зазнав розпаду) кров’яного згустку, кісткових відламків, залишків їжі, заповнення порожньої лунки пастою, що складається зі стерильної суміші порошків у співвідношенні, мас. %: кальцію гідроксил апатит 70 алюмінію гідроокис 10 магнію трисилікат 10 димедрол 5 10% водний розчин сульфаніридазину натрію до консистенції пасти. Безпосередньо в кріслі біль утих. Наступного дня під час огляду ніяких нарікань не було. Лікувальна композиція (паста) наповнювала лунку на 2/3. Слизова оболонка у ділянці, що є предметом розгляду, набула рожевого забарвлення. Пальпація ділянки не виявила якихось особливостей. До закладки пасти непотрібно було. Надано рекомендації з догляду. В зв'язку з тим, що опитування й огляд не виявили погіршення, а слизова оболонка в ділянці лунки без змін зі збереженою на дні лікувальною пастою; лікарняний лист закрито. Дано рекомендації і догляду за ротовою порожниною. Приклад 3. Хвора Л., 24 років, страждає на інсулінозалежний цукровий діабет, готується до протезування. У зв'язку з вимогами ортопеда-стоматолога направлена на видалення давно пролікованого 27 зуба. Видалення 3 дні тому було травматичним. Лунка довгий час кровоточила, проте ніякої лікарської підтримки не призначалося. При об'єктивному обстеженні виявлено гіперемію слизової ясен у ділянці 26-28 зубів, набряклість, болючість при пальпації. Лунка 27 порожня, наповнена залишками їжі, покрита сіруватим смердючим нальотом. Температура тіла 36,6°С. Діагноз: альвеоліт лунки 27. Лікування: Під туберальною анестезією Sol. Ultracaini 1,8ml зрошення лунки розчином хлориду натрію, внесення в лунку пасти, що являє собою суміш простерилізованих порошків у співвідношенні мас. %: кальцію гідри ксилапатит 85 алюмінію гідроокис 5 магнію трисилікат 5 димедрол 2 10% водінні розчин сульфапіридазину натрию до консистенції пасти (ех tempore). Через декілька хвилин (в кріслі) біль утихла. На повторному прийомі (через день), пацієнтка ні на що не скаржиться. Лікувальна паста заповнює 2/3 лунки. Слизова оболонка в досліджуваній ділянці блідо-рожевого кольору, неболюча при доторканні. Повторної іригації антисептиком і до закладки пасти не проводилося. Надано рекомендації з догляду. Третє відвідування недоцільне (ліквальний лисі закритий, пацієнтка виписана на роботу). Апробація засобу проведена на 27 добровольцях, у яких в результаті видалення зубів розвинувся альвеоліт лунок, показала досить високу надійність способу. Зникнення больового синдрому в проміжок часу, що становить від 10 хвилин до 2-3 годин, скорочення числа відвідувань до 2,1, і відповідно, у середньому термін тимчасової непрацездатності до 1,8 днів. Таким чином, використання засобу, що заявляється для лікування альвеоліту дозвляє: досить швидко купірувати біль; достовірна скорочувати тривалість лікування до 2,1 сеансів, відповідно і зменшуються показники, що характеризують середній термін тимчасової непрацездатності (до 1,8 днів); ні одного разу не діагностовано алергійної реакції внаслідок використання запропонованої лікарської композиції; засіб доступний, не потребує додаткових витратних удосконалень для оволодінню - гарями-практиками; економічно, здатний. Літературні джерела. 1. Иорданишвили А.К., Ковалевський A.M., Г ущин П.А. Наш опыт разработки применения оптимизаторов репаративного остеогенеза в стоматологии // Юбилейный сборник работ, посвящённых 60-летию кафедры госпитальной терапевтической стоматологии. - М., 1998. - Часть ІІ.-С.48-50. 2. Соловьёв М.М., Ивасенко И.Н., Алехова Т.М. и др. Влияние гидроксилапатита на заживление лунки зуба в эксперименте //Стоматология. - 1992. - №3-6. - С.8-10.