Спосіб дослідження стану евтрофікації водного середовища

Спосіб дослідження стану евтрофікації водного середовища, що включає дослідження стану спільнот гідробіонтів протягом певного часу, який відрізняється тим, що будь-яким відомим способом протягом кількох вегетаційних сезонів та протягом багатолітнього процесу евтрофікації, почи 3 вірогідності спалаху біомаси ціанобактерій у найближчі роки. Для виконання поставленої задачі у способі, вибраному за найближчий аналог, який включає дослідження стану спільнот гідробіонтів протягом певного часу, згідно з корисною моделлю, будьяким відомим способом протягом кількох вегетаційних сезонів протягом багатолітнього процесу евтрофікації, починаючи з року, в якому спостерігають найменший ступінь евтрофікації, визначають, щонайменше раз на місяць, кількісні значення біомаси зоопланктону і чисельності зоопланктону, а потім обчислюють значення відношення біомаси зоопланктону до чисельності зоопланктону, після чого фіксують зсув цих значень у бік зменшення або збільшення, і за наявності статистично значимого зсуву у бік зменшення чисельних значень відношення біомаси до чисельності у поточному році порівняно з першим роком досліджень - тим, в якому спостерігають найменший ступінь евтрофікації, діагностують вірогідність спалаху чисельності ціанобактерій на подальших стадіях евтрофікації. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Будь-яким відомим способом протягом кількох вегетаційних сезонів, щонайменше - раз на місяць, визначають кількісні значення біомаси і чисельності зоопланктону. Далі обчислюють для кожного спостереження відношення біомаси до чисельності. За наявності статистично достовірного зсуву у бік зменшення відношення біомаси до чисельності 65753 4 у порівнянні поточного року з першим роком досліджень - тим, в якому спостерігають найменший ступінь евтрофікації, діагностують вірогідність спалаху чисельності і біомаси ціанобактерій у найближчі роки. Можливість за допомогою запропонованого способу довгострокового діагностування підтверджується наведеним нижче прикладом його здійснення на основі матеріалу багаторічних спостережень за зоопланктоном озера Севан (Вірменія), яке з 1938 року зазнавало антропогенної евтрофікації - внаслідок відбору води для потреб іригації та енергетики [4]. Приклад здійснення. За літературними даними [4] визначалися середні значення відношення біомаси до чисельності зоопланктону озера Севан за період з 1937 року по 1962 рок. На початку цього періоду Севан був оліготрофним водоймищем, з 1938 року почався відбір води для потреб іригації і енергетики, що спричинив до процесів антропогенної евтрофікації, які викликали, починаючи з 1964, постійні спалахи чисельності і біомаси ціанобактерій. Відповідно 1937 рік приймається таким, що в ньому спостерігають найменший ступінь евтрофікації. У таблиці подані середні значення відношення біомаси до чисельності зоопланктону озера Севан за період з 1937 року по 1962 рік - останній рік в якому провадилися спостереження зоопланктону і ще не спостерігався спалах біомаси ціанобактерій (вперше такий спалах зафіксовано у 1964 році). Таблиця Рік 1937 1947 1957 1958 1961 1962 Середнє значення відноЗначимість за критерієм Кількість споСтандартна пошення біомаси зоопланктоМанна-Уітні різниці порівняно стережень хибка середнього ну до його чисельності з 1937 р 5 0,043813 0,006307 6 0,035088 0,009358 0,230 6 0,028751 0,006259 0,008 6 0,024380 0,009102 0,008 6 0,026378 0,009023 0,020 6 0,026091 0,006259 0,020 З таблиці видно, що з 1957 року (через два десятиріччя після початку антропогенної евтрофікації) зафіксовано статистично достовірний за критерієм Манна-Уітні (р