Спосіб шинування передніх зубів

Винахід відноситься до області медицини, а саме до ортопедичної стоматології, і може бути використаний для шинування рухомих зубів при захворюваннях тканин пародонту. Крім металевих адгезивних шин, виго товлених методом литва в зуботехнічній лабораторії, існує цілий ряд адгезивних конструкцій, що виготовляються самим лікарем, без лабораторії: вестибулярна шина із вінірів [1], шина з шовкової арматури [2], шина з скловолокном (гнучкою керамікою) - Glass Span [3], шина з поліетиленовим волокном - Ribbond [3], які можуть бути використані, як з накоронковою, так і внутрішньокоронковою методиками, чи їх комбінаціями. Внутрішньокоронкова методика виготовлення подібних шин складається з ряду послідовних клінічних етапів: - препарування опорних зубів алмазним інструментом з урахуванням розміру стрічок чи джгуті в, що використовують; - відмірювання стрічки потрібної довжини за допомогою вузької смужки олов'яної фольги; - відрізання стрічки спеціальними ножицями, або звичайними попередньо змочивши стрічку бонд-агентом (адгезивом); - підготовка зубів до фіксації: очищення пемзою, травлення, нанесення дентинного і емалевого бонд-агентів (адгезива), світлоотвердження; - нанесення на дно жолобка тонкого шару гібридного композиту; - змочування стрічки бонд-агентом (адгезивом) та занурення її в жолобок, вкладання стрічки на дно в кожному зубі, світлоотвердження; - накладання додаткового шару композиту поверх стрічки та моделювання поверхні реставрації, світлоотвердження; - обробка та поліровка поверхні реставрації. В цілому шини, виготовлені за вказаною методикою, відповідають вимогам стосовно адгезивних шин: - стабілізація зубів в 3-х площинах, а це жорсткість та здатність надійно з'єднувати зуби; - естетичність; - зберігаючий характер препарування опорних зубів; - здатність вільного проведення необхідних лікувальних (терапевтичних, хірургічних) процедур; - гігієнічність та біосумісність з тканинами порожнини рота. Але використання подібних шин має ряд обмежень: - зуби повинні бути 1-го ступеню рухомості, а зуби 2-го ступеню рухомості можуть бути взяти в шину з додатковою механічною ретенцією; - потрібні високі клінічні коронки опорних зубів, для забезпечення максимальної площини адгезивного з'єднання; - відсутність металевих коронок та великих пломб (добрі композитні пломби не мішають адгезивним шинам); - відсутність вираженої деформації оклюзійної поверхні. Відомий спосіб тунельного препарування каріозних порожнин 2-го та 3-го класів [4, 5], який є близьким до запропонованого за технікою виконання препарування і виконується наступним чином: оперативний доступ до порожнини боково-контактної поверхні забезпечується крізь фісуру і трангулярну ямку на жувальній поверхні (препарування дентину зі збереженням емалі), що застосовується не тільки на бокових, але й на передніх зубах; відмінною ознакою цієї техніки можливо назвати прагнення лікаря зберегти якомога більше інтактної емалі. Переваги тунельної техніки препарування: - збереження інтактної крайової емалі на боково-контактній поверхні; - зменшення часу реставрації порожнини (клас 1 замість класу 2); - зменшення ризику крайового розшарування реставрації. Найбільш близьким до запропонованого за технічною суттю та досягненим результатом є спосіб внутрішньокоронкового шинування передніх зубів за допомогою вестибулярної шини, армованою поліетиленовою стрічкою, запропонований фірмою Ribbond [3]. Метод складається з ряду послідовних клінічних етапів: - препарування (на рівні контактного пункту зубів) жолобка, 0,75мм глибини і 2мм ширини та препарування скосу емалі; - відмірювання стрічки потрібної довжини та відсічення спеціальними ножицями (працювати треба в бавовняних рукавичках); - підготовка зубів до фіксації: очищення пемзою, травлення, нанесення дентинного і емалевого бонд-агентів, світлоотвердження; - нанесення на дно жолобка тонкого шару гібридного композита (краще спеціальним шприцом Centrix Syringe); - підготовка Ribbond стрічки: змочування бонд-агентом та видалення залишків бонд-агента спеціальною тканиною; - занурення стрічки в жолобок та вкладання її на дно в кожному зубі; - накладання додаткового поверхневого шару композиту та моделювання реставрації. Поряд з позитивними якостями, а це: здатність міцно з'єднувати зуби; здатність вільного проведення необхідних лікувальних (терапевтичних, хірургічних) процедур; зберігаючий характер препарування; гігієнічність та біосумісність з тканинами порожнини рота, шини виготовлені за методикою Ribbond мають ряд недоліків: - необхідність жолобка через всю вестибулярну поверхню з порушенням апроксимально-вестибулярних кутів коронки зуба та частково контактних поверхонь; - ослаблення структури з уба в разі підрізання його жолобком напівциркулярно; - необхідність реставрації по п'ятому та третьому класу; - можливість використовувати при рухомості зубів 1-го ступеню, а при рухомості 2-го ступеню тільки з додатковою механічною ретенцією. В основу винаходу поставлено задачу вдосконалення способу виготовлення адгезивних інвазивних (внутрішньокоронкових) шин шляхом додаткового препарування зубів, що шинують, тунельним методом, з'єднання цих порожнин додатковими прорізами на боково-контактних поверхнях та жолобком на вестибулярній, крізь які протягають поліетиленові, скловолокнисті, або кевларові стрічки чи джгути, що дозволяє отримати додаткову механічну ретенцію та підвищити міцнісні якості зубів, що шинуються, та адгезивної шини в цілому. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно винаходу, препарують тунельні порожнини, які з'єднують на боково-контактній поверхні прорізом, а на вестибулярній поверхні виконують жолобком, і протягають скрізь нього, тунельні порожнини і прорізи скловолокнисті, або поліетиленові, або кевларові стрічки чи джгути, кінці яких закріплюють в одному з крайніх в шині зубів за допомогою ненаповненого світлоотверджуваного матеріалу, який потім вносять в тунельні порожнини, прорізи та жолобки, крім тунельної порожнини другого крайнього зуба, в якому кінці стрічок чи джгутів захоплюють та нагортають на кінці офтальмологічного пінцету та натягають стрічки чи джгути, проводять світлоотвердження та подальшу реставрацію. Для наочності способу наведено графічне зображення (фіг. 1) шин ування за запропонованою методикою, де: 1 - тунельна порожнина; 2 - жолобок; 3 - проріз; 4 - стрічка чи джгут. Спосіб здійснюється наступним чином Традиційно встановлюють необхідну кількість зубів, що потребують шин ування, та проводять етапи шинування послідовно: - на зубах в середині шини препарують дві тунельні порожнини 1, які починаються з жолобка 2 виконаного на середині вестибулярної поверхні, та закінчується на боково-контактній поверхні виконаним прорізом 3; - на крайніх зубах в шині препарують тунельну порожнину 1 з того боку, який звернутий до шини; - травлять, обробляють тунельні порожнини 1, прорізи 3 та жолобки 2 бонд-агентом, світлоотверджують; - відмірюють та відрізають поліетиленові чи скловолокнисті стрічки чи джгути 4; - встановлюють стрічки чи джгути 4 в з уби, що шин уються, протягнувши її крізь прорізи 3 офтальмологічним пінцетом; - в одному з крайніх в шині зубів кінці стрічок чи джгутів 4 закріплюють ненаповненим світлоотверджуванним матеріалом; - змочують стрічки чи джгути бонд-агентом; - за допомогою тонкого насадку заповнюють тунельні порожнини 1, прорізи 3 та жолобки 2 ненаповненим світлоотверджуванним матеріалом, крім тунельної порожнини другого крайнього в шині зуба; - в цьому зубові захоплюють кінці стрічок чи дджгутів та нагортають на кінець офтальмологічного пінцету, тим самим натягають стрічки чи джгути, що дозволяє стягнути та підважити зуби, що шинуються; - світлоотверджують крізь вестибулярну та оральну поверхні; - проводять подальшу реставрацію зубів; - проводять корекцію оклюзії, шлі фовку та поліровку реставрації. Таким чином, в порівнянні з прототипом, запропонований спосіб дозволяє зберегти міцність зубів, що шинують, збільшити їх адгезивну площу, підвищити міцність з'єднання адгезивної шини з зубами, що шинуються, за допомогою додаткової механічної ретенції та зміцнити конструкцію в цілому, покращивши естетику, так як вдається зберегти анатомічну форму апроксимально-вестибулярних кутів коронки зуба. Крім того цей спосіб дозволяє шинувати рухомі зуби 2-го та 3-го ступеню рухомості, так як утримання їх в шині досягнуто не тільки за допомогою адгезивної сили композиту, а і внутрішньої напруги поліетиленових, скловолокнистих, або кевларових стрічок чи дджгутів, що дозволяє стягнути та підважити зуби, що шин ують. Література: 1. Faunce F.R., Myers D.R. Laminate veneer restoration on permanent incisors // J. A'm. Dent. Ass. - 1976. - Vol. 93 - p. 790-792. 2. Golub J.I. The Manhattan pridge - A new silk-wrap technique // N.Y.J. Dent. - 1986. - Vol. 56. - P. 226-228. 3. O.A. Петрікас. Современные щадящие методы исправления дефектов зубных рядов. Журнал «Новое в стоматологии». №5, 1998 (65). С. 88-93. 4. Wilson A.D., McLean J.W. Glass iononer cement. - Chicago: Quint. Publ. Co., Inc., 1988. - P. 204-220. 5. Радлинский С.В. Реставрация зубов, измененных в цвете // ДентАрт., 1998, №1. - с. 30-40.