Спосіб обтурації кишкових нориць

Спосіб обтурації кишкових нориць, що включає моделювання внутрішньокишкового елемента із трубки з діаметром, сумірним із внутрішнім діаметром кишки, шляхом виконання трикутних виїмок, введення внутрішньокишкового елемента в кишку й формування обтуратора приєднанням зовнішньої герметизуючої пластини за допомогою лігатури, який відрізняється тим, що проміжки між 3 ускладнює й без того тяжкий стан хворого. Варто сказати, що форма обтуратора не фіксована, що призводить до її втрати, коли обтуратор у робочому положенні перебуває усередині кишки. Внаслідок цього відбувається ішемія стінки кишки на місцях дотику до країв трубки, некроз і подальше розширення норицевого дефекту. Крім цього, обтуратор не моделюється індивідуально для кожного хворого, що призводить до підвищення ймовірності незадовільної обтурації. В основу корисної моделі поставлено задачу створення вдосконаленого способу обтурації кишкових нориць, що дозволяє індивідуально змоделювати обтуратор для кожного хворого, а також зберігати в робочому положенні фіксовану форму внутрішньокишкового елемента й запобігати витіканню кишкового вмісту з норицевого дефекту. Поставлена задача вирішується тим, що в способі обтурації кишкових нориць, що включає моделювання внутрішньокишкового елемента із трубки з діаметром, сумірним із внутрішнім діаметром кишки, шляхом виконання трикутних виїмок, введення внутрішньокишкового елемента в кишку й формування обтуратора приєднанням зовнішньої герметизуючої пластини за допомогою лігатури, відповідно до корисної моделі, проміжки між виїмками фіксують один до одного допоміжними лігатурами. Між норицею і герметизуючою пластиною в порожнину норицевого каналу вводять ізолюючу прокладку, глибину виїмки вибирають рівною не більш ніж половині діаметру трубки, кількість виїмок вибирають непарною із проміжку 3–7, а їхні розміри розраховують по формулах: а = А - nbsin =(180-)/n, де n - число виїмок, a - лінійні розміри ділянок трубки між виїмками, А - лінійні розміри кишкового дефекту, b - лінійні розміри підстави однієї виїмки;  - кут при вершині виїмки  - кут між привідною і відвідною ділянками кишкової петлі, яка несе норицю. Фіксація один до одного проміжків між виїмками допоміжними лігатурами дозволяє зберігати надану форму внутрішньокишковому елементу й запобігати витіканню вмісту з його порожнини через виїмки, а також наступному його надходженню у норицевий канал з усіма характерними наслідками. Виконання непарного числа виїмок дозволяє сформувати симетричну конструкцію внутрішньокишкового елемента навколо центральної виїмки, яку встановлюють на рівні вершини норицевого дефекту й тим самим досягають однакового положення привідної і відвідної ділянок кишки щодо дефекту. Число виїмок вибирається залежно від довжини норицевого дефекту, а їхня форма розраховується для кожного хворого індивідуально. Фіксація проміжків між виїмками один до одного допоміжними лігатурами дозволяє ввести додаткові елементи жорсткості (лігатури, стики 67417 4 вирізів), а також запобігти розмиканню країв виїмок при перистальтичних рухах кишки. Введення ізолюючої прокладки між норицею і герметизуючою пластиною в порожнину норицевого каналу дозволяє додатково ізолювати останній від контакту із внутрішньокишковим елементом і запобігти можливому надходженню туди вмісту кишки у випадку непередбаченого його витоку. Заявникові невідомі способи обтурації кишкових нориць, що дозволяють моделювати обтуратор із внутрішньокишковим елементом, який розраховано індивідуально для кожного хворого й не змінює форму в процесі маніпуляцій. Приклад конкретного виконання корисної моделі ілюструється кресленнями, на яких зображені: Фіг.1 - спосіб обтурації кишкових нориць, момент моделювання внутрішньокишкового елемента; Фіг.2 - те ж саме, внутрішньокишковий елемент, встановлений в норицевий дефект; Фіг. 3 - те ж саме, обтуратор в зібраному стані, встановлений в норицевий дефект. Спосіб реалізується таким чином. На вихідному етапі вимірюють розміри норицевого дефекту 1 кишки 2 (довжина, ширина, глибина, а також кут  між привідною і відвідною ділянками кишкової петлі, що несе норицю). Беручи до уваги довжину норицевого дефекту 1, вибирають число запланованих виїмок 3 на внутрішньокишковому елементі 4, які необхідні для збереження його дугоподібної форми. Далі обчислюють по формулах лінійні розміри а ділянок трубки між виїмками й кут  при їхній вершині. Виконують виїмки 3 відповідно до обчислених розмірів. Зводячи краї виїмок 3, зміцнюють з'єднання лігатурами 5, проводячи їх через ділянки трубки між виїмками 3. Таким чином, сформований внутрішньокишковий елемент 4. До його вершини прикріплюють лігатурою 5 вільно розташовані на ній герметизуючу пластину 6, наприклад поролонову, а також ізолюючу прокладку 7. Отримане пристосування вводять у отвір норицевого дефекту 1, починаючи з вершини внутрішньокишкового елемента 4, спочатку обережно просуваючи один його кінець у відвідну петлю кишки 2, а потім інший кінець - у привідну петлю. По закріпленні в кишці внутрішньокишкового елемента 4, фіксують герметизуючу і ізолюючу пластини 6, 7 відповідно, поступово зсуваючи їх по лігатурі 5 у отвір 1 норицевого дефекту і стягуючи вузловими швами. А надалі відбувається обтурація дефекту. По даному способу проліковано 34 хворих і, за спостереженнями, він дозволяє запобігти великих втрат мікроелементного й білкового складів кишкового вмісту, недолік якого призводить до виснаження хворого в передопераційному періоді. Таким чином, виконання способу за корисною моделлю дозволяє індивідуально моделювати обтуратор для кожного хворого, а також зберігати в робочому положенні фіксовану форму внутрішньокишкового елемента й запобігти витіканню кишкового вмісту з норицевого дефекту. 5 67417 6 Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601