Внутрішньовенна трансректальна крапельниця

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме - до технічних засобів трансректального (через стінки прямої кишки) уведення у вени нижньої половини цієї кишки лікарських розчинні за рахунок хорошої усмоктувальної здатності кишкових стінок. Існує тільки два принципово різних способи і види технічних засобів для стерильного крапельного внутрішньовенного уведення лікарських (харчових) розчинів - ін'єкційні та трансректальні. Перші засновані на уведенні у вену лікарських розчинів (далі – розчинів) через ін'єкційну голку, а другі - на усмоктуванні розчинів стінками прямої кишки і переходу їх молекул у обхід печінки в загальний кровотік, як і при ін'єкційному уведенні різних лікарських препаратів. Трансректальні технології внутрішньовенного уведення розчинів в останні десятиріччя на практиці застосовуються дуже рідко із-за їх те хнічної недосконалості, "неестетичності" та ін. Тому більш досконалі технології вн утрішньовенного уведення розчинів, які могли скласти конкуренцію достатньо складним, вимагаючим суворої стерильності та; наявності кваліфікованого медперсоналу, а часто і надто болючим ін'єкційним методам, викликають значну зацікавленість. Аналогом є крапельна нестерильна клізма для внутрішньовенного трансректального уведення розчинів із швидкістю 60-100 крапель за хвилину. Вона складається із кружки Есмарха, куди заливають розчин, гумової трубки, прозорого корпусу крапельниці з дозатором швидкості надходження цього розчину в пряму кишку через уведений в неі порожнистий наконечник [.Большая медицинская энциклопедия, т.10, Μ, Изд. Советская энциклопедия, 1979, с.453]. Відомий пристрій для промивання товстого кишечника [А.С. 806040 від 23.02.1981], в якому наконечник виконано у вигляді продовгуватої порожнистої капсули з заокругленими краями, яка містить канали для введення в порожнину прямої кишки і виведення з неї лікувальних розчинів. Відома лікарська мікроклізма, яка являє совою гумовий грушоподібний балон або шприц Жане із довгим порожнистим гумовим наконечником із отворами. Наконечник уводять у пряму кишку, а потім видавлюють розчин із груші або шприца в її порожнину. Мікро-клізму застосовують 1-3 рази на день. Для підвищення швидкості усмоктування в кров розчину його уводять в пряму кишку нагрітим до 43°С [Большая медицинская энциклопедия, т.10, Μ, Изд. Советская энциклопедия, 1979, с.452]. Недоліки аналогів слідуючі: 1) неможливість звільнятись від кишкових газів після уведення в порожнину кишечника розчину без шкоди для процедури; 2) необхідність ставити очищаючу клізму перед кожною процедурою із вимиванням корисної для організму мікрофлори; 3) відсутність можливості постійно підтримувати у прямій кишці підвищену температуру розчину приблизно 43°С; 4) значна складність самостійного проведення процедури по уведенню розчинів у венозний кровотік в клінічних та домашніх умовах; 5) відсутність·гарантії проникнення розчину в кров через стінки тільки нижньої половини прямої кишки. Винахід, який пропонується, повністю усуває перераховані недоліки і в доповненні до цього дозволяє: 1) у багатьох випадках відмовитися від прийому гепатотоксичних препаратів у таблетках і перейти до оберігаючого шлунково-кишковий тракт та печінку трансректального уведення в кров тих же лікарських препаратів у вигляді розчинів; 2) знизити норми· лікарських препаратів без шкоди для кінцевого результату - ти х препаратів, які частково печінка інактивує при застосуванні їх в таблетках та капсулах; 3) більш ефективно лікувати рад хронічних захворювань органів малого тазу; 4) самостійно проводити процедури по внутрішньовенному трансректальному уведенню розчинів не лише в клінічних та домашніх умовах, але і в дорожніх та робочих - при необхідності; 5) підвищити ефективність лікування хворих за рахунок істотного розширення внутрішньовенного уведення препаратів, які бажано уводити в організм в обхід печінки; 6) знизити для хворих собівартість лікування багатьох хронічних захворювань в лікарняних, домашніх та інших умовах; 7) підвищити швидкість оборотності ліжкового фонду багатьох лікувальних установ за рахунок переведення ряду контингенту хворих на домашні трансректальні внутришньовенні уведення розчинів; 8) переключити звільнений медперсонал на проведення консультативної та профілактичної роботи із хворими. Всі ці можливості можуть бути реалізовані у повному об'ємі при умові, що внутрішньовенне трансректальне уведення розчинів буде проводитися тільки сидячи чи напівлежачи, так як в лежачому положенні розчин вийде за межі нижньої половини прямої кишки та його молекули почнуть· поступати і в печінку. Сутність винаходу полягає в тому, що наконечник внутрішньовенної трансректальної крапельниці, яка включає технічні засоби для дозування трансректального внутрішньовенного уведення лікарських розчинів і гнучк у тр убку, виконано у вигляді продовгуватої, порожнистої, роз'ємної капсули із заокругленими краями, яка містить канали для уведення у порожнину прямої кишки лікувальних розчинів та безперешкодного виходу назовні під час процедури кишкових газів; що капсула складається із надійно з'єднаних один з одним заокругленої кришки з центральним отвором і продовгуватого з отвором в заокругленому денці циліндричного корпусу, який виконано з поздовжнім гофр уванням і отворами на різних рівнях в його внутрішніх вигинах, а також із нерухомо закріпленого між кришкою і корпусом капсули порожнистого центрального стержня з поперечними і поздовжніми каналами, при цьому останні зістиковані з отворами в кришці і денці; що в кришці капсули між стінками і денцем порожнистого центрального стержня ї внутрішньою поверхнею заокругленої кришки капсули знаходяться пастки, порожнини яких сполучаються з одної сторони із внутрішньою порожниною прямої кишки через одні канали, а з другої - із зовнішнім середовищем через інші канали; що в порожнини капсули розміщені нагрівальний елемент і термодатчик, які з'єднані гідроізольованими провідниками електричного струму з приладом для підтримання на заданому рівні підвищеної температури уведеного в порожнину капсули лікувального розчину; що порожнина капсули сполучається із зовнішнім середовищем через прорізи між стінками порожнистого центрального стержня, його канали і центральний канал гнучкої з'єднувальної трубки, а також через бокові вікна цієї трубки і її вн утрішньостінні канали; що серповидна гідроізоляція провідників електричного струму не менше ніж за; 10см до отвору в заокругленому денці корпуса капсули щільно прилягає до зовнішньої поверхні гнучкої з'єднувальної трубки і відходить від неї у внутрішній порожнині капсули - перед з'єднанням кінцевої частини цієї трубки з кінцем порожнистого центрального стержня, який виконано із зовнішньою насічкою; що в порожнині корпусу капсули розташовані вкладиші різного об'єму для зменшення вільного простору усередині капсули. На Фіг.1 приведено переріз капсули по її осі через виступи корпусу - по А-А і - заокругленої кришки капсули через її прорізи по К-К. На Фіг.2 приведено переріз корпусу капсули по її осі через ямки в корпусі по В-В і заокругленої кришки капсули через обидві пастки - по Ε-Ε і - основі вставного гнучкого газовідвідного наконечника (показана тільки його нижня частина). На Фіг.3 показано у поперечному перерізі розташування в гнучкій з'єднувальній трубці її чотирьох поздовжніх каналів. На Фіг.4 показано у поперечному перерізі розташування в гнучкій з'єднувальній трубці її двох каналів, а також чотирьох провідників електричного струму в серповидній ізоляції. На Фіг.5 - вигляд знизу, показано розташування пасток і прорізів усередині заокругленої кришки капсули. На Фіг.6 показано поперечний переріз .корпусу капсули і порожнистого центрального стержня по С-C. Наконечник з отворами внутрішньовенної· крапельниці виконаний у вигляді (Фіг.2) довгастої циліндричної, порожнистої, роз’єднаної капсули із заокругленими кришкою та денцем, яка складається у цьому випадку із циліндричного (може бути овального, плоско-вигнутого та ін.) корпусу 1, з поздовжнім гофруванням. Він на різних рівнях між виступами 2 містить отвори і щілини 3 (Фіг.2, 6) у внутрішні х вигинах 4 корпуса, із заокругленої (Фіг.1, 2) кришки капсули 5 з центральним (наприклад, шестигранним під торцевий ключ) отвором 6 і нерухомо закріпленого (при складанні капсули) між корпусом капсули і її кришкою порожнистого центрального стержня 7. Цей стержень містить два поздовжніх канали - верхній 8 і нижній 9, а також два поперечних канали - верхній 10 і нижній·11. У верхній частині з боків порожнистий центральний стержень (Фіг.5) містить чотири стінки 12 і два денця 13 (Фіг.2, 5), які складають з ним одне ціле і разом з внутрішньою заокругленою поверхнею кришки капсули створюють дві замкнених зі сторін, зверху та знизу, пастки 14. їх порожнини відокремлені одна від одної (Фіг.1, 5) Двома прорізами 15, які як. і пастки в даному випадку розташовані у. внутрішній верхній порожнині капсули. При цьому ластки сполучається з прорізами і порожниною капсули через щілини 16 у верхніх частинах чотирьох стінок порожнистого центрального стержня (на Фіг.1 показано тільки рівень їх розміщення, так як в переріз вони не попали). Від зміщення уверх порожнистий центральний стержень і його стінки утримує внутрішня заокруглена поверхня кришки капсули, а від зміщення униз - торець корпуса капсули 17 (Фіг.1, 2), який підтискає уверх краї нижньої поверхні двох його денець. Від обертання навколо поздовжньої осі порожнистий центральний стержень утримують чотири вертикальні пороги 18 (Фіг.5), які одночасно забезпечують і герметизацію пасток з боків. У нижній частині центральний порожнистий стержень має насічку 19 (Фіг.1, 2) для закріплення на ній кінцевої частини гнучкої з'єднувальної трубки 20 з її центральним каналом 21. У найпростішому варіанті крапельниці він може бути и єдиним, але у більш зручній конструкції в цій трубці будуть і бокові внутрішньостінні канали 22 (Фіг.1-4). До зовнішньої стінки гнучкої з'єднувальної трубки (Фіг.2, 4) прилягає відокремлювана серповидна ізоляція 23 чотирьох провідників 24 електричного струму. За їх допомогою з'єднані розміщені в нижній частині внутрішньої порожнини капсули (Фіг.2) нагрівальний елемент 25 і термодатчик 26 з приладом (на Фіг.2 не показано) для автоматичної підтримки підвищеної температури уведеного у порожнину капсули і прямої кишки розчину. У заокругленому .денці корпуса капсули виконано отвір 27 (Фіг.1, 2) із заокругленими краями, крізь який усередину капсули входить гнучка з'єднувальна трубка з тим чи іншим числом бокових внутрішньостінних каналів - у залежності від тої чи іншої конструкції порожнистого центрального стержня (моливі модифікації). Один з цих каналів в усі х випадках закінчується безпосередньо над отвором денця капсули усередині її порожнини вікном 28. В центральний отвір (наприклад, шестигранний) заокругленої кришки капсули вставлена і міцно тут закріплена (Фіг.2) нижня частина порожнистого гнучкого газовідводного наконечника 29 (на Фіг.2 показана тільки нижня частина), яка містить тонкостінну металічну трубку 30. Усередині корпуса (Фіг.1) для заповнення при необхідності його об'єму розміщені вставні вкладиші 31. Основу внутрішньовенної трансректальної крапельниці складає будь-яка довгаста капсула з каналами для уведення в її порожнину, як і в порожнину прямої кишки розчинів і виведення назовні кишкових газів через пастки, а також та чи інша гнучка одно- чи багатоканальна трубка - зовнішня частина цих каналів. Всі інші елементи крапельниці (шприц чи груша, нагрівальний елемент, гнучкий газовідводний наконечник і прозорій крапельний пристій) є допоміжними. В описаній конструкції капсули функціонально різні канали (для уведення розчинів і виведення кишкових газів) об'єднані на рівні нижнього поперечного каналу 11 (Фіг.1) порожнистого центрального стержня 7, який з одної сторони через пастку сполучається з внутрішньою порожниною прямої кишки, а з другої - із зовнішнім середовищем через нижній поздовжній канал 9 і центральний канал 21 трубки 20. Така конструкція капсули дозволяє з однаковим кінцевим результатом використовувати тр убку 20 як з одним єдиним центральним каналом, так і з двома і трьома каналами. Якщо ж канали для уведення розчинів будуть відокремлені від газовідвідних, то користуватись у такому випадку потрібно тільки багатоканальними трубками 20. Тоді порожнини пасток, прорізів і нижнього поздовжнього каналу будуть відокремлені денцями прорізів від внутрішньої порожнини капсули. Але до кожної її конструкції завжди буде пред'являтися вимога - під час процедури підтримувати капсулу в порожнині прямої кишки у вертикальному, або злегка нахиленому положенні, щоб розчин не розтікався по всьому об’єму цієї кишки. Практично це можливо виконати і це є обов'язковим правилом при внутртрішньовенному трансректальному уведенні розчинів. Для будь-якого варіанта використання описаної крапельниці обов'язковою є підготовка порожнини прямої кишки (тільки цієї порожнини, а не всього товстого кишечника). Робити це можна за допомогою клізми РЕСАНА (ректальної, санаціонної) [по патенту України №38542 А]. З її допомогою на підготовку до процедури витрачається не більше 3-5 хвилин. Робити це може кожний самостійно, як і уводити потім в порожнину прямої кишки капсулу, а потім і розчин.