Спосіб закріплення прямої лінії на місцевості

Спосіб закріплення прямої лінії на місцевості, згідно з яким закріплюють на місцевості допоміжну пряму двома кінцевими точками, координати яких відомі, і визначають її горизонтальну проекцію, позначають на місцевості дві кінцеві точки прямої, яку потрібно закріпити, визначають координати цих точок відносно відповідних кінцевих точок допоміжної прямої, визначають горизонтальні проекції віддалей між цими точками і закріплюють лінію на місцевості, який відрізняє ться тим, що поблизу допоміжної прямої позначають точку у межах прямої видимості ділянки прямої, яку закріплюють, визначають зміщення цієї точки відносно допоміжної прямої, а також горизонтальну проекцію віддалі від цієї точки до однієї з кінцевих точок допоміжної прямої, визначають координати допоміжної точки, яка розташована поблизу ймовірного положення прямої, яку потрібно закріпити, відносно точки, розміщеної поблизу допоміжної прямої, і напрямку з неї на кінцеву точку цієї прямої, горизонтальна проекція якого відома, і визначають положення точки, що належить прямій, яку закріплюють, відносно допоміжної точки. UA (21) a200703554 (22) 02.04.2007 (24) 10.10.2008 (46) 10.10.2008, Бюл.№ 19, 2008 р. (72) ВИШНЕВСЬКИЙ ЮРІЙ ВІКТОРОВИЧ, UA, КОЛЄННІКОВ АНДРІЙ ПЕТРОВИЧ, UA, МОРОЗ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ, U A, ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГЕОРГІЙОВИЧ, UA (73) НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА", U A, ЛЬВІВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК НАЦІОН АЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА", U A (56) UA 42431, G01C5/00, 15.10.2001 UA 47168, G01C5/00, 17.06.2006 SU 1820213, G01C5/00, 07.06.1993 US 5204731, G01C3/00, 3/08, G01B11/26, 20.04.1993 US 5805287, G01B11/14, 08.09.1998 Левчук Г.П., Новак В.Е., Конусов В.Г. Прикладная геодезия: Основные методы и принципы инженерно-геодезических работ. - М.: Недра, 1981. - C. 236 C2 2 (19) 1 3 84362 хідність закріпити, або відновити закріплення прямої на її ділянках, пряма видимість на яких відсутня. Відомий спосіб не передбачає такої можливості. Перенесення осьової лінії на ділянку, наприклад, встановлення механізмів, на якій відсутня пряма видимість є складним, довготривалим процесом, який не може задовольнити точність закріплення або відновлення осьової прямої. Все це пов'язано зі значними матеріальними і трудовитратами. В основу винаходу поставлене завдання вдосконалити спосіб закріплення прямої лінії на місцевості, в якому виконання нових дій забезпечило б можливість визначити координати допоміжної точки, яка розташована поблизу ймовірного положення прямої, яку потрібно закріпити, відносно точки, яка розміщена поблизу допоміжної прямої, що дозволило б визначити положення точки, що належить прямій, яку закріплюють, відносно допоміжної точки за відсутності прямої видимості уздовж прямої. Це дає можливість скоротити час на закріплення прямої на ділянці, де відсутня пряма видимість, а відтак значно скоротити час на встановлення, наприклад, конструкцій або механізмів відносно цієї прямої. Поставлене завдання вирішують тим, що у способі закріплення прямої лінії на місцевості, згідно якого закріплюють на місцевості допоміжну пряму двома кінцевими точками, координати яких відомі, і визначають її горизонтальну проекцію, позначають на місцевості дві кінцеві точки прямої, яку потрібно закріпити, визначають координати цих точок відносно відповідних кінцевих точок допоміжної прямої, визначають горизонтальні проекції віддалей між цими точками і закріплюють лінію на місцевості, згідно з винаходом, поблизу допоміжної прямої позначають точку у межах прямої видимості ділянки прямої, яку закріплюють, визначають зміщення цієї точки відносно допоміжної прямої, а також горизонтальну проекцію віддалі від цієї точки до однієї з кінцевих точок допоміжної прямої, визначають координати допоміжної точки, яка розташована поблизу ймовірного положення прямої, яку потрібно закріпити, відносно точки, розміщеної поблизу допоміжної прямої, і напрямку з неї на кінцеву точку цієї прямої, горизонтальна проекція якого відома, і визначають положення точки, що належить прямій, яку закріплюють, відносно допоміжної точки. Це забезпечує можливість закріпити пряму лінію на ділянках, що не мають прямої видимості вздовж прямої, і дає можливість не виконувати трудомісткі і довготривалі операції з відновлення або нового закріплення прямої, наприклад, осьової лінії для встановлення конструкцій або механізмів відносно неї. Наведена фіг. пояснює суть винаходу. Спосіб закріплення прямої лінії на місцевості реалізують так. Закріплюють на місцевості допоміжну пряму, наприклад, CD двома кінцевими точками C і D, координати яких відомі, наприклад, відносно пунктів геодезичної мережі і визначають її горизонтальну проекцію. Позначають на місцевості дві кінцеві точки, наприклад, А і В прямої AB, яку потрібно закріпити. Визначають координати цих 4 точок відносно відповідних кінцевих точок допоміжної прямої: точки А відносно точки C за напрямком CD; точки В відносно точки D за напрямком DC. Визначають горизонтальні проекції віддалей між цими точками. Для цього над точкою C центрують, наприклад, електронний тахеометр, наводять його на відбивач, який встановлений у точці D і вимірюють горизонтальну проекцію лінії CD. Відбивач встановлюють у точці А і визначають координати точки А (ХА і YA) відносно точки C з напрямком на точку D, а також вимірюють горизонтальну проекцію віддалі між точками C I A. Електронний тахеометр центрують над точкою D, у точку В встановлюють відбивач, визначають координати точки В (XВ і YВ) відносно точки D з напрямком на точку C, а також вимірюють горизонтальну проекцію віддалі між точками D і В. Кут у - це кут між горизонтальними проекціями ліній AB і CD. На Фіг. координати точки А відносно точки С з напрямком на точку D: СС1=YA; АС1= ХА . Координати точки В відносно точки D з напрямком на точку С: DD1=YB ; BD1= ХB . Для визначення кута у між горизонтальними проекціями ліній CD і АВ виконані такі побудови на Фіг. СТ || АВ, AN || CD. Лінія DD1 продовжена до перетину з AN у точці N 1. Лінія ТВ || DN1, TB || CC1. SN = СС1 = YA; SB = DD1 = YB, D1B = N1N = XB; BN = SN - SB = YA - YB , AN = NN1 + N1C1 + C1 A = XB + CD + XA. BN YA - YB g = arctg = arctg (1) AN XB + X A + CD Закріплюють лінію на місцевості. Наприклад, на ділянках АА1 і ВВ1 лінія була закріплена, наприклад, раніше. Ділянка А1В1 не має прямої видимості уздовж прямої АВ внаслідок наявності перешкод. Знаки, якими якщо й була закріплена лінія АВ на ділянці А1В1 , наприклад, знищені, або закриті конструкціями. Прямої видимості ділянки А1В1 з кінцевих точок допоміжної прямої CD також немає. Поблизу допоміжної прямої позначають точку К у межах прямої видимості з точки К ділянки А1В1 прямої АВ, яку закріплюють. Визначають зміщення КР точки К відносно допоміжної прямої, тобто відносно горизонтальної проекції допоміжної прямої CD, наприклад, способом введення рухомої марки у створ. Вимірюють горизонтальну проекцію КС віддалі від точки К наприклад електронним тахеометром до однієї з кінцевих точок допоміжної прямої, наприклад, С. Визначають координати допоміжної точки М, яка розташована поблизу ймовірного положення прямої АВ, яку потрібно закріпити, відносно точки К розміщеної поблизу допоміжної прямої і напрямку КС з неї на кінцеву точку С цієї прямої, горизонтальна проекція якого відома. Кут u - це кут між горизонтальними проекціями ліній CD і КС. KP (2) u = ar sin KC Координати точки М: YM = GM і ХM = KG. Визначають положення точки М1, що належить прямій, яку закріплюють, відносно допоміжної точки М. ММ1 що перпендикулярна до АВ - величина відхилення. Для визначення ММ1 виконано такі геомет 5 84362 ричні побудови. М1 М продовжено до перетину з СT у точці F (M1F ^ СТ). MM1 = FM1 - FM = FM1 - (ME + EF ) (3) З побудови ∟FMG = ∟KCF = g + u , тому GM YM ME = = (4) cos(g + u) cos(g + u) У свою чергу EF = EC cos [90° - ( g + u) ], позаяк ∟CEF = 90° - ( g + u) . EC = KС – EK = KC - (EG + GK); EG = GM . tg ( g + u) = YM . tg ( g + u) . Тоді (5) EC=KC-[XM+YMtg ( g + u) ], а (6) EF={KC+[XMtg ( g + u) ]}cos[90°- ( g + u) ] Щоб визначити FM, з точки С проведено CL ^ АВ (CL = FM1). У трикутнику СL A ∟ ACL = b + g . Комп’ютерна в ерстка В. Клюкін 6 X b = arctg A (7) YA а (8) FM1=CL=CA.cos( b + g ). Підставивши значення FM1 (8), МЕ (4) і EF (6) у вираз (3) одержимо величину відхилення точки М1 відносно точки М. YM MM1=C A.cos( b + g )-{KC-(9) cos(g + u) . [XM+YMtg ( g + u) ]} cos[90°- ( g + u) ] Лінійні величини у залежності (9), а саме: YM, YN, КС виміряні під час стояння тахеометра у точці К, а лінійні величини YA, YB, ХA , XB, CD, СА необхідні для визначення кутів g і b виміряні під час встановлення тахеометра у точках С і D. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601