Спосіб в.м. ткаченка ультрафіолетового опромінення піднебінних мигдаликів

1. Спосіб ультрафіолетового опромінення піднебінних мигдаликів з використанням тубусної приставки Ткаченка В.М. зі скляним наконечником, при якому під візуальним контролем наконечник підводять до мигдалика з відтисненням його у прозір наконечника, через котрий опромінюють кожний мигдалик окремо щоденно або через день при експозиції від 1 до 8 біодоз з поступовим збільшенням експозиції на чверть або половину біодози, який відрізняється тим, що при опроміненні через металевий наконечник з півциліндричнозрізаним робочим кінцем постійно відтискують його невідрізаною частиною корінь язика вниз і одночасно злегка натискують на передню піднебінну дужку, повертаючи вільну поверхню мигдалика до жмутка променів, а візуальний контроль за правильним розташуванням наконечника виконують завдяки освітленню піднебінного мигдалика, дужок і м'якого піднебіння променями, що проходять вдовж прозіру відрізаної частини наконечника, при 2 (19) 1 3 Запропонований винахід належить до медицини, зокрема до оториноларингологи і фізіотерапії. Відомий "Способ ультрафиолетового облучения миндалин" за а.с. СРСР №171053, який є прототипом запропонованого способу, використовують, в основному, з допомогою "Приставки Ткаченка В.М. до звичайних ртутно-кварцових випромінювачів для ультрафіолетового опромінення порожнин вуха, горла і носа" за деклараційним патентом на винахід України № 47609 А. Ця приставка і її аналог [винахід за а.с. СРСР №159902] містять у комплекті циліндричний скляний (прозорий) наконечник, котрий, відповідно формули прототипу за а.с. СРСР № 171053, "... под визуальным контролем подводят непосредственно к миндалине с легким отдавливанием ее в просвет наконечника". Такий опис основного елементу способу є абстрактним і фізіотерапевтам незрозумілим, але отоларингологи використовують цей прийом з успіхом. У прототипі його виконують за допомогою тиску на передню піднебінну дужку будь-яким краєм робочого кінця скляного циліндричного наконечнику. Крім того, у формулі прототипу записано, що "... облучение проводят малыми дозами с постепенным их возрастанием на четверть или половину биодозы вплоть до последнего сеанса, например, от 1 до 8 биодоз". Таке формулювання також є абстрактним: "малые дозы" (але як ?), "постепенно возрастающие дозы" (але з яким проміжком часу - чи через день, чи два, чи три?). Про кількість сеансів, що повинні бути проведені на курс лікування хворих з хронічним тонзилітом у формулі не повідомлено, але закінчити лікування рекомендовано на 8-ій біодозі, що є помилкою так як 8 біодоз можна досягти на 10 -15 - 20 процедурах. Що стосується біодози, то фізіотерапевти її визначають, в основному, біодозиметром Дальфельда-Горбачова при знятій з випромінювача приставці. Цей, загальновідомий біодозиметр, що існує біля 100 років, використовувати при тубусних ультрафіолетових випромінювачах і приставках до звичайних ртутно-кварцових апаратів не можна, так як біодозиметрія повинна проводитися в однакових умовах з лікувальною процедурою. На основі цього непорушеного пропису нами розроблений і захищений деклараційним патентом України №39707 А "Біодозиметр ультрафіолетових променів В.М.Ткаченка", який використовують за нашим способом [деклараційний патент України №62674 А]. На відміну від біодози, визначеної при загальному УФО будь - якої ділянки шкіри, біодоза, що визначена при УФО слизової оболонки піднебінних мигдаликів нами названа тонзилодозою. Така назва можливо допоможе виключити існуючу плутаницю при використанні двох різних за призначенням біодозиметрів. Неправильне визначення тонзилодози і закінчення ультрафіолетового опромінення піднебінних мигдаликів (УФО ПМ) на 6-10 процедурах, а також заміна скляного наконечнику металевим, сприяли зниженню ефективності способу УФО ПМ, що спо 87885 4 стерігалося у деяких медичних пунктах і поліклініках. Задачею запропонованого винаходу є оптимізація і оновлення способу УФО ПМ для підвищення його ефективності при використанні тубусних випромінювачів і приставок до звичайних ртутнокварцових апаратів з металевим наконечником, який має на робочому кінці півциліндричний зріз. Поставлена задача вирішується тим, що основний елемент запропонованого способу виконують за допомогою невідрізаної (довгої) частини кінця металевого наконечнику, якою постійно відтискують корінь язика вниз і одночасно злегка натискують на передню піднебінну дужку, що призводе до повертання мигдалика до жмутку ультрафіолетових променів, а візуальний контроль за правильним розташуванням наконечнику виконують завдяки освітленню мигдалика, дужок і м'якого піднебіння променями, що проходять вдовж прозіру відрізаної (короткої) частини кінця наконечнику. При цьому, опромінення виконують щоденно або через день, починаючи з однієї тонзилодози, яку попередньо визначають на шкірі грудей хворого біодозиметром "Ультрафіолетових променів В.М.Ткаченка" і яку збільшують на кожній черговій процедурі на половину тонзилодози до останньої 12-ої процедури включно. Наприклад, при тонзилодозі 10сек. (буває у 99% пацієнтів) збільшують кожний сеанс на 5сек., при 20сек. - на 10сек., але коли у пацієнтів через добу після УФО немає у глотці садніння при ковтанні (буває у 97-98% випадків), а при його наявності - останню дозу повторюють (а не збільшують). У випадку виникнення постійного болю у глотці опромінення відкладають на 4-6 днів (буває у 0,5%), після чого опромінення відновлюють в останній дозировці і продовжують до 12-ої процедури включно. Садніння, або постійний біль у глотці бувають, якщо на будь-якому сеансі змінюють початковий правильний напрям наконечнику і його направляють на інше місце мигдалика, тканини якого не були раніше опроміненні і, отже, неадаптовані до впливу ультрафіолетових променів. Тому, змінювати напрям наконечнику при виконанні чергових процедур неможна, так як виникає передозування з підвищенням фотореакції раніше неопромінених тканин. Візуальний контроль за процедурою виконує медична сестра разом з пацієнтом, які дивляться у дзеркало приставки. В день визначення тонзилодози пацієнтові виконують пробну процедуру, освітлюючи ротоглотку надто слабкими УФ променями, які проходять через вузьку щілину, створеною шляхом незначного висування затулку у тубусі приставки. Звикання ("засмага") слизової оболонки піднебінних мигдаликів до УФ променів зберігається до 1-1,5 місяців, тому, у випадку припинення опромінення, його знову починають з останньої дози і, дотримуючись колишнього рахунку сеансів, закінчують лікування на 12-ій процедурі включно. У зв'язку з можливими рецидивами ангін у деяких пацієнтів після УФО ПМ, нами рекомендується проведення повторного курсу опромінення піднебінних мигдаликів через 0,5 -1,5 років тим 5 87885 6 хворим з хронічним тонзилітом, у яких в цей терльная оценка некоторых методов физиотерапии мін ангіни повторилися. хронического тонзиллита" // Автореферат кандиНа Фіг.1 схематично зображений запропонодатской диссертации.- Минск.-1974.-18 с]. Порівваний спосіб УФО ПМ, де показаний металевий нюючи ультрафіолетове, ультразвукове, магнітне наконечник 1 з півциліндричним зрізом на робочоопромінення, I.I. Крушевська при УФО ПМ за вкаму кінці, розташований на язику 4, котрий відтисзаною вище методикою отримала "...улучшение и нений вниз невідрізаною частиною 3 кінця наконевыздоровление у 9% пациентов". Такий дуже ничника, якою також злегка натиснута передня зький результат отриманий тому, що вказана вище піднебінна дужка 6, що сприяло повертанню вільметодика має багато помилок, головною з них є ної поверхні правого мигдалика 5 до променів. неправильне розташування у порожнині рота наВідрізана частина 2 наконечника 1 захищає лівий конечника, що призводить до опромінення язика і мигдалик 5-А від променів, які проходять вдовж її м'якого піднебіння, а не мигдаликів. Отже, високий прозіру і освітлюють правий мигдалик 5, праву і результат після повного курсу УФО ПМ можна ліву задні піднебінні дужки 7, язичок 8 та задню отримати тільки при використанні запропонованостінку глотки 9. го способу, при якому: 1) визначають тонзилодозу Правильне виконання всіх елементів нашого біодозиметром В.М. Ткаченка за нашим способом; способу за а.с. №171053, який оптимізований та 2) тренують (в день визначення тонзилодози) паоновлений у запропонованому способі, забезпечує цієнта в правильному виконанні процедури - повисоку його ефективність. Так, при ультрафіолестійному відтисненні кореня язика невідрізаною товому опроміненні піднебінних мигдаликів у 178 частиною кінця наконечника з одночасним легким хворих на хронічний тонзиліт ангіни не повторилинатисненням на передню піднебінну дужку, поверся у 93,8% пацієнтів при спостереженні протягом таючи мигдалик до УФ променів; 3) проводять 12 1,5-2 років [Ткаченко В.М. Шляхи вирішення тонпроцедур з щоденним або через день їх підвизилярної проблеми у Збройних Силах України // щенням на половину тонзилодози при відсутності Військова медицини України .-2002.-№1.-С.51-57]. у глотці при ковтанні садніння, а при його наявносЩо стосується методики УФО ПН, яку на проті повторюють останню дозу; 4) контролюють пратязі більш 50 років рекомендують у підручниках по вильне розташування наконечника медсестра і фізіотерапії, то вона не змінилася і нею користупацієнт, дивлячись разом у дзеркало приставки. ються фізіотерапевти по цей день. Нам вдалося При визначенні запропонованого способу УФО знайти єдину публікацію з результатами застосуПМ винаходом прошу надати цьому способу моє вання цієї методики у І.І. Крушевської ["Сравнитеім'я. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601