Спосіб отримання екологічно безпечного пінопласту

1. Спосіб отримання екологічно безпечного пінопласту (ПФП), що включає cпінювання та отверджування водорозчинної резольної фенолформальдегідної смоли кислотним каталізатором з використанням добавок та наступним кондиціонуванням ПФП при підвищеній температурі, який відрізняється тим, що як кислотний каталізатор використовують розчин фенолсульфокислоти з регульованим кислотним числом 200...290мгкон/г і витратою 7...22% в залежності від базового вмісту фенолу та формальдегіду у резольній смолі, зокрема при вмісті фенолу в резольній смолі менше C2 2 UA 1 3 11 % вільного фенолу, смола "Протех" СПВ - 1А містить 10-11% вільного фенолу та до 0,25% вільного формальдегіду, а смола "Пpoтеx" СП-В - 1 - 1, СП-В - 1 - 2, СП-В - 1 - 3 - до 7 - 8% фенолу і до 1% - формальдегіду (ТУ У 24.1-322-50229.001-2005) З метою зниження вмісту вільного фенолу у пінопласті запропоновано виконувати його термообробку 12 годин при 110°С, достигає при цьому вмісту фенолу у пінопластах ФЛ-1, ФЛ-2 та ФЛ-3 56%, 5-6% і 2-3%, відповідно [1, с.16]. З метою зв'язування формальдегіду вводять мочевину. Однак, вміст вільного фенолу у пінопласті навіть на рівні 2% не гарантує його екологічну безпеку. Також відомо введення бормістящих компонентів, підвищуючих термостабільність пінопласту [2]. Є також відомим метод введення інших додатків: кислот Льюіса, вторинного алюмінію [4]. Однак, у цих джерелах не відмічено зниження токсичності пінопластів (ГІФП). Лише у патенті [5] введення хлористого олову приводить до зниження токсичності ПФП: з 4,04-6,68% фенолу для прототипу до відповідних при приведенні до прототипу 2-4% (SnCl2). Однак, вказаний патент не забезпечує зниження вільного формальдегіду у ПФП та потребує великої кількості дорогого та гігроскопічного компоненту. У зв'язку з цим, нами була поставлена задача, використовуючи традиційну технологію (впінюючи та затверджуючи резольну смолу кислотним каталізатором [1, с.15-19] отримати нетоксичний (без виділення або з допустимим рівнем виділення фенолу та формальдегіду) ПФП. Поставлена мета вирішується за рахунок використання кислотних каталізаторів за заявками №а200700002 та №а200714280, підбору їхнього співвідношення до резольної смоли в залежності від її складу та вмісту вільних фенолу і формальдегіду (табл.), або його модифікації окислювачами і і іншими солями металів, а також шляхом введення у повітряне середовище компонентів кондиціонування у вигляді перекису водню чи озону, або введенням в базову смолу активного вугілля. Для контролю за виділенням із ПФП токсичних речовин використовували ГОСТ 22648 (п.1.4в та 3.8) [5] з метою виявлення емісії формальдегіду у повітря. Емісію фенолу у повітря виявляли аналогічно, використовуючи відповідну методику виявлення фенолу [6, с.206-207]. Відповідно п.1.4в [5], у ексикатор об'ємом 7,5л поміщали кусок плити ПФП товщиною 10см та площиною 0,01м2 без щільного зовнішнього шару та витримували 24 години при 20-25°С. За екологічно безпечний рівень емісії приймали такий рівень, при якому не виявлялися у повітрі ексикатори формальдегіду (тобто,