Водозабірна система для охолодження атомної станції та атомна станція, яка містить таку систему

Реферат: Водозабірна система містить приймальний басейн (2), з якого принаймні одна насосна станція (10) подає воду до контуру (11) охолодження, і щонайменше один припливний тунель (3), який подає воду до приймального басейну (2) для того, щоб підтримувати постійний рівень (L 2) води. Водозабірна система, крім того, містить систему подавання додаткової води, здатну подавати воду до приймального басейну (2) з принаймні одного джерела (60) аварійного запасу води. Зазначена система подавання додаткової води містить щонайменше один канал (65) для води, який з'єднує приймальний басейн (2) з одним із зазначених джерел (60) аварійного запасу води та закриваючий пристрій (9), виконаний з можливістю відкривання каналу для води, якщо рівень води у приймальному басейні (2) знижується до ріння, наперед визначеного як анормальний. Винахід також належить до атомної станції, яка містить таку водозабірну систему, яка придатна для розміщення на береговій лінії, яка зазнає загрози затоплення хвилями цунамі. UA 112825 C2 (12) UA 112825 C2 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід відноситься до водозабірної системи для, щонайменше, одного контуру охолодження з теплообмінником, яка містить приймальний басейн, який забезпечується водою, з якого, принаймні, одна насосна станція атомної станції забирає воду для забезпечення її циркуляції у, щонайменше, одному зазначеному контурі охолодження, та, крім того, яка містить, щонайменше, один припливний тунель, з'єднаний з, щонайменше, одним основним водоприймачем, зануреним у масу води, наприклад у море, озеро чи ріку, при цьому зазначений припливний тунель постачає у приймальний басейн воду так, щоб рівень води у приймальному басейні підтримувався достатнім для роботи насосної станції. Контур циркуляції, який містить теплообмінник, зазвичай служить для охолодження водяної пари, яка виходить з турбогенератора, включеного у вторинний контур реактора атомної станції, для того щоб конденсувати цю пару і направляти одержану при конденсації воду у рідкій фазі назад до парогенераторів вторинного контуру. Парогенератори відводять теплоту з первинного контуру високого тиску для охолодження реактора за рахунок теплообміну між первинним контуром та вторинним контуром. Первинний та вторинний контури являють собою замкнені системи для текучого середовища, в той час як контур охолодження з теплообмінником є розімкненим та повністю ізольованим від вторинного контуру, який, у свою чергу, повністю ізольований від первинного контуру. Вода, яка виходить з теплообмінника, таким чином, не є радіоактивною і може бути відведена, наприклад, з поверненням до маси води, яка живить цей контур. Водозабірна система, відповідна вищенаведеним визначенням, відома, зокрема, як використовувана на АЕС Сібрук, спорудженій поблизу берегової лінії на півдні штату НьюГемпшир (США) і введену в експлуатацію з 1990 р. Відома водозабірна система містить єдиний припливний тунель довжиною в кілька кілометрів, з'єднаний з трьома впускними стволами. Початок кожного впускного ствола знаходиться над дном моря на відстані приблизно 50 метрів нижче середнього рівня води та містить верхню ділянку, яка утворює один із зазначених глибинних водоприймачів. З публікації заявки на патент Японії JP 60111089A (дата публікації 17.06.1985) також відома водозабірна система, яка містить приймальний басейн, який забезпечується водою з допомогою підземного припливного тунелю, при цьому зазначений тунель з'єднаний з водоприймачем, зануреним на відносно невелику глибину у море. До появи хвилі цунамі водоприймач може залишатися відкритим. Описані водозабірні системи не призначені для функціонування у свідомо складній ситуації істотного обвалення у припливному тунелі, яке може призвести до майже повного закупорювання припливного тунелю. Наслідком такого закупорювання може бути майже повне порушення подавання води до приймального басейну і можливість нестачі води, яка подається до резервних насосів насосної станції атомної станції. Зазначені резервні насоси зазвичай є допоміжними насосами на додаток до насосів насосної станції, які використовують у процесі виробництва електроенергії ("виробничі насоси"), і служать для подавання зменшеної витрати води до контуру охолодження з теплообмінником в тому випадку, коли виробничі насоси припиняють роботу. Ці резервні насоси призначені для охолодження ядерного реактора або реакторів, якщо вони вимикаються на довгий або тривалий період часу. Навіть якщо використовуються два припливні тунелі, не можна ігнорувати можливість істотного обвалення в обох припливних тунелях, яке майже повністю перекриває подавання води до приймального басейну а, отже, і до насосної станції, що зокрема, відбувається в зонах з відносно високою сейсмічною загрозою. Крім того, подавання води до приймального басейну з допомогою тунелю, сполученого з зануреним у море водоприймачем, може мати перевагу, яка полягає в значному зниженні максимальної температури води у приймальному басейні порівняно з максимальною температурою води на поверхні моря, при цьому зазначена більш низька температура відноситься, головним чином, до глибини, на якій розміщений водоприймач нижче середнього рівня моря. Додавання другого припливного тунелю в додаток до першого припливного тунелю для обмеження загрози переривання подавання води до приймального басейну у разі істотного обвалення в першому тунелі, припускає розміщення нових водоприймачів, щонайменше, по суті на такій же глибині, що і перші водоприймачі, щоб уникнути значного нагрівання води у приймальному басейні. Нагрівання води у приймальному басейні насправді безумовно призводить до зниження к.к.д. (η) вторинного контуру атомної станції. Величина зазначеного к.к.д. залежить від температури Тf холодного джерела, яка означає температуру води на вході до теплообмінників, та визначається таким співвідношенням: η=(Tc-Tf)/Tc, 1 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 де Тс - температура джерела теплоти, яка означає температуру води, що виходить з теплообмінників. Отже, зі зменшенням температури Т f холодного джерела к.к.д. η збільшується. Залежно від підводної топології необхідна довжина припливного тунелю зазвичай збільшується з глибиною, на якій встановлюють водоприймачі. Крім того, крім вартості спорудження додаткового тунелю загроза істотного обвалення в тунелі також зазвичай зростає із збільшенням довжини тунелю, особливо, в зонах існування небезпеки появи значних сейсмічних явищ. Отже, рішення стосовно спорудження додаткового припливного тунелю для забезпечення більш надійної подавання води до приймального басейну не є повністю задовільним з причини або більш низької ефективності роботи вторинних контурів атомної станції, коли додаткові водоприймачі розташовані не настільки глибоко, або з точки зору витрат та/або безпеки, якщо додаткові водоприймачі розміщені на більшій глибині. Цей винахід сприяє створенню водозабірної системи, в якій у разі істотного обвалення припливного тунелю обидва тунелі, які живлять приймальний басейн, продовжують подавати воду, принаймні, для функціонування резервних насосів (низького тиску) насосної станції атомної станції. Така водозабірна система не впливає на ефективність роботи (к.к.д.) вторинного контуру атомної станції під час її нормального функціонування, тобто коли воду подають до приймального басейну звичайним чином, використовуючи припливний тунель або тунелі. У цьому зв'язку винахід відноситься до водозабірної системи, визначеної вище, у вступній частині опису, яка відрізняється тим, що додатково містить систему подавання додаткової води, окрему від зазначеного, принаймні, одного припливного тунелю та здатну подавати воду до приймального басейну із, принаймні, одного джерела аварійного запасу води. Зазначена система подавання додаткової води містить, щонайменше, один канал для проходу води, який з'єднує приймальний басейн з вказаним джерелом аварійного запасу води, та пристрій, який перекриває зазначений канал, при цьому закриваючий (перекриваючий) пристрій виконаний з можливістю відкривати зазначений канал для проходу води, принаймні частково, якщо рівень води у приймальному басейні знижується до висоти, наперед визначеної як анормальний рівень, в результаті чого приймальний басейн забезпечується водою з допомогою зазначеної системи подавання додаткової води, якщо подавання води через, принаймні, один припливний тунель стає недостатньою. За рахунок такого виконання системи вода приймального басейну зазвичай не змішується з водою з аварійного запасу води під час нормальної роботи атомної станції, і, отже, наявність аварійного резерву води не впливає на к.к.д. вторинного контуру атомної станції. Використання аварійного запасу води ініціюють, якщо тільки рівень води у приймальному басейні знижується до висоти, наперед визначеної як анормальний рівень. Зниження рівня води, наперед визначене як анормальне, зазвичай відповідає істотному обваленню в одному або декількох припливних тунелях, яке призводить до тривалого припинення або, принаймні, значного зменшення подавання води до приймального басейну. Таке зниження рівня води може також відповідати значному зменшенню маси води протягом відносно короткого періоду часу, яке може відбуватися, наприклад, вздовж берегової лінії в зонах, схильних до виникнення цунамі. Цей винахід, отже, може бути застосований до водозабірних систем для атомних станцій, споруджених на береговій лінії, де в окремих випадках рівень моря може знижуватися нижче рівня найнижчого відпливу, що іноді має місце перед проходженням першої хвилі цунамі. Відповідно до переважного втілення водозабірної системи, згідно до цього винаходу зазначена маса води являє собою єдиний аварійний запас води. Подавання води до приймального басейну з допомогою зазначеної системи подавання додаткової води може тривати протягом необмеженого періоду часу та не потребує використання засобів її нагнітання для підтримування рівня води у джерелі аварійного запасу води. В інших переважних втіленнях водозабірна система згідно до винаходу використовує один або більшу кількість з нижченаведених засобів: зазначену масу води у морі, при цьому зазначена система подавання додаткової води розміщена між приймальним басейном та ділянкою тунелю, який сполучається з морем; зазначену систему подавання додаткової води, яка містить резервний (допоміжний) тунель, з'єднаний, принаймні, з одним резервним водоприймачем, зануреним у зазначену масу води, при цьому зазначений резервний водоприймач розміщений на висоті, щонайменше, десять метрів вище одного зазначеного основного водоприймача; вказане, принаймні, одне джерело аварійного запасу води містить резервний басейн, який містить об'єм води, який залишається, по суті, незмінним при подавані води до приймального басейну в нормальному режимі роботи через, принаймні, один припливний тунель; зазначений, щонайменше, один основний водоприймач, встановлений на певній глибині 2 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 відносно середнього контрольного (нульового) рівня зазначеної маси води, при цьому зазначену глибину визначають так, щоб вода, яка надходить до приймального басейну протягом, принаймні, одного періоду часу протягом року мала максимальну температуру, щонайменше, на 4 °C меншу, ніж максимальна температура води на поверхні зазначеної маси води; зазначений закриваючий пристрій, який містить закриваючий елемент, виконаний з можливістю повороту відносно поворотної вісі, при якому відбувається відкривання вказаного каналу для проходу води; при цьому зазначений закриваючий пристрій виконаний так, що поворот зазначеного закриваючого елемента відносно поворотної вісі відбувається автономно відповідно до зниження рівня води у приймальному басейні; поворот зазначеного закриваючого елемента навколо поворотної вісі відбувається під дією активуючого пристрою, підключеного до системи управління, здатної генерувати командний сигнал на спрацьовування активуючого пристрою, при цьому система управління пов'язана з системою аналізу, яка приймає дані від пристрою вимірювання рівня води у приймальному басейні, причому система аналізу здатна визначати, чи падає рівень води у приймальному басейні до рівня, наперед визначеного як анормальний; зазначений активуючий пристрій здатний забезпечувати автономний поворот закриваючого елемента відносно поворотної вісі з використанням зазначеного закриваючого пристрою, навіть якщо активуючий пристрій не виконує свої функції; зазначений закриваючий елемент повертається навколо поворотної вісі для відкривання вказаного каналу для проходу води, якщо різниця висот між рівнем води у джерелі аварійного запасу води та рівнем води у приймальному басейні перевищує задану граничну величину; зазначений закриваючий пристрій містить противагу, розташовану з боку, протилежного закриваючому елементу відносно вказаної поворотної вісі, при цьому зазначена противага містить основний елемент противаги, розміщений на фіксованій відстані від зазначеної поворотної вісі, а вага зазначеного основного елемента противаги становить від 80 % до 200 % ваги зазначеного закриваючого елемента; зазначений закриваючий пристрій містить поплавковий елемент, встановлений таким чином, що він повністю занурений у воду в тому випадку, коли воду подають в нормальному режимі через, принаймні, один припливний тунель, і, щонайменше, частково виступає з води, якщо рівень води у приймальному басейні падає нижче наперед заданої величини рівня найнижчого відпливу при досягненні наперед заданого рівня активування, при цьому зазначений поплавковий елемент пристосований для приводу закриваючого елемента для обертання відносно поворотної вісі у разі досягнення рівня активування. Винахід також відноситься до атомної станції, яка містить водозабірну систему згідно до винаходу, в якій приймальний басейн забезпечений покриваючим елементом, утворюючим по суті водостійке покриття, при цьому в покриваючому елементі або поблизу нього виконано, щонайменше, один калібрований отвір, який допускає випуск обмеженого потоку води за межі приймального басейну, якщо у приймальному басейні має місце переповнення внаслідок незвично високого підйому маси води. Атомна станція додатково містить, щонайменше, одну відвідну трубу, яка подає воду у випускний тунель, при цьому зазначена відвідна труба, крім того, забезпечена покриваючим елементом, в якому є, щонайменше, один калібрований отвір, який забезпечує обмеження потоку води назовні у разі переповнення відвідної труби. Відповідно до переважного втілення такої атомної станції один зазначений аварійний запас води являє собою резервний басейн з відкритим назовні верхом, який містить об'єм води, який залишається, по суті, незмінним, коли воду подають до приймального басейну в звичайному режимі через, принаймні, один припливний тунель, а зазначений, щонайменше, один калібрований отвір направляє потік у зазначений резервний басейн, щоб забезпечити накопичення в ньому зазначеного обмеженого потоку води. Інші характерні особливості та переваги винаходу будуть очевидні з нижченаведеного опису деяких прикладів втілення, які не обмежують винахід з посиланнями на супроводжувальні креслення. На Фіг. 1 показаний вид зверху атомної електростанції, спорудженої поблизу берегової лінії, яка має водозабірну систему, виконану з можливістю модифікації шляхом обладнання її системою подавання додаткової води. На Фіг. 2 - схематичний частковий вид збоку водозабірної системи, представленої на Фіг. 1, а також різні рівні при припливи та відпливи, прийняті до уваги при проектуванні системи. На Фіг. 3 - схематичний вид зверху атомної електростанції, представленої на Фіг. 1, в ситуації значного погіршення функціонування припливного тунелю після його обвалення, така 3 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ситуація не дозволяє станції нормально функціонувати. На Фіг. 4 - схематичний частковий бічний вид модифікацій, зроблених у водозабірної системі, представленої на Фіг. 1, для здійснення системи подавання додаткової води згідно до винаходу, при цьому закриваючий пристрій системи показаний в положенні, в якому він перекриває канал для проходу води. На Фіг. 5 - система подавання додаткової води згідно Фіг. 4 із закриваючим пристроєм системи, який показаний в положенні, в якому він відкриває канал для проходу води і тим самим сполучає приймальний басейн із зазначеним каналом. На Фіг. 6 - схематичний частковий вид зверху системи подавання додаткової води, представленої на Фіг. 4. На Фіг. 7 - схематичний частковий вид зверху системи подавання додаткової води, представленої на Фіг. 4, в якій закриваючий пристрій знаходиться у відкритому положенні, показаному на Фіг. 5. На Фіг. 8 - схематичний частковий вид збоку частини закриваючого пристрою, показаного на Фіг. 4. На Фіг. 9 - схематичний частковий вид збоку закриваючого пристрою, показаного на Фіг. 8, разом із засобом регулювання, який містить противагу. На Фіг. 10 - схематичний частковий бічний вид закриваючого пристрою, подібний до показаного на Фіг. 9. На Фіг. 11 - схематичний частковий бічний вид збоку іншого втілення системи подавання додаткової води згідно винаходу, яка може бути використана як альтернатива системи подавання додаткової води, показаної на Фіг. 4. На Фіг. 12 - система подавання додаткової води згідно Фіг. 11 із закриваючим пристроєм в положенні, при якому канал для проходу води повністю відкритий. На Фіг. 13 - схематичний частковий вид збоку варіанту системи подавання додаткової води, показаної на Фіг. 11, із закриваючим пристроєм в положенні, при якому канал для проходу води повністю закритий. На Фіг. 14 - схематичне зображення системи подавання додаткової води згідно Фіг. 13 із закриваючим пристроєм в положенні, при якому канал для проходу води повністю відкритий. На Фіг. 15 - схематичний частковий вид збоку іншого варіанту системи подавання додаткової води, подібної представленої на Фіг. 11, із закриваючим пристроєм, виконаним згідно з іншим втіленням. На Фіг. 16 - система подавання додаткової води згідно Фіг. 13 із закриваючим пристроєм в положенні, при якому канал для проходу води повністю відкритий. На Фіг. 17 - схематичний частковий вид збоку іншого втілення водозабірної системи згідно до винаходу для атомної стації, яка може піддаватися впливу хвиль цунамі або приливних хвиль; закриваючий пристрій системи подавання води показано в положенні, в якому канал для проходу води перекритий. На Фіг. 18 - система подавання додаткової води відповідно до Фіг. 17, показана з положенням закриваючого пристрою, при якому канал для проходу води відкритий, і приймальний басейн сполучається з морем з допомогою резервного тунелю. На Фіг. 19 - схематичний частковий вид збоку системи подавання додаткової води згідно Фіг. 17, обладнаної закриваючим пристроєм згідно до іншого втілення. На Фіг. 20 - схематичний частковий вид збоку іншого втілення водозабірної системи згідно до винаходу, призначеної для атомної станції, спорудженої поблизу берегової лінії, яка може бути піддана впливу хвиль цунамі або приливних хвиль, причому перше джерело аварійного запасу води являє собою резервний басейн, призначений зокрема для використання у разі виникнення цунамі. На Фіг. 21 - водозабірна система відповідно до Фіг. 20, показана в ситуації, коли рівень моря, який межує з атомною станцією, перед проходженням першої хвилі цунамі падає нижче рівня найнижчого відпливу, при цьому подачу води до виробничих насосів для продовження їх роботи забезпечує резервний басейн. На Фіг. 22 - водозабірна система відповідно до Фіг. 20, показана в ситуації, коли рівень моря, який межує з атомною станцією, в умовах цунамі досягає піку. На Фіг. 23 - система водозабору відповідно до Фіг. 20, зображена в ситуації, коли подавання води через припливний тунель до приймального басейну переривається внаслідок обвалення тунелю, і приймальний басейн забезпечується водою безпосередньо з допомогою резервного тунелю для підтримування роботи резервних насосів. На Фіг. 24 - схема частини водозабірної системи, показаної на Фіг. 20, в якій встановлені активуючі пристрої для керування відкриванням закриваючих пристроїв, ізолюючих систему 4 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 подавання додаткової води, при цьому один з активуючих пристроїв показаний як такий, що забезпечує заповнення резервного басейну. На Фіг. 25 - схема іншого втілення водозабірної системи відповідно до Фіг. 23, показана в такій же ситуації, коли подавання води через припливний тунель до приймального басейну переривається, при цьому приймальний басейн забезпечується водою безпосередньо з допомогою резервного тунелю. На Фіг. 26 - схематичне зображення, вид спереду одного втілення закриваючого пристрою, виконаного з регульованим відкриванням, яке може бути використане в системі подавання води водозабірної системи, представленої на Фіг. 25, при цьому закриваючий пристрій системи подавання води показано в положенні, в якому він перекриває канал для проходу води. На Фіг. 27 - закриваючий пристрій згідно Фіг. 26, який знаходиться у проміжному положенні, не перекриває канал для проходу води, безпосередньо після його активування та відкривання. На Фіг. 28 - схематичний частковий вид збоку закриваючого пристрою, показаного на Фіг. 26. На Фіг. 29 - закриваючий пристрій згідно Фіг. 28 в проміжному положенні, в якому він не перекриває канал для проходу води. На Фіг. 30 - схематичний частковий вид збоку модифікованої частини закриваючого пристрою, показаного на Фіг. 26, в положенні перекриття каналу для проходу води, а також у проміжному положенні, в якому він не перекриває зазначений канал. На Фіг. 31 - схематичне і часткове зображення іншого втілення водозабірної системи, подібної показаної на Фіг. 20, в якій резервний басейн та приймальний басейн закриті зверху покриваючим елементом. На Фіг. 32 - схематичний частковий вид збоку іншого втілення водозабірної системи згідно винаходу для атомної станції, відокремленої від кромки води смужкою суходолу, не придатною для використання для спорудженні станції, при цьому аварійний запас води являє собою резервний басейн, який може забезпечуватися водою з допоміжного джерела води, такого як річка. На Фіг. 1, Фіг. 2 та Фіг. 3 представлена одна й та сама водозабірна система, тому ці фігури розглянуті нижче спільно. Система водозабору споруджена на береговій лінії поблизу місця розміщення атомної станції 1 і містить приймальний басейн 2, розташований в нижній частині 63 каналу 6, а також підземний припливний тунель 3, який постачає воду до приймального басейну. Насосна станція 10 атомної станції нагнітає воду до приймального басейну 2 для її використання, щонайменше, в одному контурі охолодження, який має теплообмінник. Підземний тунель 3 сполучається з приймальним басейном 2 з допомогою двох стволів, кожен з яких утворений, зазвичай, вертикальним каналом 7, який проходить до дна 2В басейну, як показано на Фіг. 2. Підземний припливний тунель 3 на Фіг. 1-3 показаний видимим з метою пояснення, проте слід розуміти, що цей тунель прокладений нижче морського дна і, отже, не може бути видний з моря. Тунель 3 прокладений від берегової лінії до певної відстані, проходить нижче дна і досягає глибини нижче рівня моря (MSL у Франції), яка визначена наперед, виходячи з максимальної температури, яку не повинна перевищувати температура води у приймальному басейні. У втіленні, наведеному на Фіг. 1, припливний тунель 3 прокладений під морським дном на глибині приблизно 40 метрів нижче середнього рівня моря і з'єднаний з двома водоприймачами 51 та 52, розташованими на відстані один від одного. Кожен водоприймач 51 та 52 встановлений на кілька метрів вище дна моря на глибині Н нижче середнього рівня L0 моря і знаходиться на верхньому кінці по суті вертикальних впускних стволів 8, з'єднаних з припливним тунелем, як показано на Фіг. 2. У підземному припливному тунелі вода поглинає дуже невелику кількість теплоти, і, отже, вода, яка досягає приймального басейну, знаходиться по суті при такій же температурі, що і вода, яка відбирається водоприймачами 51 або 52. Переважно глибину Н вибирають так, щоб вода, яка досягає приймального басейну 2, протягом, щонайменше, одного періоду на рік мала максимальну температуру, щонайменше, на 4 °C нижче максимальної поверхневої температури води, яка утворює масу води 5. У прикладі, наведеним на Фіг. 1, припливний тунель 3 утворює петлю, яка має криволінійну ділянку 3С, і який утворює, щонайменше, півколо, та містить два кінця, кожен з яких сполучається з приймальним басейном 2 крізь, зазвичай, вертикальний канал 7. Водоприймачі 51 та 52 забезпечують можливість припливу води в тунелі у відповідних потоках, які протікають з розходами I1 та I2, і які залежать від продуктивності насосної станції 10. Якщо для реакторного 3 блоку 1А при повній потужності при нормальному функціонуванні потрібно приблизно 70 м /с 3 води, витрата кожного з потоків становить, наприклад, приблизно 35 м /с води. Внутрішній діаметр тунелю 3, а також внутрішній діаметр каналу 7 та впускного ствола 8 вибирають, 5 UA 112825 C2 3 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 наприклад, приблизно рівним 5 метрів, що забезпечує витрату 70 м /с води в одній гілці 3В та 3D тунелю за відсутності значних втрат напору в іншій гілці, якщо ця інша гілка блокована внаслідок обвалення. У водозабірної системі, відповідної винаходу, відсутня необхідність в тому, щоб припливний тунель 3 утворював петлю, або у використанні тільки одного припливного тунелю 3 для живлення приймального басейну 2 атомної станції. Можлива будь-яка інша форма припливного тунелю, і приймальний басейн 2 може забезпечуватися водою з двох або навіть трьох окремих припливних тунелів. Зокрема, якщо для насосних станцій ряду реакторів атомної станції використовується один приймальний басейн, з метою безпеки або для підтримування необхідної витрати може бути прийняте рішення використовувати приймальний басейн, який забезпечують двома утворюючими петлю припливними тунелями 3, розташованими поруч один з одним. Крім того, насосна станція відомим чином містить насоси R (див. Фіг. 4) для нагнітання води, яка виходить з контуру 11 охолодження з теплообмінником 13 у відвідну трубу 14, яка веде у випускний тунель 4, який закінчується підводними випускними отворами 41, розташованими на деякій відстані від водоприймачів 51 та 52. Розхід IR води, яка відводиться через випускний тунель 4, очевидно дорівнює сумі видатків I1 та I2. Канал 6 містить вхідну ділянку 60, яка сполучається з морем 5 і, який захищений від нього дамбою 61, спорудженою між зазначеним каналом 6 та береговою лінією 5В. Перегородка 62, наприклад, у вигляді греблі розділяє нижню частину 63 та вхідну ділянку 60 каналу так, що вода з приймального басейну 2 не змішується з водою вхідної ділянки каналу. Тому вода з приймального басейну 2 не нагрівається зазвичай більш теплою водою каналу 6. Перегородка 62, тунель і впускні стволи можуть бути споруджені як частина модифікацій атомної станції, яка вже знаходиться у експлуатації, і в якій приймальний басейн спочатку був утворений каналом 6 для зниження максимальної температури води, яка подається до насосної станції атомної електростанції. При малоймовірній події пошкодження обох гілок припливного тунелю 3, наприклад, в зонах 55 цього тунелю, які зазнали значного обвалення, що схематично показано на Фіг. 3, можливе значне локальне звуження внутрішнього поперечного перерізу тунелю. Проведені дослідження дозволяють припустити, що тунель, який містить посилені сегменти стінки, які можуть переміщатися у поперечному напрямку відносно тунелю і задіяні у випадку найбільш серйозних обвалень, поперечний переріз тунелю в пошкоджених зонах, залишатиметься достатнім для 3 забезпечення достатньої витрати води, наприклад, по щонайменше, 5 м /с та буде перевищувати витрату в аварійній ситуації, необхідний для резервних насосів низького тиску 3 насосної станції 10. Аварійна витрата, приблизно 4 м /с води, зазвичай є достатньою для покриття потреб водопостачання, здійснюваного насосною станцією реакторного блоку, в якому вироблення електроенергії зупинено. Тим не менш, сучасний стан досліджень не дозволяє з упевненістю передбачити, що внутрішній поперечний переріз тунелю буде систематично залишатися достатнім у всіх можливих випадках обвалення тунелю. Не можна повністю виключити можливість досить значних звужень внутрішнього поперечного перерізу тунелю, які більшою чи меншою мірою перешкоджають подаванню води до приймального басейну 2, що означає утворення перешкоди для забезпечення резервних насосів низького тиску достатньою кількістю води з припливного тунелю. Випадок істотного обвалення, ілюструється на Фіг. 3, може, таким чином, призвести до порушення охолодження ядерного реактора навіть під час зупинки реактора. У зв'язку з цим в цьому винаході зроблена спроба спроектувати систему постачання додатковою водою, яка виконана з можливістю розміщення приймального басейну з можливістю сполучення з аварійним запасом води, при цьому зазначена система, яка повинна забезпечити подачу води до приймального басейну з джерела аварійного запасу води, виконана надійно керованою в тих випадках, коли витрата води з припливного тунелю буде недостатньою для постачання резервних насосів. У нижченаведеному описі передбачається, що маса води 5 являє собою море, в якому відбуваються припливи та відпливи. Слід розуміти, що описані втілення застосовні також для маси води з незначною зміною рівня. Кожна стінка каналу 7 закінчується у приймальному басейні 2 на рівні, який по суті нижче рівня L L найнижчого відпливу при реалізації найвищих коефіцієнтів відпливу (Фіг. 2). Подавання води через припливний тунель 3 до приймального басейну фактично відбувається при постійній рівновазі між рівнями під дією атмосферного тиску. Беручи до уваги продуктивність насосної станції 10, втрата напору у впускних стволах 8 та тунелі 3 можуть призвести до того, що рівень L2 води у приймальному басейні буде на кілька сантиметрів або десятків сантиметрів нижче рівня L1 моря, виміряного вище водоприймачів 51 та 52, при цьому розглянутий рівень L1 є середнім між гребенями та западинами хвиль. Цей 6 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 середній рівень L1 вище водоприймачів і в каналах 6 по суті однаковий, що згладжує швидкі зміни рівня води, зумовлені наявністю хвиль. Коли рівень L 1 моря досягає рівня LL найнижчого відпливу, рівень L2 води у приймальному басейні досягає рівня L2L, який повинен знаходитися на певній висоті вище вихідного отвору 7Е каналу 7, щоб запобігти поступовому спорожненню приймального басейну внаслідок роботи виробничих насосів насосної станції 10. Приймальний басейн має таку висоту, що при досягненні рівнем L1 рівня моря LH найвищого припливу, який відповідає найбільшим коефіцієнтам припливу, вода з приймального басейну не переливається. У втіленні, наведеному на Фіг. 1, в якому приймальний басейн 2 утворений в межах каналу 6, резервний запас води переважно утворений впускною ділянкою 60 каналу, яка в основному захищена від хвиль та прибою, які можуть бути зовні каналу в районі берегової лінії. На виході каналу може бути встановлена фільтрувальна система (на фігурі не відображена), наприклад, яка містить сітки, які періодично можуть очищатися, щоб підтримувати воду на вхідній ділянці 60 каналу вільною від сторонніх включень, таких як плаваючі предмети та водорості. Фактично, завдяки тому, що вода, яка надходить через припливний тунель 3, не містить таких включень, фільтраційна система 12 для насосної станції 10 (Фіг. 2) може переважно не містити засобів фільтрації та очищення, якими спеціально обробляють зазначені типи включень. У той же час в аварійній ситуації, коли необхідно швидко забезпечити приймальний басейн 2 водою з вхідної ділянки 60 каналу, можлива ситуація засмічення фільтрувальної системи 12 яке є небажаним. Як показано на Фіг. 4, а також на Фіг. 5-7, для здійснення системи подавання додаткової води суцільна розділювальна перегородка 62 замінена розділювальною перегородкою 620, яка має отвір 65, який перекривається закриваючим пристроєм, виконаним у вигляді поворотного клапана (заслінки) 9. Клапан 9 містить закриваючий елемент 90 у вигляді ущільнювальної пластини, яка зазвичай виконана плоскою, наприклад по суті прямокутною, і з можливістю обертання відносно поворотної вісі 91. Крім того, клапан 9 містить противагу, розташовану з боку, протилежного ущільнювальній пластині 90 відносно поворотної вісі 91. Противага містить основний елемент 92 противаги, розміщений на певній відстані від поворотної вісі 91. Крім того, противага містить регульовану додаткову противагу, яка являє собою додаткову противагу 94, встановлену з можливістю переміщення на двох стрижнях 93, прикріплених до клапана 9. При такому виконанні положення центра ваги G закриваючого пристрою 9 можна в деякій мірі регулювати, як це докладно описано нижче з посиланням на Фіг. 9. Клапан 9 спроектований так, що центр тяжіння G знаходиться на певній відстані від площини ущільнювальної пластини 90, за рахунок чого момент обертання, створюваний вагою клапана відносно поворотної вісі 91, забезпечує зусилля, яке утримує клапан закритим, незважаючи на те, що рівень L 1 моря вищий рівня L2 води у приймальному басейні. Для того щоб забезпечити постійну продуктивність насосної станції 10, яка подає воду до контуру 11 охолодження з теплообмінником 13, різниця Δh висот рівня L 1 моря та рівня L2 води у приймальному басейні фактично не залежить від рівня моря. Зусилля закривання клапана 9, яке прикладене за рахунок ваги клапана, повинно бути більше зусилля відкривання клапана, яке необхідно докласти за рахунок різниці тиску води між двома лицевими поверхнями ущільнювальної пластини 90, зумовленої різницею висот Δh. Ця різниця Δh враховується згідно продуктивності насосної станції під час її нормального функціонування спільно з відповідним реакторним блоком, працюючим на повну потужність. Таким чином, до тих пір, поки приймальний басейн 2 забезпечується водою через припливний тунель 3 в нормальному режимі роботи, клапан 9 залишається закритим, як показано на Фіг. 4 та Фіг. 6, і при цьому майже не відбувається змішування води, яка знаходиться у приймальному басейні, з водою з джерела аварійного запасу води, утвореного вхідною ділянкою 60 каналу. Слід зазначити, що для клапана 9 відсутня необхідність у доскональному ущільненні, оскільки допустимий витік води з вхідної ділянки 60 до приймального басейну 2 до тих пір, поки це неістотно збільшує температуру води у приймальному басейні. Зусилля закривання клапана 9, прикладене за рахунок ваги клапана повинно відповідати наперед заданій критичній величині різниці ΔhV рівнів води, яка безпомилково вказує на недостатню подачу води до басейну 2 через припливний тунель або тунелі 3. Іншими словами, така умова припускає, що зусилля відкривання клапана в результаті досягнення критичної різниці ΔhV більше, ніж зусилля закривання клапана як тільки різниця висот Δh перевищить критичну різницю ΔhV, і тому клапан відкривається одразу ж при досягненні критичної різниці ΔhV. На практиці має бути враховане також статичне тертя поворотних елементів клапана, наприклад, підшипників, взаємозв'язаних з поворотною віссю 91, якщо остання спирається на підшипники 95 (Фіг. 5 та Фіг. 7). Малоймовірно, що обвалення в припливному тунелі 3 відбуватиметься саме в період, коли рівень L1 моря знижується до рівня LL найнижчого 7 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 відпливу, що відповідає найбільшим коефіцієнтам припливу. У результаті, якщо після обвалення в припливному тунелі досягається критична різниця висот ΔhV, клапан 9 зазвичай буде відкритий, в той час як рівень води L2 у приймальному басейні 2 все ще перевищує критичний рівень L2V, відповідний випадку найнижчого відпливу на Фіг. 5. Крім того, розміри клапана 9 можуть змінюватися залежно від бажаної функції системи подавання додаткової води. Може бути бажаним, щоб вода перетікала через клапан 9 одразу після його відкривання, причому з витратою, достатньою для забезпечення нормальної роботи насосної станції 10, яка постачає реакторний блок, який генерує електроенергію з повним навантаженням у періоди, коли температура води на поверхні моря не перевищує певну величину, наприклад, 10-20 °C. Ремонт припливного тунелю, в якому сталося обвалення, при наявності значного обвалення в декількох гілках тунелю може тривати місяці або навіть більше року. Вироблення електроенергії атомною станцією може бути подовжене протягом деякого або всього періоду роботи, зокрема взимку, за рахунок використання каналу 6 для подавання води до приймального басейну 2. Як альтернатива клапану 9 великих розмірів для забезпечення максимальної витрати, необхідної для вироблення електричної енергії, може бути використаний клапан 9 менших розмірів, розміщений паралельно основному клапану, виконаному у вигляді плоскої засувки, наприклад, підйомної засувки, встановленої поруч з клапаном 9 в межах обмежувальної стінки 620. Основна плоска засувка (на фігурах не відображена) може бути виконана регульованою для відкривання після активування клапана 9, при цьому відкривання плоскої засувки необхідно для повторного запуску виробничих насосів. При інших розташуваннях атомних станцій, наприклад, у випадку атомної станції, спорудженої поблизу моря, яке залишається цілий рік теплим, нормальне функціонування насосної станції 10 з виробленням електричної енергії при повній продуктивності може бути неможливим, якщо до приймального басейну воду необхідно подавати через канал 6. У цьому випадку клапан 9 може мати відносно невеликі розміри, які дозволяють пропускати через нього кількість води, достатню для досягнення мінімальної витрати, наприклад, рівної приблизно 5 3 м /с, для надійного живлення резервних насосів насосної станції 10 необхідною кількістю води. Крім того, клапан 9 може мати достатні розміри для живлення виробничих насосів при зниженій витрати у разі зменшеного вироблення електроенергії атомною станцією. Розміри приймального басейну 2 повинні враховувати крайній випадок, в якому істотне обвалення у припливному тунелі 3 відбулося у період, коли рівень L 1 моря досяг рівня L4 найнижчого відпливу в період реалізації найвищих коефіцієнтів припливу. Безпосередньо перед припиненням подавання води з каналів 7, з'єднаних з припливним тунелем, рівень води L 2L у приймальному басейні знаходиться на висоті нижче рівня LL. Як тільки подавання води припиняється або, щонайменше, стає недостатнім для споживання насосною станцією 10, відбувається більш-менш швидке падіння рівня води у приймальному басейні з досягненням критичного рівня L2V, показаного на Фіг. 5. Після цього активують клапан 9 для його відкривання поворотом навколо вісі. Крім того, для припинення вироблення електроенергії та перемикання подавання води від виробничих насосів насосної станції 10 до резервних насосів переважно може бути використана система детектування рівня води та/або повороту клапана 9. Система 12 фільтрації розміщена нижче критичного рівня L2V, та водоприймачі насосної станції 10 розташовані в достатній мірі нижче цього рівня, так щоб вони не могли виступати з води по мірі падіння рівня води у приймальному басейні під час фази припинення роботи виробничих насосів. Залежно від витрати води, яка протікає через відкритий клапан 9, рівень води у приймальному басейні буде більш-менш швидко підніматися назад вгору, причому безпосередньо після повного припинення роботи виробничих насосів. Завдяки противазі клапана 9 розташування центру тяжіння G закриваючого пристрою вище рівня поворотної вісі 91 забезпечує при відкритому положенні клапана зменшення моменту обертання, зумовленого вагою клапана, відносно поворотної вісі 91. В результаті клапан залишається відкритим в положенні динамічної рівноваги, яка підтримується, коли різниця висот Δh рівнів води знову стає менше критичної різниці ΔhV. Описаний вище клапан 9 є закриваючим пристроєм, в якому обертання навколо поворотної вісі відбувається автономно, тобто - пасивним чином, не вимагаючи використання зовнішнього пристрою для активування обертання. Як варіант поворот клапана 9 може бути ініційований з допомогою активуючого пристрою, сполученого, наприклад, із системою управління, яка взаємодіє з системою детектування рівня води. Активуючий пристрій може впливати, наприклад, на трос, приєднаний до важеля, прикріпленого до клапана у поворотної вісі 91, та може бути з успіхом використаний для автономного повороту клапана в тому випадку, якщо активуючий пристрій не функціонує. Активуючий пристрій, крім того, може бути виконаний з можливістю підтримування клапана 9, після його активування, в положенні, при якому він 8 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 відкритий більшою мірою, ніж в положенні згаданої вище динамічної рівноваги з посиланням на Фіг. 5. Як показано на Фіг. 6 та Фіг. 7, додаткова противага 94 може бути утворена поперечиною в консольній конструкції, встановленій з можливістю переміщення перпендикулярно двом плечам 93 важеля, паралельним один одному, для того щоб регулювати відстань між поперечиною 94 та паралельною їй поворотною віссю 91. Крім того, отвір 65, який утворює канал для проходу води до стінки 620, яка відокремлює приймальний басейн 2 від вхідної ділянки 60 каналу, з боку вказаної вхідної ділянки 60 може бути забезпечена фільтрувальними та/або запобіжними огороджувальними ґратами. Переважно вага основного елемента 92 противаги становить від 80 % до 200 % від ваги закриваючого елемента 90. Таким чином, як показано на Фіг. 8, центр тяжіння збірної конструкції з двох зазначених елементів знаходиться відносно близько до поворотної вісі 91 в межах інтервалу DG1 висоти. Для переміщення вгору положення центра ваги G1, вага основної противаги 92 може бути збільшена та/або положення його центра ваги може бути зміщене вгору. Додаткова противага, прикріплена до цієї збірної конструкції, розміщена так, що центр тяжіння G всієї конструкції розташований вище рівня Х поворотної вісі 91, як це показано на Фіг. 9. Регулювання положення додаткової противаги G2 у напрямку А1 в межах певного інтервалу DG2 переміщує центр тяжіння G з більшим чи меншим віддаленням від поворотної вісі 91. Таким чином, якщо під час випробувань або нормального функціонування клапан 9 несподівано відкривається, у той час як приймальний басейн функціонує, наприклад, під час шторму, коли штормові хвилі ударяються о берегову лінію 5В, положення додаткової противаги 94 може бути змінено так, щоб воно відповідало критичній різниці висот ΔhV, яка раніше була переоцінена у напрямку збільшення (тобто в більшу сторону). Основна противага 92 та пристрій, який містить додаткову противагу 94, можуть утворити конструкцію, яка є по суті нероз'ємною єдиною деталлю, яка прикріплена до закриваючого елементу 90 шляхом насаджування на закриваючий елемент зверху так, як показано на Фіг. 10. Інше втілення системи подавання додаткової води представлено на Фіг. 11-14 для водозабірної системи, відповідної цьому винаходу. У порівнянні з розглянутим вище втіленням це втілення забезпечує зменшення розмірів закриваючого пристрою 9, і, зокрема, розмірів закриваючого елемента 90. Як показано на Фіг. 11 та Фіг. 12, отвір 65, який утворює канал для проходу води в стінці 621, яка відокремлює приймальний басейн 2 від вхідної ділянки 60 каналу, розташований у нижній частині стінки 621. Ущільнювальний елемент 90 клапана 9 утворений ущільнювальною пластиною, яка зазвичай виконана плоскою, наприклад, по суті має прямокутну форму. Розміри ущільнювальної пластини 90 дещо більші площі поперечного перерізу прохідного каналу, утвореного отвором 65, при цьому зазначена площа поперечного 2 перерізу може бути відносно невеликою, наприклад, становити приблизно від 2 до 3 м , щоб забезпечити лише проходження кількості води, достатньої для надійного постачання резервних насосів насосної станції 10. Як було зазначено відносно попереднього втілення, також паралельно можна розмістити основну засувку, зокрема, регульований шибер, відомий як "slice valve", який встановлюють в огороджувальної стінці 621 поряд з клапаном 9. До нижнього краю ущільнювальної пластини 90 прикріплена поворотна вісь 91 клапана 9. Напрямні елементи клапана містять, наприклад, підшипники, які взаємодіють з поворотною віссю 91 і встановлені з можливістю обертання на монтажних опорах, встановлених на нижній поверхні приймального басейну. Можуть бути використані пневматичні кесони або порожні водонепроникні циліндричні елементи, кожен з яких містить стінку, через яку проходить поворотна вісь 91, призначені для розміщення підшипників та монтажних опор в атмосфері навколишнього повітря. Як альтернатива підшипникам можливо, виконання поворотної вісі 91 у вигляді стрижня, який містить по всій довжині опорний виступ, наприклад, виконаний із сталі, який притиснутий до внутрішньої поверхні напівтруби або подібного опорного елементу, який має паралельну стрижню увігнуту поверхню та прикріплений до майданчика на дні приймального басейну. Увігнута поверхня опорного елемента зазвичай орієнтована у напрямку вхідної ділянки 60 каналу, щоб запобігти переміщенню поворотної вісі 91 у напрямку приймального басейну, в тому числі після здійснення клапаном повороту, як показано на Фіг. 12. Статичне тертя в такому пристрої, який має поворотну вісь з виступом, може бути дуже малим і, зокрема, може бути відносно стабільним з часом при відсутності необхідності особливого технічного обслуговування такого пристрою. Ущільнювальна пластина 90 встановлюється у виконаному в стінці 621 отворі 65 так, щоб ущільнити цей отвір з більшою або меншою непроникністю для рідини і має певний нахил відносно вертикального напрямку. Опорний елемент, який зберігає похиле положення пластини 90, виконаний, наприклад, у вигляді упорного виступу 622 в стінці 621. Нахил та вагу пластини 9 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 90 наперед визначають так, щоб пластина в ситуаціях нормального функціонування припливного тунелю залишалася в положенні, показаному на Фіг. 11. Іншими словами, в нормальних робочих умовах пластина 90 клапана не повинна повертатися, незважаючи на те, що тиск води на зовнішній поверхні панелі з боку каналу відрізняється через різницю Δh висот між рівнем L1 моря та рівнем L2 води у приймальному басейні, водночас пластина повинна повертатися з відкриванням клапана 9, якщо досягається критична різниця ΔhV висот рівнів, як це показано на Фіг. 12. Клапан 9 не потребує наявності масивного елемента-противаги такого як основна противага 92, описана вище. В дійсності, як тільки пластина 90 починає повертатися навколо вісі, нахил пластини відносно вертикального напрямку зменшується, що зменшує момент обертання, створюваний вагою пластини відносно поворотної вісі 91, і, отже, зменшується опір клапана зусиллю відкривання, зумовленого критичною різницею висот ΔhV рівнів. Тому, коли пластина 90 клапана починає повертатися, клапан безсумнівно буде повністю відкритий. На Фіг. 13 показаний варіант втілення системи подавання додаткової води, показаної на Фіг. 11, який включає використання клапана з регульованою противагою, яка являє собою, наприклад, противагу 94, встановлену з можливістю переміщення на двох паралельних плечах 93 важелів, прикріплених до клапана 9, аналогічно переміщенню додаткової противаги 94, описаної вище з посиланням на Фіг. 4 та Фіг. 6. Крім того, для оптимізації поперечного перерізу отвору 65, наявного в огороджувальній стінці 621, нижня поверхня, на якій встановлений клапан, опущена нижче положення противаги 94, і поблизу поворотної вісі 91 встановлений упор, який зберігає похиле положення пластини 90. Вага відносно легкої противаги 94 становить, наприклад, менше 10 % ваги пластини 90, що може бути достатнім для проведення випробувань з регулювання центру ваги G клапана. Як показано на Фіг. 13, клапан 13 підданий дії двох протилежно спрямованих моментів обертання, тобто вони діють у протилежних напрямках відносно поворотної вісі 91. Момент обертання, створюваний вагою клапана дорівнює величині F1, помноженій на відстань D1 між вектором ваги, прикладеним у центрі ваги G клапана та центром C поворотної вісі 91. Алгебраїчний обертальний момент, створений під дією різниці тиску води, який прикладений до пластини 90, дорівнює алгебраїчній величині F2 цього зусилля, помноженій на відстань D2 між вектором F2 та центральною віссю С. Кут нахилу пластини 90, а також центр тяжіння та вага клапана визначаються наперед, причому так, щоб обидва протилежні обертальні моменти при досягненні критичної різниці висот ΔhV рівнів води мали однакову абсолютну величину. Як показано на Фіг. 14, якщо критична різниця висот ΔhV рівнів трохи перевищена, це дозволяє подолати статичне тертя в пристрої, при цьому його поворотна вісь 91 змушує пластину 90 до обертання навколо вісі з відкриванням клапана 9. Рівень L2 води у приймальному басейні може продовжувати знижуватися до тих пір, поки виробничі насоси повністю не припинять роботу, і піднімається назад вгору, як тільки приводять в дію резервні насоси. На Фіг. 15 представлене інше втілення системи подавання додаткової води для водозабірної системи згідно до винаходу, подібне системі, наведеної на Фіг. 11. Втілення закриваючого пристрою 9, зокрема, відрізняється від описаного вище втілення, зокрема, тим, що ущільнювальна пластина 90 не є єдиним ущільнювальним елементом клапана 9 між приймальним басейном 2 та вхідною ділянкою каналу. В даному випадку ущільнювальна поверхня S3 з боку панелі 90 протилежній поворотній вісі 91, яка утворює описаний вище основний елемент 92 противаги. При такому виконанні обертальний момент, створений зусиллям F3 різниці тиску води, прикладеним до ущільнювальної поверхні S3, додається до обертального моменту, створеному вагою F1 клапана в напрямку обертання, протилежному обертальному моменту, створеному зусиллям F2 різниці тисків води, яке прикладене до пластини 90. У розглянутому втіленні клапан 9 утримується в закритому положенні до тих пір, поки існує відносно велика критична різниця висот ΔhV, при цьому відсутня необхідність використання системи з дуже масивною противагою. Насправді конструкція може мати збільшені розміри ущільнювальної поверхні S3 для того, щоб клапан міг функціонувати при великих величинах критичної різниці висот ΔhV. Крім того, як показано на Фіг. 16, як тільки клапан 9 відкривається, він залишає відкритим канал для проходу води, площа поперечного перерізу якого по суті дорівнює площі поперечного перерізу отвору 65. Крім того, залежно від наміченого положення центра ваги G клапан може бути виконаний з можливістю автономного закривання, якщо функціонування припливного тунелю відновлюється. За бажанням, на отворі 65 з боку приймального басейну 2 можуть бути розміщені фільтрувальні та/або запобіжні ґрати 12'. Система подавання додаткової води для водозабірної системи згідно до винаходу може містити резервний тунель, зокрема, якщо приймальний басейн знаходиться на відстані від 10 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 джерела аварійного резерву води. Це може бути, наприклад, в тому випадку, коли атомна станція відокремлена від моря ділянкою суходолу, на якій неможливо виконувати будівельні роботи, що перешкоджає спорудженню каналу, який веде до приймального басейну, але дозволяє прокласти резервний тунель під зазначеною ділянкою суходолу. Це може бути зроблене також, наприклад, у разі розміщення атомної станції поряд з масою води, в якій можливий анормальний підйом рівня. Водозабірна система згідно до винаходу, представлена на Фіг. 17, може бути пристосована для атомної станції, яка розміщена поряд з такою масою води. Слід розуміти, що анормальний підйом рівня води означає утворення великої хвилі, наприклад зумовленою явищем цунамі, або повінню, яка збільшує об'єм води у ріці. Для водозабірної системи, такої яка показана на Фіг. 1, потрібна відносно мала кількість засобів, щоб вона витримувала анормальний підйом рівня води. При цьому дамба 61 повинна бути достатньої висоти, щоб запобігти затопленню, якщо маса води 5 досягне висоти L1P, відповідної найвищому розрахунковому рівню. Крім того, дамба 61 повинна повністю захистити станцію і, таким чином, більше не існує проблеми виходу до моря, наприклад, через канал. З метою спрощення у нижченаведеному описі вважається, що маса води 5 являє собою море, але слід розуміти, що описана водозабірна система відноситься до будь-якої маси води, придатної для охолодження атомної станції, такої, наприклад, як ріка. Переважно вихідний отвір 7Е вертикального каналу 7, який з'єднує приймальний басейн 2 з припливним тунелем 3, розташований на наперед обраній висоті вище дна 2В приймального басейну так, що у разі незвичайного падіння рівня моря, нижче рівня L L самого нижнього відпливу, що може мати місце, наприклад, вздовж берегової лінії в зонах, із існуванням загрози цунамі, у приймальному басейні залишається як у резервуарі певний об'єм води. Відповідно до найбільш критичної оцінки падіння рівня, рівень L1 моря залишатиметься нижче рівня розташування вихідного отвору 7Е вертикального каналу 7 протягом певного періоду часу. Це означає, що протягом цього періоду часу, який може тривати кілька хвилин, вода до насосної станції 10 буде надходити тільки з резервного об'єму води. Отже, розташування цього об'єму має бути таким, щоб було надано час для припинення вироблення електроенергії атомною станцією 10 та для перемикання подавання води від виробничих насосів насосної станції 10 до резервних насосів, і щоб це було можливо при відсутності загрози припинення подавання води до резервних насосів. Необхідно також мати можливість живити резервні насоси з резервного об'єму води до тих пір, поки рівень моря не підніметься достатньо, щоб вода у вертикальному каналі 7 знову піднялася вище рівня вихідного отвору 7Е, тобто поки тунель 3 не буде знову живити приймальний басейн. Як перше наближення, наприклад, передбачається, що резервний 3 об'єм води, приблизно рівний 10000 м для насосної станції одного реакторного блоку, є достатнім, щоб компенсувати найбільш критичний перепад, який можливий в рівні моря перед проходженням першої хвилі цунамі, який триває, щонайменше, п'ятнадцять хвилин або близько до цього. Щоб уникнути неконтрольованого переповнення приймального басейну 2 під час незвично високого підйому рівня моря, наприклад, під час або після першої хвилі цунамі, басейн закривають з допомогою елемента, який утворює по суті водонепроникне захисне покриття 25. Калібрований отвір 26 може бути виконаний в, або поблизу цього покриття 25, наприклад, у бічній стінці басейну між басейном та навколишнім середовищем. Таким чином, якщо басейн 2 повністю заповнений водою, калібровані отвори 26 допускають обмежений потік води I p з басейну до зовнішнього середовища. Потік Ip може бути направлений по каналу у невеликий басейн 22, утворений на даху відсіку 21 приймального басейну, перед випуском води, наприклад, у море при низькому відпливі. Крім того, як пояснено вище з посиланнями на Фіг. 1 та Фіг. 4, на атомній станції 1А вода, яка виходить з контуру 11 охолодження, який містить теплообмінник 13, зливається у відвідну трубу 14 для подальшого випуску у море через випускний тунель 4. У разі незвичайного підйому рівня моря можна уникнути неконтрольованого переповнення відвідної труби. Переважно відвідна труба 14 також забезпечена закриваючим елементом, виконаним, щонайменше, з одним каліброваним отвором, щоб забезпечити обмежений потік води за межі відвідної труби у разі її переповнення. Таке виконання застосовне до будь атомної станції, яка має водозабірну систему згідно винаходу і, цілком можливо, до випадку незвично високого підйому рівня води 5. Крім того, з метою протидії можливості часткового перекриття випускного тунелю 4 відвідна труба 14 переважно може бути забезпечена закритим клапаном, який відкривають назовні тільки при перевищенні певного тиску води у відвідній трубі 14, або закривають пристроєм, який регулюється так, що у відкритому положенні пристрою ця відвідна труба сполучається з додатковим випускним тунелем, який виходить у море. У разі перекриття випускного тунелю 4 рівень води у випускній трубі 14 підніматиметься за рахунок подавання води насосом R (Фіг. 4), і 11 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 клапан або закриваючий пристрій активують для швидкого відкривання, перш ніж рівень води досягне верху випускної труби, та почнеться злив води через додатковий випускний тунель. Максимальний тиск води у приймальному басейні 2 у покриваючого елемента 25 є функцією самого високого рівня L1P моря, безпосередньо над водоприймачами 51 та 52, по відношенню до покриваючого елемента 25. Зниження тиску у приймальному басейні 2 буде більш-менш значним, залежно від потоку Ip води, який витікає через калібровані отвори 26. Можливий розподіл води з допомогою отворів 26 і їх заміна клапанами, які допускають надходження повітря та запобігають випуску води. У цьому випадку конструкції басейну 2, покриваючого елемента 25 та системи 12 фільтрації повинні витримувати додатковий тиск. Водозабірна система, крім того, містить систему подавання додаткової води, яка функціонально аналогічна системі, описаній вище з посиланням на Фіг. 4, та містить канал для проходу води у вигляді резервного тунелю 30, з'єднаного, щонайменше, з одним водоприймачем 15 резервної води, зануреним у море. Зазначений приймач 15 резервної води повинен бути занурений на таку глибину, щоб він ніколи не виступав з води, за винятком випадку виключно сильного падіння рівня моря, що може відбуватися перед приходом першої хвилі цунамі і, отже, розташований нижче рівня LL найнижчого відпливу, відповідного найвищим коефіцієнтам припливу. Зазвичай немає необхідності в тому, щоб водоприймач 15 резервної води був розташований на глибині більше десяти метрів нижче рівня LL, оскільки розташування на глибині менше десяти метрів нижче цього рівня LL зазвичай є достатнім, щоб запобігти забрудненню водоприймача плаваючими предметами або водоростями. Основний водоприймач 51 або 52 зазвичай розміщують на глибині більше двадцяти метрів нижче рівня LL найнижчого відпливу, так що зниження максимальної температури води, яку забирає водоприймач, є значним. Отже водоприймач 15 резервної води, зазвичай буде розміщений на висоті H E, яка щонайменше, на десять метрів вища основного водоприймача. Резервний тунель 30 проходить під дамбою 61 та містить горизонтальний канал 35, який проходить крізь стінку приймального басейну 2, та його вихідний торець 35В, який сполучається з приймальним басейном і утворює плоску вертикальну поверхню. Закриваючий пристрій 9 у вигляді автономного поворотного клапана, який практично може бути ідентичним описаному вище з посиланням на Фіг. 4, встановлений у приймальному басейні 2, наприклад, у відсіку 2В басейну, що забезпечує доступ до клапана для технічного обслуговування без загрози всмоктування персоналу та предметів в основну камеру 2А приймального басейну. Отвір 21 між відсіком 2В та камерою 2А може бути забезпечений запобіжною сіткою. У закритому положенні клапан 9, а саме, плоска ущільнювальна пластина 90, яка утворює закриваючий елемент клапана, прилягає до торця 35В резервного тунелю 30 і, таким чином, перекриває канал для проходу води. Як показано на Фіг. 18, у разі недостатньої подавання до насосної станції 10 води, яка витікає з приймального басейну, рівень води L2 у приймальному басейні 2 падає до тих пір, поки не буде перевищена наперед задана критична різниця ΔhV між рівнем L 1 моря та рівнем L2, що приводить до повороту клапана 9 навколо вісі і, таким чином, до відкривання каналу для проходу води. Вода, яка надходить з моря через резервний тунель 30, проходить у відсік 2В басейну і потім в основну камеру 2А басейну через отвір 21. Слід розуміти, що закриваючий пристрій системи подавання додаткової води на Фіг. 17 не обмежується використовуваним клапаном 9 з масивною противагою. Наприклад, клапанний пристрій 9, описаний вище з посиланнями на Фіг. 11 та Фіг. 13 або Фіг. 15, як альтернатива може бути розміщений у відсіку 2В приймального басейну, при цьому канал 35 для проходу води має бути належним чином модифікований. Відповідно до іншого втілення закриваючого пристрою, наведеному на Фіг. 19, пристрій 16 з поворотним клапаном містить поплавковий елемент 96, розташований так, що він повністю занурений у воду під час подавання води припливним тунелем 3 в нормальному режимі роботи. Об'єм поплавкового елемента 96 наперед визначається так, щоб плавучість повністю зануреного поплавка була достатньою для підтримування клапана 16 закритим під час подавання води в нормальному режимі за рахунок компенсації відкриваючого зусилля клапана внаслідок надлишкового тиску води, яка діє на зовнішню поверхню ущільнювальної пластини 90 з боку резервного тунелю 30. Конструкція поплавка 96 здатна витримувати високий тиск води у приймальному басейні 2 у разі великих приливних хвиль (або цунамі). У разі недостатнього подавання води до насосної станції 10, якщо рівень води L 2 у приймальному басейні 2 падає значно нижче рівня L2L найнижчого відпливу і досягає наперед заданого рівня активування L2V, поплавок 96 спроектований так щоб він, щонайменше, частково виступав з води і зменшення плавучості поплавка призводило до того, що клапан 16 і, отже, 12 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 закриваючий елемент 90 поверталися навколо вісі обертання. Переважно об'єм і вага поплавкового елемента 96 визначаються наперед так, щоб у разі перевищення критичної різниці ΔhV рівнів води зусилля відкривання клапана під дією різниці тисків води ставало більше, ніж зусилля закривання клапана, зумовлене моментом обертання поплавкового елемента відносно поворотної вісі 91. Таким чином, коли рівень L1 моря по суті стає вище рівня LL найнижчого відпливу, відповідного найвищій величині коефіцієнта припливу, і як тільки наперед задана критична різниця рівнів води ΔhV буде перевищена, клапан 16 починає обертання навколо поворотної вісі з відкриванням каналу для проходу води. Значна перевага такого клапана 16, виконаного з поплавковим елементом 96, полягає в тому, що цей клапан, безсумнівно, буде повертатися автономно протягом самого короткого проміжку часу після того, як рівень води L2 у приймальному басейні впаде нижче рівня L2V активування. Навіть у припущенні деякого заїдання поворотної вісі 91 або прилипання пластини 90 до торця 35 каналу завдяки використанню органічного матеріалу, падіння рівня L 2 води нижче пускового рівня L2V виводить поплавок 96 у точку, в якій зусилля відкривання клапана неминуче стає достатньо великим, щоб подолати статичні сили, які перешкоджають поворотному руху клапана. Наприклад, при рівні L2 води, показаному на Фіг. 19, видно, що клапан 16 не може залишатися закритим і повертається у положення відкривання, як це показано. Слід розуміти, що такий клапан з поплавковим елементом може бути використаний також замість клапана 9 як закриваючого пристрою в системі подавання додаткової води, такої яка показана на Фіг. 4. Можливий недолік описаного пристрою полягає в обмеженні амплітуди повороту клапана, яка не може забезпечити достатній потік води через резервний тунель 30, якщо виробничі насоси насосної станції 10 знову включені в періоди часу, коли температура води поблизу поверхні моря залишається низькою. У цьому випадку одним рішенням проблеми може бути забезпечення достатньої площі поперечного перерізу резервного тунелю 30 та каналу 35, і використання регульованого клапана, придатного для великої площі поперечного перерізу, і включеного паралельно клапану 16, який, у свою чергу, може бути встановлений, щоб забезпечити витрату води, достатню для живлення резервних насосів насосної станції. Крім того, поворотна вісь 91 може бути утворена стрижнем, який має по всій довжині опорний виступ, як було зазначено вище відносно втілення, наведеного на Фіг. 11, що може запобігти істотному заїданню поворотної вісі при відсутності необхідності особливого технічного обслуговування. Крім того, якщо високий рівень води зумовлений цунамі та якщо на атомній станції перед проходженням цунамі не відчувається значнішого землетрусу, може бути бажано не припиняти роботу реакторного блоку атомної станції і, отже, не відключати виробничі насоси насосної станції у період існування високого рівня води. Таке функціонування забезпечує водозабірна система, така як описана вище з посиланнями на Фіг. 17 та Фіг. 18. Однак, як було зазначено вище, протягом зазначеного періоду високого рівня, який може тривати кілька хвилин, воду у виробничі насоси необхідно подавати тільки з резерву води, яка міститься у приймальному басейні 2 нижче випускного отвору 7Е вертикального каналу 7. Як перше наближення, 3 наприклад, передбачається, що резервний об'єм води, який становить приблизно до 100000 м для насосної станції реакторного блоку, може бути необхідний для компенсації найбільшого можливого критичного падіння рівня моря, який передує першій хвилі цунамі і триваючого, щонайменше, п'ятнадцять хвилин. Наприклад, при висоті, щонайменше, п'ять метрів між дном 2В басейну 2 та випускним отвором 7Е каналу 7, такий резервний об'єм води буде займати приблизно два гектари площі поверхні басейну. Існують недоліки створення приймального басейна, такого як показаний на Фіг. 17, у разі особливо великого резервного об'єму нижче рівня випускного отвору 7Е каналу 7. По-перше, оскільки приймальний басейн має дах, який утворює покриття, яке витримує тиск води у басейні, який наприклад, становить, приблизно два бари, для того щоб утримувати воду в разі цунамі або великої приливної хвилі, спорудження такого даху для покриття поверхні площею один гектар або більше пов'язано із значними витратами на будівництво. Це ще більшою мірою справедливо, якщо приймальний басейн 2 використовують одночасно декілька насосних станцій, які постачають воду на різні реакторні блоки, оскільки в цьому випадку площа поверхні даху басейну значно збільшує витрати на будівництво водозабірної системи в цілому. Крім того, оскільки продуктивність насосів насосної станції при постачанні водою реакторного блоку, 3 функціонуючого з повною продуктивністю, становить, наприклад, приблизно 70 м /с, необхідна 3 майже година при витраті приблизно 140 м /с для повного поповнення приймального басейну, використовуваного спільно двома реакторними блоками і містить об'єм води приблизно 500000 3 м , обчислений для припливу середньої висоти. Залежно від температури навколишнього повітря, особливо, якщо навколишня температура перевищує 30 °C в тіні, вода, яка попадає в 13 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 басейн, може стати тепліше приблизно на 1 °C або більше за проміжок між моментами часу, коли вода виходить з насосної станції та входить до приймального басейну. Таким чином, протягом певних часів року може відбуватися відносне зниження ефективності обладнання у порівнянні з використанням приймального басейна набагато меншого об'єму. Для подолання цих потенційних недоліків втілення водозабірної системи згідно до винаходу передбачається створення аварійного резерву води у приймальному басейні, який містить об'єм води, який залишається, по суті, незмінним, в той час як в нормальному режимі вода надходить до приймального басейну по припливному тунелю або тунелях. Приклад такого втілення представлений на Фіг. 20. Резервна ємність 20 відокремлена від приймального басейну стіною 80 греблі, в якій зроблений отвір 85, який утворює канал для проходу води системи подавання додаткової води. Канал 85 для проходу води до приймального басейну 2 відкривається з боку криволінійної поверхні стіни 80, яка утворює дугу окружності або деяку іншу неперервну криву у вертикальній площині, відповідній площині фігури. Закриваючий пристрій 17, показаний на фігурі в закритому положенні, містить закриваючий елемент у вигляді ущільнювальної пластини 90', пов'язаної з опорною конструкцією, при цьому форма зовнішньої поверхні пластини по суті відповідає криволінійній поверхні стіни 80. Пластина 90' з допомогою опорної конструкції приєднана до горизонтальної поворотної вісі 91', на якій вона обертається, щоб привести закриваючий пристрій 17 в положення, в якому канал 85 для проходу води відкритий, як показано на Фіг. 21. Поворотна вісь 91' по суті може збігатися з прямою лінією, яку утворює центральна вісь кривизни криволінійної сторони стіни 80. Оскільки найбільший кут повороту закриваючого пристрою 17 становить менше 90° і тут навіть менше 45°, можливе виконання, в якому поворотна вісь 91 утворена стрижнем, який має опорні орієнтуючі виступи по всій довжині, які знаходяться на одній прямій лінії, і розгорнуті у протилежні боки та притиснуті до увігнутих монтажних поверхонь, забезпечуючи, таким чином, занурену у воду поворотну вісь, яка не потребує змащення. Коли закриваючий пристрій 17 знаходиться в закритому положенні, зовнішня поверхня ущільнювальної пластини 90' розташована впритул до криволінійної бічної поверхні стіни 80, при цьому залишається лише невеликий зазор, який допускає витік обмеженого потоку води з резервного басейну 20 до приймального басейну 2 при перекритому каналі 85 для проходу води. При цьому зазор між ущільнювальної пластиною 90' та криволінійної бічною поверхнею стінки 80 є достатнім, щоб запобігти будь-якої загрози зчеплення пластини зі стінкою, і товщина зазору може змінюватися, наприклад, при тепловому розширенні опорної конструкції пластини. Занадто малий зазор може призвести до контакту, при якому панель та стінка притиснуті одна до одної, що перешкоджає відкриванню закриваючого пристрою 17. Закриваючий пристрій 17 містить противагу, розташовану по відношенню до поворотної вісі 91' з боку протилежному закриваючому елементу 90'. Зазначена противага містить основний елемент 97 противаги, який містить опорну конструкцію, жорстко з'єднану з опорною конструкцією пластини 90'. Закриваючий пристрій 17 спроектований так, щоб поворот навколо вісі починався з положення закривання, як тільки рівень води у басейні досягає наперед заданого рівня L2V активування, при якому значна частина основного елемента 97 противаги виступає з води. Вага основного елемента 97 противаги переважно складає від 80 % до 200 % від ваги закриваючого елемента 90'. Наприклад, вага, яка досягає 200 % від ваги закриваючого елемента, дозволяє розміщувати поворотну вісь 91' та основний елемент 97 противаги ближче один до одного, і тим самим загальні габарити закриваючого пристрою 17 зменшуються і, крім того, забезпечується більший кут повороту і, отже, більший ступінь відкривання закриваючого пристрою для заданого зниження рівня води у приймальному басейні. Крім того, противага може бути забезпечена додатковою противагою, встановленою з можливістю переміщення на опорній конструкції основної противаги. Крім цього, для зменшення площі поверхні дна приймального басейну, і тим самим зменшення площі поверхні даху, який утворює покриваючий елемент 25 басейну, можна встановити, щонайменше, один закриваючий пристрій 17 між двома випускними отворами 7Е двох вертикальних каналів 7, які з'єднують тунель 3 з приймальним басейном 2. Дно резервного басейну 20 має набагато більшу площу поверхні у порівнянні з приймальним басейном 2, і його верх відкритий у зовнішнє середовище. Для резервного басейну 20 не потрібна наявність водонепроникного даху, хоча використання засобів захисту від сонячних променів, наприклад, брезентового верху лишається можливим. Рівень L 3 води у резервному басейні 20 підтримується відносно постійним, нижче покриваючого елемента 25 приймального басейну. Наприклад, можуть бути використані насоси для циркуляції води в обох напрямках між приймальним басейном і резервним басейном для компенсації постійного витоку води до приймального басейну через перекриваючий пристрій 17 або, навпаки, для випуску 14 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 води до приймального басейну в період проливних дощів. Об'єм води у резервному басейні 20 залишається, по суті, незмінним, оскільки приймальний басейн забезпечується водою в нормальному режимі роботи з допомогою припливного тунелю або тунелів. Для атомної станції, в якій приймальний басейн постачає водою два реакторних блоку, резервний басейн 20, який 3 містить, наприклад, приблизно 100000 м води, здається достатнім для компенсації найбільших критичних перепадів можливих у рівні моря. Різниця висоти між рівнем L3 води у резервному басейні 20 та рівнем L2 води у приймальному басейні 2 може бути значною, зокрема, при низькому відпливі, і, наприклад, може досягати приблизно десять метрів при найнижчому відпливі року для моря. В результаті при максимальному відпливі до ущільнювальної пластини, яка утворює закриваючий елемент 90', прикладена різниця тисків води між резервним басейном 20 та приймальним басейном 2 порядку одного бару. Крім того, канал 85 для проходу води, закритий ущільнювальною панеллю 90', повинен мати достатню площу поперечного перерізу, яка дозволяє виробничим насосам 3 насосної станції продовжувати працювати, наприклад, з витратою приблизно 70 м /с, що потребує відносно великої площі поверхні ущільнювальної пластини 90'. Дія різниці тиску води на ущільнювальну пластину 90' призводить до утворення сили, показаної на Фіг. 20 вектором F2, яка прикладена до геометричного центру поверхні ущільнювальної пластини, яка закриває канал 85 для води, або поблизу нього. Вектор сили F2 спрямований перпендикулярно центральній вісі кривизни криволінійної бічної поверхні стінки 80, яка може бути співвісна з поворотною віссю 91', при цьому зазначений вектор сили створює обертальний момент, який діє на ущільнювальний пристрій 17. Переважно центральна вісь кривизни криволінійної бічної поверхні стінки 80 може проходити трохи вище поворотної вісі 91', так що вектор сили F2, спрямований перпендикулярно до центральної вісі, створює обертальний момент, який діє на закриваючий пристрій 17 і сприяє повороту пристрою відносно вісі та його відкриттю. Це останнє конструктивне виконання може представляти інтерес з точки зору зменшення необхідної ваги основного елемента 97 противаги, оскільки об'єм цього елемента залишається достатнім для створення плавучості, необхідної при знаходженні закриваючого пристрою 17 в закритому положенні. У втіленні, наведеному на Фіг. 20, система подавання додаткової води може забезпечити непряме сполучення між приймальним басейном 2 та другим аварійним резервом води, наявної у масі води 5, якою в цьому прикладі є море. У тому випадку, коли подавання води до приймального басейну через припливний тунель або тунелі стає недостатнім протягом тривалого періоду і, особливо, у разі істотного обвалення в припливному тунелі або тунелях, при значному зменшенні об'єму води у резервному басейні 20 для подавання води до приймального басейну має бути втілене останнє рішення. Враховуючи близькість моря, вигідно забезпечити канал для проходу води у вигляді резервного тунелю 30, з'єднаного, принаймні, з одним резервним водоприймачем 15, зануреним у море, як описано вище з посиланням на Фіг. 17. Слід розуміти, що якщо атомна станція розміщена поблизу джерела води, такого як ріка або озеро, яке забезпечує наявність надійного і постійного джерела другого аварійного резерву води, з'єднувальний канал для подавання води між таким джерелом води та резервним басейном 20 можливо може буде кращим рішенням у порівнянні з резервним тунелем 30. Наприклад, невелика штучна водойма з морською водою, в якій підтримується певний рівень за рахунок нагнітання води з моря, може бути створений в місці розташування атомної станції або поблизу неї на висоті трохи вищій резервного басейну 20 і з'єднаний з резервним басейном або сполучений безпосередньо з приймальним басейном через трубопровід, який перекривається з допомогою клапана. Враховуючи, що резервний басейн 20 не закритий покриваючим елементом, закриваючий пристрій, який ущільнює канал для проходу води, утворений резервним тунелем 30, не повинний дозволяти морській воді надходити у резервний басейн у разі утворення приливних хвиль, оскільки резервний басейн може переповнитися, і створити загрозу затоплення атомної станції. Отже, ущільнювальний пристрій, як-то пристрій 9, показаний на Фіг. 17, є придатним для резервного басейну 20. Крім того, коли рівень води у приймальному басейні 2 падає до рівня, який наперед визначається як анормальний, може бути доцільним контролювати стан рівня моря, щоб визначити, чи зумовлене зниження рівня у приймальному басейні анормальним відпливом води. Якщо рівень моря не змінився в значній мірі, можна дійти висновку, що в припливному тунелі або тунелях відбулося значне обвалення, виробничі насоси насосної станції можуть бути відключені і проводиться перемикання на резервні насоси. Об'єм води у резервному басейні 20 зазвичай є достатнім для подавання води у резервні насоси протягом, щонайменше, двох годин. Оскільки це дає час для відкривання закриваючого пристрою, який блокує резервний тунель 30, можливе виконання закриваючого пристрою у вигляді 15 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 неавтономного регульованого клапана, наприклад, у вигляді засувки. На відміну від автономного клапана такий закриваючий пристрій не забезпечує пасивної безпеки, і при відкриванні такого клапана повинна бути забезпечена можливість його закривання у разі появи приливних хвиль. Для перекриття резервного тунелю 30 може бути використаний автономний закриваючий пристрій, подібний пристрою 17. Як альтернатива може бути використаний поворотний пристрій 18 з поплавком, для якого не потрібна противага. Закриваючий пристрій 18, показаний на Фіг. 20, містить ущільнювальну пластину 90’з криволінійною поверхнею, яка може обертатися навколо поворотної вісі 91'. Зазначена поворотна вісь може бути співвісна з прямою лінією, яку утворює центральна вісь кривизни криволінійної зовнішньої поверхні панелі. Поплавок 98 прикріплений до опорної конструкції ущільнювальної пластини і, який повинен переміщати конструкцію вгору, оскільки поплавок повністю занурений у воду. До пристрою може бути додана невелика регульована противага для регулювання обертання пристрою, який активується, коли поплавок піднімається вище поверхні води. Як показано на Фіг. 21, під час критичного падіння рівня моря, яке передує проходженню першої хвилі цунамі, море протягом декількох хвилин відступає із зниженням рівня нижче величини LL рівня найнижчого відпливу. Рівень L2 води у приймальному басейні 2 спочатку дуже швидко падає, оскільки вода витікає назад у канали 7, де рівень води наближається до встановлення рівноваги з рівнем L1 моря. Швидке оголення великої частини основного елемента 97 противаги закриваючого пристрою 17 значно зменшує виштовхувальну (архімедову) силу, діючу на цей елемент, і призводить майже до повного відкривання закриваючого пристрою, дозволяючи резервному басейну 20 подавати воду до приймального басейну 2 при обмеженій витраті, але розрахованій так, щоб вона була достатня для виробничих насосів, якщо вони не були відключені. Розташування закриваючого пристрою 17 дозволяє рівню L2 стабілізуватися на висоті, трохи нижчої випускних отворів 7Е каналів 7, так щоб з резервного басейну через зазначений канал 7 випливала якомога менша кількість води. Слід зазначити, що якщо рівень L2 трохи підіймається назад вгору, то закриваючий пристрій 17 повертається навколо вісі та дещо перекриває канал 85 для води, що зменшує потік води, так що рівень L2 може стабілізуватися, як показано на Фіг. 21. Крім того, може бути доцільним визначати стан рівня моря для того, щоб з'ясувати, чи викликаний зменшений рівень у приймальному басейні анормальним відступом моря. У цьому випадку і якщо на атомній станції не відчувалося помітного землетрусу, який передує цунамі, то відсутня необхідність відключати виробничі насоси, які можуть продовжувати забезпечуватися водою з резервного басейну до тих пір, поки вода не повернеться до приймального басейну через припливний тунель або тунелі. У такому випадку при проектуванні вже може бути вирішено, що виробничі насоси будуть систематично відключатися у разі анормально низького рівня води у приймальному басейні, обмежуючи таким чином необхідний об'єм резервного басейна і, отже, витрати на спорудження басейну. Коли приходить перша хвиля цунамі, море, як показано на Фіг. 22, може досягати рівня L 1P висотою на кілька метрів вище покриваючого елемента 25 приймального басейну. Вода у приймальному басейні піднімається, що призводить до закривання пристрою 17. Як тільки вода у приймальному басейні досягає покриваючого елемента 25, утворюється обмежений вихідний потік води Ip у навколишнє середовище через калібровані отвори 26. Цей потік I p може бути направлений по каналу у резервний басейн 20, де рівень L3 води все ще значно нижче, за рівень, відповідний максимальному об'єму басейна. Закриваючий пристрій 18, який перекриває резервний тунель 30, не активується для повороту навколо вісі обертання під дією різниці тиску води, прикладеного до його закриваючого елемента 90', оскільки ця різниця тисків призводить до створення вектора F2 сили, спрямованого у бік поворотної вісі 91'. Робота атомної станції в ситуації з утворенням великих хвиль може тривати протягом періоду, необхідного для повернення рівня моря до нормального рівня, наприклад, протягом приблизно півгодини. На Фіг. 23 видно, що у припливному тунелі або тунелях, принаймні, в одній зоні 55, відбулося істотне обвалення. Рівень L2 води у приймальному басейні 2 знизився, що призвело до відкривання закриваючого пристрою 17 зі зливом значного об'єму води з резервного басейну 20 до приймального басейну та досягненням в ньому по суті такого ж рівня L 2. Протягом періоду часу перетікання води з одного басейну в інший виробничі насоси насосної станції були відключені та зроблено перемикання на резервні насоси. Поплавок закриваючого пристрою 18 частково виступив над поверхнею води, що призвело до часткового відкривання закриваючого пристрою і водопостачанню до резервного басейну 20 з резервного тунелю 30. Часткове відкривання закриваючого пристрою 18 автоматично пристосовується до споживання води насосною станцією, оскільки якщо рівень L2 падає дуже сильно, то закриваючий пристрій 18 16 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 продовжує відкриватися до відновлення рівноваги. Як показано на Фіг. 24, поворот навколо вісі закриваючого пристрою 17 або 18 та його відкривання і, можливо також, закривання може бути при бажанні ініційовано активуючим пристроєм 70, зв'язаним, наприклад, із системою управління, яка взаємодіє, щонайменше, з однією системою вимірювання рівня води. Активуючий пристрій 70, може, наприклад, містити лебідку, можливо, зі стріловим краном, який діє на трос 71, з'єднаний з конструкцією закриваючого пристрою. Перевага такого активуючого пристрою полягає в тому, що він дозволяє закриваючому пристрою автоматично повертатися відносно вісі обертання, якщо лебідка не приведена в дію. У прикладі, наведеному на Фіг. 24, якщо проводиться ремонт припливного тунелю 3, і приймальний басейн 2 забезпечується водою в звичайному режимі, активуючий пристрій створює зусилля відкривання закриваючого пристрою 18 для заповнення резервного басейну через резервний тунель 30, хоча в морі відбувається приплив. Розглядаючи ситуацію істотного обвалення припливного тунелю 3 з посиланням на Фіг. 23, слід зазначити, що встановлення активуючих пристроїв 70, показаних на Фіг. 24, може забезпечити утримування закриваючих пристроїв 17 та 18 повністю відритими, якщо бажано збільшити потік води між резервним тунелем 30 та приймальним басейном 2, що дозволяє здійснити повторний запуск виробничих насосів. Слід також зазначити, що на стадії проектування можна передбачити засоби захисту закриваючого пристрою 18, який знаходиться в закритому положенні, або видалення закриваючого пристрою 18 та ущільнення каналу для проходу води, утвореного резервним тунелем 30. Коли був набутий достатній досвід роботи атомних станцій, постачання водою через припливні тунелі з посиленими стінками, було виявлено, що істотне обвалення в припливному тунелі не може зменшити потік води до величини, яка позначається на подавання води до резервних насосів, і може бути вирішено, тимчасово або остаточно, шляхом блокування каналу для проходу води, який утворений резервним тунелем. При такому можливому розвитку подій в конструкції нових водозабірних систем згідно винаходу подібних системі, зображеної на Фіг. 20 можна навіть обходитися без використання резервного тунелю. Близькість моря в даному випадку дозволяє в екстреній ситуації забезпечити подачу води до резервного басейну 20, якщо це необхідно. На Фіг. 25 наведене інше втілення водозабірної системи відповідне винаходу, яке подібне втіленню, описаному вище з посиланням на Фіг. 23. Відмінність полягає, головним чином, в тому, що приймальний басейн 2 забезпечується водою безпосередньо через резервний тунель 31, з'єднаний, щонайменше, з одним резервним водоприймачем 15, зануреним у море. З метою схематичного подання на Фіг. 25 резервний тунель 31 показаний таким, що проходить через резервний басейн 20 до кінця в горизонтальному трубопроводі 36, який перетинає передню поверхню стіни 80 греблі, яка відокремлює резервний басейн 20 від приймального басейну 2. Горизонтальний трубопровід 36 утворює канал 86 для проходу води, віддалений на меншу або більшу відстань від каналу 85, пов'язаного із закриваючим пристроєм 17. Переважним рішенням може бути використання резервного тунелю 31, який не перетинає резервний басейн 20. Крім того, як пояснено вище з посиланням на Фіг. 24, що закриваючий пристрій 17 може бути пов'язаний з активуючим пристроєм 70, який містить, наприклад, лебідку, яка тягне трос 71. Активуючий пристрій 70 підключений в цьому випадку до системи управління 50, яка взаємодіє з рядом систем вимірювання рівня води, які використовують датчики 28 води, для того щоб, насамперед, встановити, чи знизився рівень води у приймальному басейні 2 до визначено попередньо анормального рівня, при цьому виміряна величина зміни рівня води, можливо, є параметром для визначення анормального зниження рівня води. Для перекриття каналу 86 для проходу води, утвореного резервним тунелем 31, може бути використаний автономний закриваючий пристрій, наприклад, один або інший з закриваючих пристроїв 9 та 16, описаних вище з посиланнями на Фіг. 17 та Фіг. 19, зважаючи на однакову конфігурацію закритого приймального басейну, для якого необхідно забезпечити можливість сполучення з морем з допомогою резервного тунелю. При використанні такого закриваючого пристрою 9 або 16 його відкривання буде призводити до досягнення рівня L 2, більшого, ніж наперед заданий рівень L2V ініціювання відкривання закриваючого пристрою 17, який блокує канал 85 для проходу води між приймальним басейном та резервним басейном, так що практично вода резервного басейну взагалі не використовується, за винятком випадку анормального відступу моря. Вибір автономного закриваючого пристрою, зокрема, пристрою 9 або 16 не є суттєвим проте, зокрема можна уявити собі використання закриваючого пристрою 19, який відкривається тільки з допомогою активуючого пристрою. Відсутність автономності такого закриваючого пристрою 19 не є необхідним компромісом для безпеки системи, і, зокрема, можливе 17 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 дублювання в пристрої, який активує закриваючий пристрій. Крім того, в системі, представленій на Фіг. 25, яка закриває пристрій 19, переважно спроектованої для відкривання тільки у разі значного обвалення в припливному тунелі або тунелях 3, і має бути відкрита, перш ніж рівень води L2 у приймальному басейні досягне наперед заданого рівня L2V, рівня приведення в дію і відкривання закриваючого пристрою 17. В результаті, якщо при відкриванні закриваючого пристрою 19 трапляється збій, рівень води L2 у приймальному басейні продовжує падати до наперед заданого рівня L2V, який активує відкривання закриваючого пристрою автоматично або з допомогою відповідного активуючого пристрою 70, забезпечуючи, таким чином, постачання до приймального басейну з резервного басейну. Об'єм води у резервному басейні 20 зазвичай є достатнім для живлення насосів, які працюють в аварійному режимі протягом, щонайменше, двох годин, що забезпечує час для відновлення контролю відкривання закриваючого пристрою 19. Для того щоб закриваючий пристрій 19 відкрився тільки у випадках значного обвалення у припливному тунелі або тунелях 3, необхідно мати можливість точно визначити, що швидке падіння рівня води L2 у приймальному басейні відбувається не внаслідок відступу моря. Для цього система управління 50 може бути зв'язана не тільки з системою детектування зниження рівня води у приймальному басейні, але також з системою детектування зниження рівня моря. Кожна система детектування, яка містить, наприклад, датчики 28 води на різних висотах для вимірювання рівня води, направляють дані 29 в систему аналізу, зв'язану з системою 50 керування. Система аналізу служить для того, щоб визначити, чи відповідають зниження рівня води у приймальному басейні 2 та рівня моря величинам знижень рівня, наперед визначеним як анормальні зниження рівня. Якщо обидві ці умови виконуються, то майже напевне, що в припливному тунелі або тунелях відбулося значне обвалення. Система 50 управління посилає керуючу команду 59 на активуючий приводний пристрій 70 для активування відкривання закриваючого пристрою 19, наприклад, шляхом переміщення троса 91 для розблокування системи блокування, яка утримує закриваючий пристрій 19 в закритому положенні. Керуюча команда 59 може також ініціювати перемикання від виробничих насосів насосної станції на резервні насоси. Як показано на Фіг. 25, при відкриванні закриваючого пристрою 19 резервний тунель 31 подає воду до приймального басейну 2, і рівень L 2 води піднімається та стабілізується вище або нижче рівня L1 моря. Слід зазначити, що канал 86 для проходу води, утворений резервним тунелем 31, може бути прокладений нижче, ніж показано на Фіг. 25, і може бути, наприклад, розташований на дні резервного басейну таким же чином, як і канал 85 для проходу води. На Фіг. 26, а також на Фіг. 27, Фіг. 28 та Фіг. 29 показані різні положення одного й того ж закриваючого пристрою 19 і далі розглядаються разом. Показаний на фігурах закриваючий пристрій 19 є прикладом втілення неавтономного закриваючого пристрою, який може бути використаний в системі подавання води до водозабірної системи, представленої на Фіг. 25, Фіг. 26 та Фіг. 27. На Фіг. 26 та Фіг. 28 закриваючий пристрій 19 показаний в закритому положенні. Пристрій містить закриваючий елемент 90 у вигляді зазвичай плоскої ущільнювальної пластини, яка виконана з можливістю обертання навколо поворотної вісі 91. Пластина 90 перекриває канал 86 для проходу води, виконаний в стіні 80 греблі. Закрите положення підтримується системою блокіровки, яка містить скоби 82, прикріплені до стіни 80, та запірний брус 72, встановлений між скобами 82 та вільною кінцевою ділянкою пластини 90. Запірний брус 72 з'єднаний, принаймні, з одним тросом 71, витягування якого може бути зроблено з допомогою приводного пристрою 70, описаного вище. З кожного боку запірного бруса 72 можуть бути встановлені ролики 73 для полегшення переміщення бруса при розблокуванні закриваючого пристрою. Як показано на Фіг. 27 та Фіг. 29, рух троса 71 при його активуванні призводить до переміщення запірного бруса 72 вгору так, що він більше не перешкоджає повороту ущільнювальної пластини 90 відносно вісі під дією різниці тисків води, прикладеного до зовнішньої поверхні пластини з боку резервного басейну 20. Пластина спроектована з можливістю повороту, принаймні, на 90° для того, щоб повністю відкрити канал 86 для проходу води, який утворений резервним тунелем. Як показано на Фіг. 30, можливе виконання, в якому поворотна вісь 91 ущільнювальної пластини 90 утворена стрижнем 99, який має виступ по всій його довжині, наприклад, виступ овальної форми перерізу, при цьому стрижень 99 притиснутий до увігнутої поверхні опорного елемента 81 паралельного стрижню 99 та прикріплений до стіни 80. Профілі зазначеного виступу стрижня 99 та увігнутої поверхні опорного елемента 81 мають таку форму, яка забезпечує поворот пластини, принаймні, на 90° при відсутності надмірного заїдання або тертя. На Фіг. 31 представлене інше втілення водозабірної системи подібне системі, зображеної на 18 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фіг. 20, в якому використовуються лише неавтономні закриваючі пристрої 19, тобто пристрої, які відкриваються тільки з допомогою активуючого пристрою. Для управління відкриванням кожного закриваючого пристрою 19 окремо використовується система 50 управління, яка пов'язана з системами детектування зниження рівня води у приймальному басейні 2 та у резервному басейні 20, яке робиться з допомогою датчиків 28, які реєструють наявність води. Закриваючий пристрій 19 може відкриватися без повернення в положення закривання, тобто як і у випадку пристрою 19, описаного вище, в якому неможливо закрити закриваючий елемент 90 без здійснення одразу після відкривання певної операції. Крім того, не виключено, що закриваючий пристрій 19 відкривався з поверненням, як у випадку використання, наприклад, перекидного клапана або шиберного клапана. Якщо у приймальному басейні відбувається анормальне падіння рівня L 2 води, активується відкривання першого закриваючого пристрою 19, встановленого між приймальним басейном 2 та резервним басейном 20, у той час як другий закриваючий пристрій 19, який перекриває резервний тунель 30, залишається закритим. Активуюча команда 59 спонукає також переключення від виробничих насосів насосної станції до резервних насосів. Площа поперечного перерізу каналу для проходу води, який відкривається першим закриваючим пристроєм 19, повинна бути досить малою, щоб рівень L 3 води у резервному басейні 20 не знижувався занадто швидко, але повинен забезпечити достатню витрату, наприклад, в 3 інтервалі від 5 до 15 м /с, так що хоча виробничі насоси відключені, рівень води L2 у приймальному басейні 2 залишається лише неістотно нижче випускного отвору Е7 каналу 7, який з'єднує приймальний басейн з припливним тунелем 3. Об'єм води у резервному басейні 20 повинен бути достатнім, щоб у разі анормального рівня L2, зумовленого відступом моря, подавання води у резервні насоси забезпечувалася до повернення рівня моря вище найнижчого рівня відпливу LL, і рівень води у резервному басейні 20 залишався вище рівня L 4, який приводить в дію другий закриваючий пристрій 19. Резервний басейн 20 закривають зверху покриваючим елементом 25', виконаним, принаймні, з одним каліброваним отвором 27, зокрема, при використанні закриваючого пристрою 19, який відкривається не реверсивно, щоб запобігти переливу у резервному басейні та затоплення атомної станції у разі виникнення цунамі. Якщо анормальний рівень води L2 зумовлений істотним обваленням у приймальному каналі або каналах 3, рівень води у резервному басейні 20 знижується відносно повільно, поки не досягне рівня L4, який приводить в дію другий закриваючий пристрій 19, і система детектування зниження рівня води у резервному басейні 20 подає керуючу команду 59 на відкривання другого закриваючого пристрою. Як запобіжний захід можна дати команду на відкривання другого закриваючого пристрою перш, ніж буде досягнутий рівень L4, якщо точно встановлено, що в каналі 3 відбулося істотне обвалення. Після цього резервний басейн буде забезпечуватися водою з допомогою резервного тунелю 30. Рівень води L2 у приймальному басейні 2 та рівень води L3 у резервному басейні 20 повільно піднімаються по суті до рівня L1 моря. Таким чином, забезпечується функціонування насосної станції атомної електростанції в безпечному режимі, навіть у разі виникнення іншого цунамі. Як альтернатива розглянутому вище втіленню можна з'єднати резервний канал 30 безпосередньо з приймальним басейном 2. Команда на відкривання другого закриваючого пристрою 19, зв'язаного з резервним тунелем 30, може подаватися, якщо точно встановлено, що припливний тунель або тунелі 3 в більшій чи меншій мірі перекриті. Крім того, не автономний закриваючий пристрій, наприклад, закриваючий пристрій 19, який описаний вище з посиланнями на Фіг. 26-30, може бути використаний замість автономного закриваючого пристрою в системі подавання води без використання резервного басейну, наприклад, в системі подавання води, описаної вище з посиланням на Фіг. 17 замість клапанного пристрою 9. У цьому випадку, якщо закриваючий пристрій 19 має бути відкритий в певний момент часу, перед повторним запуском виробничих насосів, цей пристрій необхідно повернути в закрите положення після початку функціонування припливного тунелю або тунелів 3, щоб уникнути нагрівання води, яка надходить з припливного тунелю, водою, яка надходить з резервного каналу 30. Водозабірна система згідно до винаходу може бути призначена для оснащення атомної станції, яка відокремлена від моря суходолом, непридатним для зведення споруд, або широкою смугою піщаних пагорбів або інших нерівностей поверхні суходолу, які спускаються у напрямку суходолу до середнього рівня моря або нижче. Зрозуміло, що приймальний басейн водозабірної системи повинен мати таку конфігурацію, щоб дно басейну було нижче середнього рівня моря та, принаймні, на кілька метрів нижче рівня найнижчих відпливів для мас води при 19 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 відпливах. Залежно від придатності для будівництва споруд та/або від топології суходолу вздовж берегової лінії можливе будівництво атомної станції на майданчику, розташованому на деякій відстані від берега, наприклад, на відстані приблизно п'ять кілометрів і беручи до уваги підвищені витрати, пов'язані з будівництвом припливного тунелю для водозабірної системи з тунелем такої довжини. Якщо берегова лінія може піддаватися впливу незвично високих хвиль, таких як цунамі, атомна станція, яка містить водозабірну систему, наприклад, одну з систем, описаних вище з посиланнями на Фіг. 17-31, може бути споруджена на відстані від берегової лінії зі збільшенням довжини кожного припливного тунелю та кожного резервного каналу відповідно. В інших випадках, коли не існує такої загрози виникнення дуже великих хвиль, може бути використана водозабірна система така, як описана вище з посиланням на Фіг. 17, але без покриваючого елемента для приймального басейна. З причин, пов'язаних з витратами на спорудження та технічне обслуговування водозабірної системи, або виходячи з безпеки в зонах з сейсмічною активністю, може бути вигідним обходитися без резервного тунелю для такої станції, спорудженої на відстані від берегової лінії, якщо існує додаткове джерело води, таке, наприклад, як ріка або озеро. У таких випадках може бути використане джерело аварійного запасу води, яке містить резервний басейн, який може подавати воду до приймального басейну водозабірної системи з допомогою описаної вище системи подавання додаткової води. Як показано на Фіг. 32, таке втілення водозабірної системи згідно до винаходу, призначеної для атомної станції, відокремленої від берегової лінії смугою суходолу Z, непридатного для будівництва, містить резервний басейн 20, який може сполучатися з приймальним басейном 2 через канал 86 для проходу води, який утворений в стіні 80, яка розділяє два вказані басейни. Канал 86 для проходу води в даному випадку перекритий не автономним закриваючим пристроєм 19, керованим системою управління 50, пов'язаною з системою детектування зниження рівня води у приймальному басейні. Як альтернатива може бути використаний автономний закриваючий пристрій, наприклад, один з описаних вище закриваючих пристроїв 9, 16, 17 та 18 з пасивною системою активування. Незалежно від типу закриваючого пристрою, цей пристрій має відкриватися в тому випадку, коли у приймальному басейні відбувається анормальне зниження рівня води L2, і не пізніше падіння рівня L2 води нижче найнижчого рівня L2L відпливу, до наперед заданого рівня L2V активування пристрою. У наведеному втіленні датчики 28 наявності води вимірюють швидкість зміни рівня води. Якщо рівень води в басейні падає зі швидкістю, яка перевищує наперед задану порогову величину, більшу, ніж найвища відома нормальна швидкість зміни рівня припливу, така подія є характерною для анормального падіння рівня, що вказує на перекриття або блокування припливного тунелю або тунелів 3 або анормальний відступ моря. При реєстрації анормального падіння рівня система 50 управління посилає керуючу команду 59 на активуючий пристрій (на фігурі не показаний) для активування відкривання закриваючого пристрою 19. Система 50 управління керує також припиненням вироблення електричної енергії реакторним блоком або блоками, пов'язаними з приймальним басейном 2, та перемиканням від нормально працюючих виробничих насосів насосної станції 10 до резервних насосів. У ситуації видобування електричної енергії в нормальному режимі атомною станцією, показаною на Фіг. 32, закриваючий пристрій 19, який перекриває канал 86 для проходу води, і таким чином, запобігає нагріванню води, яка знаходиться у приймальному басейні, водою з резервного басейну, якщо вода в останньому тепліша, особливо, влітку. Рівень L 3 води у резервному басейні 20 підтримується відносно постійним і близьким до рівня повністю заповненого басейну, наприклад, має висоту, яка перевищує рівень L H найвищого припливу, так що в разі сильних злив надлишок води у резервному басейні буде переливатися до приймального басейну 2, де рівень L2 нижчий. Об'єм води у резервному басейні має бути достатнім для живлення резервних насосів протягом наперед визначеного часу існування аварійної ситуації, яка склалася після відключення виробничих насосів, наприклад, щонайменше, протягом чотирьох годин. Протягом наперед визначеного часу існування аварійної ситуації та відповідно до встановленого порядку швидко проводять заходи для подавання води до резервного басейну або безпосередньо до приймального басейну з додаткового джерела води, такого як ріка 5'. При цьому середня витрата води, яка може бути відведена з додаткового джерела, повинна бути більша або дорівнювати продуктивності резервних насосів. Наприклад, на більшості атомних 3 станцій відведення води для забезпечення витрати, яка становить, щонайменше, 5 м /с зазвичай є достатньою для задоволення потреб насосної станції реакторного блоку, який припинив вироблення електроенергії. Забір води з ріки 5' може бути проведений, наприклад, з допомогою допоміжної насосної 20 UA 112825 C2 5 станції 10', розташованої поблизу резервного басейну 20 і з'єднаною з рікою 5' підземним трубопроводом. Насоси допоміжної насосної станції 10 переважно швидко запускають після відкривання закриваючого пристрою 19, для підтримки у резервному басейні рівня L 3, близького до рівня заповненого басейну. Таким чином, навіть якщо виникає довгострокова проблема із забором води з ріки 5', наприклад, аварія на допоміжній насосної станції 10', персонал станції має час тривалістю кілька годин для вживання відповідних заходів з відновлення необхідної подавання води до резервних насосів. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 1. Водозабірна система для принаймні одного контуру (11) охолодження, який має теплообмінник (13), атомної електростанції (1), яка містить: приймальний басейн (2), з якого принаймні одна насосна станція (10) атомної електростанції має можливість забору води для її циркуляції в одному зазначеному контурі (11) охолодження; і щонайменше один припливний тунель (3), з'єднаний принаймні з одним основним водоприймачем (51, 52), зануреним у масу води (5), таку як море, озеро або ріка, при цьому зазначений припливний тунель (3) виконаний з можливістю постачання до приймального басейну (2) води так, щоб підтримувати у приймальному басейні (2) рівень (L 2) води, достатній для роботи щонайменше однієї насосної станції (10); яка відрізняється тим, що вона додатково містить систему подавання додаткової води, відокремлену від принаймні одного припливного тунелю (3) і виконану з можливістю подавання води до приймального басейну (2) від принаймні одного джерела (60, 5, 20) аварійного запасу води, при цьому зазначена система подавання додаткової води містить щонайменше один канал (65, 30, 31, 85, 86) для води, який з'єднує приймальний басейн (2) з вказаним джерелом (60, 5, 20) аварійного запасу води, і закриваючий пристрій (9, 16, 17, 18, 19), який перекриває зазначений канал для води, при цьому зазначений закриваючий пристрій виконаний з можливістю відкривання зазначеного каналу для води принаймні частково, якщо рівень води у приймальному басейні (2) знижується до ступеня, наперед визначеного як анормальне зниження рівня, так, що приймальний басейн має можливість забезпечуватися водою з допомогою системи подавання додаткової води, якщо кількість води, яка подається через вказаний щонайменше один припливний тунель (3), стає недостатньою. 2. Водозабірна система за п. 1, яка відрізняється тим, що вказана маса води (5) утворює один зазначений аварійний запас води. 3. Водозабірна система за п. 2, яка відрізняється тим, що вказана маса води (5) являє собою море, а система (620, 65, 9) подавання додаткової води розташована між приймальним басейном (2) та частиною (60) каналу (6), який сполучається з морем (5). 4. Водозабірна система за п. 2, яка відрізняється тим, що система подавання додаткової води містить резервний тунель (30), з'єднаний з щонайменше одним резервним водоприймачем (15), зануреним у зазначену масу води (5), при цьому зазначений резервний водоприймач (15) розташований на висоті (НЕ), яка принаймні на десять метрів вище одного зазначеного основного водоприймача (51). 5. Водозабірна система за кожним з пп. 1 або 4, яка відрізняється тим, що одне із зазначеного принаймні одного джерела аварійного запасу води являє собою резервний басейн (20), який містить об'єм води, який залишається, по суті, незмінним в тому випадку, коли воду подають в нормальному режимі роботи до приймального басейну (2) через щонайменше один припливний тунель (3). 6. Водозабірна система за кожним з пп. 1-5, яка відрізняється тим, що щонайменше один основний водоприймач (51, 52) розташований на певній глибині (Н) відносно середнього нульового контрольного рівня (L0) зазначеної маси води (5), при цьому зазначена глибина (Н) визначена так, щоб вода, яка входить до приймального басейну (2), мала протягом принаймні одного періоду часу на рік максимальну температуру, яка щонайменше на 4 °C нижче максимальної температури води біля поверхні зазначеної маси води (5). 7. Водозабірна система за кожним з пп. 1-6, яка відрізняється тим, що закриваючий пристрій (9, 16, 17, 18, 19) містить закриваючий елемент (90, 90'), виконаний з можливістю повороту відносно поворотної осі (91, 91', 98) для відкривання вказаного каналу (65, 30, 31, 85, 86) для води. 8. Водозабірна система за п. 7, яка відрізняється тим, що закриваючий пристрій (9, 16, 17, 18) виконаний так, що поворот зазначеного закриваючого елемента (90, 90') навколо поворотної осі відбувається автономно відповідно до падіння рівня (L2) води у приймальному басейні (2). 21 UA 112825 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 9. Водозабірна система за кожним з пп. 7 або 8, яка відрізняється тим, що поворот зазначеного закриваючого елемента (90, 90') активується активуючим пристроєм (70, 71), сполученим з системою (50) управління, здатною генерувати команду (59) для активуючого пристрою, при цьому зазначена система (50) управління зв'язана з системою аналізу, яка приймає дані (29) від пристрою (28) для вимірювання рівня води (L2) у приймальному басейні (2), причому зазначена система аналізу здатна визначати, чи падає рівень (L 2) води у приймальному басейні (2) на величину, визначену наперед як анормальне падіння. 10. Водозабірна система за п. 9 у комбінації з п. 8, яка відрізняється тим, що зазначений активуючий пристрій (70, 71) виконаний з можливістю забезпечення здійснення автономного повороту зазначеного закриваючого елемента (90, 90') з допомогою закриваючого пристрою (9, 16, 17, 18), якщо активуючий пристрій (70, 71) не виконує свою функцію. 11. Водозабірна система за кожним з пп. 8 або 10, яка відрізняється тим, що закриваючий елемент (90) виконаний з можливістю повороту відносно осі повороту для відкривання вказаного каналу (65, 30, 31, 85) для води, коли різниця висоти (Δh) між рівнем води (L1, L3) в аварійному запасі (60, 5, 20) води та рівнем води (L2) У приймальному басейні (2) перевищує наперед задану порогову величину (ΔhV). 12. Водозабірна система за кожним з пп. 8-11, яка відрізняється тим, що закриваючий пристрій (9, 17, 18) містить противагу (92, 93, 94, 97), розміщену з боку, протилежному закриваючому елементу (90, 90') по відношенню до поворотної осі (91, 91'), при цьому зазначена противага містить основний елемент (92, 97) противаги, розташований на фіксованій відстані від зазначеної поворотної осі (91, 91'), причому вага зазначеного основного елемента (92, 97) противаги становить від 80 % до 200 % ваги зазначеного закриваючого елемента (90, 90'). 13. Водозабірна система за кожним з пп. 8-12, яка відрізняється тим, що закриваючий елемент (16, 17, 18) містить поплавковий елемент (96, 97, 98), встановлений таким чином, що він повністю занурений у воду при подаванні води в нормальному режимі роботи через принаймні один припливний тунель (3), і так, що він, щонайменше частково, виступає з води, якщо рівень (L2) води у приймальному басейні (2) падає нижче наперед заданого рівня (L 2L) найнижчого відпливу з досягненням наперед заданого рівня (L2V) активування, при цьому зазначений поплавковий елемент (96, 97, 98) виконаний з можливістю примусового повороту закриваючого елемента (90, 90') відносно поворотної осі при досягненні рівня (L2V) активування. 14. Атомна станція, яка містить водозабірну систему за п. 1, в якій приймальний басейн (2) покритий, по суті, водонепроникним покриваючим елементом (25), при цьому в покриваючому елементі або поблизу нього зроблений щонайменше один калібрований отвір (26), який випускає обмежений потік (Ір) води за межі приймального басейну (2), якщо приймальний басейн (2) переповнений внаслідок незвично високого підйому зазначеної маси води (5); при цьому атомна станція додатково містить щонайменше одну відвідну трубу (14), яка подає воду у відвідний тунель (4), причому зазначена відвідна труба (14) також забезпечена покриваючим елементом, який має щонайменше один калібрований отвір, який випускає обмежений потік води назовні у разі переповнення відвідної труби (14). 15. Атомна станція за п. 14, яка відрізняється тим, що одне зазначене джерело аварійного запасу води являє собою резервний басейн (20), верх якого відкритий назовні і який містить об'єм води, який залишається, по суті незмінним, коли вода до приймального басейну (2) подається в нормальному режимі через щонайменше один приймальний тунель (3), причому зазначений щонайменше один калібрований отвір (26) спрямовує воду у зазначений резервний басейн (20) для збирання в ньому води обмеженого потоку (Ір). 22 UA 112825 C2 23 UA 112825 C2 24 UA 112825 C2 25 UA 112825 C2 26 UA 112825 C2 27 UA 112825 C2 28