Спосіб діагностики заочеревинної флегмони у хворих з гострим панкреатитом

Реферат: Спосіб діагностики заочеревинної флегмони у хворих з гострим панкреатитом шляхом контрастування заочеревинної клітковини та проведення комп'ютерно-томографічного дослідження. Здійснюють пункцію заочеревинної клітковини та аспірацію рідинного вмісту з наступним лабораторним дослідженням. В місце пункції вводять 0,9 % розчину NaCl з додаванням водорозчинного неіонного контрасту у співвідношенні 1:2 в обсязі не більше 2/3 аспірованого об'єму. Після цього з інтервалом в 60 хв. 3-4-кратно вводять 10-15 мл контрастної суміші, а комп'ютерно-томографічне дослідження виконують через 3 години після останнього введення. UA 104431 U (12) UA 104431 U UA 104431 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до способів діагностики в хірургії, і може бути використана у визначенні розповсюдження заочеревинної флегмони у хворих на гострий деструктивний панкреатит. Серед хворих на гострий панкреатит його некротичні форми зустрічаються до 23 % випадків [Наnе у J. С, Pappas Т. N. necrotizing pancreatitis: diagnosis and management // surg. clin. north, am. - 2007. - Vol. 87, № 6. - P. 1431-1446]. При цьому особливе місце займають заочеревинні флегмони, летальність при виникненні яких складає понад 50 %. Правильна організація і своєчасність лікувальних заходів, спрямованих на своєчасне визначення патологічного процесу в заочеревинному просторі є запорукою ефективності результатів лікування хворих на гострий панкреатит. Застосування мініінвазивних технологій у лікуванні даної категорії хворих потребує подальшого визначення шляхів розповсюдження парапанкреатичних рідинних утворень. Відомі способи діагностики заочеревинних флегмон при гострому панкреатиті за допомогою комп'ютерної томографії (КТ), які характеризують їх як зміну оптичної щільності передньої ниркової фасції [Dahnert Wolfgang. Radiology. Review Manual. Lecong Edition. Williams and Wilkings. A Waverly Company (USA). - 1993. - 741 p. - P. 456]. Недоліком цього способу є низька точність діагностики, що призводить до пізнього встановлення діагнозу і лікування цього ускладнення гострого панкреатиту. Пріоритетним застосуванням запропонованої корисної моделі є можливість візуалізації розповсюдження парапанкреатичної флегмони з метою визначення оптимальних способів дренування. Найбільш близьким до запропонованої корисної моделі є спосіб діагностики гострого панкреатиту та його ускладнень [Інтервенційні сонографічні та відеолапароскопічні втручання в діагностиці і хірургічному лікуванні гострого панкреатиту та його ускладнень: автореф. дис. канд. мед. наук: 14.01.03 / Л.М. Когут; Львів, нац. мед. ун-т ім. Д. Галицького. - Л., 2009. - 20 с.]. Спосіб здійснюють таким чином. За допомогою КТ оцінюють зміну оптичної щільності передньої ниркової фасції на фоні перорального способу контрастування заочеревинної клітковини. Недоліком запропонованої методики є те, що автори пропонують пероральне введення розчину контрасту. Такий спосіб введення недостатньо підвищує денситометричні показники і забезпечує низький рівень діагностики, що призводить до пізнього встановлення діагнозу та недостатнього визначення характеру розповсюдження. Запропонований метод здатний, за рахунок опосередкованого критерію, підтвердити наявність флегмони, але не надає інформації про зону її розповсюдження. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу діагностики заочеревинної флегмони у хворих з гострим панкреатитом, в якому за рахунок зміни місця проведення контрастування досягається отримання високого рівня візуалізації зони розповсюдження порожнистих утворень, що виникли внаслідок залучення в патологічний процес заочеревинної клітковини. Поставлена задача вирішується в способі діагностики заочеревинної флегмони у хворих з гострим панкреатитом шляхом контрастування заочеревинної клітковини та проведення комп'ютерно-томографічного дослідження (КТД), згідно з корисною моделлю, здійснюють пункцію заочеревинної клітковини та аспірацію рідинного вмісту з наступним лабораторним дослідженням, в місце пункції вводять 0,9 % розчину NaCl з додаванням водорозчинного неіонного контрасту у співвідношенні 1:2 в обсязі не більше 2/3 аспірованого об'єму, після чого з інтервалом в 60 хвилин 3-4-кратно вводять 10-15 мл контрастної суміші, а комп'ютернотомографічне дослідження виконують через 3 години після останнього введення. Перевагою запропонованого способу є простота виконання та високий рівень візуалізації зони розповсюдження. Спосіб дозволяє забезпечити накопичення контрасту у мікропорожнинах флегмонознозмінених тканинах, не призводить до підвищення гідростатичного тиску в тканинах та появі дискомфорту в поперековій області. При введенні контрасту відбувається його розповсюдження по паранефральному, параколярному та парапанкреатичному просторах. Суть методики полягає в наступному: після пункції проводять катетеризацію заочеревинного простору. Після цього під контролем ультрасонографії одномоментно вводять 0,9 % розчину NaCl з додаванням водорозчинного неіонного контрасту "омніпак 350" у співвідношенні 1:2 в обсязі не більше 2/3 аспірованого об'єму. Потім з інтервалом в 60 хвилин 3-4-кратно (в залежності від ступеня вираженості заочеревинної клітковини) вводять 10-15 мл контрастної суміші. 1 UA 104431 U 5 10 15 Контрольне КТД проводять через 3 години після останнього введення. В деяких випадках доцільно проведення дослідження в більш пізні терміни. Наявність зон контрастування свідчило про розвиток некротичних змін в них. Ускладнень при виконанні досліджень не спостерігали. Приклад. Хворий В., 49 років, історія хвороби № 4407, госпіталізований в клініку 13.03.2010 р. При обстеженні у хворого встановлено діагноз гострого панкреатиту. 7.04.2010 р. розпочато підготовку до КТ. Виконана пункція під контролем УЗД, аспіровано 40 мл рідинного вмісту з наступним лабораторним дослідженням, катетеризація заочеревинної клітковини, введено контрастний розчин в обсязі 25 мл. Потім з інтервалом в 60 хвилин 2-кратно введено 10 мл контрастної суміші. КТД виконано через 4 години з моменту останнього введення. Візуалізовано наявність дрібновогнищевих зон скупчення контрасту у заочеревинному просторі, що дало підстави визначити зону розповсюдження флегмони з наступним її дренуванням під час виконання операційного втручання. Застосування запропонованого способу дозволило візуалізувати зону розповсюдження парапанкреатичної флегмони. Таким чином, порівняння з прототипом показує, що використання запропонованого способу дозволяє підвищити точність діагностики. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 Спосіб діагностики заочеревинної флегмони у хворих з гострим панкреатитом шляхом контрастування заочеревинної клітковини та проведення комп'ютерно-томографічного дослідження, який відрізняється тим, що здійснюють пункцію заочеревинної клітковини та аспірацію рідинного вмісту з наступним лабораторним дослідженням, в місце пункції вводять 0,9 % розчину NaCl з додаванням водорозчинного неіонного контрасту у співвідношенні 1:2 в обсязі не більше 2/3 аспірованого об'єму, після чого з інтервалом в 60 хвилин 3-4-кратно вводять 10-15 мл контрастної суміші, а комп'ютерно-томографічне дослідження виконують через 3 години після останнього введення. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2