Спосіб корекції порушень ендокринної функції тимуса при патологічних станах, зокрема паркінсонізмі

Реферат: Спосіб корекції порушень ендокринної функції тимуса при патологічних станах, зокрема паркінсонізмі включає введення експериментальним тваринам корегуючого засобу, здатного впливати на зміни ендокринної функції тимуса. Щурам із експериментальним геміпаркінсонізмом вводять мелатонін у дозі 10 мг/кг, курсом 18 ін'єкцій з наступною оцінкою вмісту у сироватці крові тимуліну і при його вірогідному підвищенні відносно контрольної групи щурів із цією патологією, свідчать про відновлення зниженої ендокринної функції тимуса. UA 110779 U (12) UA 110779 U UA 110779 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель стосується експериментальної медицини і може застосовуватись для посилення пригніченої ендокринної функції центрального органа імунної системи тимуса при нейродегенеративних захворюваннях, а саме - паркінсонізмі. Гормони тимуса відіграють значну роль у функціонуванні імунної системи, а тому зменшення їх рівня в організмі призводить до імунних порушень і сприяє розвитку різних патологічних станів. Так, високоактивний тимічний сироватковий фактор (ТСФ) або тимулін регулює баланс і функціональний стан субпопуляцій Т-лімфоцитів, активність макрофагів, посилює синтез протизапальних цитокінів, взаємодіє з ендокринними залозами [The thymusneuroendocrine axis. Physiology, molecular biology, and therapeutic potential of the thymic peptide thymulin /P. Reggiani [et al.] //Ann N Υ Acad Sci. - 2009. - V. 1153, № 1-P. 98-106]. Однією з причин пригнічення ендокринної функції тимуса можуть бути стресові ситуації, ендокринні порушення, які часто супроводжують патологічні стани і характеризуються активацією гіпофізарнонадниркової системи та підвищеною продукцією глюкокортикоїдів. Тому є актуальною корекція пригніченої ендокринної функції тимуса, що базується на патогенетичних ланках розвитку подібних порушень функціонування залози. Відомий спосіб підвищення зниженого вмісту ТСФ у крові дорослих пацієнтів із онкопатологією (раком щитовидної залози) шляхом введення їм після оперативного втручання препаратів тимічного походження (тималін, тимоген або Т-активін) [Пат. № 53289 A UA, МПК А61К35/26, А61В17/00. Опубл. 15.01.2003, Бюл. № 1]. Проте використання цього способу для зростання вмісту у крові тимічного гормону потребує тривалого введення згаданих вище препаратів (1-й курс впродовж 5 тижнів, наступні - трьох і більше років) і не призводить до нормалізації вмісту у крові глюкокортикоїдів. Відомий спосіб застосування імуномодулятора рослинного походження протфенолозиду (протефлазид), який здатний активізувати ендокринну функцію тимуса при імунодефіцитних станах [Гриневич Ю.А. Вплив Протефлазиду на ендокринну функцію тимуса /Гриневич Ю.А., Бендюг Г.Д., Атаманюк Н.П. //Нова медицина. - 2005. - № 4(21). - С. 74-75]. Недоліком цього способу є тривале застосування препарату для досягнення стимулюючого ефекту на пригнічену функцію тимуса, його висока вартість; дані щодо можливості його нормалізуючого впливу на стан органів ендокринної системи - відсутні. Найближчим аналогом способу, що заявляється є "Спосіб стимулювання ендокринної функції тимуса та індукції синтезу речовин з тимозиноподібною активністю при тимусектомії". Спосіб включає однократне, внутрішньоочеревинне застосування у тварин ліпосомальної форми 0,7-0,9 % розчину біологічно активної добавки (фосфоліпідовмісної суміші з маслянки, суміші ненасичених жирних кислот та вітамінів А і Е) у дозі 1,35-1,50 мл на 1 кг маси тіла [Пат. № 104970U UA, МПК (2006.01) А61К 31/683, А61К 31/355, А61К 31/07, А61Р 5/00; Опубл. 25.03.2014. Бюл. № 6]. Недоліками цього способу є недостатня ефективність, оскільки даний спосіб дає можливість оцінити стимулюючий вплив введення біологічно активної добавки на ендокринну функцію тимуса тільки за умов нормальної продукції ТСФ, короткостроковість подібної активації (впродовж однієї доби) в результаті одноразового введення препарату недостатня для відновлення функціонального стану тимуса та імунокомпетентних клітин у разі його застосування у тварин із моделлю гіпофункції цього органа. В основу корисної моделі поставлена задача розробити спосіб корекції порушень ендокринної функції тимуса при патологічних станах, зокрема, паркінсонізмі, шляхом введення щурам із моделлю паркінсонізму мелатоніну, що дозволить отримати ефективну корекцію пригніченої ендокринної функції тимуса. Поставлена задача вирішується тим, що у способі, який включає введення експериментальним тваринам корегуючого засобу, здатного впливати на зміни ендокринної функції тимуса, згідно з даною корисною моделлю, щурам із експериментальним геміпаркінсонізмом вводять мелатонін у дозі 10 мг/кг, курсом 18 ін'єкцій з наступною оцінкою вмісту у сироватці крові тимуліну і при його вірогідному підвищенні відносно контрольної групи щурів із цією патологією, свідчать про відновлення зниженої ендокринної функції тимуса. Дане рішення стало можливим завдяки експериментальним дослідженням авторів імунних механізмів впливу нейроендокринної системи, зокрема її центрального регулятора мелатоніну, на нейродегенеративні ушкодження центральної нервової системи. Спосіб здійснюється наступним чином. В інтактних щурів (віком 3-4 міс.), які знаходяться у стандартних умовах віварію при природному режимі освітлення, створюють гіпофункцію тимуса на моделі геміпаркінсонізму шляхом стереотаксичного введення у лівий висхідний латеральний пучок переднього мозку 8,0 мкг нейротоксину 6-гідроксидофаміну (6-ГОДА); міра зниження у сироватці крові тимуліну 1 UA 110779 U 5 10 15 20 25 узгоджується зі ступенем ушкодження дофамінергічних нейронів чорної субстанції [Заявка № u2016 00664 від 27.01.2016. Лабунець І.Ф., Сагач В.Ф., Бутенко Г.М. Спосіб моделювання порушень ендокринної функції тимуса при нейродегенеративних захворюваннях, зокрема паркінсонізмі]. Через 5 діб після проведення апоморфінового тесту піддослідним щурам із руховою асиметрією та без неї вводять мелатонін ("Sigma", США) внутрішньоочеревинно, щоденно, о 18.00 (курсом 18 ін'єкцій), у разовій дозі 10 мг/кг, з наступною оцінкою вмісту тимуліну у сироватці крові. Результати дослідження впливу мелатоніну на вміст тимуліну у сироватці крові щурів із моделлю геміпаркінсонізму наведені на кресленні. Як видно на кресленні у щурів псевдооперованих (2,*) вміст тимуліну у крові вірогідно (Р