Спосіб диференційної діагностики дифузного міокардиту та дилатаційної кардіоміопатії

Реферат: Спосіб диференційної діагностики дифузного міокардиту та дилатаційної кардіоміопатії, включає проведення дослідження показників серця. Пацієнтам проводять аналіз трьох видів зображень, які отримано за допомогою магнітно-резонансної томографії серця: Т1-зважених, Т1-зважених відстрочених та Т2-зважених, та у випадку наявності дифузних фібротичних змін міокарду на Т1-зважених відстрочених зображеннях судять про наявність дилатаційної кардіоміопатії, а у випадку наявності набряку і гіперемії міокарду на Т1- та Т2-зважених зображеннях судять про наявність дифузного міокардиту. UA 117660 U (12) UA 117660 U UA 117660 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Запропонована корисна модель належить до медицини, зокрема до кардіології, і може бути використана для діагностики ураження серця зокрема як спосіб диференційної діагностики дифузного міокардиту та дилатаційної кардіоміопатії. Відомий спосіб діагностики кардіоміопатії в експерименті, при якому тварину декапітують, проводять гістологічне дослідження міокарду. Матеріал фіксують 10 % розчином нейтрального формаліну, заливають в парафін, готують ультратонкі зрізи і забарвлюють гематоксиліном і еозином. Потім під мікроскопом спостерігають ознаки кардіоміопатії, такі як наявність гіпертрофованих і атрофічних кардіоміоцитів, їх вакуолізацію, химерну форму ядер, наявність смуг перескорочення, дилатацію і переповнювання кров'ю мікросудин (Вихерт A.M., Цыпленкова В.Г. О специфичности морфологических признаков алкогольной кардиомиопатии. // Терапевтический архив, 1985, т. 57, № 4, с. 26-31). Даний спосіб трудомісткий, непридатний в клінічній практиці, а оцінка наявності кардіоміопатії є суб'єктивною. Недоліком цього способу є те, що оцінка наявності кардіоміопатії є суб'єктивною, а також його неспецифічність, що практично виключає диференційну діагностику між хронічним дифузним міокардитом та дилатаційною кардіоміопатією. Відомий спосіб діагностики гострого міокардиту (RU 2245554, МПК G01 N33/573, дата публікації: 27.01.2005) шляхом визначення в сироватки крові хворого ферментів: креатинкінази МВ(КК-МВ), загальної креатинкінази (загальна КК), загальної лактатдегидрогенази (ЛДГ загальна), рівня - гидроксибутиратдегидрогенази (-ГДБГ), розраховують коефіцієнти кардіоспецифічних ферментів (К ксф-1, Кксф-2, Кксф-3) по формулах: Кксф-1 = (ЛДГ загальна - КК-МВ) / (ЛДГ загальна КК-МВ); Кксф-2= (ЛДГ загальна - -ГДБГ) / (ЛДГ загальна -ГДБГ); Кксф-3= (КК загальна - КК-МВ) / (КК загальна КК-МВ); і при Кксф-1=0,9 і менш, Кксф-2=0,61 і менш і Кксф-3=0,5 і менш - діагностують гострий міокардит. Недоліком цього способу є його складність багатоетапність, необхідність визначення кардіоспецифічних ферментів, а також його вузька специфічність. У клінічній практиці використовують критерії діагностики дилатаціонної кардіоміопатії, рекомендовані Всесвітньою організацією охорони здоров'я, серед якої найбільш поширеними є показники (Н. Шиллер, М.А. Осипов. Клиническая эхокардиография // М. 1993:347): - фракція викиду лівого шлуночку менше 45 % норми більше 60 %); - фракція укорочення лівого шлуночку менш 25 % (в нормі 25 % більше); - кінцевий діастоличний розмір лівого шлуночку більше 112-117 % по відношенню до належному з урахуванням віку і площі поверхні тіла; - зменшення товщини стінок і збільшення розмірів порожнини лівого шлуночку (товщина задньої стінки лівого шлуночку в нормі 1,0-1,1 см, міжшлуночкової перегородки - 1,0-1,1 см). Проте ехокардіографічні показники можуть представляти діагностичну цінність для діагностики дилатаційної кардіоміопатії тільки при виключенні усіх інших причин дисфункції міокарду. Основним недоліком відомого способу є відсутність специфічності, що завжди вимагає проведення диференціальної діагностики великих сердець із застосуванням спеціальних дорогих (гістохімічних, імунологічних) методів обстеження. В основу корисної моделі поставлена задача створення способу диференційної діагностики дифузного міокардиту та дилатаційної кардіоміопатії, в якому шляхом застосування нового обладнання, зокрема магнітно-резонансного томографа, та визначення нових показників параметрів серця за допомогою магнітно-резонансної томографії та застосування знайдених емпіричним шляхом їх граничних значень ознак забезпечується здійснення диференційної діагностики хронічного дифузного міокардиту та дилатаційної кардіоміопатії. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб диференційної діагностики дифузного міокардиту та дилатаційної кардіоміопатії, передбачає проведення дослідження показників серця, в якому відповідно корисній моделі пацієнтам проводять аналіз трьох видів зображень, отриманих за допомогою магнітно-резонансної томографії серця: Т1-зважених, Т1-зважених відстрочених та Т2-зважених, та у випадку наявності дифузних фібротичних змін міокарду на Т1-зважених відстрочених зображеннях судять про наявність дилатаційної кардіоміопатії, а у випадку наявності набряку і гіперемії міокарду на Т1-та Т2-зважених зображеннях судять про наявність дифузного міокардиту. Здійснення запропонованого способу диференційної діагностики дифузного міокардиту та дилатаційної кардіоміопатії підвищує інформативність діагностики цих захворювань, зменшує кількість стадій дослідження, що спрощує його клінічне використання, особливо в діагностично складних випадках. 1 UA 117660 U 5 10 15 20 25 30 35 Спосіб ілюструється прикладами його застосування. В наведених прикладах магнітнорезонансна томографія серця здійснювалася на апараті "Toshiba Vantage Titan HSR 1,5 Тесла" (Японія). В наведених нижче прикладах пацієнтам проводилася магнітно-резонансна томографія серця із аналізом трьох видів зображень Т1-зважених, Т1-зважених відстрочених та Т2зважених. Приклад 1. Хворий А., 40 р. Хворому проведено магнітно-резонасну томографію серця. На Т1- і Т2зважених зображеннях виявлено ознаки набряку і гіперемії міокарду. Здійснено висновок, що у хворого Дифузний міокардит. Висновок підтвердився після додаткового обстеження хворого, аналізу скарг і анамнезу захворювання, комплексного імунологічного і вірусологічного обстеження, проведення електрокардіографії, ехокардіографії, холтерівського моніторування ЕКГ, рентгенографії грудної порожнини, коронароангіографії. Приклад 2. Хворий В., 26 p. Хворому проведено магнітно-резонасну томографію серця На Т1- і Т2зважених зображеннях виявлено ознаки набряку і гіперемії міокарду. Здійснено висновок, що у хворого Дифузний міокардит Висновок підтвердився після проведення додаткового обстеження і детального збору анамнезу захворювання - виявилося, що прояви серцевої недостатності і ураження серцевого м'язу з'явилися кілька місяців тому після перенесеної пневмонії і поступово наростали, на ЕКГ і при ехокардіогрфії виявлені характерні зміни. Для верифікації діагнозу проведено спекл-трекінг ехокардіографію, коронароангіографію та комплексне імунологічне обстеження. Приклад 3. Хворий Л., 35 р. Хворому проведено магнітно-резонасну томографію серця. На Т1-зважених відстрочених зображеннях виявлено дифузні фібротичні зміни міокарду. Зроблено висновок, що у хворого дилатаційна кардіоміопатія. Висновок підтвердився після детального збору анамнезу, повторних обстежень і відсутності позитивної клінічної, рентгенологічної та ехокардіографічної динаміки протягом тривалого часу, комплексного імунологічного та вірусологічного обстеження. Приклад 4. Хворий К., 38 р. Хворому проведено магнітно-резонасну томографію серця. На Т1-зважених відстрочених зображеннях виявлено дифузні фібротичні зміни міокарду. Зроблено висновок, що у хворого дилатаційна кардіоміопатія. Висновок підтверджено після проведення додаткового обстеження: електрокардіографії, ехокардіографії, рентгенографії органів грудної порожнини, коронароангіографії, гістологічного дослідження міокарду, імунологічного дослідження і тривалого спостереження в динаміці. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 45 Спосіб диференційної діагностики дифузного міокардиту та дилатаційної кардіоміопатії, включає проведення дослідження показників серця, який відрізняється тим, що пацієнтам проводять аналіз трьох видів зображень, які отримано за допомогою магнітно-резонансної томографії серця: Т1-зважених, Т1-зважених відстрочених та Т2-зважених, та у випадку наявності дифузних фібротичних змін міокарду на Т1-зважених відстрочених зображеннях судять про наявність дилатаційної кардіоміопатії, а у випадку наявності набряку і гіперемії міокарду на Т1- та Т2-зважених зображеннях судять про наявність дифузного міокардиту. Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2