Спосіб діагностики розвитку лобових пазух із суміжними структурами в пренатальному періоді і дитячому віці онтогенезу людини

Реферат: Спосіб діагностики розвитку лобових пазух в пренатальному періоді і дитячому віці онтогенезу людини шляхом дослідження лобових пазух. В хронологічному порядку виконують морфометрію (вимірюють передньозадній, поперечний і вертикальний розміри) лобових пазух. При отриманні даних, що відхиляються від норми, діагностують їх патологічний розвиток у перинатальному періоді онтогенезу людини і дитячому віці. UA 118760 U (12) UA 118760 U UA 118760 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до анатомії людини та ембріології, і може бути використана в оториноларингології, магнітно-резонансній та комп'ютерній томографії при діагностиці розвитку лобових пазух в пренатальному періоді і дитячому віці онтогенезу людини. Відомо, що діагностика і лікування захворювань лобових пазух є більш складним і важким завданням у порівнянні із захворюваннями інших приносових пазух. Має місце недостатня обізнаність спеціалістів із сучасними анатомо-фізіологічними та інструментальними методами їхнього дослідження і лікування. Розвиток методів ендоскопічної внутрішньоносової хірургії вимагає детального просторового уявлення про тривимірну будову носової порожнини і приносових пазух. Носова порожнина та приносові пазухи, на думку сучасних науковців, це єдина фізіологічна система, в якій кожне анатомічне утворення виконує певну, властиву тільки йому, функцію. Основну роль у цій системі виконують такі анатомічні утворення: носовий клапан, середня носова раковина, співустя приносових пазух, кістковий каркас носової порожнини, носова перегородка. Анатомії лобових пазух присвячено багато досліджень. Однак, одним із заплутаних і спірних питань про будову приносових пазух залишається питання про топографічну анатомію лобово-носового сполучення і оточуючих його структур. Найбільш близьким аналогом корисної моделі є спосіб дослідження лобових пазух із суміжними структурами в пренатальному періоді онтогенезу людини (Топографоанатомічні обґрунтування виникнення та шляхів розповсюдження патологічних процесів лобової пазухи в суміжні ділянки / О.М.Проніна, С.І.Сербін // Вісник проблем біології і медицини. - 2011 - Вип. - 2, Т. 1. - С. 38-41), в якому проводять синтопію, на основі якої фіксують, що за формою лобова пазуха має форму піраміди з трьома гранями з основою, спрямованою донизу, форма та розміри пазухи мінливі, пазуха має чотири стінки: передня представлена надбрівними дугами, задня є одночасно стінкою передньої черепної ямки, нижня - верхні стінки очної ямки і знаходиться поряд на невеликому проміжку з комірками решітчастої кістки, внутрішня перетинка, яка розділяє пазуху на дві половини; відхилення перетинки в той чи інший бік коливається від 1 до 15 мм; іноді перетинки не доходять до протилежної стінки; можлива повна відсутність перетинки і наявність з'єднання обох пазух. Недоліками цього способу є те, що не проведена діагностика розвитку лобових пазух в перинатальному періоді і дитячому віці онтогенезу людини. В основу корисної моделі поставлена задача, що полягає в удосконаленні способу діагностики розвитку лобових пазух в пренатальному періоді і дитячому віці онтогенезу людини шляхом того, що в хронологічному порядку проводять морфометрію лобових пазух, внаслідок чого діагностують нормальний чи патологічний розвиток даної структури. Спільними ознаками корисної моделі та найближчого аналога є дослідження лобових пазух. Відмінними ознаками корисної моделі від найближчого аналога є те, що в хронологічному порядку виконують морфометрію (вимірюють передньозадній, поперечний і вертикальний розміри) лобових пазух; і при отриманні даних, що відхиляються від норми, діагностують їх патологічний розвиток у перинатальному періоді онтогенезу людини і дитячому віці. Теоретичні передумови здійснення способу, що заявляється. До приносових пазух, окрім решітчастого лабіринту, клиноподібної і верхньощелепних, відносять також і лобові пазухи. Всі ці повітроносні порожнини називають ще приносовими синусами. Відмітна особливість лобних пазух - відсутність у момент народження людини. Вони розвиваються лише до восьми років і повністю формуються тільки після статевого дозрівання. Враховуючи, що лобові пазухи - це порожнисті утворення, вистелені слизовою оболонкою, вони можуть вражатися вірусними або бактеріальними інфекціями. Проникають хвороботворні мікроби разом із вдихуваним повітрям. При низькій опірності організму може виникнути запальний процес, тому важливо простежити процес розвитку лобових пазух у пренатальному періоді і дитячому віці. Спосіб здійснюють наступним чином. Для мікроскопічного дослідження лобових пазух фіксацію голови чи окремих органокомплексів плодів (4-10 місяців), новонароджених та дітей (1-3 роки) проводять спочатку в 5-7 % розчині формаліну впродовж 2-3 тижнів. Далі після зовнішнього огляду їх промивають впродовж 1-2 діб у проточній воді в залежності від їх розмірів. Потім плоди піддають декальцинації, для чого їх занурюють в 7 % розчин азотної кислоти на 1-3 доби. Для уникнення набряку сполучної тканини препарати також поміщають на одну добу в 5 % розчин сірчанокислого натрію. Зневоднення препаратів здійснюють шляхом, проведення їх через батарею спиртів зростаючої концентрації (від 30° аж до абсолютного спирту включно). Препарати заливають парафіном. Як проміжне середовище між абсолютним спиртом і парафіном використовують хлороформ. З парафінових блоків виготовляють серії гістологічних 1 UA 118760 U 5 10 15 20 25 30 35 40 зрізів завтовшки 10-15 мкм. Препарати ріжуть за допомогою санного мікротома в одній із трьох взаємно перпендикулярних площин (горизонтальній, фронтальній і сагітальній), що дає змогу просторово вивчати будову окремих структур, тобто провести морфометрію. Перед проведенням через батарею етилових спиртів деякі препарати тотально забарвлювали борним карміном, а після виготовлення гістологічних зрізів їх дофарбовували на предметних скельцях гематоксилін-еозином, ліонською синькою, або за методом Ван Гізона, що дозволяло отримати більш диференційоване забарвлення різних тканин. Після фіксації препаратів у канадському бальзамі їх вивчають під світловим мікроскопом. Структури вимірюють окуляр-мікрометром і мікрометричною лінійкою. Отримані дані протоколюють. Таким чином в хронологічному порядку виконують морфометрію лобових пазух: вимірюють розміри (передньозадній, поперечний і вертикальний) правої та лівої лобових пазух. Наступні параметри вважають такими, при яких діагностують нормальний розвиток лобових пазух у перинатальному періоді онтогенезу людини і дитячому віці: - У 4-місячних плодів лобові пазухи мають наступні розміри: передньозадній 0,3±0,02 мм, поперечний 0,05±0,02 мм і вертикальний 0,06±0,02 мм. - У 5-місячних плодів лобові пазухи мають наступні розміри: передньозадній 1,1-1,3 мм, поперечний 0,15-0,18 мм, вертикальний 0,13-0,22 мм. - У 6-місячних плодів права лобова пазуха має наступні розміри: передньозадній 2,0-2,2 мм, поперечний 0,18-0,21 мм, вертикальний 0,25-0,3 мм; ліва відповідно: 1,8-2,0 мм; 0,16-0,19 мм; 0,23-0,25 мм. - У 7-8-місячних плодів права лобова пазуха має наступні розміри: передньозадній 5,4-5,9 мм, поперечний 0,8-1,0 мм, вертикальний 2,0-2,5 мм; ліва відповідно: 5,2-5,7 мм; 0,7-0,9 мм; 1,92,4 мм. - У 9-10-місячних плодів права лобова пазуха має наступні розміри: передньозадній 6,5-7,0 мм, поперечний 1,4-1,6 мм, вертикальний 2,8-3,0 мм, ліва відповідно: 6,4-6,9 мм; 1,3-1,5 мм; 2,62,8 мм. - У новонароджених права лобова пазуха має наступні розміри: передньозадній 9,5-12,0 мм, поперечний 3,4-4,6 мм, вертикальний 5,8-7,0 мм, ліва відповідно: 9,4-12,9 мм; 3,341,5 мм; 5,66,8 мм. - У період раннього дитинства (1-3 роки) лобові пазухи мають наступні розміри: передньозадній 13,9-14,5 мм, поперечний 5,7-6,0 мм, вертикальний 7,5-8,0 мм. При відхиленнях від цих значень діагностують патологічний розвиток лобових пазух у перинатальному періоді онтогенезу людини і дитячому віці. Приклади використання корисної моделі. Було продіагностовано 57 плодів різного віку з використанням запропонованої корисної моделі. У 38 з них було діагностовано патологічний розвиток лобових пазух, що підтвердилося за допомогою клінічних досліджень. Отже, спосіб, що заявляється, є достатньо ефективним. Запропонований спосіб дозволяє ефективно проводити діагностику розвитку лобових пазух в пренатальному періоді і дитячому віці онтогенезу людини з використанням морфометрії, та може бути використаним в оториноларингології та комп'ютерній томографії при діагностиці захворювань лобових пазух. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 45 Спосіб діагностики розвитку лобових пазух в пренатальному періоді і дитячому віці онтогенезу людини шляхом дослідження лобових пазух, який відрізняється тим, що в хронологічному порядку виконують морфометрію (вимірюють передньозадній, поперечний і вертикальний розміри) лобових пазух; і при отриманні даних, що відхиляються від норми, діагностують їх патологічний розвиток у перинатальному періоді онтогенезу людини і дитячому віці. 50 Комп’ютерна верстка В. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2