Спосіб дослідження решітчастої кістки у перинатальному періоді онтогенезу людини та дітей грудного віку

Реферат: Спосіб дослідження решітчастої кістки у перинатальному періоді онтогенезу людини та дітей грудного віку шляхом проведення синтопії складових стінок носа. Додатково в хронологічному порядку виконують морфометрію (вимірюють передньозадній, поперечний і вертикальний розміри) решітчастої кістки і суміжних структур у перинатальному періоді онтогенезу людини та дітей грудного віку. UA 118761 U (12) UA 118761 U UA 118761 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до анатомії людини та ембріології, і може бути використана в оториноларингології та комп'ютерній томографії при дослідженні та діагностиці захворювань решітчастої кістки. Відомо, що діагностика і лікування захворювань решітчастого лабіринту є більш складним і важким завданням порівняно із захворюваннями інших приносових пазух. Має місце недостатня обізнаність спеціалістів із сучасними анатомо-фізіологічними та інструментальними методами їхнього дослідження і лікування. Анатомії решітчастого лабіринту присвячено багато досліджень. Одним із заплутаних і спірних питань про будову приносових пазух залишається питання про топографічну анатомію лобово-носового сполучення і суміжних з ним утворень. Розвиток методів ендоскопічної внутрішньоносової хірургії вимагає детального просторового уявлення про тривимірну будову носової порожнини і приносових пазух. Аналогом корисної моделі є спосіб визначення розвитку структур перегородки носа у дітей [Патент РФ № 2177250. Способ определения развития структур перегородки носа у детей / A.M. Талышинский, Р.Ш. Талышинский // № заявки 2000122072/14, 22.08.2000. опубл. 27.12.2001, Бюл. № 36.], в якому проводять розтин і видалення головного мозку, проводять трепанацію основи черепа навколо решітчастої пластинки і тіла клиноподібної кістки, при цьому спочатку трепанують кістку до переду півнячого гребінця на рівні сліпого отвору у фронтальній площині у вигляді прямої лінії, потім ззаду в клиновидно-потиличному синхондрозі мобілізують нижню частину перегородки носа разом з дном порожнини носа, передній край твердого піднебіння звільняють від коміркового відростка, проводять передню риноскопію і трепанують тверде піднебіння з боків перегородки носа в сагітальному напрямку, розсікають м'яке піднебіння, далі витягують перегородку носа разом з верхньою і нижньою стінками порожнини носа і тілом клиноподібної кістки та проводять синтопію складових стінок носа. Недоліком аналога-способу є те, що вилучення кісткових елементів носової перегородки супроводжується порушенням цілісності суміжних утворень. Найближчим аналогом є спосіб дослідження розвитку та становлення топографії бічних стінок носа в плодовому періоді онтогенезу людини [Морфогенез і становлення топографії бічних стінок носа в плодовому періоді онтогенезу людини / К.І. Яковець // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2005. - Т. 4, № 2. - С. 37-40], в якому проводять дослідження розвитку та становлення топографії бічних стінок носа в плодовому періоді онтогенезу людини (6-7місячних, 9-10-місячних плодів) за допомогою синтопії складових стінок носа, причому відмічають, що у плодів людини відбуваються основні формоутворювальні процеси стінок носової порожнини, у плодів 9-10-місячних відбувається зміна синтопії та збільшення морфометричних параметрів складових стінок носа, що засвідчує про незавершеність їх морфогенезу в пренатальному періоді розвитку людини. Недоліком є те, що не проведена хронологічна морфометрія решітчастої кістки та суміжних структур в перинатальному періоді онтогенезу людини та дітей грудного віку. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалити спосіб дослідження розмірів решітчастої кістки у перинатальному періоді онтогенезу людини та дітей грудного віку. Поставлена задача вирішується шляхом того, що додатково до проведення синтопії складових стінок носа в хронологічному порядку виконують морфометрію решітчастої кістки і суміжних структур (вимірюють передньозадній, поперечний і вертикальний розміри). Спільною ознакою корисної моделі та аналога є проведення синтопії складових стінок носа. Відмінними ознаками корисної моделі від аналога є те, що додатково в хронологічному порядку виконують морфометрію (вимірюють передньозадній, поперечний і вертикальний розміри) решітчастої кістки і суміжних структур у перинатальному періоді онтогенезу людини та дітей грудного віку. Теоретичні передумови здійснення способу, що заявляється. Морфологічні дослідження решітчастої кістки у плодів та дітей грудного віку направлені на розкриття механізмів і патогенезу захворювань та пошуку ефективних методів лікування. Вивчення решітчастої кістки має значну практичну цінність, тому що в даній ділянці зустрічаються вади розвитку, які вимагають хірургічної корекції. Поряд із хірургією дорослих і дітей виникла хірургія новонароджених. Впровадження в медичну практику комп'ютерної діагностики і ендоскопічної техніки дозволяє об'єднати в собі вірогідність діагностичних досліджень, фізіологічні бережливі та високоефективні принципи лікування. Спосіб здійснюється наступним чином. Фіксацію голови чи окремих органокомплексів плодів (4-10 місяців), новонароджених та дітей грудного віку (10 днів - один рік) проводять спочатку в 5 % розчині формаліну впродовж 7 днів, потім упродовж 30 днів - у 10 % розчині формаліну. Далі після зовнішнього огляду їх промивають впродовж 1-2 діб у проточній воді та досліджують методами макро-, 1 UA 118761 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 мікропрепарування. Виконують сагітальний розтин голови чи органокомплексу таким чином, щоб зріз проходив біля стінки носової перегородки. Далі проводять синтопію складових стінок носа та в хронологічному порядку виконують морфометрію решітчастої кістки і суміжних структур. Для цього виготовляють серію гістологічних зрізів носової ділянки таким чином: під час препарування замальовують окремі структури, а препарати з анатомічними особливостями після закінчення препарування фотодокументують. Описують структури решітчастої кістки та відкриття приносових пазух. Потім розкривають решітчастий лабіринт і вимірюють його розміри (передньозадній, поперечний і вертикальний), досліджують решітчасті комірки, описують особливості будови решітчастої кістки. Приклади використання корисної моделі. Було проведено дослідження в рамках даної корисної моделі, на основі якого було отримано наступні результати. У плодів четвертого місяця розвитку (81,0-134,0 мм ТКД) дірчаста пластинка решітчастої кістки представлена хрящовою тканиною. Передньозадній її розмір збільшується від 4,9 до 7,8 мм, а поперечний з 1,5 до 2,2 мм. Решітчастий лабіринт також представлений хрящовою тканиною. Його передньозадній розмір збільшується з 4,7 до 6,2 мм, а вертикальний - з 2,5 до 3,2 мм. У плодів п'ятого місяця розвитку (135,0-185,0 мм ТКД) дірчаста пластинка решітчастої кістки, як і раніше має хрящову будову. Її передньозадній розмір сягає 11,5 мм, а поперечний - 2,7 мм. Довжина решітчастого пухиря становить 3,4 мм, а ширина - 1,7 мм. Гачкуватий відросток має довжину 4,4-5,1 мм, а ширину - 1,4 мм, він обмежовує попереду півмісяцевий розтвір, який сягає у довжину 4,3 мм. У плодів шостого місяця розвитку (186,0-230,0 мм ТКД) у хрящовій частині межа між хрящем перегородки і перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки не виявлена. Передньозадній розмір перпендикулярної пластинки решітчастої кістки сягає 13,2 мм, а поперечний - 3,3 мм. Лабіринт решітчастої кістки вже має кісткову основу. Передньозадній його розмір - 6,9-8,4 мм, а вертикальний - 4,4-5,2 мм. Довжина півмісяцевого розтвору сягає 4,3-4,9 мм. Решітчастий пухир має вигляд валика (3,71,4 мм), довжина гачкуватого відростка становить 5,1мм і ширина - 1,9 мм. Вище решітчастого пухиря відкриваються передні і середні решітчасті комірки. Лабіринт решітчастої кістки вже має кісткову основу. У плодів сьомого-восьмого місяців розвитку (231,0-310,0 мм ТКД) будова носової перегородки не відрізняється від плодів попередньої стадії. Лабіринт решітчастої кістки має передньозадній розмір - 11,2-12,4 мм, висота - 5,4-6,2 мм. Довжина півмісяцевого розтвору сягає 7,7 мм. Решітчастий пухир як і раніше має вигляд валика (5,12,2 мм). Довжина гачкуватого відростка не більше 7,2 мм, ширина - 2,4 мм. У плодів описаного віку добре виражені комірки решітчастого лабіринту, але їх кількість невелика - від 3 до 6. Комірки вистелені слизовою оболонкою товщиною 0,24-0,35 мм, мають овальну форму і різні розміри. Найбільша з них - 1,41,12 мм, а найменший - 0,830,55 мм. У плодів дев'ятого-десятого місяців розвитку (311,0-378,0 мм ТКД) у і дірчастій пластинці решітчастої кістки з'являються острівці кісткової тканини, її передньозадній розмір збільшується до 17,2-18,5 мм, поперечний - до 7,5 мм. Решітчастий лабіринт має передньозадній розмір 13,5 мм, вертикальний -6,7 мм. Задні решітчасті комірки відкриваються в задній третині верхнього носового ходу. Довжина півмісяцевого розтвору не перевищує 8,6 мм. Решітчастий пухир має 6,2 мм довжини і 2,3 мм ширини. Довжина гачкуватого відростка рівна 8,1-8,7 мм, ширина - 2,2 мм. Добре виражені решітчасті комірки, кількість їхколивається від 4 до 6. Вони мають овальну форму і різні розміри. Найбільша з них 1,71,5 мм, а найменша 1,00,7 мм. У новонароджених довжина півмісяцевого розтвору не перевищує 8,2±0,7мм. Решітчастий пухир має довжини 4,0±0,13 мм, висоту - 2,4±0,05 мм Довжина гачкуватого відростка дорівнює 5,8±0,1 мм, ширина - 2,0±0,05 мм. Випинання лобової бухти на досліджених препаратах становить 1,8±0,07мм. Добре виражені решітчасті комірки. їх кількість дорівнює 4-8. Вони мають овальну форму та різні розміри. Найбільша з них 2,21,6 мм, а найменша - 1,61,0 мм. Всі комірки вистелені слизовою оболонкою, в якій виявляються кровоносні судини і слизові залози. У новонароджених виявляється варіабельність форми решітчастих комірок: овальна (52 %), куляста (32 %), кулясто-овальна (16 %). На комп'ютерних томограмах їх кількість коливається від 4 до 8. Передні і середні решітчасті комірки відкриваються в ділянці остеомеатального комплексу, а задні - верхнього носового ходу. Всі решітчасті комірки розділені перегородками. Сполучень між передніми, середніми і задніми комірками не виявлено. У 15 % випадків виявлена анатомічна мінливість форми, кількості та розмірів решітчастих комірок. Дослідження становлення і топографоанатомічного взаємовідношення стінок носа із суміжними структурами упродовж грудного віку (10 днів - один рік) Добре виражені решітчасті комірки кількістю - від 4 до 6. Вони мають овальну форму і різні розміри. Найбільша з них 2 UA 118761 U 5 10 15 2,51,8 мм, а найменша -1,20,8 мм. Позаду від решітчастого лабіринту розташована перпендикулярна пластинка піднебінної кістки висотою 7,6±0,14мм та шириною - 4,8±0,05 мм. Задній відділ бічної стінки доповнюється присередньою пластинкою крилоподібного відростка, висота - 7,6±0,05 мм, ширина - 5,6±0,1 мм. Технічний результат. Запропонований спосіб дозволяє ефективно проводити дослідження решітчастої кістки у перинатальному періоді онтогенезу людини та дітей грудного віку з використанням морфометрії, що сприятиме підвищенню ефективності діагностики природжених вад розвитку. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб дослідження решітчастої кістки у перинатальному періоді онтогенезу людини та дітей грудного віку шляхом проведення синтопії складових стінок носа, який відрізняється тим, що додатково в хронологічному порядку виконують морфометрію (вимірюють передньозадній, поперечний і вертикальний розміри) решітчастої кістки і суміжних структур у перинатальному періоді онтогенезу людини та дітей грудного віку. Комп’ютерна верстка М. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3