Спосіб оцінки ефективності лікування ніфедипіном хворих з легеневою гіпертензією на фоні хронічного обструктивного бронхіту

Реферат: Спосіб оцінки ефективності лікування ніфедипіном хворих з легеневою гіпертензією на фоні хронічного обструктивного бронхіту включає порівняння стану хворих до і після лікування. До лікування ніфедипіном у хворого в стані спокою здійснюють забір 5 мл крові з ліктьової вени, визначають рідинні властивості крові шляхом вимірювання в'язкості крові на ротаційному 2 2 віскозиметрі при різних напругах зсуву від 0,020 дин/см до 8,8 дин/см . Далі після лікування ніфедипіном проводять забір 5 мл крові з ліктьової вени і проводять аналогічне дослідження. 2 При цьому якщо в'язкість крові при напрузі зсуву 0,3 дин/см зменшиться на 6,1 % і більше в порівнянні з напругою до лікування. UA 119323 U (12) UA 119323 U UA 119323 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а точніше до кардіології та пульмонології, і може бути використана для об'єктивної оцінки клінічного ефекту ніфедипіну у хворих з легеневою гіпертензією на фоні хронічного обструктивного бронхіту. Відомий спосіб оцінки ефективності лікування хворих з легеневою гіпертензією на фоні хронічного обструктивного бронхіту різними препаратами, в тому числі ніфедипіном, який полягає в порівнянні даних доплер-сигналів кровоплину в легеневій артерії при трикуспідальній регургітації - порівнянні систолічного тиску в легеневій артерії - до і після лікування [1], вибраний якнайближчий аналог. Спосіб оцінки ефективності лікування проводять за допомогою доплер-ехографії наступним чином: визначають максимальну швидкість трикуспідальної регургітації (VмаксТР), далі проводять розрахунок систолічного тиску в легеневій артерії по формулі Бернулі: х 2 Рла сист=4 VмаксТР +Рпп. В залежності від стану наповнення шийних вен оцінюють тиск в правому передсерді (Рпп): Рпп приймається за 5 мм рт.ст. при звичайному наповненні шийних вен, при 10 мм рт.ст при помірному набуханні шийних вен, і понад 15мм рт.ст. при значному наповненні шийних вен. Суть способу - це порівняння систолічного тиску в легеневій артерії до і після лікування ніфедипіном. Але такий спосіб не забезпечує достовірну інформацію дієвості клінічного ефекту застосування препарату ніфедипіну, так як тиск в легеневій артерії може зовсім не змінюватись при наявності позитивного клінічного ефекту (тобто зникнення задишки, ціанозу, болей, кашлю, запаморочення). Задачею корисної моделі є об'єктивізація клінічного ефекту ніфедипіну у хворих з легеневою гіпертензією на фоні хронічного люструктивного бронхіту. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає порівняння стану хворих до і після лікування, згідно з корисною моделлю, до лікування ніфедипіном у хворого у стані спокою здійснюють забір 5 мл крові з ліктьової вени і визначають рідинні властивості крові шляхом вимірювання в'язкості крові на ротаційному віскозиметрі при різних напругах зсуву від 2 2 0,020 дин/см до 8,8 дин/см , далі після лікування ніфедипіном проводять забір 5 мл крові з ліктьової вени і проводять аналогічне дослідження, при цьому якщо в'язкість крові при напрузі 2 зсуву 0,3 дин/см зменшується на 6,1 % і більше в порівнянні з напругою до лікування, то гемореологічний результат та клінічний ефект оцінюють як позитивні. Спосіб, що заявляється, має суттєві переваги над способом-прототипом, а саме в дослідженні встановлено, що позитивний клінічний ефект ніфедипіну по суб'єктивній ознаці завжди поєднується з позитивним гемореологічним результатом лікування, при цьому зниження систолічного тиску в легеневій артерії може і не бути. Спосіб здійснюється слідуючим чином: Приклад 1. У хворого Б. у висхідному стані відмічалось 6 нападів задишки, 5 епізодів болю на добу, вихідний систолічний тиск в легеневій артерії – 61 мм рт.ст., густина крові [η] при 2 напрузі зсуву 0,3 дин/см складала 28,0 спз. Після застосування лікування ніфедипіном напади задишки зникли. Але систолічний тиск в легеневій артерії залишився попереднім - 61 мм рт.ст., тобто він не став відображенням клінічного покращення стану хворого. При цьому густина крові [η] зменшилась до 19,0 спз, тобто відмічалось співпадіння клінічного та гемореологічного результатів лікування. Приклад 2. У хворого М. у висхідному стані відмічалось 6 нападів задишки та болей на добу, систолічний тиск в легеневій артерії складав 63 мм рт.ст., густина крові при напрузі зсуву 0,3 2 дин/см складала 28,1 спз. Після лікування ніфедипіном напади задишки зникли, систолічний тиск в легеневій артерії майже не змінився (62 мм рт.ст.), густина крові при напрузі зсуву 0,3 2 дин/см зменшилась до 20,2 спз. Приклад 3. У хворого В. у висхідному стані відмічалось 8 нападів задишки, поєднаної з болями на добу, систолічний тиск в легеневій артерії - 60 мм рт.ст. Густина крові при напрузі 2 зсуву 0,3 дин/см складала 28,3 спз. Після лікування ніфедипіном напади задишки зменшились до 1, систолічний тиск в легеневій артерії не змінився (60 мм рт.ст.), густина крові зменшилась до 21,4 спз. У вказаних прикладах клінічний ефект підтверджується гемореологічним. Запропонований спосіб достовірно об'єктивізує клінічне покращення стану хворих з легеневою гіпертензією на фоні хронічного обструктивного бронхіту після проведеного лікування ніфедипіном, зменшує кількість ускладнень, так як відпадає необхідність проведення доплер-ехокардіографії, що особливо проблематично у хворих різних вікових категорій, з недостатністю кровообігу, коморбідною патологією. 1 UA 119323 U Корисна модель може бути використана у кардіологічних та пульмонологічних відділеннях лікувальних закладів, кардіологічних центрах тощо. Джерело інформації: 1. YockP.G.et all. Circulation, 1984, vol.70, p.657-669 - Прототип. 5 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 15 Спосіб оцінки ефективності лікування ніфедипіном хворих з легеневою гіпертензією на фоні хронічного обструктивного бронхіту, що включає порівняння стану хворих до і після лікування, який відрізняється тим, що до лікування ніфедипіном у хворого в стані спокою здійснюють забір 5 мл крові з ліктьової вени, визначають рідинні властивості крові шляхом вимірювання 2 в'язкості крові на ротаційному віскозиметрі при різних напругах зсуву від 0,020 дин/см до 8,8 2 дин/см , далі після лікування ніфедипіном проводять забір 5 мл крові з ліктьової вени і 2 проводять аналогічне дослідження, при цьому якщо в'язкість крові при напрузі зсуву 0,3 дин/см зменшиться на 6,1 % і більше в порівнянні з напругою до лікування, то гемореологічний результат та клінічний ефект оцінюють як позитивні. Комп’ютерна верстка М. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2