Спосіб оцінки ефективності лікування барнідипіном хворих з хронічною посттромбоемболічною легеневою гіпертензією

Реферат: Спосіб оцінки ефективності лікування барнідипіном хворих з хронічною посттромбоемболічною легеневою гіпертензією включає порівняння стану хворих до і після лікування. До лікування барнідипіном у хворого в стані спокою здійснюють забір 5 мл крові з ліктьової вени і визначають рідинні властивості крові шляхом вимірювання в'язкості крові на ротаційному віскозиметрі при 2 2 різних напругах зсуву від 0,02 дин/см до 8,8 дин/см . Після лікування проводять аналогічне 2 дослідження. При цьому, якщо в'язкість крові при напрузі зсуву 0,3 дин/см зменшиться на 7,0 % і більше в порівнянні з напругою до лікування, то гемореологічний результат та клінічний ефект оцінюють як позитивні. UA 119324 U (12) UA 119324 U UA 119324 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до кардіології, і може бути використана для об'єктивної оцінки клінічного ефекту барнідипіну у хворих з хронічною посттромбоемболічною легеневою гіпертензією. Відомий спосіб оцінки ефективності лікування хворих з хронічною посттромбоемболічною легеневою гіпертензією різними препаратами, в тому числі барнідипіном, який полягає в порівнянні даних доплер-сигналів кровотоку в легеневій артерії при трикуспідальній регургітації - порівнянні систолічного тиску в легеневій артерії - до і після лікування, вибраний як найближчий аналог [1]. Спосіб оцінки ефективності лікування проводять за допомогою доплер-ехографії наступним чином: визначають максимальну швидкість трикуспідальної регургітації (VмаксТР), далі проводять розрахунок систолічного тиску в легеневій артерії по формулі Бернулі: х 2 Рла сист=4 VмаксТР +Рпп В залежності від стану наповнення - шийних вен оцінюють тиск в правому передсерді (Рпп): Рпп приймається за 5 мм рт.ст. при звичайному наповненні шийних вен, при 10 мм рт.ст. при помірному набуханні шийних вен, і понад 15 мм рт.ст. при значному наповненні шийних вен. Суть способу - це порівняння систолічного тиску в легеневій артерії до і після лікування барнідипіном. Недоліком способу найближчого аналога є те, що він не забезпечує достовірну інформацію дієвості клінічного ефекту застосування препарату барнідипіну, так як тиск в легеневій артерії може зовсім не змінюватись при наявності позитивного клінічного ефекту (тобто зникнення задишки, ціанозу, тахікардії, болю, кашлю, запаморочення). Задача корисної моделі, що заявляється, полягає у об'єктивізації клінічного ефекту барнідипіну у хворих з хронічною посттромбоемболічною легеневою гіпертензією. Поставлена задача вирішується тим, що у способі оцінки ефективності лікування хворих з хронічною посттромболічною легеневою гіпертензією, який включає порівняння стану хворих до і після лікування, згідно з корисною моделлю, до лікування барнідипіном у хворого у стані спокою здійснюють забір 5 мл крові з ліктьової вени і визначають рідинні властивості крові шляхом вимірювання в'язкості крові на ротаційному віскозиметрі при різних напругах зсуву від 2 2 0,02 дин/см до 8,8 дин/см , далі після лікування проводять забір 5 мл крові з ліктьової вени і 2 проводять аналогічне дослідження, при цьому якщо в'язкість крові при напрузі зсуву 0,3 дин/см зменшується на 7,0 % і більше в порівнянні з напругою до лікування, то гемореологічний результат та клінічний ефект оцінюють як позитивні. Запропонований спосіб має суттєві переваги над способом найближчого аналога, а саме в дослідженні встановлено, що позитивний клінічний ефект барнідипіну по суб'єктивній ознаці завжди поєднується з позитивним гемореологічним результатом лікування, при цьому зниження систолічного тиску в легеневій артерії може і не бути. Спосіб здійснюють наступним чином: Приклад 1. У хворого Ф. у висхідному стані відмічалось 6 нападів задишки, 5 епізодів тахікардії на добу, вихідний систолічний тиск в легеневій артерії - 63мм рт.ст., густина крові [η] при напрузі зсуву 0,3 дин/см складала 28,5 спз. Після застосування лікування барнідипіном напади задишки зникли. Але систолічний тиск в легеневій артерії залишився попереднім - 63 мм рт.ст., тобто він не став відображенням клінічного покращення стану хворого. При цьому густина крові [η] зменшилась до 19,7 спз, тобто відмічалось співпадіння клінічного та гемореологічного результатів лікування. Приклад 2. У хворого Р. у висхідному стані відмічалось 5 нападів тахікардії та задишки на добу, систолічний тиск в легеневій артерії складав 65 мм рт.ст., густина крові при напрузі зсуву 2 0,3 дин/см складала 28,2 спз. Після лікування барнідипіном напади задишки та тахікардії зникли, систолічний тиск в легеневій артерії майже не змінився (64 мм рт.ст.), густина крові при 2 напрузі зсуву 0,3 дин/см зменшилась до 20,1 спз. Приклад 3. У хворого В. у висхідному стані відмічалось 7 нападів задишки, поєднаної з тахікардією, на добу, систолічний тиск в легеневій артерії - 66 мм рт.ст. Густина крові при 2 напрузі зсуву 0,3 дин/см складала 28,0 спз. Після лікування барнідипіном напади задишки та тахікардії зменшились до 1, систолічний тиск в легеневій артерії не змінився (66 мм рт.ст.), густина крові зменшилась до 21,5 спз. У вказаних прикладах клінічний ефект підтверджується гемореологічним. Запропонований спосіб достовірно об'єктивізує клінічне покращення стану хворих з хронічною посттромбоемболічною легеневою гіпертензією після проведеного лікування барнідипіном, зменшує кількість ускладнень, так як відпадає необхідність проведення доплерехокардіографії, що особливо проблематично у хворих різних вікових категорій, з тахіаритміями, недостатністю кровообігу, коморбідною патологією. 1 UA 119324 U 5 Корисна модель може бути використана у кардіологічних відділеннях лікувальних закладів, кардіологічних центрах тощо. Джерела інформації: 1. Yock P.G.et all. Non-invasive estimation of right ventricular systolic pressure by Dopier ultrasound in patients with tricuspid regurgitation. - Circulation, 1984. - Vol.70. - Р. 657-669. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 15 Спосіб оцінки ефективності лікування барнідипіном хворих з хронічною посттромбоемболічною легеневою гіпертензією, що включає порівняння стану хворих до і після лікування, який відрізняється тим, що до лікування барнідипіном у хворого в стані спокою здійснюють забір 5 мл крові з ліктьової вени і визначають рідинні властивості крові шляхом вимірювання в'язкості 2 2 крові на ротаційному віскозиметрі при різних напругах зсуву від 0,02 дин/см до 8,8 дин/см , далі після лікування проводять аналогічне дослідження, при цьому якщо в'язкість крові при напрузі 2 зсуву 0,3 дин/см зменшиться на 7,0 % і більше в порівнянні з напругою до лікування, то гемореологічний результат та клінічний ефект оцінюють як позитивні. Комп’ютерна верстка В. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2