Спосіб профілактики і лікування аденоми простати

Винахід відноситься до медицини, зокрема до урології, а саме до того розділу останньої, котрий присвячений лікуванню аденоми простати (аденоми передміхурової залози, АПЗ). Відомий спосіб лікування АПЗ, описаний в Великій медичній енциклопедії (ВMEю - Т.1. - 1974), включає уникнення переохолоджень, особливо ніг, тривалого сидіння, перетримувань сечі, запорів, статевих надмірностей, зловживань алкоголем з повною його забороною в II - IV стадіях, в тому числі пива та бродильних напоїв, застосування, при порушенні уродинаміки, папаверіну в свіча х, можна з амідопірином, а при аденомі, ускладненій хронічним простатитом, - масажу простати, гормонотерапії андрогенами на початковій стадії хвороби і естрогенами після 65 - 70-річного віку (с.263 - 264, 273 - 275). Там же (с.276) і в "Довіднику практичного лікаря". - М.: Баян, 1992. - С.477 відзначається, що "радикальним є лише хірургічне лікування", а значить, описаний спосіб - ні. Хірургічне лікування, яке тепер проводять вилущуванням аденоми при різних варіантах розрізу для доступу або випалюванням розжареною спіраллю з доступом через уретру, хоч і вважається радикальним і в більшості випадків усуває порушення в роботі організму, пов'язані в АПЗ, але інколи дає рецидиви та декілька відсотків летальних виходів, пригнічує фізичний та психічний стан хворого, і тому воно вкрай небажане для старіючого організму. За прототип прийнято спосіб лікування АПЗ, описаний в книзі Возіанова А.Ф. та Пасічникова С.П. "Аденома передміхурової залози". - К.: Здоров'я, 1986, що включає уникнення переохолоджень, прийому гострої їжі, виникнення запорів, сильного фізичного напруження, надмірних статевих збуджень, сидячого образу життя, тривалого постільного режиму та, особливо, спиртних напоїв (с.16), прийом ліків, а саме гормональних препаратів, деяких антибіотиків, екстрактів рослинних речовин та передміхурової залози тварин, крім того, кореня лопуха, ісландського моху, трави водяного перцю, бруньок чорного тополю, квіткової пильці, плодів кінського каштану, укропу та ві всяної соломи" (там же, с.22). Там же робиться висновок, що "численність свідчить про відсутність абсолютно ефективного. Медикаменти не впливають на причину захворювання і в зв'язку з цим забезпечують лише тимчасове покращення" (там же, с.22 - 23) та що, "хоч звичайно захворюванню легше запобігти, ніж лікувати його,... цей принцип не може бути застосованим до АПЗ, тому що безпосередня причина виникнення захворювання поки що невідома" (там же, с.28). Про невеликі можливості описаних консервативно-терапевтичних способів лікування АПЗ свідчать наведені цитати. Ці способи застосовуються на ранніх стадіях хвороби для пригальмовування її розвитку та в випадках, коли хірургічна операція протипоказана за станом здоров'я хворого. І аналог (по енциклопедії), і прототип (по Возіанову та Пасічникову) не являють собою цілісної закінченої системи. Вони сформовані методом проб та помилок, по інтуїції, хоч в більшості з правильно зхопленими тенденціями, але в багатьох випадках, хіба що за вийнятком медикаментозних та процедурних, - без конкретної дозіровки, навіть конкретної формуліровки чинників та заходів, а інколи навіть з переплутуванням наслідку з причиною. Все це майже зводить нанівець цінність та ефективність способів. Конкретним прикладом переплутування є ствердження, що "не слід перетримувати сечу: перерозтягування сечового міхура може призвести до повної гострої затримки сечі" (ВМЕ. - Т.1. - С.273 - 274). Насправді ж, розтягнення міхура є наслідком, а його причиною - часті закупорки каналу, які і без розтягнення міхура, а, наприклад, з вставленим в нього свіщем, можуть перерости в повну закупорку. Видавлюванню сечі при слабкому детрузорі можна було б допомогти мускулами черева або навіть руками, аби канал відкривався. Перерозтягнення міхура може призвести лише до залишкової сечі, коли периферійні частини його дна опустяться нижче витоку, як в чорнильці-невиливайці, тому що розтягненню міхура лише вгору заважають вище розташовані органи, хоч першопричиною всього і в цьому випадку є закупорка каналу. До речі, ефект чорнилки-невиливайки стається і при розростанні простати всередину сечового міхура. Часто, після кожного циклу сну, сечовипускання, коли ще немає залишкової сечі, неодмінно робить сечовий міхур малим та тугим та позбавляє пацієнта достатнього резерву сечонакопичення на випадок різкої закупорки при великій відстані до медичного закладу. Тому така порада небезпечна. Додаткові критичні зауваження до відомих способів лікування містяться в поясненні до другої частини описання, де вони сприймаються як більш аргументовані. Задачею винаходу є створення радикального нехірургічного способу лікування АПЗ, основаного на усуненні причин її розвитку, який би забезпечував з упинку та достатній частковий зворотний розвиток хвороби, хоч би на ранніх її стадіях. Вирішується задача тим, що спосіб, який пропонується, як і відомий спосіб лікування аденоми простати, включає: уникнення переохолоджень тіла; та, згідно з винаходом, звичайний сон здійснюють в позах лише із числа на животі, правому та лівому боках та проміжних; при цьому тривалість лежання в одній позі не перевищує приблизно 1 - 1,5 годин; пози довільно чергують після кожного циклу сну або сон в одній позі протягом декількох циклів переміжають припідніманнями, перевертаннями чи прогулянками. Причинно-наслідковий зв'язок нових ознак винаходу з поставленою задачею буде пояснено після пояснення причин, механізмів утворення та суті хвороби, які були вперше відкриті автором та полягають в наступному. 1) Головною причиною пухлини є не безпосередньо ендокрінні чинники або заливання кров'ю периуретральних залоз, а притиснення уретри з периуретральними залозами простатою, що завжди супроводить ерекцію. Про це свідчать такі ж, як і при хворобі, порушення уродинаміки при еригованному членові без хвороби та факти, що хвороба вперше проявляється, як правило, після сну (ВМЕ. - Т.1. - С.263), якщо звернути увагу на те, що саме ві сні спостерігається спонтанна, досить сильна та тривала ерекція, яка також підсилюється після невеликої дози спиртного, а також факти, що "в ранній стадії захворювання можна спостерігати підвищені статеві збудження" (ВМЕ. - Т.1. - С.266), що хворі аденомою простати відносяться до категорії людей з підвищеним лібідо та потенцією" (та ж книга Дунаєвського, с.56) та, що кастрати та ранні євнухи ніколи не хворіють АПЗ (там же, с.54). Те, що все починається з простати, підтверджується і за результатами гістологічних досліджень на 75 простатах, проведених професором Н.С. Путерманом, котрий заперечував, що аденома простати виникає з периуретральних залоз, та виказував думку, що вона виникає із-за ослаблення в старості мускульного апарату, що супроводжується застоєм в альвеолах простати сгущеного секрету, в результаті якого відбувається розширення альвеол, тобто розвивається процес, аналогічний атонії простати. Путерман доводив це тим, що і I та II стадіях хвороби під впливом масажу простата значно зменшується та наступає тимчасове покращення, що обумовлене зменшенням кількості секрету в альвеолах. Таким чином він доходив висновку, що аденома простати виникає при атонії її мускулів. Але він не заперечував і гіперплазії, тобто розростань залозник клітин, хоч заперечував новоутворення (там же, с.22 - 23). Також "гістологічні дослідження Кауша (Kausch) показали, що видимі в препараті вузли утворюються з нормальної простати та нічим від неї не відрізняються" (там же, с.41). Думка, що при ослабленні тонусу мускульних тканин, що дифузно пронизують передміхурову залозу, остання збільшується в об'ємі за рахунок застою секрету в залозках та стає дряблою, констатована і в Великій медичній енциклопедії (т.21, с.23). Але Путерман зупинився на півдорозі та був повергнутий професором Дунаєвським, який писав: "Гіпертрофії чи гіперплазії нема, а є новоутворення типу аденоми, але причиною виникнення є ендокрінні чинники" (там же, с.48), хоч і сам багаторазово помилявся. Так було дещо занадто абсолютизовано висновок досліджень Тандлера, Цукертандля та ін., що вихідним пунктом пухлини, що розвивається, є не простата, а периуретральні залози (там же, с.41), тоді як з цього, безперечно, правила можуть бути і вийнятки, та не лише описані Путерманом та Каушем, а й самим Дунаєвським, який писав, що "з'єднувальна та мускульна форми спостерігаються" (там же, с.14 15). Крім того, пухлина на периуретральних залозах ще не значить, що з неї все й починається, а вона може бути наслідком, і навіть непрямим, інших проявлень, наприклад, описаних Путерманом. Неправильним є і доказ Дунаєвського, що "не може бути потрійного проявлення в однім органі та процесі одразу: атонії, гіперплазії та новоутворення" (там же, с.23), тому що і з цього правила можуть бути вийнятки, коли проявлення взаємопов'язані та взаємообумовлені, а в даному випадку так і є, тим більше, що і проявлення тут мають місце в основному не ті, що він назвав, але все по порядку. 2) Притиснення дається взнаки при перевищенні часу його дії зверх критичного та проявляється в відмиранні тканин, як правило периуретральних залоз, котрі виявляються більш чутливими, але інколи і мускульних, подібно тому, як трапляється відмирання частин тіла при накладанні тугої давлячої кровозупиняючої пов'язки, у випадку поранення, на час, перевищуючий критичний (години дві, а на холоді години півтори). Про це свідчать болісне відчуття у молодих при сильному збудженні, яке триває без розрядки години дві, та у старих при захворюванні, а також виділення, за даними М. Ен фіджиєва, аденомою простати інкреторної речовини "парапростатин", що має токсичну дію (там же, с.12), яку в такому процесі можна вважати умісною. 3) Відмерлі тканини відновлюються організмом з відхиленнями та при багаторазовому циклічному повторенні утворюються напливи чи нарости, які є результатом багаторазового саморемонту організму у відповідь на все нові і нові порції відмираючих тканин. Таким чином, це є не зовсім гіперплазія чи розростання і, тим більше, - не новоутворення чи аденома, а являє собою, так би мовити, латки на старому або, як кажуть, латку на латці. Звичайно, вдалу назву ще треба підібрати. 4) Таким чином, хвороба, що розглядається, є двуликою - спочатку стиснення уретри здійснюється мускулами простати, що зазнала атонії, а потім так званою пухлиною, утвореною, як правило, на периуретральних залозах, що розтягу простату, перетворюючи її в капсулу. 5) Атонія простати проявляється не стільки в зменшенні мускульної сили, скільки в зменшенні її еластичності, зокрема у втраті здатності до швидкого розслаблення. 6) Сповільнене розслаблення простати, як правило, дає про себе знати після циклу сну, проведеного на спині зі збудженими статевими органами та стиснутою уретрою, з гіпериуретральними залозами, коли сумарна тривалість стиснення сягає критичної величини. Сидяча поза набагато рідше, але теж може сприяти виникненню АПЗ, тільки пояснюється це не приливом крові, як в згадуваній книзі Возіанова та Пасічникова (с.11), а зупинкою кровообігу притисненням на час, перевищуючий критичний, особливо при переохолодженні. Перші ж крупинки аденоми закладаються ще в молодості при сильному збудженні, триваючому години дві без розрядки, що сигналізується болісним відчуттям. Свої уявлення про суть, причини та механізми утворення аденоми простати, викладені вище, автор вважає новими тому, що при вивченні численної літератури з даного питання він не знайшов джерел, що давали б можливість вважати їх відомими, тобто ганячими їх новизну. Виходячи з цих уявлень, стає зрозумілою дієвість відомих та запропонованих автором заходів по лікуванню АПЗ. Так, звертає на себе увагу той факт, що хвороба розвивається за умов атонії мускулів простати, коли інші статеві органи активно діють. Масову слабкість саме мускульної частини органу не можна пояснити екологією, коли і культуристи не перевелись, і народ в масі своїй - не дістрофіки. Причиною цього є недостатня тренованість, тому що, як кажуть, "в Радянському Союзі сексу не було", а простата напружується лише при збудженні статевих органів, особливо при щирих, нестереотипних любовних іграх. Дуже рідкі випадки АПЗ у народів Китаю, Японії, негрів пояснюються, схоже, іншими традиціями в цій сфері. Все це свідчить про те, що основною причиною аденоми простати є обмеження традиціями та збіднення сексуального життя до мінімального, формального рівня впродовж десятиріч. Значне поширення хвороби в останній час пояснюється не лише збільшенням тривалості життя, як в брошурі Глухова Ю.Д. "Профілактика захворювань передміхурової залози", ("Знання", Народний університет здоров'я, 1984, №5, с.8), а й вище названою причиною, тим більше, що і раніше значна кількість людей, яким удавалось уникнути передчасної смерті від хвороб, доживала до такого ж віку, як і тепер. Очевидно, цією ж причиною пояснюється і велика поширеність АПЗ серед службовців сидячих професій, як більш слухняних традиціям, а також велика розбіжність віку, в якому ця хвороба починається. Здається, остання загрожує і японцям, тому що за роки економічного чуда їх традиції в цій сфері значно змінюються. Звичайно, за умов розширення міжнародних зв'язків нема альтернативи тенденції зменшення суспільних статевих контактів, але високоякісний секс повинен пропагуватись в межах кожної сім'ї, крім всього, ще й тому, що є прекрасним природним засобом відвертання аденоми простати, та, мабуть, навіть побічних статевих зв'язків. Треба тільки подолати негативне ставлення, що формується однобокістю традицій, закутість, закомплексованість. Цей захід є не лише профілактичним, що рятує цілі народи від АПЗ, а й може бути використаний як додатковий при лікуванні початкових форм цієї хвороби. Якщо ж утримати простату в спортивній формі, запобігаючій захворюванню, не вдалось, то для багатьох ще не пізно зупинити хворобу на другому рубежі, користуючись цим винаходом, а саме вжити заходів по запобіганню тривалої ерекції ві сні, коли чоловік не зовсім себе контролює, а простата вже не в змозі успішно розділити тривалого напруження. Рекомендації "уникати статевих зловживань" чи "надмірних статевих збуджень", схоже, незрозумілі і для їх авторів, нічого не вирішують. Якщо мається на увазі статевий акт, то він може бути корисним суттєвим зменшенням шансів еротичних марень ві сні, а якщо цей акт проведений високоякісно, то ще і тренуванням простати, що підтримує її спортивну форму, поки вона не розтягнута пухлиною. Інша справа, треба чітко слідкувати за тим, щоб тривалість статевого акту, а якщо він був після любовних ігор або сну зі збудженими статевими органами, то в сумі з ними, не перевищувала години півтори, а на холоді години, тому що відповідно години через двіпівтори наступають відмирання тканин. У здорового чоловіка ця умова виконується ві сні з допомогою підсвідомої звички перевертатись після кожного циклу сну, який триває якраз години півтори-одну. З початком АПЗ, коли треба залишати додатковий час на сповільнене розслаблення простати, уникнути подальшого відмирання тканин можна лише з допомогою додаткових заходів. Одним із таких заходів є виключення сну на спині, тому що саме в цій позі, можливо через затікання спинного мозку кров'ю, виникають сонні марення та сильні тривалі слабо контрольовані статеві збудження, що задіюють механізм виникнення АПЗ за умов слабкості простати. Поза на животі з придавленням до постелі члена в направленому в сторону ніг положенні повністю виключає статеві збудження та досить швидко погашує ті, що вже виникли в попередній позі, а тому є самою надійною. Для необхідної заміни поз застосовуються пози на боках, які є нейтральними в цьому відношенні, хоч інколи, наприклад після вживання невеликої дози спиртного або еротичного розважання без розрядки, можуть і в ци х позах виникати збудження, тому згаданих чинників треба уникати або, принаймі, вживати додаткових заходів, із числа описаних в заявці. Цей захід може стати профілактичним, якщо починати його до перших проявів хвороби, але це не раціонально, тому що при сні на спині, водночас, деякою мірою тренується простата, а помилка в передбаченні початку захворювання на АПЗ може бути великою. Тому краще вдаватись до нього з початком хвороби, враховуючи те, що вона, як правило, розвивається повільно та вимушено. Після вилікування хвороби цей захід слід продовжувати як профілактичний від послідуючих рецидивів аж до закінчення періоду статевих зб уджень, переводячи його в звичку, діючу ві сні. Рецидиви, що можуть статися до вироблення стійкої звички, можна вилікувати цим же способом, тільки зарання невідомо скільки разів, і вони ж прискорюють закріплення звички. Все, що описано в цьому абзаці, є радикальним, високонадійним та успішно пройшло практичну перевірку, що описано в кінці заявки. Іншими заходами, основаними на тому ж принципі запобігання ерекції, можуть бути. гіпнотичне навіяння не збуджуватись підчас вимушеного сну на спині, наприклад після перенесеної операції, або, ще більш доступне, здійснення сну в завужених плавках. Вживання невеликих доз спиртного, викликаючі статеві збудження, провокують АПЗ, тому їх слід уникати, але це забезпечує лише сповільнення розвитку хвороби, тому що зб удження рано чи пізно виникають і без того, якщо не вживати більш надійних заходів. На початковій стадії АПЗ або до її початку може бути достатнім негайного, але обережного, протягом декількох хвилин, перевертання на живіт після проведеного циклу сну на спині, або навіть на боці, зі збудженими статевими органами, тому що це сприяє прискоренню розслаблення простати. Переохолодження ж, навпаки, сповільнюють розслаблення із-за зменшення еластичності, тому їх треба уникати. Не слід тільки сприймати це однобоко, як необхідність кутатись, тому що організм з часом звикає до цього і, будучи запрограмованим забезпечувати температуру тіла біля 36 - 37°C, менше виділяє власного тепла і, при попаданні на холод, - ще швидше простуджується. Тому утеплення треба поєднувати з загартуванням. Очевидно, від переохолодження, особливо при вимушеній ночівлі є дорозі, при одній сидячій позі, страждають шофери, а не від тряски. Ряд додаткових заходів основано на скороченні тривалості циклу сну, вивільнюючому більше часу на розслаблення простати. З відомих до них відноситься жорстка постіль, котра, крім того, влітку може запобігати перегріванню серця, що особливо важливо при сні на животі. В холодній обстановці аналогічного результату можна досягти іншими заходами, наприклад, сном в одній постелі з жінкою чи онуком або застосуванням годинника з боєм, лунаючим через потрібний час, з виробленням звички перевертатись в ті моменти. Перевтома ж, навпаки, небезпечна можливим збільшенням тривалості циклів сну. Жорсткий стілець діє аналогічно жорсткій постелі, тільки на яву того ж результату можна досягти і так або, наприклад, з допомогою дзвінків на перерву. Гостра їжа, безсумнівно, усугубляє стан здоров'я хворого при заблокованості роботи нирок, хоч до першопричин вона навряд чи відноситься. Аналогічною дією, мабуть, характеризуються запори. Таким чином, виходячи з нових уявлень автора про причини, механізми виникнення та суть хвороби, повністю доведено причино-наслідковий зв'язок ознак винаходу з поставленою задачею, з'ясовано механізм дії різних чинників, крім того, розв'язано абсолютно всі питання, які залишались тупиковими з позицій попередніх теорій. Принцип дії способу оснований на усуненні причин та обставин, що з упиняє дальший розвиток хвороби, тому він є радикальним, без протипоказань та ризику для життя та здоров'я, а надійність залежить від надійності усунення причин, а значить є великою. Але дієвість способу обмежується першими стадіями хвороби, поки пухлина ще не перетискує уретру самостійно, а лише під дією мускулів простати, тому що наслідок хвороби, - пухлина, - безпосередньо не усувається, хоч частково може зменшуватись за рахунок стукання отічності та деякої деградації пухлини, як непрацюючого утворення, та, крім того, прохідність уретри може частково відновлюватись за рахунок зтоншення її стінок. Суть винаходу пояснюється прикладом з практичного досвіду автора, хоч і дуже незначного, який показав, що пропонуємий спосіб буває ефективним навіть при досить запізнілому початку його застосування. Так, першим пацієнтом лікування II - ї стадії хвороби та профілактики її послідуючих рецидивів з допомогою описаного тут способу в 1983 році став батько автора цього винаходу в віці 72 - х років (саме для батька автор і почав пошуки засобів лікування аденоми простати). Хвороба в даному випадку зайшла настільки, що хворий був змушений звертатись в медичний заклад (лікарню села Гупалівки Магдалинівського р-ну Дніпропетровської обл.), котрий давав йому допомогу катетеризацією. Вже була призначена операція по хірургічному видаленню аденоми, коли автор у загальних рисах закінчив формування своїх нових уявлень про природу аденоми простати та визначив напрямки пошуків засобів для нехірургічного усунення її впливу на організм. І хоч в той час він ще не знайшов вичерпних пояснень для застосування нового способу, але тяжкий стан батька та очевидна відсутність яких-небудь негативних наслідків спонукали почати лікування по цьому способу. Йому було рекомендовано виключити сон на спині, тоді він став обмежуватися лише останніми трьома позами. Спиртного ж він не вживав, навіть багато років до того. Результати виявились обнадійливими. Необхідність в медичній допомозі (катетеризацією) відпала через декілька днів. Сечовипускання спочатку було тр уднуватим, та покращувалось з кожним днем і невдовзі зовсім нормалізувалось. Через декілька років із трьох дозволених поз сну він став обмежуватись лише двома - на боках. Останні декілька років він допускає сон на спині, очевидно, свідчить про те, що простата вже не стискує уретр у настільки, щоб зупинити кровообіг, хоч ерекція ві сні на спині виникає, але менш сильна, і умовно період статевих збуджень можна вважати закінченим. Зараз пацієнту йде 84 - й рік, та проблем з сечовипусканням у нього більше не було. Наступними пацієнтами, котрі стали лікуватися по запропонованому способу, стали декілька співробітників автора. Результати при незапущеному стані проявились швидко. В цілому проблему, як таку, можна вважати вирішеною. Запропонований спосіб лікування аденоми простати є радикальним та високонадійним, безболісним та безризикованим. Він просто відводить хворобу шляхом усунення причин та обставин її розвитку. Тільки користуватися ним треба вчасно, не запускаючи захворювання, хоч і не слід перебільшувати небезпечності її перших проявів. Цей спосіб придатний також для профілактики аденоми простати та, ясна річ, водночас служить для профілактики раку простати, котрий являється наслідком аденоми.