Застосування глибоководних донних голоценових відкладень чорного моря як лікувального засобу зовнішнього застосування у пелоїдотерапії

Корисна модель відноситься до бальнеології, а конкретно - до використання природних матеріалів у якості лікувальних засобів. Серед лікувальних засобів природного походження особливу гр упу складають лікувальні грязі - так звані пелоїди, а галузь медицини, що практикує їх використання для лікування різних захворювань, називають пелоїдотерапією. Лікувальні грязі (пелоїди) - це сучасні або геологічно молоді природні утворення, що складаються із води, мінеральних і, як правило, органічних речовин, мають тонкодисперсну структур у, однорідні, і у більшості випадків, мазеподібні за консистенцією, завдяки чому вони можуть застосовуватися (в нагрітому стані) в лікувальних цілях у вигляді ванн та місцевих аплікацій. [М.В. Лобода, К.Д. Бабов и др., Лечебные грязи (пелоиды) Украины, Изд. «Куприянова», Киев, 2006г., стр.11]. Грязелікування - це один із найдавніших лікувальних методів, який успішно використовується для терапії захворювань самої різної етиології. Зазвичай лікувальну грязь застосовують у вигляді аплікацій: підігріту грязь накладають шаром на тіло хворого (здебільш прикладають до хворого місця) і залишають на визначений час. При цьому ткані глибоко прогріваються, покращується кровообіг, розсмоктуються запалення, загоюються рани, хронічні виразки та ерозії. Відомі лікувальні грязі, що використовуються в теперішній час, за генезисом і складом можна розділити на чотири типи: торф’яні, сапропелеві, мулові мінеральні (сульфідні) та сопочні. [Методические указания по применению критериев расчета запасов месторождений и оценки прогнозных ресурсов лечебных грязей. Минздрав СССР, М., 1988г.] Найбільш ефективними є сульфідні мулові грязі - це переважно відкладення солоних водойм (солоні озера та морські лимани), що містять менше 10% органічних речовин і збагачені різноманітними водорозчинними солями та суль фідами. Окрім того, сульфідні грязі містять у собі корисні живі мікроорганізми та у порівнянні з іншими типами лікувальних грязей мають більш цілющу силу: проявляють бактерицидні властивості, стимулюють і підвищують опірні сили організму. Лікувальні грязі як природні засоби лікування стосовно їх складу, фізико-хімічним і санітарно-бактеріологічним показникам повинні відповідати встановленим критеріям, проявляти біологічну активність і при цьому мають бути безпечними для організму людини. Дослідження складу, структури, фізико-хімічних показників та мікробоценозу природного матеріалу в порівнянні з встановленнями критеріями є дуже важливим етапом в обгрунтуванні придатності його до використання у сучасній пелоідотерапії, однак встановлення його безпеки, біологічної активності та ефективності застосування як лікарського засобу, можливе лише на основі експериментів, що проводяться на живих організмах. Пелоїди, які застосовуються у сучасній санітарній практиці, - це у більшості випадків природні поверхневі утворення, що залягають на невеликій глибині, і їх добування та використання не пов'язані з великими витратами і технічними труднощами. Однак природні ресурси лікувальних грязей неглибокого залягання поступово виснажуються, а в деяких родовищах вже практично вичерпані. Крім того, такі пелоїди є чутливими до різних змін у навколишньому середовищі і можуть зазнавати екологічного забруднення важкими металами, ядохімікатами, нафтопродуктами та інш. Завданням корисної моделі є розширення асортименту лікувальних засобів пелоїдотерапії при забезпеченні їх екологічної чистоти та безпеки. Для вирішення поставленої задачі нами вперше запропоновано використовувати в пелоідотерапії в якості лікувального засобу для зовнішнього застосування глибоководні донні голоценові відкладення Чорного моря. Такі відкладення видобувають на глибині 600-2000м у зонах накопичення осадів, формування яких датується віком 712 тисяч років. Донні осади глибоководної западини Чорного моря в основному представлені тонкозернистими пелітоморфними мулами (розмір частинок