Підгортальник двоколісний ручний

Винахід відноситься до галузі сільськогосподарської техніки, а саме, до пристроїв для вирощування просапних, наприклад, картоплі, спаржі та інших. Відомі підгортальники, робочі органи яких виконані у вигляді клина, які переміщає по полю оператор тягнучі подовжений несучий елемент з телескопічними трубчастими частинами [1]. Недоліком таких підгортальників з клиноподібними робочими органами є великі затрати енергії на виконання технологічного процесу підгортання, а також неможливість їх застосування при перемінній ширині міжрядь, так як одночасно підгортають грунт не на один, а на різні гребені: лівий і правий. Використовують також підгортальники у яких робочі органи виконані у вигляді дисків [2], що дозволяє на 30 - 40% зменшити витрати енергії. Проте їх неможливо використати при перемінній ширині міжрядь. Відомо також двоколісний ручний підгортальник - прототип, який відрізняється тим, що на окремих держаках, які переміщуються на рамі упоперек напрямку руху, встановлені робочі органи, які виготовлені із двох плоскорізальних лап, і опорні колеса, а за ними на гвинтових механізмах з важелями закріплені диски, що утримуються спеціальними дисками від небажаного переміщення, та на рамі закріплено штангу для переміщення підгортальника штовханням [3]. Названий підгортальник дозволяє нагортати грунт на гребені з двох сторін одночасно і тому може застосовуватись при вирощуванні просапних культур з різним міжряддям. Недоліком прототипу є те, що при транспортних (неробочих) переїздах необхідно гвинтовими механізмами підіймати робочі органи, а при збільшенні опору грунтів (після засухи, злив) та зміні виду обробки (наприклад, перше підгортання картоплі), необхідно зменшувати глибину обробки та підгортати гребені за декілька проходів. Все це збільшує енерговитрати як на переналагодження підгортальника, так і на переміщення його по полю. В основу винаходу поставлене завдання зменшення енерговитрат за рахунок зниження затрат праці на формування гребенів та переналагоджування підгортальника в транспортне положення та робоче. Зниження затрат праці на формування гребенів здійснюється завдяки установці і фіксації оптимального кута установки дисків (кута атаки), та спереду закріпленій гнучкій тягі (для підключення до виконання робіт ще одного робітника), що дозволяє підгортати за один прохід гребені на полях з різними опорами грунтів. А при переналагоджуванні підгортальника із робочого положення в транспортне і навпаки, зниження затрат праці досягається завдяки обертанню підгортальника навколо осі рами. Поставлене завдання досягається тим, що підгортальник двоколісний ручний, який містить поперечну трубчасту раму, установлену на колесах, із стояками, що переміщуються на рамі з можливістю фіксації, диски, які закріплені на осях, штангу, кріплення осі дисків на стояках виконано у вигляді кінематичної пари, рама має сектори з отворами до яких прикріплені штанга і тяги, при цьому тяга виконана гнучкою, до стояків в передній частині прилаштовані кронштейни з продовжувачами і можливістю обертання навколо осі рами, продовжувачі прилаштовані до стояків під кутом, який близький до прямого і установлюється в межах від 70 до 110 градусів, а кут атаки дисків регулюється в межах від 0 до 35 градусів, забезпечує зменшення енерговитрат завдяки зниженню затрат праці на формування гребенів та на переналагодження підгортальника із транспортного положення в робоче і навпаки. Таким чином, існує причинно-слідчий зв'язок між сукупністю суттєвих ознак заявленого винаходу і досягнутим технічним результатом. Технічне рішення не є доповненням до відомих підгортальників і має винахідницький рівень. Промислове застосування запропонованого підгортальника очевидне при аналізі опису винаходу. На фіг.1 показано підгортальник, вид збоку; на фіг.2 - те ж, вид зверху; на фіг.3 - вузол I на фіг.1; на фіг.4 - розріз А - А на фіг.3; на фіг.5 - підгортальник в транспортному положенні. Підгортальник включає поперечну трубчасту раму 1 із закріпленими на ній лівим стояком 2 і правим стояком 3, які можуть переміщатися по рамі 1 з фіксацією в заданому положенні в отворах 4 рами 1 фіксаторами 5. Рама 1 має сектор 6 з отворами 7, в яких болтами закріплено штангу 8, і скобу 9, до якої прикріплено гнучку тягу 10 з кільцем 11. Лівий стояк 2 і правий стояк 3 у верхній частині мають втулки 12, в середній - кронштейни 13, а в нижній - фланці 14 і гвинти 15. Кронштейни 13 мають отвори 16, до яких болтами прикріплені ліві продовжувачі 17 і праві продовжувачі 18. На осях 19, закріплених в нижніх отворах продовжувачів 17 і 18, установлені опорні колеса 20. На гвинту 15 до фланця 14 гайкою 21 і болтом з гайкою 22 прикріплено кронштейн осі диска 23. На осі 24, підшипнику 25 установлено корпус 26, до якого прикріплено гвинтами 27 диск 28. Вісь 24 закріплено на кронштейні осі диска 23 гайкою 28. Нижній фланець 14 і кронштейн осі диска 23 мають пази 29, які дають змогу регулювати кут атаки дисків підгортальника від 0 до 35 градусів, змінюючи положення кронштейна осі диска 23 відносно фланця 14 стояків 2 і 3. Кут атаки дисків дорівнює 2a. Продовжувачі 17 і 18 прилаштовані до стояків 2 і 3 під кутом, який близький до прямого і установлюється в межах 70 - 110 градусів в залежності від виду обробки і висоти попередньо нарізаних гребенів. Працює підгортальник слідуючим чином. Оператор перекочує підгортальник на опорних колесах 20 і розміщує його так, щоб рослини 30, які підгортають, знаходилися посередині між колесами (фіг.2). Переміщуючи підгортальник штовханням, оператор дисками 28 нагортає гребень 31. При збільшенні опору грунту, наприклад, після засухи, злив, додатково ще один робітник тягне підгортальник за кільце 11 гнучкої тяги 10, яку закріплюють за скобу 9. Для переведения в транспортне положения, оператор 32 обертає підгортальник навколо осі рами 1 так, щоб диски 28 були зверху (фіг.5) і перекочує підгортальник, штовхаючи або тягнучи на необхідну відстань. Таким чином, підгортальник двоколісний ручний, який містить поперечну трубчасту раму, установлену на колесах, із стояками, що переміщуються на рамі з можливістю фіксації, диски, які закріплені на осях, штангу, кріплення осі дисків на стояках виконано у вигляді кінематичної пари, рама має сектор з отворами, до яких прикріплена штанга, і скобу, до якої закріплена тяга, при цьому тяга виконана гнучкою, до стояків в передній частині прилаштовані кронштейни з продовжувачами і можливістю обертання навколо осі рами, продовжувачі прилаштовані до стояків під кутом, який близький до прямого і установлюється в межах від 70 до 110 градусів, а кут атаки дисків регулюється в межах від 0 до 35 градусів, забезпечує зниження енерговитрат завдяки зниженню затрат праці на формування гребенів та на переналагоджування із транспортного положення підгортальника в робоче і навпаки.