Спосіб оцінки функціонального стану серцево-судинної системи

Спосіб оцінки функціонального стану серцевосудинної системи, що включає графічну реєстрацію оцінних параметрів із затримкою дихання, об 28831 Причинно-наслідковий зв'язок сукупності розпізнавальних ознак із вищевказаний технічним результатів полягає в отакому. Реєстрація часу відновлення частоти серцевих скорочень (Т2) до початкового рівня під час проведення проби як одного з параметрів ССС, в тому числі і після відновлення дихальних рухів легенями, суттєво впливає на об'єктивність математичної моделі оцінного критерію. Проба ураховує вплив як нервово-вегетативних, так і рефлекторних механізмів на синусовий ритм серця, переважно, через симпатичний і парасимпатичний відділи вегетативної нервової системи. Визначення коефіцієнта серцевих скорочень (Кс) під час проведення проби як інтегративного показника функціонального стану ССС, дозволяє зсунути шуканий показник, а саме: коефіцієнт адаптації (Ка) в область найбільш вірогідних даних. Крім того, коефіцієнт серцевих скорочень (Кс), як аргумент математичної моделі, відображає еквівалент дозованого фізичного навантаження на ССС у вигляді часу гіпервентиляціі, яка провокує зміни стану легеневого кровообігу вбік його збільшення і, рефлекторно, збільшення частоти серцевих скорочень. Наприкінці, математична модель коефіцієнта адаптації (Ка) змінена пропорційно коефіцієнту серцевих скорочень (Кс) і збільшенню часу затримки дихання на видиху до часу відновлення частоти серцевих скорочень до початкового рівня (Т=Т 1-Т2), що інформує про об'єктивізацію параметрів математичної моделі, а отже, і про підвищення точності оцінного критерію. Таким чином, запропоновані відзнаки є суттєвими, бо мають причинно-наслідковий зв'язок з технічним результатом. До додаткових переваг запропонованого винаходу над прототипом відноситься скорочення часу обстеження пацієнтів, відсутність необхідності попередньої підготовки і тренування пацієнтів перед проведенням проби, можливість визначення рівнів адаптаційних резервів ССС як у здорових, так і у хворих пацієнтів. Проведений аналіз рівня функціональної діагностики не дозволив визначити об'єкти, які характеризуються ознаками, тотожними усім суттєвим ознакам запропонованого винаходу. Визначення прототипу [2], як найбільш близького за сукупністю суттєвих ознак об'єкта аналогічного функціонального призначення, дозволило визначити сукупність суттєвих відмітних ознак по відношенню до технічного результату, викладених у формулі винаходу. Отже, запропонований винахід відповідає умові "новизна". Разом з цим, запропоноване рішення задачі не передбачає додаток відомого засобу якою-небудь відомою частиною, приєднаною до нього за відомими правилами, для досягнення технічного результату, у відношенні до якого встановлено вплив саме таких додатків. Відсутня заміна однієї частини відомого засоби на іншу відому частина для досягнення технічного результату, у відношенні якого передбачено вплив саме такої заміни. Не констатується виключення якоїсь частини засобу з виключенням обумовленої його функції і досягненням при цьому очевидного результату. Не передбачено збільшення кількості однотипних елементів дії для посилення технічного результату, створення засобу, який би складався з відомих частин, зв'язаного за відомими правилами, досягнення технічного результату, обумовленого властивостями засобів, які використовуються. Таким чином, запропоноване рішення задачі задовольняє критерію винаходу "винахідницький рівень". Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу з отриманням вищеназваного технічного результату, полягають у нижчеподаному. Визначення функціонального стану ССС і графічних оцінних параметрів проводилося за допомогою прибора 6-NЕК 401 (виробництво DD). За суб'єктивними і анамнестичними ознаками було визначено дві групи пацієнтів, переважно 5-16річного віку. В першу гр уп у було віднесено 88 пацієнтів з хронічними і рецидивуючими захворюваннями органів дихання. В другу - 198 клінічно здорових дітей. Для оцінки функціонального стани ССС проводили пробу із затримкою дихання. Під час запису графічних оцінних параметрів виконувалася фіксація часу максимальної довільної затримки дихання на видиху (Т1), яку пацієнт виконував після двадцятисекундної гіпервентиляціі, а також часу відновлення частоти серцевих скорочень до початкового рівня після спонтанного вдиху (Т2). Не обриваючи запис графічної інформації, додатково реєструвалися показники стану ССС, які використовувалися вматематичному перетворенні для визначення коефіцієнта серцевих скорочень (Кс). Для оцінки функціонального стану ССС за допомогою запропонованої математичної моделі: Ка=Кс[Т1-T2):T2], де: Кс - коефіцієнт серцевих скорочень; Т1 - час затримки дихання на видиху; Т2 - час відновлення частоти серцевих скорочень до початкового рівня, визначався коефіцієнт адаптації (Ка). За значеннями коефіцієнта Ка проводили діагностичні висновки, багаточисленні експериментальні спостереження дозволили визначити чисельні співвідношення коефіцієнта Ка таким даним: - задовільні адаптаційні резерви ССС при Ка>1; - напруження адаптаційних резервів при 0,7<