Спосіб лікування хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки із супутнім синдромом подразненого кишечнику

1. Спосіб лікування пептичної виразки дванадцятипалої кишки у хворих із супутнім синдромом подразненого кишечнику, що включає введення антибактеріальних препаратів, який відрізняється тим, що додатково вводять імуноактивний препарат імунофан. 2. Спосіб за п.1, який відрізняється тим, що імунофан вводять 0,05% розчин по 1,0 мл (50 мг) внутрішньом’язово 1 раз на добу, протягом 5-7 діб поспіль, в залежності від досягнутого ефекту. (19) (21) u200801127 (22) 30.01.2008 (46) 10.06.2008, Бюл.№ 11, 2008 р. (72) ІВАНОВА ЛАРИСА МИКОЛАЇВН А, U A, ЛОСКУТОВА ІРИН А ВОЛОДИ МИРІВНА, UA, ЛІП АТНІКОВА ГАНН А СЕРГІЇВНА, U A (73) ІВАНОВА ЛАРИСА МИКОЛАЇВН А, U A, ЛОСКУТОВА ІРИН А ВОЛОДИ МИРІВНА, UA, ЛІП АТНІКОВА ГАНН А СЕРГІЇВНА, U A 3 33027 тєво зменшується ризик виникнення рецидивів у хворих на ПВ ДПК із супутнім синдромом подразненого кишечнику, причому імунофан володіє регуляторною дією не тільки на показники клітинної ланки імунітету на продукцію цитокінів (ІL-2, ФНПa). Заявлений спосіб здійснюється таким чином: хворим на ПВ ДПК із супутнім синдромом подразненого кишечнику призначали антихелікобактерні препарати (амоксицилін 1000мг 2 рази на добу, фуразолидон 500мг 3 рази на добу, де-нол 400мг 2рази на добу, омепразол 20мг 2 рази на добу протягом 1 тижня) та еубіотики - лактовіт-форте по 2таб. 4 рази на добу протягом двох тижнів та додатково - імунофан по 1,0мл (50мг) внутрішньом’язово 1 раз на добу протягом 5-7 діб поспіль, тобто курс лікування складає 5-7 ін’єкцій. При розробці корисної моделі для оцінки ефективності заявленого способу лікування хворих на ПВ ДПК із супутнім синдромом подразненого кишечнику було обстежено дві групи пацієнтів по 56 хворих віком від 20 до 56 років (88 чоловіків та 24 жінок). Хворі першої групи одержували лікування ПВ ДПК із супутнім синдромом подразненого кишечнику згідно до відомого способу-прототипу, хворі другої групи - згідно до заявленого способу. При проведенні клінічному обстеженні хворих обох гр уп вивчали можливість з'явлення клінічної симптоматики, яка свідчила про розвиток рецидивів ПВ ДПК: скарги на печію і голодні болі пред'являли 80% осіб першої і 78% пацієнтів другої групи, сухість у роті та виникнення болю в епігастрії через 20-30хвил. після їжі - 69% і 71% хворих відповідно, нудота і зниження апетиту - 40% і 54% відповідно. При об'єктивному обстеження виявило болючість в епігастрії і в правому підребер'ї у 89% хворих першої і 92% пацієнтів другої групи. На фоні проведеної терапії з використанням імунофану у 46 (82,1%) пацієнтів першої гр упи до кінця лікування повністю купірувалися болі в епігастрії, нудота і зниження апетиту - у 43 (76,8%). В той же час у пацієнтів другої групи болі в епігастрії зникли лише у 21 (37,5%) обстежених. Отже, заявлений спосіб має суттєві переваги перед відомим способом-прототипом, оскільки він сприяє прискоренню ліквідації проявів рецидиву ПВ ДПК із супутнім синдромом подразненого кишечнику в середньому 2,2 рази. Імунологічні показники у пацієнтів обох груп до початку лікування були однотиповими та характеризувались Т-лімфопенією (зниження рівня CD-3+клітин у хворих першої гр упи до 51,1±2,0% і в другій - до 48,3±2,2%, при регіональній нормі для осіб даного віку 62,3±1,4% (Р