Спосіб діагностики хронічного проктогенного (дистального) колостазу

Спосіб діагностики хронічного проктогенного (дистального) колостазу, що включає оральне введення рентгеноконтрастних міток і проведення оглядової рентгенографії органів черевної порож 3 37903 тривалому обстеженні може призвести до неповного випорожнення контрасту та обтурації просвіту кишки і стати причиною непрохідності. Відомий також спосіб діагностики хронічного проктогенного (дистального) колостазу, при якому пацієнту одноразово орально вводять з круто звареним яйцем радіофармпрепарат 67СА-цитрат, який не всмоктується в травному каналі, і за допомогою гамма-камери записують серію зображень кишечнику - першу через 6 годин, а в подальшому через кожні 24 години від початку дослідження, до повного виходу контрасту, на яких відображається пасаж радіофармпрепарату по товстій кишці [4]. Проктогенний (дистальний) колостаз визначають, коли контрастна маса затримується на рівні дистальних відділів сигмовидної і прямої кишок більше 36 годин з часу введення. Проте даний спосіб не в повній мірі характеризує хронічний проктогений (дистальний) колостаз і потребує додаткового обстеження - сцинтідефекографії. Крім того, радіоізотопний метод діагностики є шкідливим при використанні його у дітей і потребує дорогого устаткування. Найближчим аналогом (прототипом) способу, що заявляється, є спосіб діагностики хронічного проктогенного (дистального) колостазу, при якому пацієнту однократно орально вводять одну порцію рентгенконтрастних міток, а через добу проводять одноразову оглядову рентгенографію органів черевної порожнини, за результатами якої оцінюють кількість та місце локалізації цих міток в товстій кишці. В подальшому, після проведення оглядової рентгенографії, збирають випорожнення на протязі 24 годин і проводять рентгенографію зібраного матеріалу, що дає можливість визначити відсоткове співвідношення кількості міток в випорожненнях до загальної кількості міток на першій рентгенограмі. Коли цей показник менше 80%, діагностують проктогенний (дистальний) колостаз [5]. Даний спосіб є безпечнішим, бо рентген-контрастні мітки не викликають подразнення кишки та не призводять до обтурації просвіту кишечнику. Проте одноразовий прийом та одноразова оглядова рентгенограма органів черевної порожнини, а в подальшому рентгенограма випорожнень не дозволяють в повній мірі охарактеризувати моторноевакуаторні порушення при проктогенному (дистальному) колостазі. Корисна модель, що заявляється, вирішує задачу підвищення ефективності діагностики хронічного проктогенного (дистального) колостазу за рахунок забезпечення умов, які дозволяють оцінити моторно-евакуаторну функцію дистальних відділів сигмовидної і прямої кишок, при послідовному, поетапному і посегментному проходженні по ободовій кишці трьох порцій рентгенконтрастних міток на оглядових знімках органів черевної порожнини, зроблених через певні проміжки часу. Отриманий технічний результат зводиться до забезпечення раціонального визначення тактики лікування при хронічному проктогенному (дистальному) колостазі та зниження кількості ускладнень з боку товстої кишки у пацієнтів з даною патологією. 4 Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі діагностики хронічного проктогенного (дистального) колостазу, що включає оральне введення рентгенконтрастних міток і проведення оглядової рентгенографії органів черевної порожнини, згідно корисної моделі, в якості контрасту використовують рентгенконтрастні мітки, які вводять трьома порціями з інтервалом у 6 годин, фіксуючи посегментне проходження кожної порції міток на оглядових рентгенограмах органів черевної порожнини через 6, 24, 48, 72 і 96 годин до повної евакуації всіх міток з товстої кишки, і коли затримка 80-100% всіх рентгенконтрастних міток на рівні дистальних відділів сигмо-видної і прямої кишок при їх послідовному, поетапному і посегментному проходженні по ободовій кишці, становить більше 36 годин з часу введення, діагностують проктогенний (дистальний) колостаз. Відмінними ознаками корисної моделі, що заявляється, є забезпечення умов, які дозволяють оцінити моторно-евакуаторну функцію дистальних відділів сигмовидної і прямої кишок при послідовному, поетапному і посегментному проходженні по ободовій кишці трьох порцій рентгенконтрастних міток на оглядових знімках органів черевної порожнини через певні проміжки часу. Саме ці технічні особливості дозволяють охарактеризувати проктогенний (дистальний) тип порушень моторно-евакуаторної функції товстої кишки при хронічному колостазі. Новизна полягає в оптимізації діагностики хронічного проктогенного (дистального) колостазу шля хом врахування анатомофізіологічних особливостей товстої кишки при послідовному, поетапному і посегментному проходженні кожної порції міток, що фіксується на оглядових рентгенограмах органів черевної порожнини через певні проміжки часу. За доступними літературними даними такий спосіб діагностики хронічного колостазу невідомий. Спосіб діагностики здійснюється наступним чином. З метою встановлення попереднього діагнозу пацієнту з хронічним колостазом проводять іригографію. При встановленні діагнозу доліхоколон призначають курс комплексної цілеспрямованої консервативної терапії. При неефективності цього лікування протягом 6 місяців, пацієнта повторно госпіталізують для дообстеження та визначення типу порушень моторно-евакуаторної функції товстої кишки, зокрема хронічного проктогенного (дистального) колостазу. На момент обстеження пацієнт не повинен приймати жодних ліків. За добу йому призначають очисну клізму. О 9 годині ранку пацієнт разом з їжею приймає першу порцію рентгенконтрастних міток. Перший контрольний знімок проводять через 6 годин (о 15 годині) від прийому міток. О 15 годині пацієнт разом з їжею приймає другу порцію рентгенконтрастних міток. О 21 годині він приймає третю порцію рентгенконтрастних міток. Наступний знімок виконують через 24 години з часу прийому першої порції міток, а в подальшому - через 48, 72 і 96год., до повної евакуації міток з товстої кишки. Рентген знімки отримують в положенні пацієнта лежачи на спині. Як показав 5 37903 клінічний досвід, продовження обстеження довше 96 годин не виправдане. Під час проведення обстеження ведеться щоденник про харчовий раціон і час прийому їжі, а також про кількість та час самостійних дефекацій. Оглядові рентгенограми з мітками співставляють на негатоскопі з попередніми іригограмами і підраховують мітки в різних відділах товстої кишки. Визначають кількість і час пасажу для кожної порції міток по товстій кишці. При відсутності міток на наступній рентгенограмі час евакуації визначають по останній самостійній дефекації. Вираховують час пасажу кожної порції міток і повний час пасажу всіх міток по товстій кишці, в залежності від їх виходу. При затримці транзиту 80-100% всіх (трьох порцій) рентгенконтрастних міток на рівні дистальних відділів сигмовидної і прямої кишок при послідовному, поетапному і посегментному проходженні по ободовій кишці більше 36 години з часу введення, діагностують проктогенний (дистальний) колостаз. Приклад конкретного втілення: Дівчинка Н., 12 років (історія хв. (№2721) поступила в хірургічне відділення зі скаргами на закрепи до 3 діб. Позив на дефекацію послаблений, періодично відчуття неповного випорожнення. Каломазання у вигляді помарок калу на трусиках. При затримках стула більше 2 діб відмічаються періодичні болі в животі з локалізацією в лівих відділах та внизу живота. Апетит знижений, періодично відмічається головний біль, запаморочення. Із анамнезу відомо, що перші затримки стула відмічались з народження, періодично користувались клізмами. Після першого року життя відмічалось покращення, стул самостійний щодня або через день. З 2-х річного віку, відмічалась затруднена дефекація, перші порції калу тверді. 3 5-6 років закрепи прогресували до 2-3 діб, але дефекація була самостійна, відмічалось епізодичне каломазання. На протязі наступних 2 років появились симптоми загальної інтоксикації (головний біль, загальна слабкість і т.д.). З 8-9 років закрепи до 3-5 діб, каловий стовпчик твердий, широкий. Посилились симптоми загальної інтоксикації. Ціленаправлено не обстежувалася і не лікувалася. В 11 років обстежена в обласній дитячій лікарні за місцем проживання. Іригографія (2005) - подовження ободової кишки, з функціональними перегинами в печінковому і селезінковому кута х, три петлі сигмовидної кишки, ознаки хронічного коліту. Після самостійного випорожнення контрастної суміші - залишок контрастної речовини в низхідній, сигмовидній і прямій кишках. За даними клініко-інструментальних досліджень, у дитини встановлено клінічний діагноз: Доліхоколон, субкомпенсований перебіг. Після курсу консервативного лікування за місцем проживання стійкого ефекту не відмічалося. Закрепи до 2-3 діб, позив на дефекацію залишався послабленим, каломазання і періодичні болі в животі зберігалися. 6 Дитина поступила в хірургічне відділення для дообстеження і вирішення тактики подальшого лікування. Проведені обстеження: Ректороманоскопія - катаральний проктосигмоїдит. Аноманометрія - ректо-анальний рефлекс позитивний, тонус внутрішнього і зовнішнього сфінктерів відповідає показникам вікової групи. Поріг ректальної чутливості (ПРЧ) - 250мл введеного повітря. Дитині проведено обстеження за способом, що заявляється - діагностика хронічного проктогенного (дистального) колостазу (21.11.0624.11.06.) Встановлено, що на першій рентгенограмі, через 6 годин з часу прийому перших міток, всі мітки знаходилися в ділянці ілео-цекального кута. На другій рентгенограмі: РКМ №1 через 24 години - дві мітки на рівні низхідної ободової кишки, три мітки на рівні дистального відділу сигмовидної кишки; РКМ №2 через 18 годин - одна мітка знаходилась на рівні сліпої кишки, дві мітки на рівні печінкового кута, дві - на рівні поперечно-ободової кишки; РКМ №3 через 12 годин - три мітки на рівні висхідної ободової кишки, одна мітка на рівні печінкового кута і одна мітка на рівні поперечноободової кишки. Через 34 години з часу прийому перших міток - самостійна (неповна) дефекація. На третій рентгенограмі (на рівні товстої кишки знаходяться 12 рентгенконтрастних міток, при самостійній дефекації вийшло 3 РКМ №1): РКМ №1 через 48 годин - дві мітки знаходились на рівні дистального відділу сигмовидної кишки; РКМ № 2 через 42 години - п'ять міток на рівні дистального відділу сигмовидної кишки, РКМ № 3 через 36 годин - п'ять міток на рівні дистального відділу сигмовидної кишки. Через 59 годин з часу прийому перших міток - друга самостійна (неповна) дефекація. На четвертій рентгенограмі на рівні товстої кишки знаходяться 10 рентгенконтрастних міток, при самостійній дефекації вийшло 2 РКМ №1): РКМ №1 через 72 години - міток немає, РКМ №2 через 66 годин - три мітки на рівні прямої кишки, дві мітки на рівні дистального відділу сигмовидної кишки, PKM №3 через 60 годин - дві мітки на рівні прямої кишки, три мітки на рівні дистального відділу сигмовидної кишки Через 84 годину з часу прийому перших міток - третя самостійна дефекація. На п'ятій рентгенограмі: РКМ №1 через 96 години - міток немає, РКМ №2 через 90 годин - міток немає, РКМ №3 через 84 годин - міток немає. Отже, середній час повного транзиту рентгенконтрастних міток по ШКТ, зокрема по товстій кишці, - 66 годин, відмічається затримка міток на рівні дистальних відділів сигмовидної і прямої кишок більше 36 годин. Заключення: Дистальний колостаз. За даними клініко-інструментальних досліджень у дитини встановлено клінічний діагноз: Доліхоколон, хронічний дистальний колостаз, констипаційно-больова форма, субкомпенсований перебіг. Порушення моторно-евакуаторної функції 7 37903 товстої кишки 2 ступеня. Гіпорефлекторна пряма кишка. Енкопрез. Призначено курс консервативного лікування, основні напрямки якого включали: лікувальне харчування, режим фізичної активності, психокореція, корекція моторної функції кишечнику, лікування суп утньої патології ШКТ (жовчогінні, ферментативні препарати), корекція дисбіотичних змін кишечнику, вітамінотерапія, фітотерапія, фізіотерапія (ендотон ректальний), лікувальні мікроклізми, ЛФК, спеціальна гімнастика, масаж живота, санаторнокурортне лікування. Проносні препарати при дистальному колостазі не призначали. При контрольному огляді через 3, 6, 12 місяців у пацієнтки, стул самостійний щоденний, рідше через день, позив на дефекацію покращився, дефекація повна, каломазання епізодичне до 1-2 раз на місяць, болі в животі не турбують. Потребує диспансерного нагляду на протязі 3 років, з проходженням курсів консервативної терапії на протязі першого року - 2 рази на рік, в послідуючому - контрольний огляд 1 раз в рік. У дитячих клініках ДУ «ШАГ» з 2005 до 2007 роки нами обстежено 32 пацієнта у віці від 4 до 15 років з хронічним колостазом, при цьому у 16 діагностовано проктогенний (дистальний) колостаз, у 8 пацієнтів - кологенний (проксимальний) колостаз, у 8 пацієнтів - кологенно-проктогенний (сукупний) колостаз. Це дозволило призначити ціленаправлене консервативне лікування. Спостереження у віддаленому періоді від 3 місяців до 2 років у 25 дітей показало, що у пацієнтів при застосуванні відповідного лікування відмічалося значне покращення. Протягом цього часу діти добре розвивалися. У 7 дітей консервативне лікування було неефективне, з яких 2 пацієнта з проктогенним (дистальним) колостазом, 2 пацієнта з кологенним (проксимальним) колостазом, та 3 пацієнта з коло Комп’ютерна в ерстка А. Рябко 8 генно-проктогенний колостазом - тому їм виконано хірургічне лікування. Таким чином, завдяки забезпеченню умов, які дозволяють оцінити моторно-евакуаторну функцію дистальних відділів сигмовидної і прямої кишок з більшою інформативністю, при послідовному, поетапному і посегментному проходженні трьох порцій рентгенконтрастних міток по ободовій кишці на оглядових знімках органів черевної порожнини через певні проміжки часу, вдалось охарактеризувати проктогенний (дистальний) тип порушень моторно-евакуаторної функції товстої кишки при хронічному колостазі. Це дозволяє своєчасно і раціонально визначити тактику лікування при хронічному проктогенному (дистальному) колостазі, знизити кількість ускладнень з боку товстої кишки у пацієнтів з даною патологією та відновити повноцінну активність пацієнтів у суспільстві. Список літератури: 1. Шумов Н.Д. Бородачев А.В Алгоритм дифференциальной диагностики хронических запоров у де тей. // Детская хир ургия . - 2006. - № 1. - С.911. 2. Высоцкий Ф.М. Диагностика и хир ургическая коррекция осложнений долихоколон // Клинич. хирургия. - 2003. - №11. - С.38-40. 3. Лёнюшкин А.И. Хир ургическая колопроктология детского возроста. - М., 1999. - С.112-118. 4. Лёнюшкин А.И., Баранов К.Н., Сахуранян О.О, Кабанова И.Н., Современные критерии диагностики и показаний к хирургическому лечению хронического колостаза у детей и подростков. // Детская хирургия. - 2002. - №1. - С.4-8. 5. Диагностика и лечение функционального мегаколон у детей: Метод, рекомендации / Киев, мединст.: Н.Б. Ситковский, В.М. Каплан, Т.И. Даньшин, Ю.Л. Черниенко. - К., 1990. - 19с. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601