Спосіб лікування та профілактики хвороб голови методом мануальної терапії

Спосіб лікування та профілактики хвороб голови, що включає розблокування хребців методом мануальної терапії, який відрізняється тим, що клінічним обстеженням визначають порушення 3 ким чином. Шляхом огляду шиї та положення голови, методами мануальної діагностики (пальпація; визначення асиметричності ригідності м'язів, деформацій, об'ємів рухів головою; визначення „гри хребців"), визначають порушення чутливості в сегментах іннервації, встановлюють місце блокування хребтово-рухового сегменту. При виявленні грубої деформації необхідно провести рентгенологічне дослідження, щоб визначити можливість проведення маніпуляції на хребті. При гіпермобільності хребтово-рухового сегменту маніпуляції на хребті протипоказані, а показана лікувальна фізкультура для укріплення м'язів шиї. При неможливості проведення мануальної терапії на шийному відділі хребта (анкілози, старі та виражені дегенеративно-дистрофічні зміни хребтових суглобів) з адаптуючою та протирецидивною метою показаним є тривале постійне застосування індивідуально підібраних гомеопатичних ліків методом класичної гомеопатії або біорезонансна терапія, які також використовують для урівноваження емоційної сфери, ослаблення дратівливості, нормалізації сну. Зваживши протипокази до мануальної терапії в кожному конкретному випадку проводять лікувальну процедуру: в певній зручній позиції для пацієнта (сидячи або лежачи) лікар проводить фіксацію нижче розташованих хребців, мобілізацію у визначеному хребтово-руховому сегменті та саме маніпуляцію. Процедури мануального втручання за показами проводять 3-4 рази з інтервалом 3-5-7 днів. Ефективність процедури оцінюють по відновленню больової та температурної чутливості в зоні сегментарної іннервації. Після мануальної терапії з ліквідацією морфологічного блокування (підвивих) виникає необхідність тимчасової іммобілізації шийного відділу хребта на 2-5 тижнів комірцем Шанця [1]. Запропонований спосіб дає можливість застосовувати мануальну терапію при небольових синдромах у лікуванні та диспансеризації пацієнтів з хворобами вуха, горла, носа та гортані. Незважаючи на бурхливий поступ сучасних фармацевтичних, інженерних технологій та хірургічного лікування недуг голови, не завжди можна добитися виліковування чи стійкої стабілізації хвороби, що потребує застосування нових способів впливу на причини захворювання голови. Але й дотепер в своєму арсеналі лікаріоториноларингологи успішно застосовують симпатоміметики (адреноміметики) в комплексі лікування отитів, риносисуситів. Однак в окремих пацієнтів перебіг хвороб вуха, горла, носа може мати бурхливий розвиток і при певних обставинах виникає зупинка поступу на цій чи іншій стадії, а в інших пацієнтів - хвороба біжить до критичних станів; в одних недужих захворювання виникає тільки правобічне або лівобічне, а коли ж є двобічний процес, то обов'язково з перевагою одного чи іншого боку; в хворого є найслабше хворобливе місце - locus minoris resistentiae, яке потребує багато моральних і матеріальних затрат на боротьбу з незручностями та неприємностями недуг. Загальновідомо, що іннервація органів та систем організму є сегментарною, незважаючи на 43402 4 переміщення органів при онтогенезі. Сегментність іннервації здійснюють спинномозкові нерви, які виходять з просвіту спинномозкового каналу через спинномозкові отвори, утворені суглобовими відростками двох суміжних хребців. Через ці отвори виходять нерви різної товщини та захищеності (міеліові), які несуть моторну, чутливу та вегетативну симпатичну (вазомоторну, секреторну, трофічну й піломоторну) іннервацію [2]. Вважають, що вегетативні волокна в шийному та поперековому відділах спинного мозку анатомічно відсутні, але функціонально повинні бути, заховані в соматичних нервах, оскільки можна спостерігати їх сегментарну функцію. Враховуючи строгу однобічність сегментарної іннервації тіла можна стверджувати, що ураження однобічні спричинюють однобічні патологічні процеси. Найдоступнішим методом діагностики порушень сегментарної іннервації голови є дослідження больової та температурної чутливості. Найбільш рухливими відділами хребта й, відповідно, найбільш вразливими щодо травм є шия й поперек. Ці відділи забезпечені досить масивними групами м'язів, що відіграють важливу роль в утримуванні хребців у певному положенні - нормальному чи аномальному. Травматизація шийного відділу хребта може бути механічною в результаті ударів, падінь, вимушеного положення голови та шиї під час роботи, відпочинку чи сну, а також пологова травма (особливо при акушерській допомозі жінкам з пологовою слабкістю; при кесаревому розтині, коли дитинка видаляється з матки за шию), необережне поводження з немовлятами при перекладанні та повиванні, раннє носіння на руках у вертикальному положенні, спонукання дитини до раннього сідання. Не слід відкидати материнську емоційну травму під час внутрішньоутробного розвитку дитини. Перенесені травми шийного відділу хребта немовлят і дітей грудного віку можуть бути проявлені неспокоєм дитини, криком, стридором, кривошиєю, вимушеним положенням голови. Звичайно, що це больовий синдром, вимушена поза, які з часом компенсується. Дуже важливе значення в лікуванні пацієнтів мануальною терапією, особливо при виникненні рецидивів блокування хребтово-рухових сегментів, має емоційна травма, яка полягає в напруженні м'язів без реалізації роботи („бігу") від стресу на фоні загальної гіподинамії. Надзвичайну роль у розвитку хвороб голови відіграють штучно зредуковані постійні негативні емоційні (стресові) травми для дорослих та дітей через засоби масової інформації. В залежності від місця травми хребта, формування блокування між хребцями, йде розвиток внутрішньої недуги в сегменті іннервації, де головну роль відіграють розлади функції вегетативної нервової системи. Найчастіше визначають ураження середніх хребців шийного відділу - CIII-CIV-CV, особливо у дітей, у яких це найбільш рухомі сегменти, хоч і верхні хребці шиї Со-СI-CII, а також і нижні СVI-СVII відіграють важливу роль у формуванні хвороб в ділянці голови. Тут формуються як функціональні 5 блокування (м'язові) , так і морфологічні (підвивихи, ротації хребців, переломи, дегенеративнодистрофічні зміни суглобів, кили пульпозного ядра міжхребцевих дисків). Відомо, що хребтові нерви шийного відділу, які виходять зі спинного мозку під прямим кутом, є короткими , а, значить, досить швидко одержують травму від розтягу (подразнення нерва, а в значному розтягненні може бути й надрив нерва), так як нерв Нажота та спіральний ганглій розташовуються у верхньозадній частині між хребцевого отвору та досить щільно прилягають до його стінки, а при зміщенні хребців наявна деформація міжхребцевих отворів, де проходять спинномозкові нерви й підпадають під стискування чи перетискування запальним процесом і можливим утворенням рубцевої тканини (тобто подразнення нерва, його частковий чи повний перерив), що значно змінює функцію вегетативного, чутливого чи моторного нерва (нерви мають різну товщину: А-a, Ab, А-g, А-s - мієлінові, В, С - безміелінові) того чи іншого органу в зоні сегментарної іннервації. При утворенні блокування хребтово-рухового сегменту дещо перекошений хребець деформує міжхребцеві отвори, як правило з одного боку більше, а з іншого - менше, тобто відбувається нерівномірне подразнення чи ураження хребтового нерва на різних боках. Тут спостерігають однобічність патологічного процесу або неоднакові хворобливі зміни при двобічній недузі. Коли присутнє морфологічне блокування хребтово-рухового сегменту, а саме повний вивих хребця, є симетричне пошкодження хребтових нервів і, відповідно, однакова картина патологічного процесу в органі сегментарної іннервації. При тривалому блокуванні хребтово-рухового сегменту в ранньому віці поступово настає компенсація рухів за рахунок гіпермобільності суміжних хребців, що приводить до часткової дислокації останніх і, відповідно, деформації межхребцевих отворів з подразненням суміжних сегментарних хребтових нервів, чим можна пояснити поєднання хвороб з різних сегментів іннервації в одного пацієнта. В нормальних умовах шийний відділ хребта завжди перебуває в русі, а, значить, стимулює міжхребцеві нерви, а також поворотний нерв Люшка, оскільки симпатична вегетативна нервова система активна в стані бадьорості. Коли ж настає знерухомлення хребтово-рухового сегменту чи його занадто виражене подразнення, також настають патологічні стани, можливо, наприклад, від детренованості. В пацієнтів старшого віку йде поступове тотальне блокування хребтово-рухових сегментів хребта, що приводить до виключення стимуляції симпатичної нервової системи, зниження трофіки тканин сегментарної іннервації, виникають вікові зміни: пресбіопія, пресбіакузіс, облисіння, атрофічні зміни верхніх дихальних шляхів, катаракта. Сегментарну іннервацію можна пояснити онтогенезом обличчя за Лантаном, яка складається з горлових (жаберних) дуг [3]. Так з І дуги йде формування приносових пазух, передньої частини середнього вуха з молоточком та коваделком, зо 43402 6 внішнього вуха, слухової труби, структур верхньої та нижньої щелеп та жувальних м'язів , що відповідає іннервації С3. З II дуги йде формування задньої частини середнього вуха зі стремінцем, коротких ріжок під'язикової кістки та мімічних мускулів, що відповідає іннервації С4. З III дуги формується основна частка під'язикової кістки з м'язами, що відповідає іннервації C5. З IV та V дуг іде формування гортані - іннервація С6-7. Поміж дугами є горлові борозни, які дають утворення: І - слухова труба та барабанна порожнина (С3-4), II - мигдалики (С4-5) > IIІ та IV - паращитовидні залози та тимус (С6-7). Із залишків фарингальної кишки йде утворення глотки. Таким чином, іннервація слухової труби повинна бути з сегментів С3-4, мигдаликів - з сегментів С4-5, а глотки - практично, зі всіх сегментів. Сегменти С1-С2 відповідають за регуляцію кровопостачання в ділянці голови, що є актуальним при носових кровотечах, нейросудинних хворобах головного мозку. При травмуванні хребта виникають блокування хребтово-рухового сегменту з деформацією в міжхребцевих отворах, де міжхребцевий нерв одержує подразнення або часткове чи повне переривання (випадіння) функції в зоні сегментарної іннервації. Розлади іннервації органів і тканин є вразливими для останніх при різних інфекційних недугах, інтоксикаціях, що веде до запальних чи алергічних процесів, зміні функції та кількості секреторних клітин, сполучної тканини (рубцювання чи атрофії), виникнення неадекватних функцій. Цим можна пояснити найслабше місце для хвороби в конкретного пацієнта - locus minoris resistentiae, часті загострення хронічних хвороб, навіть при дії незначних етіологічних факторів. Клінічно при подразненні симпатичної частини вегетативної нервової системи діагностують симпатикотонію, при випадінні - парасимпатикотонію (ваготонію). Мануальна діагностика й, при необхідності, мануальна терапія повинна мати місце при будьяких травмах голови та шиї середнього та важкого ступеня, а у дітей - повинна мати застосовування завжди, особливо в ранньому віці. Діти досить швидко компенсують наслідки травми хребта, в них виникає страх покарання за скоєне, тому при виникненні блокування хребтово-рухового сегменту воно може тривалий час бути некоригованим. Слід зауважити, що під час сну, при певному положенні голови може наступити спонтанне самовиправлення блокування хребтово-рухового сегменту. Також, в ситуації некомфортного положення під час сну може наступити спонтанне блокування в хребтово-руховому сегменті, що при звичці спати в такій незручній позі, може набути стабільного морфологічного блокування. Запропонований спосіб дає можливість унормувати сегментарну іннервацію вегетативної нервової системи, відновити її функцію, а саме вазомоторну, секреторну, трофічну, що є важливим у комплексі патогенетичного протирецидивного лікування та профілактики (диспансеризації) недуг голови. Клінічний приклад. 7 43402 Хворий Т., 18 років, хворіє хронічним правобічним секреторним середнім отитом з вираженою приглухуватістю тривалий час. Звернувся за допомогою з приводу приглухуватості на ліве вухо встановлено гострий середній отит зліва. При неврологічному обстеженні виявлено гіпоестезію в зоні іннервації С3-С4-С5 з обох боків. При мануальній діагностиці, а потім і маніпуляції на середніх хребцях шиї, що супроводжувалося чіткими клацаннями при бокових нахилах голови через противагу долонею в обидва боки. Зразу спостерігалося покращення больової чутливості в сегментах зліва. Через день пацієнт повідомив, що практично зразу відклало ліве вухо, зник шум в правому вусі. Отоскопічно - барабанна перетинка лівого вуха залишалася ще з гіперемією, але контури стали проглядатися добре. Значно посилилося виділення густого слизу з носа, які найбільше докучали хворому. Повторна маніпуляція на шиї - знову було клацання в міжхребцевих суглобах, але менше виражене. На 6-ий день при звертанні скарг не Комп’ютерна верстка Л. Купенко 8 висловлював: слух на ліве вухо нормальний, отоскопічно - ліва барабанна перетинка звичайна, контури чіткі, права барабанна перетинка з вираженою адгезією в тимпанальній частині, контури загострені. Носове дихання задовільне, виділень практично немає. Неврологічна картина в ділянці голови: сегментарна гіпоестезія в зоні іннервації С3-4 справа, зліва чутливість відновилася повністю. Суб'єктивне відчуття шуму відсутнє. Клінічне спостереження в оториноларинголога динаміки хвороби. Джерела інформації: І. Левит К., Зазсе Й., Янда В. Мануальная медицина. Пер. с нем. -Москва: Медицина, 1993. 512с. 2. Вейн A.M., Соловьева А.Д., Колосова О.А. Вегетососудистая дистония. - Москва: Медицина, 1981. - 320с. 3. Садлер Т. Медична ембріологія за Лангманом. Пер. з англ. 8 американського вид. - Львів: Наутілус, 2001. - 550с. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601