Спосіб виявлення інфікованості гострого панкреатиту та парапанкреатиту

1. Спосіб виявлення інфікованості гострого панкреатиту та парапанкреатиту, що включає визначення рівня амілази, який відрізняється тим, що проводять рН-метричне дослідження панкреатогенних патологічних рідин, отриманих за допомогою мініінвазійних інтервенційно-сонографічних та відеолапароскопічних технологій, визначають величину їх амілолітичної активності та обчислюють коефіцієнт інфікування (Кі) за формулою: Кі=А×(РН-6,9), де А - рівень амілази досліджуваної рідини; U 1 3 a-амілази, який часто змінюється при порушенні функції нирок, що часто супроводжує важкі форми розвитку панкреатиту [3]. Проте існуючий спосіб діагностики шляхом визначення показника амілазо-креатинінового кліренса використовують лише для діагностики гострого панкреатиту та диференційної діагностики його з іншими захворюваннями, що можуть супроводжуватись хибним підвищенням рівня амілази в сечі, та не дозволяє встановити факт інфікування панкреонекрозу. В основу корисної моделі поставлено завдання створення способу виявлення інфікованості гострого панкреатиту та парапанкреатиту, який дозволяв би вчасно та без проведення дороговартісних досліджень встановлювати факт інфікування зон панкреонекрозу, що, у свою чергу, дасть можливість провести своєчасну корекцію консервативної, зокрема антибіотикотерапії, встановити покази до зміни лікувальної тактики та виявити покази до проведення оперативного лікування, і тим самим покращити результати лікування пацієнтів з даною патологією. Поставлене завдання вирішується тим, що у способі виявлення інфікованості гострого некротичного панкреатиту та парапанкреатиту, який включає визначення рівня амілази, згідно з корисною моделлю, проводять рН-метричне дослідження панкреатогенних патологічних рідин, отриманих за допомогою мініінвазійних інтервенційносонографічних та відеолапароскопічних технологій, визначають величину їх амілолітичної активності та обчислюють коефіцієнт інфікування (Кі) за формулою: Кі= А×(РН-6,9), де А - рівень амілази досліджуваної рідини; РН - величина рН досліджуваної рідини; 6,9 - величина оптимального рН для a-амілази, і при зміщенні рН у кислий бік та одержанні числових значень Кі нижчих за 0 роблять висновок про наявність інфекційного чинника, а при зсуві рН в лужний бік та одержанні числових значень Кі вищих за 0 - про асептичність процесу. Поставлене завдання вирішується також тим, що у випадку тривалого виділення біоматеріалу з дренажів проводять його багаторазове динамічне рН-метричне дослідження: протягом перших трьох днів дослідження повторюють з інтервалом 24 год, в подальшому, при відсутності тенденції до зменшення кількості виділення ексудату, його повторюють через кожні 48 год. Запропонований коефіцієнт інфікування значно підвищує діагностичну цінність рН-метрії, враховує величину амілолітичної активності досліджуваних панкреатогенних рідин та має вищу діагностичну цінність у встановленні факту інфікування, ніж ізольоване визначення цих двох параметрів, що підтверджено методами варіаційної статистики з визначенням Т-критерію Стьюдента та коефіцієнту кореляції Пірсона. За характером одержаних результатів проведеного експресдослідження, судять про інфікованість гострого панкреатиту та парапанкреатиту, не очікуючи на результати бактеріологічного дослідження даного біоматеріалу. 45797 4 З метою підтвердження ефективності запропонованого способу було здійснено аналіз результатів проведених досліджень, що надало можливість зробити наступні висновки. Рівень амілази патологічних рідин у хворих на гострий некротичний панкреатит статистично не відрізняється при інфікованому та стерильному панкреонекрозі, в той час як показники рН є достовірно вищими при стерильному панкреонекрозі, ніж при інфікованому. Високі числові значення рН при асептичному панкреонекрозі пов'язані з олужнювальною дією гідрокарбонатів панкреатичного соку, який потрапляє в рідинні колектори при розгерметизації протокової системи підшлункової залози. І навпаки, продукти вільнорадикального окислення та розпаду клітин крові, що оточують тканини і мікроорганізми, маючи кислу реакцію рН, зміщують рН досліджуваної рідини при інфікованому панкреонекрозі у кислий бік. З огляду на це, рідину зі зсувом рН у кислий бік можна вважати інфікованою, без очікування результатів підтвердження бактеріологічного дослідження, яке може тривати 3-5 днів. Заавансований запальний процес у підшлунковій залозі та парапанкреатичній жировій клітковині зумовлює зміщення рН у кислий бік, причому зменшення рН в динаміці корелює з наростанням запального процесу, є прогностично несприятливою ознакою та може свідчити про неефективність проведеного лікування і слугувати додатковим показом до зміни лікувальної тактики. Більш важливе клінічне значення має визначення коефіцієнта інфікування Кі (р