Пластина о.о.лоскутова для остеосинтезу

Пластина для остеосинтезу, що містить наскрізні отвори, виконані уздовж поздовжньої осі пластини, та фіксуючі елементи, яка відрізняється тим, що додатково пластина виконана у вигляді жолоба, а фіксуючі елементи виконані на її диста 3 До основи дійсної корисної моделі поставлена задача винайти пластину для остеосинтезу, виготовлення котрої було б технологічнішим за рахунок опрацювання техніки вироблення фіксаторів, а застосування сприяло б посиленню надійності фіксації уламків кісточок шляхом обмеження на них фізичних навантажень. Поставлена задача вирішується тим, що при використанні відомої пластині для остеосинтезу, що містить наскрізні отвори, виконані уздовж поздовжньої осі пластини та фіксуючі елементи, відповідно до корисної моделі О.О.Лоскутова, додатково пластина виконана у вигляді жолоба, а фіксуючі елементи вироблені на її дистальній ділянці у вигляді зігнутого тризуба шляхом паралельних пропилів і наступного вигину розділених частин на 90°, при цьому лінія вигину крайніх розділених частин пластини (зубців) розташована на межі розрізів, лінія вигину центральної частини (зубця) розміщена від неї на відстані, що дорівнює висотам крайніх зігнутих частин пластини (зубців), а висота центральної зігнутої частини (зубця) дорівнює 0,4-0.6 висоти крайніх зігнутих частин пластини (зубців). Причинно-наслідковий зв'язок сукупності відмітних ознак пластини О.О.Лоскутова для остеосинтезу з вищезазначеним технічним результатом полягає в наступному. Виконання пластини у вигляді жолоба робить пластину конгруентною до форми кісточки, що усуває потребу у застосуванні надмірних фізичних зусиль фіксації при використанні пластини. Вироблення фіксуючих елементів на дистальній ділянці у вигляді зігнутого тризуба, насамперед шляхом паралельних пропилів і наступного вигину розділених частин на 90°, забезпечує позиціювання фіксаторів у єдиній площині з пластиною, а також фіксацію уламків без зайвого травмування гвинтами. Центральний зубець зменшує ймовірність зміщення уламка, особливо при наявності остеопорозу або малих розмірах периферічного уламка, працює на збільшення жорсткості його кріплення. Реалізація фіксуючих елементів у вигляді зігнутого тризуба надає оптимальну жорсткість останньому, зменшує загальну кількість фіксаторів і площу їхнього контактування з уламками. Геометрізація розділених частин пластини та конкретизація позицій ліній їхнього вигину зумовлюють рівномірність розподілу зусиль компресії та збільшують ресурс надійності фіксації уламків. Для витягу максимальної надійності фіксації уламків висота центральної зігнутої частини (зубця) повинна дорівнювати 0,4-0,6 висоти крайніх зігнутих частин пластини (зубців), як результату помноження тангенса анатомічного кута дистальної частини малогомілкової кістки (25-30°) на висоту крайніх зубців. Прирощення надійності за висотою центрального зубця досягається завдяки попередженню ушкоджень таранномалогомілкового суглоба та перфорації суглобової поверхні малогомілкової кістки. Водночас, зменшення обсягу травмування кісточок за рахунок виключення гвинтового навантаження, їх контактної площі з фіксаторами та числа 49223 4 останніх при оптимізації жорсткості в динаміці істотно поліпшують процес стабілізації відновлюваних уламків, розподіл зусиль компресії між ними, а від того покращення природних умов регенерації та зменшення ймовірності післяопераційних ускладнень. Що стосується перевершення технологічності, то вочевидь, що вироблення функціональних зон пластини лімітується виробленням лише паралельних пропилів і наступних вигинів розділених частин на 90° з дотриманням геометрізації розділених частин пластини та позиціювання ліній їхнього вигину. Практично запропонована пластина виготовляється з однієї заготівки, а процес її виготовлення виключає складні процеси лиття і доведення дрібних габаритів конічних фіксаторів до заданої норми, які притаманні прототипу. Таким чином, сукупність ознак запропонованої пластини О.О.Лоскутова для остеосинтезу є суттєвою, відповідає критерію «новизна», оскільки має причинно-наслідковий зв'язок з реалізацією вищезазначеного технічного результату, та не випливає з досліджуваного рівня техніки явним чином. Додатковими перевагами пластини О.О.Лоскутова над прототипом є спрощення конструкції, техніки накладення на кістку та збільшення експлуатаційної зручності. На фіг. 1 зображена пластина О.О.Лоскутова для остеосинтезу, вид зверху; на фіг. 2 - теж саме, вид збоку; на фіг. 3 - теж саме, фронтальний вигляд; на фіг. 4 - теж саме, розріз по лінії А-А. Запропоновану пластину найбільш доцільно виготовити зі сталі марки 12Х18Н10Т шляхом штампування заготівки та гнуття. Пластина О.О.Лоскутова для остеосинтезу характеризується наявністю наскрізних отворів 1 і фіксуючих елементів 2. їй надана жолобчаста форма 3. Фіксуючі елементи 2 утворені на дистальній ділянці пластині (не позначена) у вигляді зігнутого на 90° тризуба. Лінія вигину 4 крайніх частин 5, 6 пластини (зубців), які розділені пропилом, розташована на межі розрізів. Лінія вигину 7 центральної виділеної частини (зубця) 8 віддалена від неї на відстані Li, котра дорівнює висоті Ні крайніх зігнутих частин (зубців) 5, 6. Висота Н2 центральної зігнутої частини (зубця) складає 0,4-0,6 від висоти крайніх зігнутих частин пластини (зубців). Три виділені частини 5, 6, 8 на дистальній ділянці пластини утворюють зігнутий «тризубий фіксатор», що знаходиться на поверхні пластини. Пластину О.О.Лоскутова для остеосинтезу накладають на ділянці гомілково-ступневого суглоба на малогомілкову кістку. Тризубий фіксатор 2 насаджують на уламок, малогомілкову кістку просвердлюють крізь отвори 1 у пластині та пригвинчують її до малогомілкової кістки. Перевіряють стабільність фіксації уламків зовнішньої кісточки, обсяг рухів у гомілково-ступневому суглобі, заводять дренуючу трубку і накладають шви на рану. В динаміці пластини О.О.Лоскутова для остеосинтезу зубці 5, 6 «тризубого фіксатора» 2 утримують насаджені уламки кісточки в площині пластини, зубцем 8 фіксують дрібний уламок периферійної локалізації, або використають його 5 за наявністю остеопорозу. Жолобчаста форма 3 пластини забезпечує щільність її контактування та стабільність фіксації до малогомілкової кістки. У такому сполученні фіксаторів 2 з площиною пластини досягають більш надійної і жорсткої фіксації уламків, зменшують травматичність та зберігають рухи гомілково-ступневого суглоба. Приклад 1. Хвора С, 54 років, перебувала у травматологічному відділенні Обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечнікова М.Дніпропетровська з приводу хірургічного лікування гомілково-ступневого суглоба (історія хвороби № 3635 від 16.06.2009). Операція 22.06.2009. При ревізії кінцівки був виявлений перелом малогомілкової кістки на рівні суглобової щілини. Під час операції фіксацію відламків здійснювали пластиною О.О.Лоскутова, її накладали на ділянці гомілково-ступневого суглоба, на малогомілкову кістку, «тризубий фіксатор» 2 насаджували на уламок кісточки. Малогомілкову кістку просвердлювали крізь отвори 1 пластини, а в отвори кістки вкручували шурупи для фіксації пластини. Перевіряли стабільність фіксації уламків зовнішньої кісточки, обсяг рухів у гомілково-ступневому суглобі. Оперовану ділянку піддавали дренуванню та вшивали рану. Післяопераційний період С проходила без ускладнень. Шви були зняті на 12 добу після операції. Рана загоїлась первинним натягом. На потязі 4-5 тижнів після операції застосовували ФТЛ (УВЧ, магнітотерапію, фонофорез), ЛФК, масаж. Відновлення функції гомілково-ступневого суглоба спостерігали через 2 тижні після операції. Повне навантаження на кінцівку було дозволене через 4 49223 6 тижня після операції. Працездатність була відновленою через 6 тижнів. Анатомо-функціональний результат застосування пластини О.О.Лоскутова був оцінений на добре. Переконалися, що у порівнянні з прототипом запропонований пристрій реалізує більш стабільну і жорстку фіксацію зовнішньої кісточки гомілковоступневого суглоба, зменшує травматичність операції, посилює остеосинтез зламаної кісточки та скорочує лікувальний період. Його виготовлення є більш технологічним і відрізняється простою конструкцією. Таким чином, використання пластини О.О.Лоскутова в ортопедії і травматології допускає перевершення вищезазначеного технічного результату, розширює межі її використання без завдання шкоди здоров'ю, що відповідає умові «промислова придатність», а з урахуванням вище наданих тверджень і п.2 Ст.7 Закону, вона може бути кваліфікованою як корисна модель. Аналоги: 1. Пластинка для остеосинтеза: Авт. свид. СССР № 1417869, МПК4 А61В 17/58 / В.Н.Левенец, П.Ф.Музыченко (СССР); Киевский ГИУ врачей; Клиническая больница № 28 Киева (СССР); заявл. 20.02.84; опубл. 23.08.88. 2. Пластина для остеосинтеза: Авт. свид. СССР № 1395303, кл. А 61 В 17/58/ А.Н. Костюк. № 3894119/28-14, заявл. 07.05.1985; опубл. 15.05.1988. 3. Накостная пластина для остеосинтеза: Авт.свид. СССР № 1502020, МПК4 А61В 17/58 /Р.Р.Хаджаев, Б.В.Шаварин (СССР). -№ 4309079/28-14; заявл. 25.09.97; опубл. 23.08.89. 7 Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 49223 8 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601