Спосіб диференційної діагностики хронічних запальних захворювань кишок

Спосіб диференційної діагностики хронічних запальних захворювань кишок, що включає визначення ознак активного запального процесу шля хом визначення показників крові, який відрізняється тим, що у сироватці крові визначають цитокіни інтерлейкін-4 і інтерферон-гама і при збільшенні інтерлейкіну-4 більше 50 пг/мл і відсутності змін показника інтерферону-гама виявляють неспецифічний виразковий коліт, а при збільшенні показника інтерферону-гама більше 70 пг/мл при відсутності змін інтерлейкіну-4 виявляють хворобу Крона. Корисна модель відноситься до галузі медицини, а саме до гастроентерології, та може бути використана для диференціальної діагностики нозологічних форм хронічних запальних захворювань кишок (ХЗЗК): неспецифічного виразкового коліту (НВК) і хвороби Крона (ХК) як у стаціонарних, так і у амбулаторних умовах. Діагноз ХЗЗК часто ще формується на підставі фенотипових проявів. Завжди стоїть питання диференціальної діагностики між НВК і хворобою Крона, у 10% випадках хвороби визначення нозологічної форми ХЗЗК представляє значні труднощі (Kirsner J.B 2001). Хоча між НВК і ХК існує багато спільних рис, на підставі яких вони розглядаються разом під рубрикою "хронічні запальні захворювання кишок", не викликає сумніву, що це різні захворювання з характерними для кожної нозологічної форми патоморфологічними ознаками і потребують різного терапевтичного підходу і різного об'єму оперативного лікування. Особливу увагу привертає НВК у зв'язку з підвищенням на Україні колоректального раку і даними щодо збільшення ризику його розвитку у хворих на НВК (Белоусова Е.А., 2002). НВК і ХК діагностують у хворих, які деякий час вважались хворими на синдром подразненої кишки з діареєю (СаргіІІі R.,1999). На підставі вищевказаного є актуальним визначення чітких діагностичних критеріїв, що дозволяють діагностувати неспецифічний виразковий коліт і хворобу Крона. Відомий спосіб діагностики хронічних запальних захворювань кишок, при якому вивчають скарги хворого і анамнез захворювання (болісность у животі, кількість випорожнень, наявність домішок у калі, анамнез захворювання) (Парфенов А.И. Энтерология - М- Триада - X, 2002.-С. 137-138). Цей спосіб має суттєві недоліки завдяки тому, що клінічні прояви НВК і ХК схожі, окрім цього недоліком є суб'єктивність оцінки хворими власного стану і проявів хвороби. Відомим є спосіб діагностування хвороби Крона шляхом проведення рентгенологічного дослідження тонкої кишки-ентерографії (Парфенов А.И. Энтерология - М: Триада - X, 2002.-С.178). Метод дозволяє визначити рельєф слизової оболонки тонкої кишки і може бути достатнім для діагностики хвороби Крона з локалізацією в тонкій кишці, проте не дає змогу для визначення змін в товстій кишці; тому для діагностики хвороби Крона з подвійною локалізацією і НВК він є малоінформативним. Для здійснення цього дослідження контрастну масу вводять через зонд у дванадцятипалу кишку хворого, метод потребує часу і тому при тяжкому стані хворих його застосування обмежене. Існує метод діагностики хронічних запальних захворювань кишок за допомогою визначення аутоантитіл в крові хворих на ХЗЗК у тесті ASCA (Anti-Saccharomyces cerevisiae) і антинейтрофільних аутоантитіл у тесті ANCA (antineutrophil cytoplasmic asutoantibodies)(3naTKHHa A.P., Белоусова Е.А. Медиаторы воспаления при язвенном колите и болезни Крона. Международ, мед. обзоры. -1993. - №5. - С. 378-3 86). Хоча позитивний тест ASCA частіш визначається у хворих на ХК, цей метод не дає можливості щодо диференційної діагностики між формами ХЗЗК, до того ж антитіла за даними різних дослідників визначаються в середньому у 40-70% хворих на ХЗЗК. В основу корисної моделі поставлено задачу